Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Приватне мисливське господарство: не так страшний чорт, як його малюють.
( 5 Votes )
Написав Пустельник Переглядів - 4624   
Вівторок, 27 квітня 2010 10:06

мисливське господартсво ЗубрМи вже якось звикли до того, що з перетином західного кордону ми ніби потрапляємо на іншу планету, де прямо обабіч шляху спокійно ходить величезна кількість дичини, а ліси прибрані так, ніби виметені мітлою. Повертаючись же в Україну доводиться з сумом спостерігати гіркий катаклізм довкілля спричинений елементарним екологічним безкультур’ям. Але де не де й у нас останнім часом все ж з’являються острівці екологічного благополуччя і одним з них стало приватне мисливське господартсво “Зубр” на Перемишлянщині та Пустомитівщині Львівської області.

Пересвідчитись наочно в цьому нас запросив його директор Тарас Тарнавчик, який уже другий рік порядкує на 10 тисячах гектарах місцевих польових і лісових угідь. Їхали ми до нього з певною пересторогою, адже саме слово "приватне" нині у нас набуло негативного забарвлення через непрозору "прихватизацію” промисловості в нашій країні. А у нашому випадку йдеться ж про загальнонародні природні багатсва - звірину.

автоматичних годівниць для кабанівПісля зустрічі в селі Суходіл, ми пересідаємо в мисливський всюдихід і їдемо інспектувати закріплені за цим господарством угіддя.  Перша зупинка біля автоматичних годівниць для кабанів.  – Таких годівниць маємо десяток і вони в певний час щодоби скидають на землю встановлену кількість зерна, запас якого єгер поповнює періодично, - розповідає п. Тарас про хитромудрий пристрій. – Кабани вже звикли до запровадженого розпорядку і виходять з хащів хвилина в хвилину. Як можете пересвідчитися по слідах, до кожної з годівниць приходить не один десяток, як бачите тут є як  малі так і здоровенні вепрі.  Про витрати на корма для дичини не йдеться, даємо їм стільки, скільки з’їдять.

 

А взагалі, якщо вже зайшла мова  про витрати на ведення нашого мисливського господарства, то в цьому плані воно поки що провальне і ні про які прибутки в повному розумінні цього слова найближчим часом не можна говорити. ( У звязку з цим є доволі справедливим надання мисливських угідь у приватну власність на 49 років, адже навіть за кілька років вагомих капіталовкладень в наших умовах навряд чи можна мисливство вивести в самоокупність.) Але для справжнього мисливця є речі, які неможна оцінювати ані в доларах ані в гривнях. Побувати на  благородних ловах і вполювати гідного звіра в чесному двобої – про що ще може мріяти справжній звіробій?”

 

Продовжуючи нашу екскурсію ми прямуємо до центральної садиби мисливського господарства  і  виїхавши на околицю села п. Тарас пригальмовує, побачивши двох селян, які фірою  везуть сміття.  А везуть вони, мабуть, на самовільновлаштоване  ними сміттєзвалище, яке аж ніяк не гармоніює з дорогою до центральної садиби ловецього господарства. Так і є фіра, повертає ближче до лісу. Підїхавши до них п. Тарас починає проводити з ними профілактичну бесіду про те, що негодиться отак захаращувати непотребом довкілля, але це мало діє на заклопотаних своєю справою селян.

сміття

« - А ми ж тільки но ліквідували це звалище коштами нашого господартсва, - обурюється п .Тарас. – Звичайно, можна було б зараз затримати цих людей,  й викликати екоінспектора який накладе на них штраф. Як на мене, це лише розлютить порушників. Краще працювати з ними переконуючи їх.  Це нині дуже важливо, адже браконьєрська наволоч нині будь-що  намагається налаштувати проти нас місцеве населення і розпускає чутки про те, що у приватні миливські угіддя нібито не пускають людей навіть по гриби та ягоду. Це брехня і до лісу може йти будь-хто, але без рушниці і собаки.

 

Якщо вже на те пішло, навіть той звір, якого ми тут розводимо, не є нашою власністю у повному розумінні цього слова. Держава надала лише нам право з розумом користуватися поголів’ям дичини і примножувати його. Доказом цього є те, що навіть ліцензії на відстріл певної кількості «нашого» звіра, надаються державним управлінням лісового та мисливського господарства після відповідної перевірки нас держекоінспекцією.

 

За два роки ми кілька разів завозили сюди кабанів з Рівненщини, Тернопільщини та Бродівщини. Нині їх тут більше двох сотень. Привеземо оленів, ланів та лосів.

 

Звіра у нас ніхто не прив’язує ланцюгами, він ходить вільно і якась частина його завжди мігрує за межі нашого господарства, збагачуючи таким чином сусідські ловецькі господарства. Зараз ми побачимо наших красенів.» - додає п. Тарас повертаючи всюдихід до спеціально посіяних для дичини кормових полів посеред лісу.

 

мисливських стрілецьких вишокЩе один поворот і світло фар вихоплює з темряви стадо кабанів, які здивовано вирячились на сталевого монстра. Після кількахвилинного розглядання, дики неквапом зникають у хащах, а ми продовжуємо наш шлях,  який лежить до спецспоруд – мисливських стрілецьких вишок, де мисливці влаштовують засідки. В розумінні пересічної людини вишка – це просто помост на чотирьох палях, але назвати вишкою те, що ми побачили – важко, адже ці споруди в приватному ловецькому господарстві «Зубр» нагадують швидше комфортабельні хатини на висоті п’яти метрів над землею. В таких умовах стрілець на ловах вже не почуває себе замерзлим та голодним полоненим румуном часів другої світової війни.

 

Після подорожі впорядкованої силами мисливського господартва лісової дороги, наша екскурсія завершується на центральній садибі мисливського госаподарства, де його директор з гордістю показує нам псарню та  майже завершене будівництво конюшні і перших  коней   естонської породи. «Хочемо відродити тут забуті полювання верхи з гончаками.- каже п. Тарас, ніжно поплескуючи  жеребця. – Питається, ну, кому може заважати все те, що ви нині побачили? Тільки браконьєрам.

 


До-речі, майже всіх місцевих затятих порушників правил полювання нам вдалося обернути на культурних стрільців. Тепер вони навіть інколи допомагають нам в охороні. Щодо вартості полювання, то, наприклад, зайця та кабана минулого сезону полювати у нас місцевим мисливцям  було чи не найдешевше, аніж скажімо в угіддях інших громадських ловецьких організацій Львівщини.

 

мисливське господартсво ЗубрІ ще одне, ми намагаємось жити в мирі і дружбі з місцевим населенням, і ,по-можливості, допамагати йому в наші скрутні часи. Ми довели до пуття будівлю будинку культури в Суходолі, впорядкували значний шмат дороги у Великх Глібовичах. Завозимо елітне  високопродуктивне поголов’я домашньої птиці і просто даруємо місцевим для того, аби  їхня господарка давала їм більше харчів і в них не виникало бажання йти до лісу на браконьєрку.  А ще при проведенні впорядкувальних робіт в угіддях ми залучаємо і добре платимо місцевим мешканцям за допомогу. Гадається така постанова ведення мисливського господартсва вигідна, всім і ,перш за все, довкіллю.»
здивовані дики
На фото: директор господарства Т. Тарнавчик демонструє роботу автоматичної годівниці
На фото: селян “застукали” на засміченні довкілля.
На фото: здивовані дики
 



Коментарі  

 
#5 alf 20.12.2014 10:19
Місцеві мисливці тим часом собі потроху браконєрять (чисельність кози за останні три тижні різко зменшилась, знаю факти на приблизно 25-30 кіз, по 2-3 на компанію за одну неділю). Пану Дубневичу радив би поганяти власну єгерську службу, а не довіряти агентурі (вони ж самі й браконєри) та переглянути відношення до місцевих мисливців і дотримуватись своїх слів. Бо до кінця мисливського сезону "агенти" і до оленів доберуться, з яких вже (-1).
 
 
#4 Andryxa 28.11.2014 17:42
Ліцензій місцевим мисливцям не дають, А так звані підгодівельні майданчики служать для приманки та відстрілу звіра для ресторанів...
 
 
#3 Andryxa 28.11.2014 17:35
Ці угіддя це друге "межигіря".І про дорогу у Великих Глібовичах також брехня....Це панські угіддя Дубневича Богдана....а простим месливцям туди зась..
 
 
#2 Ziko 29.05.2010 17:39
Цікаво, а чи Пустельника з колегами пустять в ці угіддя на полювання?
 
 
#1 vasyl eger 02.05.2010 21:11
ufff faino :-*
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Powered by HuntingUkraine.com