Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Олениця Мілка – улюблениця селян
( 1 Vote )
Написав Сергій Цюриць Переглядів - 7022   
Вівторок, 13 жовтня 2009 15:15

milko- Мілко, ну ж бо фотографуватися!

А й вухом не повела. Та я вже дістаю із футляра фотокамеру і наводжу на симпатяшку. Мілка з цікавістю тягнеться до фотооб'єктива.

Мілка - плямиста олениця, їй трохи більше року, а живе вона у волинському селі Усичі.
Вперше побачив її на подвір'ї біля картопляної гори. Саме йшло копання і господиня зсипала бульбу, щоб просушилася на сонці. Мілка ж не проминула нагоди, щоб нею поласувати. Спробував відігнати, бо ж селяни кажуть, що корова і кінь від картоплі можуть здутися. Може, й оленятку така їжа буде на шкоду. Вирішив вберегти здоров'я зайди, але не тут то було. Мілка заглядала в очі, терлася об руки і, тільки збивши охоту, відійшла пастися в садок.


Це вже згодом дізнався, що картопля для Мілки, як цукерки для дітвори: шкоди від цього звіру ніякої.
Олениха тим часом перебралася на грядку до сусіда, який саме перекопував город і вже по тому, як чоловік став чухати їй спину, тріпати за вуха, гладити голівку, я зрозумів, що вони знайомі не перший день.
На дорозі з'явилася фура, запряжена парою гнідих, зупинилася біля поля і чоловіки зібралися обговорити господарські питання. Мілка одразу ж перебралася поближче до воза й стала прислухатися до розмови.. Було видно, що їй подобається у товаристві хазяйновитих усичан. І людям із цим звіром було якось затишно.
- Зовсім ручна!.. - сказав про неї сусід Микола. - Вчора до мене приходила в город, поласувала вволю гарбузами і пішла. У селі до неї вже звикають.
- Звідки вона тут взялася? - запитав у Юрія Ковалюка - помічника лісничого Шепельського лісництва ДП „Ківерцівське ЛГ".
- Звернувся один із природолюбів, - розповідає помічник лісничого. - Мовляв, має приручене оленятко й хоче віддати його у добрі руки. „У тебе і вольєр, і живеш біля лісу. Візьми оленятко, буде оберегом і окрасою Усичівських дібров і борів. Воно мирне, шкоди нікому не завдасть, їжу саме собі знайде. Та й ти, як ніхто, знаєш, як обходитись із цим звіром". Ось так воно й потрапило в наше село. Дивина якась і годі.
Олениха Мілка без господаря далеко від дому не відлучається. Тут для неї є все необхідне. Поруч ліс і річечка, багато різноманітної смачної трави, лан кукурудзи та й сусіди Юрія Ковалюка - люди не скупі, підгодовують Мілку, хто чим має. Особливо люблять бавитися з оленихою сільські діти. Лиш побачать, наввипередки несуть їй солодощі, всіляку смакоту. А Мілка, як тільки побачить, стає на задні лапки, мов би імітуючи ходу дітей. Тож потрібно бути насторожі, бо може обпертися-вдарити передніми лапками. Семикласник Усичівської ЗОШ І-ІІ ступенів Тарас Перхалюк каже, що діти вже вивчили її характер і намагаються витримувати дистанцію. З дорослими ж, зауважує хлопець, вона поводиться зовсім по іншому.
- Ми запустили у вольєр кілька диких кабанів та свиноматок, є й маленькі! - розповідає помічник лісничого Юрій Ковалюк. - З часом випустимо їх на волю. Усичівський ліс хоч і рукотворний та невеличкий за розмірами, але на дичину багатий. Є чимало диких свиней і навіть козуль, багато зайців і білок, водяться лисиці і водяні щурі, а птаства - і не перелічити. Всі різновиди качок ... І гусей цей рік було вдосталь... Але олені в цей ліс давно не заходили. Побачимо, що з цього вийде.
Усичівський ліс має власну історію. З покоління у покоління переповідають про давнє замчисько, багатокілометрові підземні ходівки і заховані скарби. І дотепер добре збереглися окопи - тут квартирували фронти Першої і Другої світових воєн, були в цих лісах і повстанці. Про давню і непросту історію краю нагадують дерева-велетні - дуби, сосни, ялина, височезні дикі черешні. А ось розповідей про царські полювання, про диво-звірів не збереглося. Нема спогадок про оленів і в усній поетичній, і пісенній народній творчості. Олені збереглися тільки на картинах сільських вишивальниць. І хоч за останнє двадцятиріччя я неодноразово ставав мимовільним свідком ловів на вепра та лисиць, полювань на диких гусей та качок, про оленів чи лосів, які б водилися у цих лісах, не чув.
- Олень, що живе біля людей, - явище досить незвичне! - зізнається начальник відділу мисливського господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Руслан Люшук. - Знаю з власного досвіду, що самець особливо небезпечний у час гону. Щодо олениць, вони значно спокійніші істоти, однак, ніхто не знає, як вони поведуть себе в умовах напівдомашнього утримання. Це покаже лише час. Хоча любителі природи повинні знати, що українське законодавство забороняє утримувати диких звірів у „домашній неволі".
Як складеться подальша доля Мілки, ніхто не береться прогнозувати. Поки що серед людей їй затишно і добре. Олениця - улюблениця всього села, знаходить співчуття і прихильність у дорослих і малих, навіть має приятелів серед домашніх тварин.
- Ще один кадр, - прошу, - і ти будеш знаменита.
Мілка підводить голову, нашорошує вуха, навіть стає на горбок-п'єдестал, довірливо дивиться у фотооб'єктив...
- Мілка, ти справжня красуня!


прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Фото автора.

 

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com