Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Мета роботи: опанувати методики обліку мисливських звірів і пта­хів в угіддях господарства; вміти підібрати найбільш оптимальний метод обліку у відповідності до сезону та видів дичини.
Обладнання та матеріали: план мисливських угідь; план наса­джень; Настанова з упорядкування мисливських угідь.

• Визначення давності слідів взимку
• Маршрутний облік звірів по слідах на снігу
• Метод картування слідів
• Метод подвійного картування слідів
• Метод шумового прогону
• Облік на місцях підгодівлі
• Облік анкетно-опитовим методом
• Облік тварин біля підгодівельного майданчика
• Літньо-осінній облік пернатої дичини на маршрутних смугах (пробах)
• Облік водоплавних птахів

Мета обліку - встановити чисельність мисливських звірів та пта­хів, їх територіальне розміщення. За одиницю обліку вважають одну тварину, яка знаходиться в зоні обліку, чи ту ж саму тварину на марш­руті, або нору, лігво, лежанку, слід тварини (перетнутий обліковим ма­ршрутом), індивідуальну добову ділянку перебування звіра і т.д.
Показник чисельності тварин - це виявлена, або розрахована кіль­кість особин, які перебували на досліджуваній території під час облі­ку. Дані про відносну чисельність звірів, одержують в результаті про­ведення обліків на пробних площах, смугах, маршрутах, тобто не на всій площі господарства, а на її частині. При цьому абсолютні дані обліку на пробних площах, смугах та маршрутах екстраполюються на всю площу угідь, господарства чи району.
Для успішного проведення обліку необхідно добре знати видовий склад усіх місцевих звірів і птахів, сліди їх життєдіяльності, та вміти безпомилково визначити давність сліду і його напрямок.

Визначення давності слідів взимку.

При свіжій незначній пороші не виникає труднощів у визначенні давності сліду. Неважко відрізни­ти свіжий слід від старого також після вечірнього вітру та безвітряної ночі. У таких випадках навіть при незначній хуртовині у старих слідів краї будуть згладжені, а на дні поглиблень буде наметений сніг. Відби­ток старого сліду набагато твердіший на дотик, ніж свіжий. У старого сліду стінки поглиблення в снігу вкриваються льодяною кіркою і дещо змерзаються так, що його можна знизу підважити ногою чи рукою і він не розвалиться.
Свіжий слід 10-15-хвилинної давності навіть у сильні морози не встигає змерзнутися і тому при найменшому дотику до нього розсипа-
ється. Якщо через такий слід провести тонкою хворостиною, вона легко переріже його, тоді як при перетині старого сліду вона круто вигнеть­ся, а дуже старий слід не переріже зовсім. З метою одержання більш точної уяви про давність слідів доцільно напередодні, ввечері та вночі, самому зробити декілька відбитків на снігу, а вранці перевірити міц­ність їх змерзання рукою і за допомогою пробної хворостинки, запа­м'ятавши, на яку віддаль вона вигинається.
Під час сильної відлиги старі сліди розпливаються, а під час незна­чної- вкриваються льодяною кіркою. На поверхні слабкого насту тва­рини залишають сліди з подрібненими крихтами змерзлого снігу. У свіжих слідів вони легко зміщаються, у старих - встигають примерз­нути до поверхні снігової кірки.
У глибокому та сипучому снігу відбитки закінчень лап звірів та ратиці крупних тварин бувають непомітні, що затруднює правиль­не встановлення напрямку руху тварин. В таких випадках необхід­но звернути увагу на риски біля слідів. Виймаючи лапу з ямки слі­ду та заносячи її на наступний крок, тварина малює на поверхні снігу кінчиками пальців коротку смужку, а перед тим як вступити до снігу - дещо довшу смужку. Правда, іноді у глибокому снігу слі­ди з'єднуються суцільною смугою, що не дає можливості встано­вити напрям руху тварини. В таких випадках уважно придивляють­ся до травинок чи гілок, які стирчать з-під снігу на лінії слідів і котрі звір зачіпав та відгинав по ходу свого руху. Такі гілки чи ба­дилля трав'янистих рослин залишають смужки на снігу, які вказу­ють напрям руху тварини.

Маршрутний облік звірів по слідах на снігу
Час проведення обліку-зимою, після пороші при неглибокому сні­говому покриві.
Показник обліку - число зустрінутих, пересічених маршрутом слі­дів відповідного виду тварин на одиницю довжини маршруту, за яку приймають 10 км. Цьому обліку підлягають тільки сліди останньої доби. Кращий засіб підрахунку добових слідів - це повторний обхід маршруту. В перший день проходять маршрут і затирають всі сліди, які зустрілись, тобто відмічають, які сліди на завтра будуть старими.
На другий день той самий маршрут проходять повторно і підрахову­ють тільки свіжі сліди звірів.
Довжина маршруту попередньо конкретно не встановлюється, так як може залежати від багатьох факторів: довжини світлового дня, ста­ну снігового покриву і фізичної підготовки обліковця, рельєфу місце­вості, відповідних засобів пересування (піший хід, лижі і т. д.), від частоти траплянь слідів. При середніх умовах нормальним маршру­том рахується шлях 10 — 12 км.
З метою отримання об'єктивних даних необхідно, щоб типи угідь і зв'язані з ними різниці в щільності населення тварин були охоплені маршрутом рівномірно. Для цього при плануванні маршрутів необхід­но дотримуватися таких рекомендацій:
маршрут повинен охоплювати всю різноманітність угідь (луки, ріл­лю, озимі, чагарникові зарослі серед полів, яри, лісові масиви і т. д.);
не можна відхилятися від заданого маршруту;
не закладати маршрути вздовж доріг, рік, потічків, узлісь, ярів і т.
д., а прямувати перпендикулярно, або під кутом до них.
Безпосередньо на маршруті, або по записах після його проходжен­ня складається абрис. На нього наноситься:
лінія маршруту;
характер угідь (рілля, луки, озимі і т. д.);
необхідні орієнтири (місця перетину доріг, ліній електропередач,
потоків, меліоративних каналів і т. д.).
Основний зміст абрису — перетин маршрутом слідів звірів. Кож­ний вид звірів позначають відповідним значком (л - лось, лс - лисиця, в - вовк і т.д.). На абрисі вказується напрямок руху звіра, а якщо в одному напрямку пройшла група звірів, то вказується число звірів в групі ( 3 л, 5 в).
Щоб за результатами маршрутного обліку слідів отримати дані про щільність населення звірів, в угіддях користуються формулою:

Р=1,57 х (п / Ь х й), де:
Р - щільність населення звірів, число особин на 1 км2;
1,57- постійний коефіцієнт;
й - середня довжина добового ходу звіра, км;
п - число перетинів слідів з маршрутом;
Ь - довжина маршруту, км.

Довжина добового ходу звіра залежить від багатьох причин глибини снігового покриву, захисних властивостей угідь, наявності кормів та ін.
Величину добового ходу багатьох звірів можна приймати на основі літературних даних, або встановити шляхом вистежування звірів. Ви­стежування можна здійснити двома способами. Першим можна ско­ристатись тільки через добу після пороші. Спочатку звіра вистежують до його місцезнаходження (якщо звіра не зафіксовано візуально, цей пункт встановлюють за початком сліду наполоханого звіра), потім об­ліковець повертається до вихідного пункту і вистежує звіра "в п'яту" до того місця, де слід був засипаний снігом при пороші.
Іншим способом вистежування проводиться два рази. Місцезнахо­дження звіра виявляється в перший день і рівно через добу на другий день. Довжина добового ходу встановлюється кроками, для цього се­редня довжина кроку обліковця повинна бути добре вивірена. Можна використати крокомір. Якщо слід не дуже покручений, а на місцевості є багато орієнтирів, його доцільно закартувати та виміряти картогра­фічним методом. Бажано проводити не менше трьох вистежувань і ви­рахувати середню довжину добового ходу того чи іншого виду звіра.

Метод картування слідів
Метод найбільш простий та доступний. При достатній кількості обліковців облік звірів можна провести протягом одного дня на всій території господарства. Оптимальна пора для проведення облікових робіт за цим методом - лютий - березень. В цю пору звірі дещо акти­вніші, ніж в грудні та січні місяці, і, як правило, відзначаються біль­шою довжиною свого добового ходу.
Вся територія угідь, в яких передбачається провести облік шляхом подвійного картування слідів, попередньо умовно ділиться на окремі ділянки площею від 25 до 100 гектарів. Ділянки розмежовуються між собою обліковими маршрутами. Віддаль між двома суміжними марш­рутами повинна становити не більше 0,5-1,0 км. В короткий зимовий день довжина маршруту для одного обліковця не повинна перевищу­вати 10-15 км.
Маршрути для обліку і картування слідів прокладаються по лісових дорогах, перелісках, вздовж узлісь, чагарникових заростей, по перимет­ру полів. У великих лісових масивах маршрути для картування слідів прокладають вздовж квартальних просік, лісових доріг, які ділять ма­сив на окремі площі. До проведення робіт кожному обліковцеві вида­ється бланк, на якому нанесена схема маршруту та сітка польових і лісо­вих доріг з нумерацією лісових кварталів, полів. Маршрути на абрисі повинні утворювати замкнуті контури. Дуже важливо, щоб жодна сто­рона замкнутого контуру не випала з обліку, оскільки найменша недба­лість одного з обліковців може звести нанівець всю роботу.
Вибір дня обліку маршрутів має вирішальне значення для одержання достовірних даних. Відомо, що після першого снігу далеко не всі звірі покидають денні затишні місця і тому не залишають слідів. Подібне спостерігається під час глибокого снігу (більше 40 см), при щільному насті. Облік за таких умов приведе до заниження показників чисель­ності тварин в порівнянні з їх фактичною кількістю.
Рекомендується проводити облік після доброї пороші, з глибиною снігового покриття не більше 5-10 см. Зручно вести облік під час відли­ги, коли тварини більш активні, а їх сліди чітко відбиваються на снігу.
Обліковці виходять на свої маршрути одночасно. На спеціальних бланках вони відмічають дату та час обліку, погодні умови та висоту снігового покриву. Помітивши свіжий слід звіра, олівцем наносять його на схему маршруту умовними позначеннями (к - козуля; сд - свиня дика) і вказують стрілкою напрям ходу звіра. Одночасно записують кількість тварин (5 к, 7 сд).
Закінчивши роботу на маршруті, обліковці здають бланки керівни­ку роботи, який переносить (переписує) ці дані на схематичну карту господарства чи району. В результаті одержують "фотографію" пере­ходів звірів на території господарства, району.
Кількість звірів підраховується шляхом знаходження різниці між кі­лькістю вхідних і вихідних слідів для кожного лісового масиву (ділян­ки, кварталу). Наприклад, в одному лісовому масиві відмічено 8 вхід­них і 5 вихідних слідів козулі. Різниця між кількістю вхідних і вихідних слідів складає 3. Висновок: в лісовому масиві залишилось 3 козулі. Якщо ж вхідних слідів 6 і вихідних 6, то в лісовому масиві звірів немає.

Метод подвійного картування слідів
Суть методу зводиться до визначення чисельності звірів за різни­цею між кількістю вхідних і вихідних слідів, облік яких проводиться по снігу два рази на попередньо вибраних площах.
На абрисах повинні бути нанесені квартальна мережа, дороги, сте­жки, ріки, схема маршрутів, по яких повинні пройти обліковці. Далі на інструктажі узгоджують, яким знаком чи шифром позначати сліди тих звірів, які пересікли ходову лінію.
Одержавши розпорядження про початок робіт, обліковці в пере­ддень обліку на всіх намічених маршрутах затирають як старі, так і свіжі сліди. В день обліку (бажано після випавшого снігу чи пороші), як тільки розвидніє, кожен обліковець виходить на початок свого ма­ршруту і, рухаючись по ньому, наносить на абрис, в місцях виявлен­ня, кількість та напрямок слідів тих тварин, чисельність яких пови­нна бути визначена. Сліди затирають у тому випадку, коли слід звіра проходить якийсь відрізок по маршруту, на абрисі позначається тіль­ки його початок і кінець та вхід і вихід. Якщо на маршрутний хід виходить слід табуна і важко розібратись, скільки було тварин, необ­хідно пройти по ньому до місця, де звірі розійшлися. Після прове­дення обліку першого дня обліковці уточнюють всі дані, а ранком другого дня знову ідуть тим самим маршрутом по своїх слідах і зано­товують свіжі сліди звірів.
При необхідності така ж робота проводиться ще й на третій день обліку, або через деякий час повторюється і ще раз дводенний облік, кількість і напрям слідів фіксується кожний раз на новому абрисі.
В камеральних умовах на схему території угідь, охоплених облі­ковими маршрутами, переносять з абрисів дані про кількість, і на­прями слідів.
Обробка польових облікових даних проводиться наступним чином (табл. 2). Беруться до уваги вхідні і вихідні сліди тварин дводенного обліку. Наприклад, на пробній площі 8 в перший день картування слі­дів виявлено 6 вхідних слідів козулі і 2 - вихідних. Різниця між кількі­стю вхідних і вихідних слідів свідчить про те, що на ділянці залиши­лося 4 козулі. На другий день обліку зафіксовано 6 вихідних слідів, з чого видно, що 2 козулі не залишили слідів. Отже, на даній пробній площі береться за облік 8 козуль. Опрацьовані польові матеріали зано­сять в картку обліку.
Дані про кількість тварин, які не дали слідів, записуються тільки на другий день обліку. Як правило, результати 1-го та 2-го обліків не співпадають, що в значній мірі зумовлено добовим переміщенням пе­вної кількості тварин.

Таблиця 2.Облік звірів методом подвійного картування

В облікову картонку заносять, крім ратичних, дані про сліди інших мисливських звірів: вовк, лисиця, заєць та ін.
Слід відмітити, що чим густіша мережа облікових маршрутів, тоб­то чим на менші ділянки розбита площа, на якій проводиться облік, тим точнішими будуть одержані дані про кількість тварин. Чим біль­шу кількість днів підряд затрачається на облік, тим достовірніші ре­зультати. Коли сніг глибокий, необхідно зменшувати площу ділянок, а кількість днів обліку збільшувати.

Метод шумового прогону
Техніка цього методу обліку досить проста та водночас трудоміст­ка. Він забирає багато часу і вимагає значної кількості обліковців.
Найвідповідальнішим моментом при застосуванні методу є вибір місця для проведення обліку. Вибирають одну або декілька ділянок (пробних площ) розміром від 30 до 1000 гектарів. Розмір пробних площ залежить від багатьох факторів: величини і контурів масивів, густоти насаджень, погодних умов, наявної кількості загоничів.
Площі, обрані для проведення обліку, мають бути характерними і добре відображати характер та типологію угідь, їх кормові та захисні властивості.
Пробні площі можуть мати різну конфігурацію, але, як свідчать дослідження та виробничий досвід, доцільно віддавати перевагу формі видовженого прямокутника. Така конфігурація облікових ділянок по­ряд з їх зручністю для шумового прогону дозволяє одержати більш точні результати обліку в порівнянні з рівносторонніми ділянками. Загальна площа вибраних для обліку пробних площ повинна складати не менше 30% від усієї площі угідь.
Перед початком роботи обліковець обходить намічену в натурі про­бну площу по її межах (просіках, дорогах, узліссях) з усіх чотирьох боків і затирає (затоптує) всі сліди. Група загоничів у складі 5-10 чоло­вік з шумом проходять пробну площу з вужчого боку до протилежного кінця, виганяючи всіх тварин, які знаходяться на даній ділянці.
Прочісуючи пробну площу (ділянку), загоничі ідуть приблизно на однаковій віддалі один від одного (20-50 м), але ця відстань не пови­нна перевищувати 70 метрів. Обліковці, які йдуть в загінці по краях пробної площі (ділянки), записують на бланках сліди звірів, які вийш­ли з облікової ділянки. Цю ж саму роботу може виконувати один облі­ковець, який після загінки (прогону) знову обходить пробну площу, заносячи на бланк виявлені сліди тварин.
Наступну пробну площу краще вибирати в стороні, протилежній до напрямку загінки на попередній пробній площі. При цьому не реко­мендується наганяти звірину в напрямі відкритих площ, на які вона рідко виходить.
Коли сніг великий, то звірі часто проходять одним слідом. В такому випадку одному із нагоничів необхідно пройти слідом, аж до того міс­ця, де сліди розходяться. Оскільки дикі свині можуть пройти одним слі­дом віддаль, яка значно перевищує один кілометр, даний метод обліку при глибині снігового покриву більше 20-30 см застосовувати недоціль­но. У таких випадках необхідно переходити до візуального обліку наго­ном, тобто додатково розставити на умовній лінії обліковців, які б фік­сували звірів. При цьому розмір пробної площі, як правило, не переви­щує 30—100 гектарів, а кількість пробних площ збільшується.
Результати обліку на всіх пробних площах, одержані методом шумового про­гону, екстраполюються на площу угідь, неохоплену обліком.
Дослідження та виробничий досвід свідчать, що при охопленні ви­бірковим обліком до 25% загальної площі господарства та ретельному проведенні робіт хибність методу шумового прогону, як правило, не перевищує 10-45%.

Облік на місцях підгодівлі
Застосовується в угіддях, де налагоджена регулярна підгодівля ра-тичних. Протягом зими до місць підгодівлі звірі підходять поступово і таким чином біля підгодівельних майданчиків наприкінці зими зви­чайно концентрується найбільше число звірів. В цей час доцільно про­водити 2-3 чергування і встановити кількість тварин, виявлених біля годівниць, чи на підгодівельних майданчиках.
При обліку відмічають: кількість, вид, стать, вік тварин і дату та час обліку. Таким чином, підгодівельний майданчик відвідує два ста­да диких свиней, в тому числі один старий сікач і стадо козуль. Слід пам'ятати, що далеко не всі тварини в м'яку зиму відвідують підгоді-вельні майданчики. Тому ратичних, які зустрічаються поза межами приваблення підгодівельними майданчиками (до А—6 км), фіксують окремо і відносять до числа звірів, виявлених біля майданчика.
Результати обліку записуються в журнал за формою (табл. 3).

Облік анкетно-опитовим методом
Метод в основному застосовується для вивчення поширення та ви­явлення чисельності рідкісних видів. В процесі обліку цим методом інформація добувається шляхом усного чи письмового опитування населення, або певної групи людей (лісової охорони, лісорубів, меха­нізаторів та ін.) шляхом спеціального опитування можна виявити змі­ни чисельності масових видів звірів, а в окремих випадках і розраху­вати їх кількість. Завдяки широким потенціальним можливостям ан­кетний метод можна вважати універсальним.
Анкетним методом доцільно проводити облік ратичних (козуля, дика свиня) тільки в тому випадку, коли їх фактична щільність в два рази нижча від мінімальної.

*******************

Тварина, облік якої передбачається проводити даним методом, по­винна бути добре відома особам, серед яких проводиться анкетуван­ня.

Облік того чи іншого виду тварин вимагає певної категорії корес­пондентів (мисливців, лісників, шоферів чи механізаторів). У відпові­дності до певної категорії кореспондентів складається опитова відо­мість - анкета.
Загальні принципи складання анкети такі:
Запитань повинно бути якомога менше - від двох до десяти. Вони повинні бути сформульовані дуже чітко і коротко. В анкеті слід вказа­ти, що повернення її бажане навіть у тому випадку, коли вказаних ви­дів на території немає.
Серед результатів опиту завжди має місце певний відсоток брако­ваних анкет. Найчастіше це пояснюється недобросовісним ставлен­ням кореспондентів до цієї роботи, невмінням відповісти на постав­лені запитання, чи просто відсутністю даних.
Вибраковування анкет слід проводити на основі співставлений да­них по сусідніх територіях. В кожному випадку, коли цифри сусідніх кореспондентів значно розбігаються, доцільно проводити перевірку. Якщо перевірка не підтвердить правильність наведених даних, вони не враховуються.
В процесі обробки дані анкетування наносять на картосхему гос­подарства для формування загальної картини. Виявляють території з різною щільністю тваринного населення. Потім дані групують і екст­раполюють на всю площу.
Наприклад, анкетним методом вивчався річний приріст у популяції козулі з метою розробки заходів по регулюванню чисельності. У від­повідь на запитання анкети 200 осіб повідомили, що бачили по 1-му теляті, 50 бачили по 2 телят, а 10 - по 3 телят.
Порядок розрахунку наступний:
(200х1Н(50х2УК10хЗ)  =   380 = 1,2
260    260
Для дальших розрахунків приймається величина приплоду 1,2 теляти.

Літньо-осінній облік пернатої дичини на маршрутних смугах (пробах)
Облік проводиться в місцях поширення пернатої дичини. Встанов­люється загальна площа поширення пернатої дичини в розрізі класів бонітету угідь. Маршрутні смуги (проби) вибираються з таким розра­хунком, щоб ними охопити не менше 30% площі угідь кожного боні­тету. Облікові смуги закладаються аналогічно як пробні площі, але з врахуванням того, що наступна смуга розміщується в протилежній стороні до напрямку попереднього маршруту.
Встановивши загальну площу облікових смуг, розраховують чисе­льність поширення пернатих на всій площі та їх щільність на 1000 гектарів угідь. З метою зменшення можливих пропусків рекоменду­ється проводити облікові роботи в ранкові та вечірні години, коли бі­льшість птахів живиться і тримається більш відкритих місць: узлісь, галявин, вирубок, сіножатей та сільськогосподарських угідь. При на­явності добре тренованих собак (лягавих, лайок) точність методу скла­дає, як правило, ±10-20%. При меншій щільності пернатих площа облікових смуг збільшується. Якщо чисельність пернатих на 1000 гекта­рів угідь достатньо висока, тоді цілком добрі результати одержують на пробній смузі шириною 150 метрів і довжиною 1 кілометр.
Літньо-осінній облік пернатих дозволяє виявити стать та вік пта­хів, кількість молодняка у виводку.
Облік водоплавних птахів
Літньо-осінній облік водоплаваючих птахів проводиться з метою уточнення чисельності та поширення в угіддях качок, які гніздяться на даній території. Робота здійснюється шляхом маршрутного обсте­ження території, придатної для поширення качиних виводків.
Оптимальний період проведення облікових робіт - перша половина серпня. На початку обліку в розрізі класів бонітету встановлюють пло­щу облікових угідь, придатну для поширення водоплаваючої та боло­тної дичини. Виділяються угіддя, де можуть триматися і фактично зу­стрічаються качині виводки.
Обліковець на маршруті проходить берегом річки, водойми чи по межі зарослих водно-болотних угідь і відмічає всіх піднятих на крило чи відпливаючих качок. На великих водоймах додаткові маршрути прокладають на човнах.
Рухаючись по краю прибережних заростей, чи по середині дуже зарослої водойми, обліковець відмічає відпливаючих, чи злетівших качок. У всіх випадках за ширину смуги приймається подвоєна серед­ня віддаль від обліковця до місця злетівших птахів. Результати обліку заносяться в картку. Площа угідь, на які перераховуються одержані дані обліку, вираховується шляхом перемноження довжини берегової  лінії на ширину смуги водно-болотної рослинності. Для лісових боліт  і сильно зарослих озер береться вся водопокрита площа.
Добрі результати дає облік виводків на чистих плесах. Облікові роботи проводяться в ранкові та вечірні години з засідки. Засідка ви­бирається таким чином, щоб була добра видимість на плесо вздовж берега, чи заростей водної рослинності. Підраховуються як поодинокі качки, так і цілі виводки з фіксацією кількості птахів у виводку. Вра­ховуються також і ті виводки, які вдається виявити за хлюпанням води, кряканням старих качок і писку молодих каченят.

Облікові роботи можна проводити протягом липня до початку сер­пня. В процесі обліку необхідно обстежити водойму вздовж її берегів. В обліку можуть брати участь декілька чоловік. Таким шляхом можна з досить високою точністю виявити усіх качок.