Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Українську рибу винищують як вид
( 4 Votes )
Написав Editor Переглядів - 8272   
Середа, 10 червня 2009 11:01
браконьєрствоЩороку затримують майже 100 тис. браконьєрів, у яких вилучають до 10 млн сіток та інших засобів риболовлі. За підрахунками експертів, на кожного затриманого порушника припадає десятеро незатриманих. Це дає підстави припускати: щороку мають місце кілька мільйонів випадків браконьєрства. Рибопродуктивність українських водоймищ, за словами експертів, на рівні 10-15% планової: кількість риби зменшилася настільки, що вона як вид майже втратила здатність до самовідтворення. Браконьєрство реально загрожує екологічній та продовольчій безпеці країни. Але найбільшою проблемою є те, що головним браконьєром в Україні є сама держава.

Нерівний бій

«Азовське море порожнє, - каже Сергій Мілованов, голова Генічеського філіалу Південної асоціації рибогосподарників. - Підете з нашими хлопцями в море, самі побачите».

Нашій фелюзі понад півсторіччя - облуплені борти, де-не-де проступає іржа. Команда складається з трьох людей, за старшого Роман - кремезний хлопець з обличчям справжнього морського вовка. Він попереджає: якщо стане нудити, то бігти треба на корму.

Виходимо з Генічеського порту, тримаємо курс на Утлюцький лиман. Вітер посилюється, море стає неспокійним. «Ми йдемо до Бірючого, - кричить крізь шум двигуна і хлюпіт хвиль Роман. - Там сьогодні вночі засікли косяк пеленгаса. Сподіваюся, встигнемо накрити». Акваторія острова Бірючий - одне з небагатьох місць, де ще можна щось упіймати. У рубці біля стерна стоїть Юра, поруч прилад, по центру якого йде рівна полоса, над нею постійно виникають якісь цяточки, плями, риски. «Це ехолот, - пояснює стерновий. - Зелена смужка показує лінію дна. А ось плями і рисочки - це риба, водорості тощо».

Кидаю погляд назад і раптом бачу моторний човен, який швидко наздоганяє нас. Запитую в Романа: «Чи не рибінспекція?». «Ні, це мій друган, - усміхається старший. - Зараз до нас причепиться, і ми його до місця довеземо, щоб соляру не палив». За кілька хвилин Іван - так звати друга - у нас на борту. «Шукаєш браконьєрів? - звертається він до мене. - Ну я браконьєр. Вибору немає - роботи зась, а сім'ю ж годувати треба. Ось зараз у морі щось впіймаю - зайва копійчина буде».

Попереду маячить риска зем­лі - це острів Бірючий. До нас підходить ще одна моторка. На фелюгу залізає здоровенний чорнявий чолов'яга. «Доведеться ближче до берега стати, - затинаючись каже Дикий (так його кличуть). - Ми тут з учорашнього дня стирчимо - повний голяк, бо кілька днів тому «ревхвилівці» (працівники місцевого рибгоспу. - Ред.) знову з тралом пройшлися, так не те що риби немає, навіть мідії всі вимели».

Сонце почало хилитися до обрію, Роман підганяє - час ставити сітки. Команда фелюги вправно ставить із десяток сіток по 500 метрів завдовжки кожна. Ледве встигаємо до того, як на море швидко падає ніч. «Часи ой які скрутні! - скаржиться за вечерею Роман. - Крім того, що рибінспекція жити не дає, так у морі риби немає: іноді пеленгас трапляється, ну бичок є, хоча кому він потрібен. Коли старі рибалки розповідають, як вони севрюгу в 400 кг ловили, аж не віриться. Тепер навіть калкана майже не залишилося».

...Прокидаюся від криків, які добре чути крізь незачинені двері кубрика. «Ваші сітки інспектори знімають! - затинаючись від хвилювання ще більше, ніж зазвичай, кричить Дикий. - Твою матір, ні спати, ні працювати, ні жити не дають!». Не гаючи часу, стрибаємо в катер, який швидко набирає хід.

За кілька хвилин наближаємося до новенької моторки, в якій сидять двоє кремезних чоловіків у камуфляжі та якийсь хлопець у спортивному костюмі. Червонопикий дя­дь­ко у військовій панамі кричить Романові: «Ви що тут робите? Тут кілометрова заповідна зона. Ми єгері заповідника «Острів Бірючий». Ваші сітки конфіскуємо. Як­що є якісь претензії, їдьте до нас на острів», - і починає заводити човен. «Ви зовсім ох**ли! - істерично кричить Роман. - Наші батьки тут завжди спокійно ловили - яка ще зона? Та в мене вдома троє дітей голодних сидять, а ви в мене сітки забираєте?!» Із цими словами він вскакує на ніс єгерського човна і перекидає сітки у свою моторку. Йому намагаються завадити, починається штовханина. «Ми вас тут усіх повбиваємо нах*й! - войовничо заявляє Роман. - Мені втрачати нічого! Ви, кровососи, йдіть краще рибінспекторів щеміть!» Тим часом до нас на підмогу йдуть човни з інших фелюг. Це помічають єгері, і головний каже: «Навіщо нам ці проблеми? Знімаємося». Нам повертають решту сіток, і єгерська моторка зникає в тумані.

Так важко, як тепер, взагалі не було ніколи, скаржиться Роман. «Зараз робиться все, щоб ми не могли працювати, - розповідає він, вибираючи сітки, до яких не дібрались єгері. - Та сволота з рибгоспу скоро остаточно доб'є море».

«Ось ти бачив Ваню, скажи, що він там спіймає на свої дві сіточки? - приєднується до розмови Юра, допомагаючи Романові поратися з сітками. - Справжні браконьєри - це рибінспекція. У них є свої човни, що ловлять той самий пеленгас і бички у нерест. А про голову рибгоспу й говорити годі: ця падлюка донними тралами за п'ять років вимела лиман, як віником. За чаркою хвалиться, мовляв, я візьму з цієї смердючої калюжі все, що мені потрібно!»

...Нарешті ми повертаємося до порту. За півтора дня роботи в сіті рибалок потрапили «аж» два пеленгаси, один із яких одразу пішов на юшку зголоднілим від важкої роботи чоловікам.

«У нас на Азовському морі така ситуація по всьому узбережжю, - пояснює Сергій Мілованов, який зустрічає нас на причалі. - У всіх великих містах є свої великі рибгоспи, де керівник Держкомрибгоспу поставив своїх людей, і вони коять усе, що захочуть. Ловлять і донними тралами, і кошелевими неводами. - Ще кілька років такого господарювання - і моря вже не буде підсумовує він».

Невдовзі долю Азовського моря може повторити й море Чорне. «У нас понад дві третини рибалок подалися рибалити за Керч, у Чорне море, - розповідає Валерій Бобровський, приватний підприємець-рибалка з Генічеська. - Вони кажуть, що там коїться те саме, що і в нас, - донні трали, неводи, варварський вилов під час нересту. Наразі рятує те, що Чорне море більше і глибше». «По Чорному морю ситуація також катастрофічна, - констатує Володимир Борейко, директор Київського еколого-культур­ного цент­ру. - Шаленими темпами зменшується кількість риби, є багато видів, які ще п'ять років тому вважалися цілком звичайними для цього моря, тепер же вони на межі зникнення. Держкомрибгосп не просто нічого не робить для поліпшення ситуації, а й далі покриває брудні схеми нелегального вилову риби».

браконьєрство_сітки

Куди зникає лящ

За даними об'єднання «Громада рибалок України», до створення каскаду водосховищ в українських річках протягом року виловлювали близько 120 тис. т риби. У 1991-му ця цифра зменшилася до 34 тис. т, а в 2008-му - до 5,5 тис. т. Тобто ситуація з рибою є катастрофічною не тільки на морях, а й по всіх водоймах.

«За останні 15 років чисельність багатьох видів риб, таких як щука, карась сріблястий та золотий, минь, лящ скоротилася в 70-150 разів, - бідкається Борейко. - Є багато видів риби, які ще буквально 5-10 років тому були звичайними для наших водойм, той самий карась. Зараз же вони запропоновані вченими для внесення до третього видання Червоної книги України».

Найбільша загроза нависла над осетровими - кількість цієї риби в українських водоймах становить менш ніж 1% тієї, що була ще в середині 1990-х. «Найбільше вражає те, що Держкомрибгосп навіть зараз робить усе, щоб не дати занести осетрових до Червоної книги», - розводить руками Борейко.

«Патова ситуація склалася на Канівському, Каховському та Кременчуцькому водосховищах, - констатує керівник прес-центру ВРГО «Громада рибалок України» Ігор Тихолаз. - Чиновники Держкомрибгоспу роблять усе, щоб вижити з водойм маленьких підприємців, натомість віддають карти в руки під­контрольним Комітету великим рибгоспам, які там роблять усе, що заманеться. Що стосується Київського водосховища, то його від промислового лову рятують лише Чорнобильська зона і декілька заповідників. Відповідно промисловики працюють офіційно лише у нижній частині водосховища, але мені відомі факти, що, як завжди, прикриваючись науковими квотами, риболовецький промисел ведуть по всьому Київському водосховищу».

Тижню вдалося поспілкуватися з рибалкою, який промишляє на Канівському водосховищі. Щоправда, на умовах анонімності. «Найбільша ж*па була в 2003-2004 роках, - розповідає він. - Два рибгоспи з відома Шведенка (керівник Держкомрибгоспу. - Ред.) почали тралити водосховище і Дніпро - буквально за рік вимело все. Коли в 2005-му Шведенка прибрали, стало легше. Риба трохи відновилася, маленькі підприємці почали робити свій бізнес. Наприклад, я нормально заробляв - чистий прибуток становив близько 50 тис. грн на рік. Причому чесно платив податки, взагалі два роки не браконьєрив. З поверненням Шведенка почали тралити знову, але найгірше, що рибінспекція фактично вбиває малих підприємців. Нас ловлять на мінімальних порушеннях - перевищив на кілограм вилов, одразу штраф у половину вартості твого суденця. У мене вже більшість друзів збанкрутіли. Це при тому, що сейнери рибгоспів взагалі не контролює ніхто. Я тепер знову змушений ловити нелегально, бо інакше просто не виживу».

Хто винен

«У жодній європейській країні не виловлюють рибу в закритих водоймах, - констатує Сергій Мілованов. - Ловлять у морях, океанах, затоках, максимум у великих річках. Промисловий вилов риби на водосховищах треба взагалі заборонити».

«Зараз, наприклад, у Шацькому національному парку на Волині добувають «із науковою метою» вугра в період нересту, - обурюється Борейко. - Ну скажіть, навіщо виловлювати тонами вид, якщо він вивчений ще 100 років тому?!» А якщо це робити в період нересту, як застерігає еколог, то гине і молодняк - знищуються майбутні покоління. «Зрозуміло, що дозвіл отримали підпорядковані Комітету підприємства, бо жоден науковий інститут не має фізичних можливостей для вилову риби, - зауважує Борейко. - Так само зрозуміло, що під час вилову вугра у сіті потрапляє й інша риба: щука, сом, плотва тощо. І нерест таким чином зривається не тільки для вугра, а й для решти риб».

«Справжньою дикістю є те, що рибінспекція в Україні входить до складу Держкомрибгоспу, - вважає Ігор Тихолаз. - У нас узагалі до складу однієї структури входить усе, що має бодай якийсь стосунок до рибного господарства. Тоб­то Комітет сам собі видає квоти на вилов риби і сам себе контролює, йому підпорядковані інститути, що виловлюють рибу буцімто з науковою метою. Держкомрибгосп - це така собі держава в державі».

«Держкомрибгосп є винятково корумпованою структурою, де браконьєрство набрало промислових масштабів, - переконаний Володимир Борейко. - Рибінспекція крім того, що не виконує своїх функцій, то ще й часто-густо потурає браконьєрам. Інспектори самі нерідко ловлять рибу. Яким чином контролюючий орган взагалі може займатися будь-яким виловом риби? Скільки вже разів ми порушували це питання, та вже на рівні Кабміну чиновники відповідних відомств перекладають всі ці проблеми у найдовшу шухляду».

Тиждень пропонував голові Держкомрибгоспу Миколі Шведенку відповісти на закиди екологів. Але його прес-секретар запевнив, що пан Шведенко не схильний до спілкування з пресою.

 

Буткевич Богдан, Тиждень № 22 (83) за 05.06.2009 р.

 



Коментарі  

 
#2 West 12.06.2009 11:30
Та то у всій країні такий "безпредєл". :cry:
 
 
#1 ostt 10.06.2009 15:55
Цитата:«Держком рибгосп є винятково корумпованою структурою, де браконьєрство набрало промислових масштабів, - переконаний Володимир Борейко. - Рибінспекція крім того, що не виконує своїх функцій, то ще й часто-густо потурає браконьєрам. Інспектори самі нерідко ловлять рибу. Яким чином контролюючий орган взагалі може займатися будь-яким виловом риби?

Це реально ТАК

Самі інспектори ( місцеві, маю на увазі) ставлять кілометри сіток...

І вони, безнаказанно, це роблять круглорічно
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

Powered by HuntingUkraine.com