Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Заселення куріпками
( 5 Votes )
Написав Наталія Івашків Переглядів - 11076   
Вівторок, 27 жовтня 2009 15:52
Заселення куріпкамиЧимало мисливців цікавить питання: коли найефективніший, чи найвдаліший час для заселення куріпок, що матиме шанс на успішний результат. На це питання та багато інших, пропонуємо усім мисливцям знайти відповідь разом з нами.

В давні часи по всіх упорядкованих (с/г) господарських землях водились куріпки, яким припадало велике значення дрібної дичини. Починаючи з сніжної зими 1978/79 років, і протягом наступних двох років популяція куріпки насильно зменшилась через погодні (кліматичні умови). Нажаль в цей період, а припадало це на вирощування молодняка, було надто холодно і сиро. Одночасно активно розпочали винищувати бурян та шкідливих комах, при цьому зменшився різновид аграрних плодів. Як наслідок збільшення популяції куріпок більше ніколи не сягало того високого рівня розмноження, як раніше. В деяких мисливських угіддях, де в результаті тяжкої зими загинули усі місцеві куріпки, вдалось відновити популяцію цієї дичини. Натомість у інших місцях усі спроби завершились невдало.
perdix_perdixЗаселення куріпок, що має на меті збільшення їх кількості, надалі застосовується завдяки любителям цієї категорії дичини. У даній статті буде наведено критику, щодо деяких методів вирощення цієї дичини, а також вказані передумови вдалого вирощування куріпок. Чимало уваги читача звертається на те, що дана пропозиція вдалого заселення може застосовуватись при розмноженні фазанів та тетеруків.
Слабке «тренування»
заселення куріпок Куріпка сіраПри заселенні куріпок, надзвичайно важливим є генетичне походження птахів, і спосіб їх розведення. Порівняємо з точки зору анатомії і фізіології куріпок, що живуть на волі та вирощеними у вольєрах, за допомогою фінських дослідників Путаалас і Хісса, які в 1995р. виявили значні відмінності. Коли намагаються знайти причини слабкого виживання куріпок після заселення, виявляється, що птахи вирощенні у вольєрах мають більшу масу та більші грудні м'язи. Разом з тим, серце та печінка у них легші ніж у птахів, що виросли на волі. Ці анатомічні відмінності пов'язані з тим фактом, що у куріпок, що живуть на волі спостерігається вища концентрація глікогену та більша активність оксидази цитохрому С в грудних м'язах ( що означає більше «пального в баку»), - це проявляється більшою витривалістю диких куріпок у польоті. Це має велике значення для ефективної втечі від природного ворога.
Фінські дослідники також вказують на анатомічні відмінності у межі травного тракту (каналу травлення). Куріпки, що живуть на волі мають довшу тонку кишку та сліпу кишку, також масивніший шлунок, що дає можливість ефективніше перетравлюватись їжі, і краще її засвоєння організмом. Наглядний приклад цих різниць можна простежити якістю доступного корму у вольєрах, який є вбогим у суворих волокнах та високоенергетичний. Дикі ж птахи постійно піддаються «формовому тренінгу», оскільки у вільній природі доступного корму не рясно. Натомість частим результатом штучного вигодовування є: недостатня спроможність до втечі перед ворогами, занижена спроможність у добуванні їжі у природних умовах і збільшена ймовірність захворювань. Варто додати, що при раптовому виселенні птахів з вольєр, шанси на виживання у них є надзвичайно низькі.
Perdix perdix Куріпка сіраСтупінь готовності куріпок до виселення в угіддя залежить від якості розведення. Чимало розвідників справляються з цим завданням досить добре, - звичайно настільки добре, наскільки їм дозволяє штучне розведення. Проте порівняльна характеристика результатів розмноження фазанів, що походять з екстенсивних та інтенсивних розведень, проведена професором Содеікатом та його співробітників (1995), доводить, що виживальність фазанів у природних умовах у двох типів розмноження також є низька. Перший місяць після заселення виживає лише 40% птахів.
На результат заселення куріпок негативно впливає той факт, що розведення у вольєрах часто ведеться багато поколінь без обміну і схрещення із дикими птахами. У неволі виживають лише ті одиниці, які не полохливі і не наражаються на ушкодження тіла в результаті кожного порушення спокою. Ті самі одиниці найрідше виживають в природних умовах, тим самим демонструють не брак інстинкту уникання ворогів (інстинкту збереження). Утримування куріпок в неволі через багато поколінь призводить до селекції тих одиниць, які є найкраще пристосовані до пануючих умов в ній. Куріпки стають домашні. Придатність таких птахів до заселення в угіддя сумнівна.
Пристосування до місцевих умов.

perdix_perdix_82

У Європі існує 8 підвидів куріпок. Відрізняються вони як зовнішнім виглядом так і генетичними властивостями. До відособлення підвидів куріпок доходить в результаті великопрошарної географічної ізоляції у зв'язку з різними селекційними механізмами, відповідними для даного середовища. Результатом селекції є відмінні у кольорі оперення, пов'язане з пристосуванням до визначеного типу місцевості, а також фізіологічні та анатомічні відмінності є проявом адаптації до пануючих кліматичних умов та їжі, а також різниця в поведінці птахів. Селекційний механізм діє не лише в багатошарових масштабах, а також і у місцевому масштабі. У випадку куріпок, що проявляють велике прив'язання до оселення (міграції і інтенсивні процеси обміну генів виступають рідко), той факт має особливе значення. Локальна еволюція даватиме результат виведенням географічних рас, які будучи результатом селекції характеризуються, як найкращі для пристосування до умов даного середовища. Однак географічні раси не являють собою підвидів, оскільки недуже відрізняються між собою.
З вищезгаданого можна зробити наступні висновки: найкраще пристосовані до умов визначеної території завжди автохтонні популяції, що живуть в цьому самому середовищі. Оскільки вони пережили в умовах селекційного режиму, то свої властивості пристосування можуть передати потомству. Навіть якщо місцева популяція залишкова, то вона має відносно непорівняльне більше генетичне значення ніж замінюючи, чи доповнюючи популяції. А про її покращення не може бути навіть мови.
Всі зусилля повинні бути сконцентровані на розведені природно розповсюджених популяцій, які ще залишились. Заселення куріпок іншого походження (за винятком окремих випадків) може привести навіть до того, що в результаті змішування генома знаходитиметься під загрозою існування залишкової локальної популяції. Крім того заселення куріпок, які не підготовлені відповідно до життя на волі, являють собою легку здобич для своїх природних ворогів. Випущені на територію куріпки невідкладно привертають як правило увагу хижаків, в результаті чого зростає тиск і на інші категорії дичини.
Поводження у місті заселення
спосіб розведення Куріпка сіраАвтохтонні популяції куріпки мають додаткову перевагу легкого пристосування до умов, що панують на даній території, в тому числі етнологічних. Зуміють використовувати місцеві запаси, використовуючи якомога менше енергії (що має особливо велике значення зимою), а також уникаючи хижаків. Добовий цикл таких курей, їх взірець часово-просторового збереження складає відображення їх потреб у сфері їжі, відпочинку та безпеки. Чітко знають де в житлових умовах потрібно побоюватись яструба, при цьому потрібно уникати місця розташування поблизу великих дерев. Також навчились, що на стежках поблизу людських поселень часто порушується спокій через любителів прогулянок з собаками, які вільно бігають, таким чином ці місця найчастіше надаються на короткотривале перебування, але аж ніяк не для закладання гнізда. Досвід та результат врахованих раніше помилок, дає можливість куріпкам уникати загрози, що виникає на даній території. Зразок поведінки оптимізований відносно просторового, що передається з покоління в покоління, і доповнюється. Інакше ніж у випадку з ссавцями, при етологічному аналізі, що має дотичність до птахів, часто не береться до уваги існування традиції збереження (поведінки, дії), і це дуже серйозна помилка.
Пара куріпок живе зі своїм потомством від початку червня і подекуди до початку березня наступного року, практично 10 місяців, як ланка тісного соціального зв'язку. Досвід доролих птахів може бути переданий молодняку. Введення способу життя ( вибір місця поселення, виховання та ночівлі), це все сфера старших птахів. Такий спосіб ведення формує молоде покоління. Місцеве вимирання куріпок, яке трапилось сніжної зими 1978/79 на багатьох європейських територіях мало значення не лише особистих збитків, але й зникнення місцевих традицій пов'язаних із способом використання середовища і уникнення загроз, що виникають в ньому. Окрім того, автохтонні куріпки знають де і яка їжа доступна, поки новозаселені наберуться досвіду.
Заселення
При відтворенні нової популяції куріпки спостерігаються високі втрати серед птахів, навіть коли вони оптимально готові до випуску в угіддя. При освоєнні невідомої території і заснуванні нового житла куріпки дуже легко можуть стати жертвою природного ворога, чи загинути на дорозі. У природі виступають натуральні міграції індивідів чи груп різних гатунків тварин. Відповідні дослідження виявили, що в новому житлі виростає ризик смерті в результаті атаки хижака або транспортного випадку.
Випускання куріпки не повинно відбуватись там, де місцева популяція вимерла. При цьому варто пам'ятати, що на загосподарьованих землях, де вимерли куріпки, якість та засоби житла (гнізда) часто не придатні для популяції та освоєння, і не кажучи вже про полювання.
розведення КуріпкаПопуляції куріпки потрібно перш за все відбудовувати і вирощувати через застосування ресурсів, що служать поліпшенню житлових умов. Щоб допомогти залишковій популяції, потрібно пріоритетним завданням ставити формування житла в такий спосіб, щоб умови життя в ньому відповідали потребам куріпок. Добрі результати дає, наприклад, залишена на зиму територія обробітку гірчиці. Місце де густо оброблялась озима пшениця являє собою зачинене середовище, яке придатне для куріпок тільки в партіях. Фрагменти полів мають озеленитися на декілька років сумішами різних рослин. Для куріпки як наземного птаха велике значення має різний рослинний покрив, що дозволяє вільно рухатись.
Стійкість, тривалість житла
Важливим є те, щоб утримувати пару через кілька років, забезпечуючи птахам тривале житло. Така пара може бути підтримана через земляних мурашок, які мають велике значення як пожива для маленьких пташенят. Широкі межі, залишки старої трави, береги ровів, скупчення джерел часто використовуються як місця для встановлення гнізда і відіграють велику роль при виводі молодняка. Такий тип поверхні, а також польові дороги, що поросли травою повинні зберегтись на землеробських територіях.
У випадку живоплотів серед полів слід пам'ятати про їх регулярне омолоджування. Куріпки уникають старих живоплотів, оскільки ті місця являють собою місця підстерігання хижих птахів. У житлі важливий є також спокій. Його порушення, наприклад через собак,що вільно бігають завжди викликають в птахів стрес і сприяють до втрати енергії, що особливо невигідне в суворих зимових умовах, коли і без того важко задовольняти енергетичну потребу організму.

Доступ до відкритого грунту, рідкісна і низька рослинність, а також спокій в навколишньому середовищі - це основні вимоги куріпки

 

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Powered by HuntingUkraine.com