Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Південний Казахстан – край незвичайний. Тут, на площі 116 тисяч квадратних кілометрів, дивним чином перетинаються гірські ландшафти Західного Тянь-Шаню та Каратау, рівнини передгірських степів, пустелі – Кизилкум, Муюнкум, Бетпакдала та тугаї Сир-Дарьї. Більшість населення тут складають казахи, які зберігають традиції кочових народів. Основне заняття населення тваринництво, а улюблені розваги на дозвіллі, це – кінні змагання та полювання з ловчими собаками на лисицю. В горах Тянь –Шаню, що межують з Киргизстаном, полюють з хортами на гірських копитних. Використовують в основному дві породи, що належать до так званих східних хортів, це – середньоазійський хорт тази та киргизький хорт тайган.

Східні хорти завжди цікавили любителів собак та мисливців. Часто люди, що мало знайомі з цими породами хибно оцінюють їхні можливості на полюванні, та оскільки східні хорти набувають усе більшої популярності й використовуються мисливцями інших країн з відмінним від Азії кліматом, ландшафтами та тваринами, цікаво розглянути специфічні риси кожної породи.

Постійно створювати щось нове, часом навіть революційне - одна з визначальних рис компанії Benelli. Однак, рушниця Vinci знаменує собою щось більше: у ній втілена абсолютно нова і оригінальна концепція самозарядної мисливської рушниці.

Як відомо, форма залежить від змісту, тому естетика Vinci також революційна. Яскраво індивідуальні контури цієї рушниці зовсім не схожі на звичні нам форми. Вони визначаються не тільки особливостями конструкції, але й прагненням до максимально можливої функціональності, простоти й ергономічності.

У 1985-1990 роках, коли я жив в Іраку, мені доводилося часто відвідувати місцевих мисливців на півночі країни і неодноразово перетинати невидиму межу між двома ясно вираженими популяціями салюки.
На південному боці хребта Джабал Сінджар, на просторах Джазіра чи на півдні рівнини Кіркук хорти були переважно гладкошерстими, 61-66 см. у холці, легкого типу, бо вже далі, на півночі Курдистану, вони мали більш розвинутий шерстний покрив і міцну потужну будову тіла, хоча й рідко були вищі за 69см.

Тази, тобет і беркут – троє незмінних соратників казаха-мисливця – анши. «Врятуємо живі пам'ятки Середньоазійської цивілізації» - під таким гаслом в Алмати проходила виставка собак давніх казахських порід – тази і тобет.

Вчені визначають їхній вік приблизно в 4 тисячі років. Обидві породи в сучасному Казахстані перебувають на межі зникнення.

Тази – це незрівняна ловецька порода. У сучасному Казахстані чистокровних особин цієї породи зосталося близько 300. Хоча лише століття тому їх було більше 7 тисяч. Доля другої породи казахських собак – тобет – іще сумніша, справжніх казахських вівчарок налічуються одиниці. Як каже керівник «Клуба кровного мисливського собаківництва Казахстану» Костянтин Плахов, сьогодні ще не пізно зупинити виродження собак.