Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Робота лягавого собаки по підсадному птаху
( 3 Votes )
Написав Віталій Шварц - Переклад Юрія Руденко Переглядів - 1946   
П'ятниця, 04 вересня 2009 14:51

Робота лягавого собаки по підсадному птахуЯк відомо, науково-технічний прогрес - явище неминуче, але не завжди і не скрізь корисне. Проте нічого не поробиш - така реальність. На сьогодні однією з жертв цього прогресу стали мисливські угіддя, де постійно йде скорочення об'єктів полювання - дичини.
БІЛЬШЕ КАБАНІВ - МЕНШЕ ПТАХА

 


В даному випадку автор, як зацікавлена особа, лягашатник має на увазі птаха. Для тих, хто регулярно буває з лягавим собакою в угіддях, не є секретом той факт, що тут щорічно стає все менше і менше дупеля, тетерука, куріпки та іншої пернатої радості мисливського серця.


Не вдаватимуся до подробиць опису причин цього сумного явища, вони загалом добре вам відомі. Проте, зупинюся лише на одній з нових напастей, яка разом з осушенням, зрошуванням, хімізацією, урбанізацією і ін. звалилася на голову бідних пташок. Ця напасть - кабани. Зараз практично повсюдно йде бум по створенню комерційних мисливських господарств на орендованих територіях. У цих господарствах починається активна робота по збільшенню чисельності кабана.
Кабан, з одного боку, є звіром, який дуже чітко реагує на комплекс біотехнічних заходів, зокрема, на регулярну і багату підгодівлю.
З іншого боку, це один з престижних об'єктів полювання. Тим часом гірка дійсність показує, що зростання чисельності кабана неминуче і дуже швидко приводить до скорочення кількості мисливських птахів, а разом з ними й зайців.
Ну скажіть на милість, які кладки і які пташенята, що ще не піднялися на крило, можуть встояти проти рухомої армади всеядних свиней. Подібна армада миттєво знищує на своїй дорозі все, що є для неї хоч би трохи їстівним, і далеко не останніми тут є пташині яйця, пташенята, зайченята і всяка інша живність.
Спостереження автора і його знайомих мисливців впродовж останніх двох років на Смоленщині показують, що від багатих колись на тетеруків угідь зараз майже нічого не залишилося. Лише зрідка в класичних раніше місцях собака піднімає на крило старих півнів і холостих курей. Так, в минулому сезоні за десять днів полювання тут було знайдено всього два виводки, що складаються з однієї матки і одного пташеняти. В той же час в угіддях, куди не глянь, скрізь видно сліди присутності кабанів. Буквально немає жодного метра землі, де б не було відбитків їх копит або риття. Таким чином, з врахуванням старих і нових бід нас і наших чотириногих вихованців в майбутньому чекають ще сумніші, ніж тепер, мисливські перспективи.

ШТУЧНЕ РОЗВЕДЕННЯ ДИЧИНИ
Тим часом досвід багатьох зарубіжних країн свідчить про те, що вихід з подібної ситуації все жтаки є, і цим виходом є штучне розведення дичини. При цьому штучно виведена птиця може бути використана двояко. Або як об'єкт полювання, випущений для безпосереднього відстрілу, або як джерело, що збагачує місцеву мисливську фауну. Передбачається, що в даному випадку птиця після деякої адаптації на волі почне розмножуватися самостійно. Іншими словами, відбувається вторинне її здичавіння.
І як би було чудово, якби основна маса комерційних підприємств разом із створенням кабанячого беззаконня почала випускати в свої угіддя мисливських птиць. В продовження цієї теми із задоволенням можу відзначити, що процес розведення дичини, хоча в'яло, але почався і у нас в країні.
Наведу конкретний приклад. Вже впродовж двох років в угіддях динамівського мисливського господарства «Марківське» проводиться меморіал пам'яті двох пойнтерів, трагічно загиблих під час пожежі. Суть такого заходу полягає в організації полювання з лягавими собаками по підсадній дичині - фазанам та куріпкам. Обидва види цієї птиці відтворено і вирощено в ТОВ «Дичеферма». І слід прямо зазначити, що проведення подібного, ще не дуже звичного для нас полювання, викликає щирий інтерес у нашої пойнтеріної братії. Досить сказати, що на відстріл в поле виходять до двадцяти і більше мисливців, і мало хто залишається з порожнім ягдташем.
Наприклад, в жовтні 2007 року було випущено і майже повністю відстріляно поголів'я підсадної птиці, що складалося з сімдесяти фазанів і вісімдесяти куріпок.
За період свого мисливського життя мені досить багато доводилося полювати по цих двох видах птиць в різних краях нашої тоді ще великої країни.
Природно, що птахи ці були дикими. Тому в цьому заході мене в найменшій степені цікавила стрілянина, а було цікаво постежити за поведінкою самих птиць і роботою по ним собаки. Вийшовши в поле, ці спостереження я вирішив зосередити на полюванні по куріпках.
На мою думку, в разі успіху розведення дичини у нас, принаймні спочатку, повинно бути спрямоване саме на цю птицю. Сіра куріпка, як вид, свого часу мала широке поширення в наших краях, від півночі до півдня, і була звичайною мисливською дичиною. Тому випуск на волю цієї птиці може повернути її колишній статус. Крім того, на відміну від фазана, вона не потребує стовідсоткового відстрілу. Адже сіра куріпка, будучи осілою птицею, може переносити нашу зиму і давати чисельне потомство.

ПОЛЮВАННЯ

Отже, приблизно години за три до початку полювання птиці були висаджені на досить великому лузі поодинці на відстані триста-чотириста метрів одна від одної. Лук був вкритий відносно невисокою травою, яка не перешкоджала роботі собаки. Мисливці, розіійшовшись поодинці, пустили своїх собак в пошук по команді розпорядника ловів.
Не минуо й десяти хвилин, як загриміли перші постріли - полювання почалося.
Не зупинятимуся на деталях, а лише відзначу, що за весь вихід в поле мій собака поводився абсолютно так само, як і на звичайному полюванні по дикій птиці. Жодних відхилень, які, як деякі стверджують, пов'язані із запахом людини або вольєри, відмічено не було.
Роботи були не особливо далекими - на відстані приблизно десяти метрів, що відповідало традиційному рівню чуття мого собаки. В процесі полювання, що тривало години півтори, собака зробив сім робіт, і з-під неї було добуто п'ять куріпок. Поведінка підсадної птиці також нічим не відрізнялася від поведінки її диких побратимів. Висаджені поодинці куріпки при наближенні собаки щільно затаювалися і не бігли. В цілому, вони поводилися точно так, як і окремі птиці з розбитого виводка. Тому мені не довелося бігати за собакою, який сам доганяє зграю, що нестримно переміщається. Не довелося клясти все на світі, якщо раптом не встиг за своїм чотириногим другом, а він, у свою чергу, не встиг за зграєю, що піднялася понад міру . Одним словом, класика.
Під час полювання я краєм ока спостерігав за роботою двох сусідніх собак. Ані в їхній поведінці, ані в поведінці птиць, яких вони відпрацьовували, різниці з тим, що було описане вище, не було.
Після закінчення полювання я підсумував свої спостереження і прийшов до однозначного висновку, що полювання з лягавою по підсадній куріпці повністю відповідає аналогічному полюванню по вільній птиці. Міркуючи таким чином, я дозволив в своїх висновках піти далі, і у мене промайнула, на перший погляд, крамольна думка: а що, коли... Кожен лягашатник, що використовує свого собаку не лише для полювання, але й в спортивних цілях, знає, скільки буває труднощів при проведенні змагань та випробувань. То трава дуже висока, то її немає, то дуже сухо і птиця пішла в канави, то дуже волого і луки залиті водою і так далі, і тому подібне. А головне - дуже мало самої птиці. А тут ось тобі, будь ласка, вибрав відповідний лужок або поле, випустив пташок, куди тобі зручно, і запросив суддівську бригаду. А далі, як говорять в таких випадках «номер перший пішов...» і ні пуха йому ні пера.
Звичайно, як і всяка нова справа, випробування по підсадній птиці зажадають вирішення деяких технічних питань. Ну ось, наприклад, де узяти куріпок? Це питання можна вирішувати двояко: або на фермах з розведення дичини, або в місцях, де найчастіше проводяться випробування, створити сезонні накопичувачі. В цьому випадку утримання дорослих куріпок в обгородженою сіткою вольєрі з регулярною підгодівлею і забезпеченням водопою не складе великих труднощів.
Природно, все сказане вище - плід моїх довільних роздумів, які слід було б уточнити на практиці. Та все ж... Зараз йде робота із створення нових правил випробувань лягавих собак. Як вже наголошувалося, хочемо ми цього або не хочемо, але в перспективі полювання по перу все в більше і більше буде пов'язане з розведенням дичини. В такому разі постає сповна законне питання: а не чи пора в нових правилах допустити можливість випробування лягавих по підсадній птиці і зафіксувати деякі параметри такого заходу? Для уточнення цих параметрів слід, наприклад, в рамках одного з майбутніх змагань по звичайній дикій птиці випробувати декілька собак і по птиці підсадній. В цьому випадку спеціально запрошена авторитетна комісія може дати оцінку тому, що відбувається і в разі позитивного результату запропонувати відповідні рекомендації.

Віталій Шварц
Опубліковано в: "Российской Охотничьей Газете" №6(706) от 06.02.2008
Переклад Юрія Руденко

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com