Відомо, що розведення й утримання диких тварин тісно пов'язане з їх прирученням та одомашненням. Зародилося воно, ймовірно, 15-20 тисяч років тому, тобто за 5-10 тисяч років до початку доместикації диких тварин.
Одним з напрямків розведення диких тварин є створення звіринців - зоологічних парків. Найдавніші звіринці існували в Єгипті, Китаї та Мексиці іщедо нашої ери [1]. В Європі перші зоологічні парки з'явились у XVIII ст.: у Відні (1752), Мадриді (1774) і Парижі (1793). На теренах України перший звіринець організував С. Петруський (1825), пізніше були створені зоологічні парки в Харкові (1896), Миколаєві (1901) і Києві (1908). У наш час розведення диких тварин у зоологічних парках, у вольєрах і навіть на спеціальних фермах набуло широкого поширення в багатьох країнах світу. В Україні, завинятком окремих випадків, ця проблема залишається поза увагою як на- уковців, так і практиків [2-9]. Більше того, недостатня кількість підприємств, що займаються утриманням і розведенням диких тварин істотно ускладнює як збереження генофонду і відтворення чисельності мисливської фауни, так і ведення екологічного виховання молоді. Мета даної роботи - розробити обґрунтування організації утримання і розведення автохтонних та алохтонних видів тварин Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблаг- роліс" Міністерства аграрної політики України.
Як свідчать матеріали державної, офіційної статистики (форма 2 ТП - мисливство) чисельність і щільність населення основних видів мисливських тварин на території Вінницької області дуже низька. Більше того, упродовж останніх 5-15 років встановилася стійка тенденція до подальшого зменшення їх поголів'я. Так, у 2000 р. обліковано 8814, а у 2004 р. - всього 5671 особина сарни європейської, тобто чисельність виду зменшилася на 35,7 %. Чисель- ність сарни європейської у 2001-03 рр. становила відповідно 8331, 7862 та 7909 голів. Поголів'я свині дикої у 2000 р. становило 2308 особин, а через п'ять років, у 2004 р. - 1489 особин, тобто чисельність зменшилася на 819 особин, що у відсотках становить 35,5 %. У 2001-2003 рр. чисельність свині дикої ста- новила 2313, 2077 та 2092 особини відповідно. Незважаючи на сприятливі природно-історичні умови, а також добрі кормові та захисні властивості мис- ливських угідь області, фактична щільність населення сарни європейської ко- ливається в межах 1,5-3,5, а свині дикої 0,5-1,0 особин на тисячу гектарів при- датних для поширення видів угідь. При цьому, згідно "Настанови з упорядку- вання мисливських угідь", Київ, 2002. - С. 31, оптимальна щільність населення сарни європейської становить в угіддях 2-го класу бонітету - 39 голів, а 3-го - 21 особина; для свині дикої - 9 і 6 голів відповідно. Порівнявши фактичну щільність населення сарни та свині дикої з оптимальною щільністю населення зазначених видів бачимо, що тільки для досягнення нормативної оптимальної щільності населення в мисливських угіддях області необхідно збільшити пого- лів'я свині дикої у 5-10, а сарни європейської у 10-25 разів. Фактична чисель- ність оленя лісового в мисливських угіддях області з року в рік зростає: з 53 особин у 2000 р., до 59 у 2001 р., 67 у 2002, 77 у 2003 та 82 особин у 2004 р. Однак темп зростання чисельності оленя мінімальний і складав від 11,3 %, у 2001 р., до 14.9 %, у 2003 р. У 2004 р. приріст поголів'я оленя різко зменшився і становив всього 6,4 %. Ще меншим приростом поголів'я відзна- чається олень плямистий, чисельність якого в області становила: у 2000 р. - 406, у 2001 р. - 411, у 2002 р. - 427, у 2003 р. - 456 і у 2004-428 голів. Приріст поголів'я оленя плямистого становив у 2001 р. - 1,2 %, у 2002 р. - 3,9 %, у 2003 р. - 6,8 %. У 2004 р. чисельність оленя плямистого зменшилася на 28 го- лів, тому приріст набув від'ємного значення і складав 6,1 %. У попереднє деся- тиріччя лань зникла з території області й тому у 2004 р. було знову завезено 5 особин. Чисельність поголів'я зубра у Вінницькій області, з незначними ко- ливаннями утримується на одному рівні. У 2000 р. обліковано 91 зубра, у 2001 р. - 102, у 2002 р. - 126, у 2003 р. - 126, а у 2004 р. - всього 95 особин. Низька чисельність поголів'я основних видів мисливських тварин на теренах Вінницької області вимагає невідкладних заходів, спрямованих на збільшення щільності населення цих тварин. Одним з ефективних шляхів збереження, відтворення і раціонального використання об'єктів тваринного світу є розселення автохтонних мисливських та акліматизація нових для фа- уни України видів тварин. З метою забезпечення збереження генетичного фонду мисливських, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зник- нення видів тварин необхідно створити центри та "банки" для збереження ге- нетичного матеріалу.
Одним з таких центрів можуть стати вольєри для утримання і розве- дення диких тварин на території Вінницького обласного комунального спеці- алізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", котре відпо- відно до Лісового кодексу України (Відомості Верховної Ради. 1994, № 17, ст. 99) веде господарство у колишніх колгоспних лісах у межах всієї Він- ницької області. Перша ділянка відведена для організації утримання та розве- дення диких тварин розташована на північній околиці м. Вінниця. Координа- ти - 28°30' довготи та 49°10' широти. Від сусідніх землекористувачів терито- рія призначена для утримування і розведення диких тварин відгороджена су- цільними залізобетонними плитами, що мають висоту до 2,0 м. Окрім існу- ючої огорожі по периметру території, кожен вольєр (загін) огороджено окре- мо дротяною сіткою у поєднанні з дерев'яними перекладинами. Загальна ви- сота огорож вольєр сягає 3-4 м. Подвійна конструкція огорожі особливо з бо- ку автомагістралі унеможливлює потрапляння тварин з вольєру за його межі і створення аварійної ситуації. Результати біоценотичних досліджень свідчить про значне біологічне різноманіття, як рослинного, так і тваринного (безхребетні) розселення тери- торії, відведеної для утримання і розведення диких тварин. У рослинному покриві виявлено майже півсотні судинних рослин, серед яких такі види, як люпин багатолистий, конюшина середня і повзуча, тимофіївка лучна, ожина сиза, бузина чорна, верба козяча, осика та інші, що можуть служити природ- ним кормом для зазначених видів ратичних. Позитивним є також наявність поблизу вольєрів резервної ділянки для вирощування кормових культур. У процесі обстеження території, відведеної для вольєрного розведення мисливських видів звірів (олень, сарна, лань, кабан та ін.) і птахів (фазан, ку- ріпка, перепілка та ін.) нами не виявлено проміжних живителів трематод і не- матод - представників прісноводних молюсків (ставковики звичайний, ма- лий, болотяний та ін.). На досліджуваній території не виявлено також імаго представників комах, зокрема, твердокрилих (хрущ травневий західний (Melolontha melolontha) та нехрущ червневий (Amphimalon solstitialis), личинки яких є проміжними живителями скреблянки гігантської (Macracanthorhynchus hirudinaceus) - паразита травного тракту представників родини Suide (свині дикої)). Окрім того, актуальним для України в цілому, та для Вінниці зокрема залишається використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно- освітніх, виховних та естетичних цілях з метою організації наукових дослід- жень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного сві- ту; виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин; пропаганди важливості охорони тваринного світу; стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу, а та- кож для комерційних та інших цілей відповідно до чинного законодавства. Поряд із зазначеним вольєрне господарство зможе виконувати ще од- ну важливу еколого-соціальну, принципово нову, в умовах України, фун- кцію - забезпечувати життя диким тваринам, що з тих чи інших причин пот- рапили до рук людини. Подібні осередки для надання допомоги й утримання диких тварин існують практично в усіх країнах Західної Європи, проте в Ук- раїні вони відсутні, за винятком окремих аматорських спроб. Результати аналізу нормативно-правових актів, щодо використання тваринного світу свідчить, що законодавством України дозволяється утри- мання набутих в установленому порядку мисливських тварин у штучно ство- рених умовах, в яких вони живляться переважно природними кормами, але не мають можливості вільно переміщуватися за межі штучно ізольованої ді- лянки мисливського угіддя, а також - утримання мисливських тварин у від- повідних спорудах, де вони не мають можливості живитися природними кор- мами та самостійно виходити за межі таких споруд. Згідно з чинним законо- давством (статті 23, 31, 32, 45 та ін. Закону України "Про тваринний світ") і статутом підприємства до повноважень "Віноблагроліс" у галузі мисливсько- го господарства та полювання належить: організація робіт з охорони, вико- ристання і відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану мисливських угідь; підготовка проектів планів переселення мисливських тва- рин, організація роботи з їх штучного відтворення; вирішення інших питань у галузі мисливського господарства та полювання відповідно до законодавства. Таким чином, Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогос- подарське підприємство "Віноблагроліс" з позиції законодавства України і свого статуту та, зважаючи на сприятливі природно-історичні умови має всі підстави для організації вольєрного розведення диких тварин з метою збере- ження, відтворення і раціонального використання об'єктів тваринного світу; розселення автохтонних мисливських та акліматизації нових для фауни Укра- їни видів тварин; для забезпечення збереження генетичного фонду мисливсь- ких, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тва- рин; створення центру та "банку" для збереження генетичного матеріалу; ви- користання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно
Юркевич И.Д., Гельтман В.С. География, типология и районирование лесной растительности. - Минск: Наука и техника, 1965. - 288 с. 4. Янушко А.Д. Экономика лесного хозяйства. - Минск: УП "ИВЦ Минфина", 2004. - 368 с. 5. Янушко А.Д. Демидовиц В.П. Структурная перестройка экономического меха- низма в лесном хозяйстве// Труды Белорусского государственного технологического ун-та.
___________ Серия 6: Экономика и управление. - Минск: БГТУ. - 1997, вып. 3. - С. 37-42.
Зважаючи на сприятливі природно-історичні та біоценотичні умови і врахову- ючи вимоги чинного законодавства обґрунтована доцільність розведення диких тва- рин на підприємстві "Віноблагроліс"
|