Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Козел відпущення чи невинна вівця ?
( 3 Votes )
Написав Ярий Переглядів - 4962   
Четвер, 22 квітня 2010 12:12

 

Полювання на вовкаВиріс я в Карпатах. Змалку доводилось чути розповіді селян, вівчарів про шкоду, яку завдавали вовки. Чимало отар овець роздерли вони, а їх залишки наступного дня пастухи вишукували по навколишніх кущах і лісах. Втрати були вражаючі. Так, один-два вовки лише за один напад могли знищити з отари в 200 овець до 30-40 штук і стільки ж важко покалічити, котрих пізніше залишалось хіба-що дорізати. Вівчарі старались зменшувати отари до 100 овець, пильнували їх цілу ніч, тримали злих псів, напоготові завжди були смолоскипи, але не завжди усе можна було передбачити.

 

Натомість вовк «передбачав», і тягнув овець навіть посеред білого дня.

 

Особливу небезпеку становлять вовки, які живуть у зграї або невеликою сім'єю. Для боротьби з вовком давно застосовували різноманітні методи, включаючи використання отрути та авіації. Так, в Кіровській обл., наприклад, тільки протягом 1945-1947 років було знищено понад 500 вовків.

 

Зафіксовано чимало випадків нападу вовків на людей, а особливо дітей. Вчені Московського університету в 50-х роках дослідили, що вовки навіть розрізняють людей по статі та віку, а також різняться між собою за ступенем агресивності. Як правило, серед 20-22 дослідних вовків 5-6 відзначались особливою люттю.

 

Ще в давнину багато народів Азії, Америки вважали вовка особливим звіром, а його шкіру і череп вивішували на видне місце, використовували в різних церемоніях, вважаючи можливим перехід душі вовка в людину і наділення її таким чином його хоробрістю. На Камчатці колись вірили, що вовк і касатка - один звір, який перевтілюється. Люди боялись вбивати вовка, боячись помсти його духа, а старались відганяти.

 

Інакше ставились до вовка в Європі, Україні, Білорусії, на Кавказі. Тут він не лише їв в казках бабусь з внучками, але й успішно тягнув домашню тварину. Його винищували, вважаючи символом зла, породженням пекла і нечистих сил. За народними переказами, відьми на вовках з'їжджалися на шабаш. По-особливому до вовків ставилися чаклуни. Так, вовче ікло захищало від самого вовка, допомагало в коханні, полегшувало прорізування зубів у дітей. Засушений вовчий язик приносив успіх в азартних іграх, розтерті в порошок кістки зміцнювали скелет, лікували переломи, печінка лікувала мігрень і навіть венеричні хвороби. До речі, індіанці хоча і вважали вовка тотемним звіром, однак при високій його кількості знищували. Так значна кількість вовка в тих лісах знизилась після золотої лихоманки, коли золотошукачі-європейці, щоб вижити, зайнялись також полюванням, використовуючи вогнепальну зброю. А вовча шкіра на той час добре цінилася для одягу і взуття.

 

За історію СРСР було відстріляно понад 1,5 млн. вовків і виплачено премій на суму понад 150 млн. крб. Нині і в Росії, і в нас теж почали дотримуватись погляду, що вовк не тільки має право жити в екосистемі, але і відіграє важливу роль в ній. Через браконьєрство та безгосподарність значно зменшилось дичини в угіддях, тому зимою частіше вовкам доводиться шукати їжу навколо сіл. Першими потрапляють під їх ікла бродячі пси і коти. Нерідко знімають вони з ланцюгів собак з під крайніх хат. Інколи мені доводилось бачити результати таких нападів, а ще забирали вовки навіть мисливських собак під час звичайних полювань.

 

Кількість вовків значно зменшилась у нас, а в Європі за останні роки взагалі подекуди вовк зник. Основна причина цього, на мою думку, полягає не в інтенсивному полюванні, а побудові широкої мережі автострад, розширенні забудов та окультурення лісів до паркового вигляду. Вовк, ведмідь, рись в Західній Європі знаходяться під захистом - повна заборона полювання. Частково за останні роки вовк повернувся в Західну Європу. Харчову базу він має тут кращу, ніж де-небудь. За останні роки зафіксовано вовка в Німечині недалеко польського кордону та в баварських лісах поруч з чеським кордоном, а також в Австрії. Дві невеликі вовчі зграї знаходяться в Саксонії та сусідніх землях Бранденбурга. Важливим є також знання шляхів міграцій вовків і недопускання перетину їх новими будовами. Нині в поширенні популяції вовка в Європі важливу роль відіграють Польща та Румунія. Популяція вовка в Польщі тісно пов'язана з його кількістю в сусідній Білорусі та карпатських регіонах України. З 2000р. на базі інституту ссавців Академії наук Польщі в Біловежі накладено мораторій щодо полювання на вовків та реалізується програма вивчення динаміки популяції та міграції. На сьогоднішній час тут нароховується до 150 сімей невеликих зграй загальною кількістю до 700 вовків. При цьому відзначаються помітні відмінності в розселенні вовка на сході і заході Польщі. Тому планується створення центру дослідження і охорони вовка в Європі для вивчення та створення шляхів його міграції - так звані транзитні коридори на захід Польщі і в Німеччину. Такі коридори планується зробити з Румунії та Словаччини. Підраховано, що приблизно 6 таких коридорів потрібно в Польщі для успішної міграції вовка. З усієї європейської перспективи провідну роль в міграції вовка на Захід має відіграти Румунія. Понад 30% (це 4000 особин вовка) живе в Румунії. Вперше в 1997 р. там встановлено заборону полювати на вовка з 15 квітня до 30 липня - період вигодовування молодняка. Після Румунії в Європі велика кількість вовка в 2000 особин припадає на територію Болгарії та Іспанії. В Болгарії. Португалії, Іспанії більшість вовків харчуються домашніми тваринами, в основному вівцями.

 

В Болгарії пробували захистити отари розведенням спеціальних собак породи каракачан. В Хорватії кількість вовка значно зменшилаль десь з 800 до 150 особин. Це за останні 30 років. Там з 1997 р. існує заборона полювання. Створена спеціальна інспекція по охороні вовків. Виплачується компенсація за завдану шкоду господарствам і, як зафіксовано, тільки 65% скарг відповідали дійсності. В Словенії фіксується теж частковий захід вовків і осідання. Коли міграція вовка досягне словенських Альп, то, відповідно,  буде можливою і в північні Альпи. В Німеччині обидві вовчі сім'ї перейшли в районі Герліца-Згожельца в 1996р. В 2000р. одна вовчиця мала виводок уже на німецькій території. Одна сім'я в складі вовчиці, вовка, двох переярків і прибулих контролювала територію в 330га. За даними науково-дослідницького музею по охороні природи в Герліц, ця невелика сім'я з'їдала щонайменше 1,5 копитних на 100 га щороку.Переважажно це була косуля.З приходом цих кількох вовків значно відчулося зменшення кількості копитних. Багато їх мігрувало з цих причин в інші угіддя. До 2005 р. не було зафіксовано нападу обох зграй на домашніх тварин. Тільки минулого року вовки почали нападати на домашніх тварин і забрали 14 овець. Така статистика мізерна скоріш за все через незнання місцевих селян про наявність вовків в навколишніх угіддях,  які приписують втрати тварин собакам. Хоча в угіддях Німеччини є велика щільність копитних, вовки надають перевагу легкій здобичі.

 

В наших угіддях, де відносно низька кількість копитних, на даний час напади вовків на домашніх тварин ще більше почастішали. Серйозна дискусія щодо вовка ведеться і у Франції. Сто років, як зник він з її теренів. Знову з'явились вовки в 90рр. на прикордонні з Італією. З 1980р.чисельність вовка в Італії зросла до 1500 штук. Популяція вовка в французьких Альпах  досягає 40 штук, але це ніяк не радує місцевих вівчарів. В 1990-91рр. кілька вовків задушили по околицях 36 овець, а вже через два роки - 441, минулого року - 765, незважаючи на те, що по навколишніх угіддях велика кількість кабанів і косулі. З приводу цього вівчарі навіть вийшли на демонстрацію, провівши вулицями Ніцци 2000 овець з гаслами "Ми не хочемо годувати  вовків", про що писала газета «Ье Мопсіе». Відстріл вовка у Франції теж заборонений. Зараз в Словаччині нараховують 250 вовків, 250 рисів – це найбільша численність їх за 200 років.

 

В цілій Європі більші хижаки переживають період розсіювання цілого і так роздробленого ареалу. В процесі штучного переселення цих хижаків беруть під свій контроль як мисливські організації так і природоохоронні, хоч між ними існують постійні тертя. В цих процесах відкидаються вже усі «проти» і «за» щодо цих хижаків. Стоїть питання про збереження їх популяцій вцілому.

 

В Середній Європі копитні є основною здобиччу вовків, основний їх харчовий продукт. Виникає питання: скільки вовк з’їдає їх за рік? Бібіков (1988р.) наголошував, що вовк щорічно з’їдає 500-800кг м’яса. Зрозуміло, що вовк їсть не лише копитних, так і домашніх тварин, але й дрібних: зайців, мишей і т.інш. Ця дрібна здобич дає йому звичайно мінімум для відтворення енергії і маси. Коли ми порівняємо 600кг всієї їжі вовка за рік і середню вагу здобичі – 15кг (сюди включені, як дорослі особини так і молодняк, в тому числі дрібні копитні і недавно народженні), то отримаємо середній показник – 40 копитних в рік. Так, якщо брати, наприклад, Словаччину, де нараховується 250 вовків, то за рік слід розраховувати, що вони з’їдають до 10 тисяч копитних. Вовк розриває не лише, як багато «розумників» наголошують, слабких та хворих особин, але і дорослих, найчастіше самок, що веде до загибелі молодняка. Також ріже дорослих самців оленів, як відомо з практики мисливських господарств Карпат. Регулярно вовки відвідують підкормочні площадки для копитних. Найшвидше жертвою вовків стає, звичайно, молодняк, старі і ослаблені особини. Це з одного боку покращує соціальну структуру популяції.

 

Твердження, що вовки зменшують захворюваність серед диких свиней, в тому числі – свинячу чумку, ще ніхто не довів. Хоча спостерігається рідше набагато таких захворювань серед свиней в угіддях з популяцією вовка. Але це пов’язане і з відносно меншою щільністю свиней в цих угіддях, яка залежить не лише від присутності вовків, але й від менш сприятливих умов для розмноження. Так, в гірських районах, наприклад, щільність диких свиней була завжди набагато нижчою, аніж в низинних. Це  також пов’язано з біднішою кормовою базою. Рідко зустрічається в горах серед копитнихт захворюваність гельмінтозами. Так що не можна приписувати цю санітарію тільки вовкові, тим більше, що вовк частину здобичі перетягує або переносить в інші кутки угідь, що навпаки, ще й сприяє поширенню цих захворювань в угіддях.. При огляді вмісту шлунка у відстріляних вовків, найчастіше траплялися рештки оленів, диких свиней, рідше косуль, оскільки популяція косулі в Карпатах набагато менша, аніж на низинах. В зимовий період, особливо у сніжні зими, майже 50% всієї їжі вовків становили – домашні тварини (собаки). До середини 90-х років здобиччу вовків значною мірою були підранки копитних, оскільки усі полювання проводилися з гладкоствольною зброєю. На 70-80% мисливці були не обізнані зі зброєю, звіра просто калічили і він залишався в угіддях легкою здобичу для вовків. Тому і спостерігався зріст чисельності цих хижаків. Зменшення кількості вовків в Карпатах після 90-х років було пов’язано з зменшенням дичини через безвідповідальність, безгосподарність, браконьєрство.

 

За останні роки поряд із ростом популяції копитних знову дали знати про себе й вовки. Відомо, що вовк мимоволі веде селекційний відбір в угіддях. Вчені університету в Кракові провели дослідження останків диких тварин, залишених вовками. По кістковому мозку було встановлено, що жертвою була велика кількість і здорових тварин. В основному здобиччю вовків ставали косулі та олениці з телятами. Серед самців ставали жертвами ослаблені після риковиська та через втрату жиру, старі особини. Ставали жертвами також косулі і олені в добрій формі і з добрим запасом жиру, котрих тривалий час проганяли снігами вовки. Ось чому небезпечним і вкрай шкідливим є полювання зимою з собаками, яке дуже ослаблює тварин. Часто вовки розігрітих оленів стараються заганяти зимою до річки, а перейшовши крижану воду, тварина часто безсило падає.

 

У 82% випадків вовки стараються захопити свою здобич зненацька. Проходячи угіддям, зграя схоплює кожен сторонній звук, запах. Коли хоча б один вовк вловив запах здобичі, зграя зупиняється, перевіряючи його. З підвітряного боку обережно підходять вовки до жертви і на відстані 100-150 м чітко розділяються. Найдосвідченіші, найчастіше це ведуча вовчиця, або разом з домінуючим самцем, заходять на перехват, очікуючи в місці для найуспішнішого вирішального удару. Переярки і молодняк заходять для загону, стараючись якнайтихіше підсунутися до жертви. В горах я нерідко спостерігав по слідах, що навіть коли косулі проривались через вовчий заслін, перебігали на іншу гору, то далі переслідувалися вовками- загоничами, а при гоні  у зворотньому напрямку були повторно заатаковані головними номерами, які знову чекали їх в місці появи.

 

Відповідно до рангового поділу в зграї першою наїдається ведуча вовчиця або вовк. Молоді, поскиглюючи, ходять осторонь, необережне наближення чи гарчання може їм дорого коштувати. А дістається їм те, що залишилось. Коли дорослі наїлися, вони залягають збоку на відпочинок, а здобич роздирають молоді з гарчанням і гирканням один на одного. Так створюється наступна драбина в ранговій побудові зграї. У період гону вовчиця взагалі, беручи з собою найсильнішого самця, віддаляється від зграї і ніхто не посміє плентатися за ними.

 

Бере вовк стільки, скільки очі бачуть. Норм і меж у нього немає. Так, Мюллер у 1985 описує, що у Вірджінії на площі угідь 3 кв. км. вовки роздерли за один набіг 34 теляти оленя карібу, а на площі 1 кв.км роздерли нараз 7 дорослих карібу. Таку поведінку вовка досі не пояснив жоден біолог.

 

Звичайно, що молодняк вовку легше задавити, пораненого звіра теж. Вовк відчуває хвору і поранену жертву по запаху. Виділення з рани, гній, суха ламка шерсть дають йому більше запаху та інформації від хворої особини, ніж від здорової. Через те, що попереду йдуть ведучі самки (самці ходять, як правило, обік стада або окремо),  вони перші  й  потраплюють на засідку і отримують перший удар. Ось чому до 72% вовчої здобичі становлять самки, що в свою чергу різко знижує популяцію. Серед кабанів в Карпатах, що стали жертвою вовків, 80% становить молодняк, особливо у сніжні зими. До 35% здобичі вовків становлять домашні тварини.

 

Звичайно, що і вовк має право на життя. Повне його винищення завдало б непоправимої шкоди довкіллю. Отже, важливим тут є контроль популяції вовка.

 

За свої мисливські роки (26 р. стажу) довелось і мені неодноразово зустрічатись, як кажуть, на вузькій дорозі з вовком. Кількох з них я взяв. Були підранки, котрих знаходив за певних обставин запізно і не було уже що забирати. З черепами колись ніхто не бавився, хіба-що забирали шкіру і то зимову. Успішнішим стало полювання із застосуванням нарізної зброї. Вовка вагою понад 70 кг відстріляв теж з нарізної минулого року, а два роки тому взяв і на 82 кг. Капканним ловом давно не займаюся за браком часу, але посидіти на вабу, послухати вовчі пісні в травні і повабити люблю. Правда, це не зовсім приємно сидіти непорушно на морозі в зимову ніч, коли холод заточкою залазить під ребра, скільки б одягу не надів. Шуміти і зробити зайвий рух не можна, свого пару при видиху боїшся, а ще й в більшості випадків все безрезультатно.

 

Часто доводилося стріляти вовка під час полювань з загону на копитних. Одного разу під час загону вийшов на мене позаду кабанів, наче гнав на мене і тільки через те, що це була самка з пізніми малими (ще поросятами), куля дісталася вовкові. Часто вовк відстрілюється випадково, коли навіть не підозрюють  його присутності в угідді. Проте, не чувши вовчого виття, не бачивши кривавих слідів їхньої трапези - відгризені собачі голови на ланцах і розгублені, перестрашені очі господарів біля останків їх овець, кіз , телят чи лошат - не можна по-справжньому оцінити вовчий трофей. Нехай це буде лише шкіра переярка, але це вовк з великої букви, а не просто сіра собака.

 

Вовк безумовно хижак, його популяцію може регулювати природа хіба за рахунок хвороб та падіння молодняка. Кількість народжених щенят не зменшилась і зараз, хоча сама кормова база за останні десятиліття збідніла значно. Кожна зустріч з вовками, яку я мав, залишається звичайно в пам'яті назавжди. Не з погляду небезпеки, злості чи страху. Найбільше вражає їх інтелегентнІсть, поважність і вражаючий до глибини душі погляд, погляд чи то суму, чи розчарування, а може і співчуття до людини. Ще більш зворушливо і приємно було чути їхнє виття в місячну ніч чи туманного ранку. В цей час охоплювала справжня гордість за свій рідний край, відчувалась сила лісів та карпатських гір. У такі моменти згадуються слова А. К. Толстого:

"Когда в селах стемнеет,
Смолкнут песни селян
И седой забелеет
Над болотом туман,
Из лесов тихомолком
По полям волк за волком
Отправляются все на добычу."

Тема на форумі - Вовк


 

Відпочинок в горах лиш за кілька днів здатен відновити Ваші силу та енергію. А Українські карпати якнайкраще підходять для цього. Запрошуємо Вас на відпочинок в Карпатах разом з ТАОР. До вашої уваги багато видів розваг та послуг. Кожен знайде для себе те що йому до душі.

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com