Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Нестандартна зграя
( 3 Votes )
Написав Пустельник Переглядів - 8053   
П'ятниця, 30 травня 2008 16:07

Важко повірити, що зупинившись поблизу одного з лісових масивів Городоцького району Львівщини, прямо з вікна автомобіля можна побачити на узліссі дрімаючого... вовка! Пересічна людина, знайома з сіроманцем хіба що завдяки телевізору,  сприймає його як  крупного собаку, і лише мисливець, пригледівшись, розуміє, що перед ним – одвічний ворог нашого роду, щоправда, з дещо дивною поведінкою. Відчувши погляд людини, „нестандартні” вовки  дивляться в бік авто, намагаючись вгадати наступні дії двоногих, але особливої тривоги не виявляють.

Ба, більше – вони можуть, немов привиди, взятися із зацікавленістю супроводжувати людину в її прогулянці лісом, милуючи око легкістю ходи й умінням маскуватися. Хоча іноді й не ховаються і біжать неподалік групи людей, які покинули вечірню електричку й полем йдуть до села. В цьому випадку їх теж сприймають як собак і паніки такий ескорт  здебільшого не викликає.  

Така поведінка не властива місцевим сіроманцям і, на думку голови Городоцької райради Українського товариства мисливців і рибалок Романа Фостяка, це зграя зайд із сусідньої Польщі, яка вже ближче до Європи. Там на них не полюють, тож вони дещо втратили острах перед людиною.

 

Спостерігаючи за прибульцями, пана Романа особливо здивувався через те, що вони поки що не чіпають свійську худобу і харчуються здебільшого тим, що відловлюють здичавілих собак і котів, яких довкола сіл завжди повно. Чимало їстівного ці  сіроманці знаходять й на самовільно влаштованих селянами звалищах і могильниках худоби.

 

Та чи не зміниться поведінка цієї „європейської” зграї вовків, які оселилися лише в декількох кілометрах від Львова, із настанням нашої лютої зими, сказати напевне ніхто не візьметься, бо ж, як відомо, голод – не тітка! Є певні побоювання, щоб не сталося, як у тому анекдоті: „І вовки ситі, і вівці цілі, і пастуху – вічна пам’ять!” Як не крути, а вовк – не милий й добродушний звір, яким його іноді зображають деякі занадто палкі природоохоронці. Сидячи на дивані у своїх міських квартирах, вони якось забули, що впродовж тисячоліть наші предки служили просто здобиччю цього сіроманця. Та й тепер не минає й зими, аби подекуди в глухих районах України не реєстрували напади вовків на людей. Причому хижаки чудово розуміють, „хто є хто”, і  здебільшого обирають своїми жертвами жінок і дітей.

 

Страх перед сірими великий ще й тому, що на худобу й людей нападають і здорові вовки, і скажені. А від цієї хвороби порятунку нема, і зменшити вірогідність спалаху вогнищ сказу можна лише максимально зменшивши кількість сіроманців з допомогою мисливців.

 

Мисливський кіш одвічно вів із сірим хижаком жорстоку боротьбу, яку точніше слід назвати війною, настільки великих сил і засобів потребує вона, настільки великими є втрати, які завдає мисливському господарству вовк. Але не зважаючи на всі зусилля мисливців, сіроманець не лише вижив, а й, як бачимо на прикладі Городоцької вовчої зграї, процвітає, збільшуючи свою чисельність. Це ще раз доводить, що цього хижака просто неможливо знищити, а проливати сльози за цим „санітаром лісу” – відвертий обман громадської думки. Вовк – гідний супротивник, і полювання на нього – дуже важка і достойна робота для справжніх прихильників Діани.

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com