Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Технології відтворення та вирощування риби у тепловодних та холодноводних ставових рибних господ.
( 14 Votes )
Написав Waldemar Oldak Переглядів - 23911   
Середа, 04 листопада 2009 15:31
Технології відтворення та вирощування рибиПлоща внутрішніх прісноводних і солонуватоводних водойм України, що використовуються або можуть бути використані для вирощування риби, перевищує 1 млн. га. За кількістю водосховищ, озер, лиманів, водойм-охолоджувачів та ставів наша країна посідає друге місце в Європі після Російської Федерації. Виробництво товарної риби у керованих умовах зосереджено, в основному, у ставових рибних господарствах, які входять до складу Об’єднання рибницьких господарств внутрішніх водойм України “Укррибгосп”. Створена ця структура для сприяння розвитку підприємництва в Україні, представництва інтересів її членів в органах державної влади та управління, захисту прав підприємств, забезпечення зв’язків з громадськістю. Об?єднання є незалежною добровільною некомерційною організацією. Членство в об’єднанні не накладає на її членів ніяких обмежень щодо виробничої, комерційної та інших видів діяльності.
 
Основними об’єктами вирощування у тепловодних ставових рибних господарствах України є короп, рослиноїдні риби далекосхідного комплексу (білий та строкатий товстолоби, білий амур). Водночас, як додаткові об’єкти культивування в сучасних умовах використовуються осетрові, буфало, канальний сом, веслоніс, щука та судак (як біологічні меліоратори), піленгас тощо. У холодноводих ставових рибних господарствах основними об’єктами культивування є лососеві та сигові риби, серед яких найбільш поширені — райдужна форель та завезені до України у минулому столітті форель камлоопс та форель Дональдсона.

Технологічні процеси в обох типах ставових рибних господарств пов’язані з одержанням потомства культивованих видів риб як шляхом проведення природного нересту, так і з застосуванням новітніх біотехнологій заводського методу їх відтворення; підрощуванням молоді риб до життєздатних стадій для потреб ставових рибних господарств та для зариблення природних водойм (зокрема, осетрових риб); вирощуванням рибопосадкового матеріалу та товарної риби в залежності від циклу ведення рибництва.
14.8.1. Біологічні особливості культивованих об’єктів тепловодного рибництва

Вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби в тепловодних рибних господарствах України проводиться за різними формами та циклами, а саме: за інтенсивною, напівінтенсивною, випасною формами, за дво- та трилітнім циклом, застосовується певний набір полікультури риб з метою раціональної експлуатації екосистеми ставів.

Основним об'єктом тепловодного ставового рибництва на сьогодні є короп, в останні роки все більшу питому вагу у загальному об'ємі товарної продукції займають завезені в Україну у 50-х роках далекосхідні рослиноїдні риби — білий і строкатий товстолоби та білий амур. Якщо у 1989-90 рр. ці риби займали в господарствах Укррибгоспу до 16% від усієї товарної продукції, то в нинішніх умовах в окремих господарствах їх питома вага складає до 60-70%. Поряд з цими основними об'єктами у ставовому рибництві як додаткові об'єкти полікультури використовуються буфало, канальний сом, чорний амур, піленгас, веслоніс, щука, європейський сом, лин тощо.

Короп (родина коропових) — основний об'єкт тепловодного рибництва у ставах, походить від його дикої форми — сазана. В Україні виведено 2 породи: український лускатий і український рамчатий коропи та 3 внутріпородні типи: український лускатий нивківський, український лускатий любінський та український рамчатий любінський. У лускатого коропа весь тулуб від голови до хвостового плавця вкритий однорідною лускою, розташованою рядами. Дзеркальні або малолускаті, у яких луска більшого розміру, блискуча, нагадує дзеркальце; голі — у яких по кілька лусок буває під спинним плавцем, біля хвостового, анального або на тулубі.

Короп має хороший темп росту, високі харчові та смакові якості (20% білка і 10% жиру). Статевозрілим він стає у південних районах на третьому-четвертому роках життя, у Поліссі та Лісостепу — на четвертому-п'ятому. Самці дозрівають на рік раніше за самок. Нерест відбувається у травні за стійкої температури води не нижче 18 °С. Короп має високу плодючість — від 600 тис. до 1,5 млн ікринок і більше, розмножується у нерестових ставах та заводських умовах. Оптимальна температура його росту та розвитку — 20 оС і вище. За сприятливих температурних умов на другому році життя на півдні України риба може досягати близько 1000 г; в умовах Полісся та Лісостепу — 400-500 г. На ранніх етапах розвитку короп живиться зоопланктоном, пізніше в живленні переважають організми зообентосу; у ставах добре споживає комбікорми. Цей вид надає перевагу неглибоким слабкопроточним водоймам, що добре прогріваються.

До далекосхідних рослиноїдних риб (РЇР) відносять білого амура, білого та строкатого товстолобів, які належать до родини коропових. Їх природним ареалом є рівнинні ріки Східної Азії — від р.Амур на півночі до Південного Китаю. В Україну ця риба завезена у 1953 р., тоді ж була розпочата робота по її акліматизації. Тепер вони поширені практично у всіх водоймах України, використовуються як цінні об'єкти рибництва та меліоратори водойм.

Білий амур — велика за розміром риба, яка швидко росте і досягає в р. Амур маси 32 кг, у водоймах-охолоджувачах України — до 35 кг. Середньорічні прирости цієї риби на півдні України у теплих водоймах можуть становити 3 кг. Живиться білий амур в основному водяною рослинністю, але добре поїдає й лучну траву, люцерну та концентровані корми, у ранні періоди розвитку живиться виключно зоопланктоном. З 15-добового віку його раціон збагачує рослинність, яка з місячного віку стає основним кормом. Оптимальна температура води для живлення білого амура становить 20-26оС. За температури 8°С він припиняє живлення. За добу білий амур може поїдати таку кількість рослинної їжі, яка значно перевищує його масу. Пройшовши крізь кишечник риби, часткового перероблена зелена маса потрапляє у водойми, підвищуючи їх біологічну продуктивність. Ряска у водоймах є улюбленим кормом молоді амура. При споживанні водяної рослинності кормовий коефіцієнт білого амура коливається від 30 до 70.

Статевої зрілості у р. Амур білий амур досягає у 8-10-річному віці, на півдні України і у водоймах-охолоджувачах — у 4-5, — а на півночі — у 8-9 -річному.

Використовувати білого амура як меліоратора краще у віці 2-6 років масою 0,5-4 кг. Норми посадки залежать від інтенсивності заростання ставу та віку риби і можуть коливатися від 100 до 500 екз./га. Додаткова продукція за рахунок білого амура становить 100-200 кг. Проте, якщо підгодовувати його багаторічними травами (еспарцет, люцерна та інші), кормовий коефіцієнт яких складає 1-15 одиниць, то на одному гектарі можна виростити 3т і більше цього виду риби.

Білий товстолоб у р. Амур досягає маси 16, у південних районах України і у водоймах-охолоджувачах — до 20 кг, його середньорічний приріст складає до 2 кг. Живиться ця риба мікроскопічними водоростями — фітопланктоном, масове розмноження яких зумовлює "цвітіння" води. Зябровий апарат за будовою нагадує сито і має дуже багато пластинок з отворами, крізь які вода проціджується, а водорості затримуються, стаючи кормом для товстолоба. Значне місце у живленні цього виду риб займає також детрит. На ранніх етапах свого розвитку білий товстолоб, як і білий амур, переважно споживає зоопланктон, але в основному його дрібні види. На 8-9-й день в його раціоні вже з'являється дрібний фітопланктон, який згодом стає основним кормом. Добовий раціон становить до 25-40% від маси, оптимальною температурою для живлення, як і для білого амура, є 20-26°С. Кормовий коефіцієнт білого товстолоба при живленні фітопланктоном, залежно від температури води і виду корму, коливається від 20 до 50. Статевої зрілості білий товстолоб досягає у р.Амур у 6-8-річному, на півночі України — у 6-9-, на півдні — у 4-5, у водоймах-охолоджувачах — у 3-4-річному віці.

Строкатий товстолоб — риба, яка має серед зазначених рослиноїдних найвищу інтенсивність росту. У водоймах Китаю та південних районів нашої країни може досягати маси 35-40 кг, а у водоймах-охолоджувачах України річний приріст становить 5-6 кг. Живиться строкатий товстолоб зоопланктоном, а також фітопланктоном і детритом. Особливо багато детриту в його раціоні навесні та восени, коли у водоймах зменшується кількість фіто- та зоопланктону. Як і в білого, у строкатого товстолоба зяброві пластини добре розвинуті й нагадують густу сітку. Добовий раціон його становить 25-40% від маси, оптимальна температура живлення — 25-30°С. Статевої зрілості строкатий товстолоб у південних районах України досягає у 5-6 річному, у водоймах-охолоджувачах — у 4-5-річному віці. Оптимальна температура живлення — 22-27оС.

Самці зазначених рослиноїдних риб досягають статевої зрілості на 1-2 роки раніше за самок. У природних умовах вони розмножуються у річках з швидкою течією, під час різкого підняття води від зливи. Строки нересту розтягнуті. В умовах природного ареалу у річці Амур він триває із середини липня до кінця серпня, у річках Китаю — з середини квітня до червня — липня. Мінімальна температура води, за якої починається нерест, становить 18-20°С. Біологія нересту у цих видів різна. Білий товстолоб нерестить біля самої поверхні води, білий амур — у верхніх її шарах, а строкатий товстолоб — біля дна. Плодючість в середньому становить близько 500 тис. ікринок, але може коливатися від 100 тис. до 1,5-2 млн. ікринок і залежить від маси риби. Незапліднена ікра дуже дрібна. Найбільші її розміри у строкатого товстолоба — 1,4-1,5 мм, а найменші у білого — 1,1-1,2 мм. Ікра рослиноїдних риб батипелагічна. Потрапивши у воду, ікринки швидко набрякають і збільшуються у діаметрі у 4-5 разів, у об'ємі — майже у 100 раз. Ступінь набрякання ікри залежить від складу та кількості солей у воді. Внаслідок набрякання питома вага ікринки наближається до питомої ваги води, тому на течії вона плаває, а у стоячій воді — повільно опускається на дно. Ембріогенез відбувається швидко і, залежно від температури води, триває від запліднення до початку викльову 18-60 год. Передличинки, що виклюнулись з ікри, майже не мають пігменту. Вони пасивно зносяться течією униз по річці, а після використання поживних речових жовткового міхурця мігрують у допоміжну систему річок, де нагулюються.

Піленгас відноситься до кефалеподібних родини кефалевих. Родина об'єднує 10 родів і біля 100 видів, що мешкають, головним чином, у тропічних та субтропічних морях і прісних водах. Спосіб їх життя — естуарно-морський, еврибіонтний і евритермний. За зовнішнім виглядом піленгас дещо схожий на білого амура. Від своїх родичів (гостроноса, сингіля і лобана) відрізняється формою хвостового плавця — у піленгаса він без виямки (прямий), грудні і спинні плавці -колючі. Піленгас витримує підвищення солоності води понад 30г/л і температуру до 32°С. Завезений у Азово-Чорноморський басейн із Далекого Сходу в кінці 60-х років ХХ ст.. У водоймах природного ареалу на зимівлю входить у прісноводні потоки Сихоте-Аліню і зимує за температури води 0,4 °С. У нових умовах (Азовський басейн) на зимівлю молодь заходить в річки Північного Приазов'я і тримається там на глибині понад 1,5 м за температури води — 1,5-4,5°С. Може зимувати у звичайних коропових ставах. Розмноження відбувається за температури 17-23°С і солоності води 23-32г/л. Цьоголітки мають вагу від 7 до 150 г, дволітки -100-700 г, трилітки в Азовському морі — до 2000 г. На другому році життя у ставах піленгас може досягати маси 400-1000 г, в літніх ставах витримує зниження кисню до 0,8-1,0 мг/л. На Далекому Сході самці дозрівають в 4-, самки в 5-річному віці, а в Азово-Чорноморському басейні — на рік раніше. Абсолютна плодючість коливається від 450 до 4100 тис. ікринок і більше, (в середньому 1672 тис. ікринок). Живиться риба детритом (80%), до складу якого входять залишки діатомових і зелених водоростей, зустрічаються амфіподи та інші тварини (до 60%), що заковтуються невибірково, до 10% складає фітопланктон. У дорослого піленгаса в харчовій грудці часто зустрічається мул, збагачений органічними речовинами. Восени жирність піленгаса складає 10-13%, влітку — 4-5%.

Чорний амур відноситься до родини коропових, інтродукований в Україну з басейну р. Амур. У материнських водоймах статевої зрілості досягає у 8-9-річному віці за абсолютної плодючості понад мільйон ікринок. Живиться чорний амур в основному молюсками, за їх відсутності — личинками хірономід, бабками, клопами, жуками, залишками водяної рослинності, детритом, добре споживає комбікорми. У рибних господарствах України нині формуються його ремонтно-маточні стада та розпочаті роботи з отримання його потомства. Розмножується чорний амур в даних умовах заводським методом, є перспективним об'єктом для зариблення водойм, багатих на молюски.

Судак живиться дрібною, переважно малоцінною рибою. У ставовому господарстві використовується як додаткова риба. Статевої зрілості досягає у 3-4 роки; нерест відбувається у квітні-травні. Водойми, де розводять судака, не мають заростей, багаті на зоопланктон, незаболочені, з піщаним дном.

Щука використовується в рибних господарствах як меліоратор смітної риби у ставах. Статевої зрілості досягає на 3-4 році життя, нерест її відбувається навесні, коли температура води підвищується до 4-6оС. Серед щук спостерігається канібалізм (більші особини поїдають менших). У коропових ставах щука може винищувати мальків, а також дрібних однорічок коропа. У нагульні стави, в яких є дрібна непромислова, смітна риба, до однорічок коропа підсаджують мальків щуки. Такі стави повинні бути повністю спускні, щоб восени всю щуку можна було виловити.
 
Організація нересту коропа у ставах

Підготовчі роботи до нересту з плідниками коропа у наступному році розпочинаються з часу посадки їх у літньо-маточні стави на вигул після проведення нерестової компанії у поточному році. Умови вигулу плідників у період, що передує нерестовому сезону, мають вирішальне значення, пов’язане з фізіологічним станом риби, а також якістю її статевих продуктів. Підготовка плідників коропа до нересту навесні розпочинається після облову зимувальних ставів. В цей час проводиться інвентаризація маточного поголів’я, бонітування плідників, розділ за статтю та пересадка їх у стави для переднерестового утримання. Плідників виловлюють із зимувальних ставів за температури води 8-10оС. Не допускається занадто довга перетримка їх у зимувалах за умови підвищення температури води.

Важливе значення для успішного проведення нерестової кампанії має безпосередньо переднерестове утримання плідників, для чого використовують зимувальні стави, звільнені від рибопосадкового матеріалу. Стави попередньо дезинфікують негашеним вапном або хлорним вапном. Більш доцільно для попереднього утримання плідників коропа мати спеціальні переднерестові стави площею до 0,1 га. Норми посадки самок у цих ставах складають 300 екз./га, самців — 500 екз./га.

Природний нерест коропа проводять у нерестових ставах, його результати залежать як від якості плідників, так і від правильної підготовки нерестових ставів. Вони повинні мати площу до 0,1 га і бути мілководними, добре прогріватися. Їх використовують короткочасно. Навесні у цих ставах прибирають усю відмерлу рослинність, ретельно очищають дно від сміття, розчищають осушувальну мережу. Можна проборонувати дно ставу, обробити його негашеним вапном з розрахунку 50 г вапна на 1 м2. Ложе ставу бажано засіяти м’якою луговою рослинністю, яка буде використовуватись як субстрат для ікри коропа. Вапнування нерестових ставів проводять приблизно за місяць до нересту.

Стави заливають водою за умови досягнення стабільної температури води не нижче 18°С. Заповнення їх водою проводиться обов’язково через систему фільтрів, з метою попередження попадання до ставів пуголовків, хижої та смітної риби. Як правило, заливають нерестові стави водою за 1 добу до посадки в них плідників на нерест. У нерестові стави площею 0,1 га рекомендується поміщати 2 гнізда (гніздо — 1+ і 2>) плідників. Перед посадкою на нерест плідників обробляють у сольових ваннах 35% — ним розчином кухонної солі впродовж 5 хв. Посадку плідників краще проводити у передвечірні години, перед заходом сонця. Як правило, нерест коропа відбувається у вранішні години. Ікру, яку самка викидає на м’яку траву, відразу осіменяють молоками самці. Запліднена ікра коропа за рахунок клейкості прикріплюється до рослин і на них розвивається. Нерест риб проходить впродовж 3-5 год. Після нересту плідників видаляють із ставу і висаджують у літньо-маточні стави на вигул.

Для вилову личинок із нерестових ставів використовують сачки, марльові бреденьки, а також личинковловлювачі. Підрахунок личинок, виловлених у ставах, проводять об’ємним та еталонним методами. За методом еталону необхідно мати декілька однакових ємностей (тази, миски тощо), в одну з яких відраховують певну кількість личинок (наприклад, 1 тис. екз.), а в інших порівнюють їх концентрацію з еталоном. Для підрахування об’ємним методом використовують невеликі мірні колібровані посудини. Вихід життєздатних личинок у нерестових ставах, з розрахунку на одне гніздо плідників, складає 100-150 тис. екз.

Одержання потомства коропа у нерестових ставах є обов’язковою умовою при веденні в господарствах селекційно-племінної роботи. В нинішніх умовах нерест коропа у ставах для промислових цілей проводить незначна частина господарств. Більшість рибгоспів для забезпечення стабільності результатів застосовують заводський метод відтворення, який за умови наявності в інкубаційних цехах терморегуляції дозволяє, поряд із стабільними результатами, одержувати потомство риб у більш ранні, порівняно з біологічними, строки.

Отримання потомства рослиноїдних риб у заводських умовах

Рослиноїдні риби далекосхідного комплексу (білий амур, білий та строкатий товстолоби), завезені до рибних господарств України у 50-х роках, в нинішній час займають досить суттєве місце у рибному господарстві. Ці об’єкти рибництва мають особливе значення в сучасних умовах, коли різко виросли ціни на комбікорми і вирощування традиційного об’єкта рибництва — коропа — у багатьох випадках стає нерентабельним. В сучасних умовах за випасного вирощування рослиноїдні риби, як консументи І та ІІ порядку, в окремих рибних господарствах України займають в об’ємі вирощеної рибопродукції до 60-80% без відчутного збільшення затрат кормів та добрив.

Всі три види рослиноїдних риб є пелагофільними, у природних умовах їх ікрометання відбувається в період літніх повеней. Нерест відбувається у руслах великих річок на швидкій течії. Як ми вже зазначили, біологія нересту цих видів різна: білий товстолоб викидає ікру біля самої поверхні води, білий амур — у верхніх шарах, строкатий товстолоб — біля дна річки. Мінімальна температура, за якої починається нерест, складає 18-20°С, максимальна 26-30 °С. Ікра у всіх видів батипелагічна, неклейка, швидко набухає, підтримується у товщі води турбулентністю річкового потоку. В залежності від температури води період розвитку ікри триває від 60 год. (за температури 17-18 °С) до 18-20 год. (за температури — 27-29 °С). Ембріони після викльову з ікри зносяться течією вниз по річці, перед початком переходу молоді на активне живлення ікра концентрується у прибережній зоні, а далі зноситься пасивно або пересувається активно у придаткові заплавні водойми, де проводить решту сезону.

У природних водоймах України рослиноїдні риби не розмножуються. Одержання від них потомства можливе лише за умови їх заводського відтворення. Проведення робіт з акліматизації та відтворення рослиноїдних риб у внутрішніх водоймах України дозволило розробити основні технологічні процеси їх відтворення та вирощування. Вік, у якому настає статева зрілість у інтродукованих до внутрішніх водойм України рослиноїдних риб, залежить від умов їх утримання. Визначальним фактором є температурний режим та забезпеченість риби кормом.

Найсприятливішими районами для розведення та вирощування рослиноїдних риб є південні, де сума ефективного тепла сприяє ранньому статевому дозріванню їх плідників. Якщо в умовах північного та південного Степу самки рослиноїдних риб дозрівають в основному в чотири-п’ятирічному віці, то у поліській зоні — у восьми-дев’ятирічному або й пізніше. Самці, як правило, дозрівають на 1-2 роки раніше за самок. За задовільних умов утримання плідників, період вітеллогенезу (розвиток нової генерації статевих клітин після нересту) у всіх видів рослиноїдних риб в південних районах становить близько 10 місяців.

Існує взаємозв’язок між швидкістю росту риб та розвитку їх гонад. Уповільнення росту затримує початок вітеллогенезу, розвиток яєчників призупиняється за таких умов на ІІ стадії зрілості. Утримання статевозрілих самок за несприятливих умов нагулу призводить також до значного зниження їх плодючості, погіршення якості ікри. На розвиток сім’яників швидкість росту риби впливає дещо менше, ніж на розвиток яєчників. Разом з тим у таких самців сперми менше і вона має низьку якість.

Білий амур, білий та строкатий товстолоби — риби з одночасним типом нересту. У зрілих самок, які не були використані в роботах з відтворення, ікра піддається резорбції. За умови створення сприятливих для риби умов утримання під час нагулу резорбція невиметаної ікри самок не порушує нормальної течії оогенезу і такі самки у наступному році можуть бути використані у роботах з відтворення.

Сім’яники самців рослиноїдних риб впродовж вегетаційного сезону періодично переходять із стану функціональної зрілості до стадії вибою, що дає можливість використовувати їх у відтворенні декілька разів. Вирощують рослиноїдних риб в ставах, плавучих садках, установлених у водоймах-охолоджувачах, безпосередньо у водосховищах та водоймах-охолоджувачах.

Технологія відтворення рослиноїдних риб включає такі основні складові: вирощування та утримання племінного стада, одержання потомства, вирощування посадкового матеріалу.

Білий амур у більш зрілому віці здатен швидко споживати у ставах рослинність. Коли відчувається її нестача, до ставів вносять зелену рослинність з розрахунку 30-50 кг на 1 кг приросту риби. Для задоволення харчових потреб білого та строкатого товстолобів, основним кормом яких є фітопланктон, зоопланктон та детрит, необхідно проводити комплексні заходи щодо підвищення природної кормової бази у ставах. Це здійснюється за рахунок внесення органічних та мінеральних добрив за біологічною потребою.

Вирощування племінного матеріалу всіх трьох видів рослиноїдних риб проводиться у полікультурі. Навесні у період зариблення ставів та восени під час посадки риби на зимівлю проводять її профілактичну обробку. Щовесни та восени проводиться бонітування риби, визначають ріст риби, масу, загальноприйняті індекси. У риби статевозрілого віку визначають ступінь статевого дозрівання, проводиться вибраковування травмованої риби, а також особин, які відстали в рості. Обов’язково вибраковують гібрида білого із строкатим товстолобом. У гібридів, на відміну від чистих видів, кіль не досягає горла риби, а розташований у проміжку між анальним отвором та серединою відстані між горлом та черевним плавцем. Фільтрувальний апарат гібридів займає проміжне становище між такими органами у білого та строкатого товстолобів. Гібриди мають сталевий колір тіла. Щільність посадки племінного матеріалу має бути невисокою і складає: для цьоголіток — 20 тис.екз./га, дволіток — 600 екз./га, триліток — 400 екз./га, чотириліток — 300 екз./га, п’ятиліток — 300 екз./га, плідників — 300 екз./га. Плідники рослиноїдних риб повинні мати високі показники плодючості, їх статеві продукти — бути повноцінними, здатними до відтворення. Приріст маси плідників у період літнього нагулу повинен бути високим (не менше 1 кг), за вихідну величину береться маса риби у донерестовий період.

Кращі рибоводні результати отримують при використанні плідників середнього віку (для південних районів — 6-8-річного, або на 2-4 рік їх використання при відтворенні). Самки старшого віку більш вимогливі до умов нагулу, на відміну від молодих. Для південних районів рекомендується утримувати плідників не більше як 10-12 років. З метою уникнення явища, пов’язаного з інбредною депресією в результаті розведення “в собі”, рекомендується застосовувати дволінійне розведення рослиноїдних риб для одержання гетерозисних промислових гібридів. Вихідними лініями білого амура, білого та строкатого товстолобів краще використовувати плідників амурського та китайського походження, сформованих у різних за кліматом умовах. Організація розведення рослиноїдних риб на дволінійній основі дозволяє підвищити виживання цьоголіток за рахунок ефекту гетерозису на 15-20%.

Потомство рослиноїдних риб у рибних господарствах України, як і в більшості господарств інших країн, одержують штучним шляхом у заводських умовах, застосовуючи метод гіпофізарних ін’єкцій. У південних районах самки бувають готовими до нересту уже в середині травня. Розвантажують зимувальні стави з плідниками, як правило, напередодні наступу нерестових температур води (18-20°С). У зимувалах, які повинні бути близько біля інкубаційного цеху, де розміщені плідники білого амура, після підвищення температури води до 12-13 °С проводять їх підгодівлю зеленою рослинністю. У випадку її відсутності рибу підгодовують лялечками тутового шовкопряда з розрахунку 3% від маси риби, строки годівлі повинні бути обмеженими 1-2 тижнями.

При розвантаженні зимувальних ставів проводять бонітування плідників, розподіл їх за видами та статтю. Характерною ознакою, яка відрізняє самців від самок, є наявність у них шлюбного вбрання та виділення сперми при легкому натискуванні у зоні генітального отвору. У самців внутрішня поверхня грудних плавців має шорсткість. У білого товстолоба — це чисельні гострі шипики, у строкатого вони менш шорсткі, у білого амура — чисельні горбочки, які нагадують наждачний папір. Такі статеві ознаки у самців товстолобів зберігаються цілий рік, а у білого амура вони проявляються тільки у весняно-літній період.

До одержання потомства від рослиноїдних риб приступають із встановленням середньодобової температури води не нижче 20 °С. Строки початку робіт визначають шляхом використання пробної партії плідників, для чого проводять ін’єктування декільком найбільш зрілим самкам І групи. Якщо самки після ін’єкції легко віддають зрілі статеві продукти, розпочинають роботи з повного завантаження інкубаційного цеху.

Гіпофізарні ін’єкції стимулюють дозрівання самок, які мають завершену четверту стадію зрілості. Необхідними умовами для дозрівання рослиноїдних риб є сприятливий кисневий режим (вміст кисню не менше 4 мг/л), температура води — не нижча за 19-20°С. За умови зменшення розчиненого у воді кисню до 2 мг/л самки не дозрівають. Гіпофізарні ін’єкції проводять дворазово, що пов’язано з переднерестовими змінами у їх яєчниках, які проходять у два етапи.

Самців ін’єктують одночасно з проведенням вирішальної ін’єкції самкам. Доза гіпофіза для них складає половину від вирішальної для самок і також піддається коригуванню у процесі проведення нерестової кампанії. Замість гіпофізів для ін’єктування білого та строкатого товстолобів використовують синтетичний препарат хімічно-чистого (без наповнювача) хоріонічного гонадотропіну (за методом Б.В. Веригіна). Дози його встановлюють так само, як і при роботі з гіпофізами риб.

Для інкубації ікри та витримування вільних ембріонів рослиноїдних риб використовують апарати системи «ВНИИПРХ», місткістю 50 л, 100 л, 200 л; а також ІВЛ — 2, «Амур». У кожний інкубаційний аппарат поміщають ікру від однієї самки. У процесі інкубації ікри вирішальне значення мають температурний та кисневий режими. Ембріогенез у рослиноїдних риб проходить швидко і, залежно від температури води, закінчується через 18-34 години. За температури води 23-25 °С він триває 24-30 годин. Масовий викльов ембріонів за нормальних температурних та інших умов відбувається, як правило, за 1-3 години. Витримування вільних ембріонів проводиться до 3-4 діб у апаратах ІВЛ — 2 (до 2-3 млн. екз.), «Амур» (до 4 млн. екз.) або у спеціально обладнаних апаратах системи «ВНИИПРХ» з надставками. Використовують для цієї мети також стандартні (4,5 х 0,7 х 0,5 м) пластикові лотоки, обладнані на водоподачі та водоскиді фільтрами з капронового сита № 35-70 та №18-25. Рівень води в них під час «залягання» личинок складає 4-5 см, пізніше — 10-12 см. У одному такому лотоці витримують до 2 млн.екз. вільних ембріонів. Вихід 3-4 — добових личинок від заплідненої ікри повинен бути не нижчим за 50%. Для зариблення вирощувальних ставів рекомендується використовувати молодь до 25-30 мг і більше. Технологія підрощування личинок до життєздатних стадій суттєво не відрізняється від такої технології для коропа.
14.8.4 Основи технології вирощування товарної риби за дволітнім циклом

Інтенсивна технологія вирощування товарної риби. Даний технологічний процес в рибних господарствах України в сучасних умовах здійснюється з використанням різних форм рибництва. Найбільш поширені серед них — інтенсивна та випасна технології.

Інтенсивна технологія вирощування товарної риби у ставах базується на полікультурі таких об’єктів рибництва, як короп, рослиноїдні риби (білий та строкатий товстолоби, білий амур), буфало, веслоніс, піленгас тощо, які мають різний спектр живлення. Перед заповненням ставів водою готують кормові місця у ставах. На глибині 0,5-1 м такі місця чи кормові смуги ущільнюють піском чи вапном. Кормових місць розміром 2х3 м повинно бути 10-12 на 1 га ставу. За умови механічної роздачі кормів на глибині 0,5 — 1 м вздовж берегової лінії ставів влаштовують кормові смуги розміром 2х10 м. Кормові місця позначають віхами. Основними інтенсифікаційними заходами, які проводяться у ставах у період вирощування риби, є їх удобрення та повноцінна годівля риби. Зариблення нагульних ставів доцільно проводити стандартним посадковим матеріалом (25г короп та 25-30г — рослиноїдні риби), вирощеним у своєму господарстві. У випадку завезення його з інших господарств слід враховувати такі показники, як його якість, породне походження та епізоотичний стан. Рекомендується використовувати також однорічок гібрида коропа з амурським сазаном.

За інтенсивної форми вирощування у ставах проводять регулярну годівлю риби гранульованими комбікормами, призначеними для риб (рецепти:111-1 Укр.; 111-2 Укр.; 111-3 Укр.), з різним складом їх компонентів та різними харчовими властивостями. Слід пам’ятати, що короп ефективно використовує ці корми за умови наявності у його раціоні не менше 25-30% природної їжі.

Розрахунок у потребі комбікормів ведуть за формулою:

Х = (По — Ппр.) х S •К, 

де Х — необхідна кількість комбікормів, кг; 

По — загальна рибопродуктивність по коропу, кг/га; 

Ппр — природна рибопродуктивність по коропу, кг/га, з врахуванням затрат мінеральних та органічних добрив; 

S — площа ставів, га; 

К — кормовий коефіцієнт комбікормів, який складає 4,7. 

Годівлю риби розпочинають о 6-8 годині ранку, наступні порції добового раціону вносять через кожні чотири години. Якщо годівля риби проводиться з використанням автогодівниць “Рефлекс”, корми в них завантажують 1 раз на добу. Поїдання корму на кормових місцях перевіряють через 30-60 хв. після задавання його у стави. Якщо риба не спожила корм, наступне задавання припиняють, виясняють причини цього явища (якість кормів, гідрохімічний режим, фізіологічний стан риби тощо) і вживають необхідних заходів.

Впродовж вегетаційного періоду у ставах проводиться регулярний контроль за температурним та гідрохімічним режимами, які мають відповідати основним рибоводним вимогам. З метою застосування тих чи інших заходів, спрямованих на коригування рибоводного процесу та усунення чинників, які затримують розвиток природної кормової бази та ріст риб у ставах проводиться постійний рибоводно-біологічний контроль. Не менше двох разів на місяць досліджують стан розвитку природної кормової бази у ставах, контроль за ростом та станом риби здійснюють шляхом проведення два рази на місяць контрольних ловів. Якщо риба відстає у рості, з’ясовують причину цього усувають її. При контрольних ловах проводиться клінічний огляд риби на наявність зовнішніх ознак її захворювання. В разі необхідності рибу лікують.

Облов ставів проводять, як правило, у вересні-жовтні, коли температура води знижується, а ріст риби практично припиняється. Для облову нагульних ставів використовують рибовловлювачі. Виловлену у ставах рибу зважують, проводять облік, встановлюють її сумарний приріст за вегетаційний період, середню індивідуальну масу. Визначають вихід риби у відсотках від її посадки на вирощування та рибопродуктивність (т/га). Після облову в нагульних ставах товарної риби за дволітнього циклу приступають до підготовки ставів для вирощування в них риби у наступному сезоні. За дволітнього циклу інтенсивного вирощування товарна риба в рибних господарствах України, залежно від їхнього зонального розташування, досягає середньої маси від 400 до 500 г за виходу 75 — 80% і рибопродуктивності до 2,5 — 3 т/га.

Випасна технологія вирощування товарної риби

При вирощуванні ставової риби у полікультурі за інтенсивною технологією основним обєктом є короп. Рослиноїдні риби та інші об’єкти культивування використовуються як додаткові, які споживають в основному природну кормову базу. Всі розрахунки щодо заходів інтенсифікації і, зокрема, необхідної кількості кормів проводяться виходячи з фізіологічних потреб коропа. В сучасних умовах у ряді рибних господарств відбуваються певні зміни щодо технологій та методів ведення рибництва. Основна їх мета — забезпечення ресурсозбереження при вирощуванні риби, максимальне використання біологічного потенціалу водойм, більш широке запровадження полікультури риб за їх випасного утримання, зменшення використання комбікормів та добрив тощо.

При вирощуванні на природних кормах коропових риб за випасного утримання (без годівлі штучними кормами) поряд з коропом вагоме місце відводиться оптимальному набору об’єктів полікультури риб з різним спектром живлення, зокрема, рослиноїдним рибам — білому та строкатому товстолобам, білому амуру, а також буфало, піленгасу тощо. Ці об’єкти рибництва мають високу потенційну здатність росту. Між ними відсутні або ж слабко виявлені конкурентні відносини щодо живлення природною кормовою базою. У цих умовах особливе значення надається питанню вибору оптимального співвідношення об’єктів полікультури риб з урахуванням їх трофічних рівнів, а також спрямованого формування природної кормової бази ставів.

Рибопродуктивність ставів за випасного утримання товарної риби визначається виключно станом природної кормової бази ставів, доступністю рибі кормових організмів, ефективністю їх використання різними вирощуваними об’єктами полікультури. За таких умов необхідний регулярний контроль за гідрохімічним режимом в ставах, особливо за вмістом розчиненого у воді кисню та окислюваністю води, тому що надмірне внесення органічних добрив може викликати різке зниження концентрації у воді кисню та значне підвищення в ній вмісту органічної речовини. Поряд з цим, можуть виникнути такі небажані явища, як метанове бродіння, денітрифікація та ін. У цих умовах у ставах значно знижується процес продукування природної кормової бази, а також засвоєння кормів рибою, ріст її пригнічується. У таких випадках внесення органічних добрив припиняють.

Починаючи з температури води 7°С, у воду ставів вносять мінеральні — азотні та фосфорні добрива з метою забезпечення кругообігу органічних та мінеральних речовин. Впродовж усього вегетаційного періоду регулярно (раз на 10-15 діб) проводиться аналіз вмісту у воді таких життєво важливих для роботи природної екосистеми ставів біогенних елементів, як азот та фосфор. За біологічною потребою до ставів вносять мінеральні добрива, доводячи рівень нітритного азоту у воді до 2 мгN/л, а фосфору — до 0,5 мгР/л. Для профілактики та покращення екологічного стану ставів протягом вегетаційного сезону раз на місяць, а за необхідності — частіше проводять їх вапнування з розрахунку не більше 150 кг/га за одне внесення.

За умови виконання перерахованих заходів, а також регулярного рибоводно-біологічного контролю у ставах, за випасної форми вирощування товарної риби досягаються оптимальних показників розвитку природної кормової бази, за рахунок якої вирощується риба. Середньосезонна біомаса природної кормової бази у ставах повинна бути не нижчою: за фітопланктоном — 20-30 мг/л (але не вище 80 мг/л); зоопланктоном -8-12 мг/л; зообентосом — 3-5 г/м2.

Досвід показує, що продуктивні можливості ставів в умовах випасної технології вирощування риби у оптимальній полікультурі (як видового, так і кількісного співвідношення) з урахуванням трофічних рівнів риб та проведення перерахованих інтенсифікаційних заходів дають змогу одержувати рибопродуктивність 1-1,5 т/га.
14.8.5 Вирощування товарної риби за трилітнього циклу

Трилітній цикл вирощування товарної риби застосовується перш за все, у районах, де рибогосподарський вегетаційний сезон короткий і дволітки риб не встигають досягти товарної маси. Це, як правило, господарства північних районів України. Кінцевою метою господарств, які працюють за цим циклом, є одержання крупної товарної риби масою не менше 1 кг, яка дозволяє господарству мати високу рентабельність.

У господарствах з трилітнім циклом змінюється співвідношення між окремими категоріями ставів. На вирощувальні стави І та ІІ порядку, в яких вирощується рибопосадковий матеріал на першому та другому роках життя, припадає до 35% ставового фонду. Збільшується також кількість зимувальних ставів в зв’язку з необхідністю організації зимівлі цьоголіток та дволіток.

Трилітній цикл вирощування риби має як переваги, так і певні недоліки. До переваг слід віднести те, що на першому році життя короп і рослиноїдні види риб забезпечують значно більший приріст, ніж на другому за умови використання нормальних щільностей посадки короп за сезон у трилітньому віці може дати приріст до 1 кг, чого ніколи не отримують у дволіток. За трилітнього циклу значно подовжується термін реалізації товарної риби, бо селекційний її відлов можна проводити, починаючи з липня. Значно знижуються також затрати рибопосадкового матеріалу на одиницю вирощеної продукції, а крупна риба має більш високу вартість на ринку і кращі споживчі якості.

До негативних сторін трилітнього циклу слід віднести наступне: виробничі процеси за більш довгий термін ускладнюються, риба зимує двічі, внаслідок чого підвищується її відхід, трилітній короп більше підлягає захворюванню такою небезпечною хворобою, як краснуха, порівняно з цьоголітками та дволітками.

В основі технології трилітнього циклу, розробленої в Україні на базі Сумського рибокомбінату, застосування якої має досить високий рівень рентабельності, закладена висока культура ведення рибництва, чітке дотримання повноти та черговості технологічних процесів. Підготовка всіх категорій ставів до вирощування в них риби проводиться за загальною схемою, як за дволітнього, так і за трилітнього циклів ведення рибництва. Обов’язковою умовою технології є використання коропо-сазанових гібридів від генетичночистих ліній плідників, які мають високу стійкість до захворювань на всіх етапах культивування за високих щільностей посадки; високий темп росту риби, завдяки ефекту гетерозису, ефективне використання штучних та природних кормів. Обов’язковою умовою трилітнього циклу є годівля риби штучними комбікормами.

У ставах всіх категорій, де вирощується різновікова молодь та товарна риба впродовж вегетаційного сезону проводиться рибоводно-біологічний контроль, регулярно ведутся спостереження за температурним та кисневим режимами. За необхідних умов застосовують відповідні меліоративні заходи. Двічі на місяць досліджують стан розвитку природної кормової бази, наявність у воді необхідних біогенних елементів, вносять органічні та мінеральні добрива, проводять регулярну годівлю риби, при проведенні контрольних ловів риби досліджують ріст, розвиток риби та стан її здоров’я.

Вирощування цьоголіток здійснюється у вирощувальних ставах І порядку за щільності посадки личинок до 300 тис.екз./га. Цьоголітки за цих умов досягають середньої маси 7-10 г, вихід їх досягає 50% і більше, рибопродуктивність вирощувальних ставів І порядку коливається від 1,7 до 2,4 т/га.

На зимівлю цьоголіток поміщають у зимували І порядку з розрахунку до 1 млн. екз./га. При коефіцієнті вгодованості цьоголіток близько 3, нормальних гідрохімічних, температурних та гідрологічних умовах зимівлі вихід однорічок складає 60% і більше.

У вирощувальних ставах ІІ порядку рибопосадковий матеріал (дволіток) вирощують за щільності посадки до 40-50 тис.екз./га. Приблизно 30% від посадки у полікультурі займають рослиноїдні риби. Годівлю риби розпочинають відразу ж після зариблення ставів. Дволітки досягають середньої маси близько 100 г, виживання їх складає 75-90%, рибопродуктивність ставів — 2,5-3,0 т/га при затратах комбікормів близько 3. Зимівлю дволіток проводять у зимувальних ставах ІІ порядку за щільності посадки близько 600 тис.екз./га. Виживання дворічок складає 70-95%.

Зариблення нагульних ставів проводять дворічками коропа у полікультурі з білим та строкатим товстолобами (до 30% від загальної посадки) за загальної щільності посадки 2,0-3,5 тис.екз./га (в залежності від кормності водойм та якості комбікормів, які є у господарстві). Товарні трилітки досягають середньої маси за таких умов близько 1 кг за виживання 90-96% і рибопродуктивності 2-2,5 т/га. Затрати корму складають у середньому 3,5. Годівлю риб проводять, застосовуючи автогодівниці “Рефлекс”.
 
-----
 
Всем видеоманам которым очень хочется посмотреть самые новые видеофильмы, но нет времени или возможности попасть в кинотеатр рекомендуем сайт 911.to. Это онлайн кинотеатр который представляет возможность просмотра видео в любое удобное время. Так, к примеру, можно посмотреть новый, нашумевший фильм "Открытые окна онлайн". А также множество других видеофильмов на любой вкус, в том числе, много интересного есть и для охотников, и для рыболовов.
-----
 



Коментарі  

 
#1 hanter39 09.04.2012 18:06
Нічого собі, тут і по моїй спеціальності є! До речі, непогано написано. Буду мати час, закину і я щось в цьому роді, бо є багато цікавої інфи, може і комусь пригодиться.
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com