Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Часто-густо ми вбачаємо у людях чомусь найгірше, а у чудо вірять лише одиниці. Та попри все, існує на цій планеті й добро. Випадок, що стався на Волині важко назвати неймовірним або чудом, це швидше людська відповідальність і милосердя - працівник заготівельної контори Микола Коніщук врятував життя двом молодим косулям.

До Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства звернувся депутат Луцької міської ради Микола Нікітюк із вельми цікавим питанням: «Чи не могли б ви замовити словечко перед дирекцією котрогось із зоокуточків за двох кізок?» Як з'ясувалось згодом, народного обранця попросив про подібне поклопотати мешканець села Нові Червища Камінь-Каширського району, який знайшов в лісі двох маленьких косуль. Про це повідомляє прес-служба управління.
За словами Миколи Івановича, в той день він поїхав до лісу по кору крушини.
- Було близько дев'ятої години, коли дістався лісу. Мрячило, тож я навіть коня не став випрягати, зліз із воза, зрубав кілька гілок крушини. Аж чую якийсь писк. Кінь захропів, став лякатись. Я підійшов до нього, щоб заспокоїти і бачу - дибцяє з лісової хащі до нас манюсіньке козенятко. Йде, спотикається і пищить. Я до нього! Ніби живе, здоровеньке, ніде ніяких подряпин. Став, розглянувся навколо, прислухався, може, де є кізочка-мати? Тиша. Взяв мале на руки, а воно тремтить, на руках заспокоїлось. Поклав я його на віз, а сам пішов далі заготовляти лікарську сировину. Але робота вже не йшла і я вирішив їхати додому. Тільки зібрався рушати, як з лісу вийшло ще одне козенятко і прямцем до нас. Відверто, я розгубився, не знав, як чинити. Лишати в лісі на поталу хижому звірові не дозволила совість, тож привіз козеняток додому.
Уже вдома, показавши знахідку домашнім - дружині Ніні, донькам Тетяні, Ірині та Людмилі, почали гуртом вирішувати що робити із лісовими друзями. Звісно, окрім краси малих, в голові витала інша думка - чим їх годувати і взагалі - що робити далі. Дівчатка відразу зметикували, що малеча не обійдеться без соски і розпочали пошуки «дитячого інвентаря» по селі. Можете собі може уявити подив сусідів і їх питання «Невже поповнення в сім'ї?»
Не зволікали й з іменами, адже треба було якось називати козенят. Нарекли Борею та Дашею. Як з'ясувалось, молодша дочка Людмила, дев'ятикласниця місцевої загальноосвітньої школи, великий природолюб і домашня порадниця. Вона їх і молочком із пляшечки годує, і траву навчає їсти, і з пернатим та хвостатим товариством у дворі перезнайомила. В обійсті Коніщуків вони одразу стали зірковою парочкою. Кури, качки, гуси прийняли тваринок за своїх, одна корівка навіть язиком лизнула малих. Лиш бичок зиркав з-під лоба, та врешті і він лагідно став обнюхувати дрібноту.
- За тиждень Боря і Даша стали зовсім ручними, - каже Люда. - Розгулюють подвір'ям разом із гусьми і качками, полюбляють молочко і зелену травичку. Щоправда, як зачують де собаку, то вмить лягають на землю... Поки не перечекають небезпечного лементу, не встануть.
Господар домівки Микола Коніщук працює заготівельником у заготконторі, дружить з природою, хоч і змушений підробляти заготівлею лікарської сировини. За специфікою своєї діяльності йому часто доводиться бувати у лісі, але така історія з ним трапилася вперше у житті.
Коли кізочки впевнено стали на ноги, став думати, куди б їх прилаштувати.
- Випадок надзвичайно рідкісний, - каже начальник мисливського відділу управління лісового та мисливського господарства Руслан Люшук. - Як правило, козенята самі до рук не йдуть. Судячи з розповіді, їм було по декілька днів від роду. Можна тільки припустити, що козенята залишилися без годувальниці і змушені були шукати захисту у чоловіка. Добре, що в нас не перевелися совісні люди. Природа за це їм віддячить сторицею. Зараз служба управління лісового та мисливського господарства працює над тим, кому передати Борю і Дашу на виховання. Можливо, згодом їх вдасться повернути у ліс, хоч така парочка може стати улюбленцями й окрасою будь-якого зоокуточка чи зоопарку.