Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Мисливці старої епохи
( 3 Votes )
Написав Олег Мірошниченко Переглядів - 9252   
Вівторок, 29 червня 2010 10:00

Мисливці старої епохиЧернігівщина здавна була краєм мисливців. Лісові нетрі й незвідані болота Наддесення слугували гарним прихистком для всілякої дичини, а деякі тутешні мешканці мали репутацію справжніх майстрів полювання. Колись вони навіть складали своєрідний суспільно-професійний стан. Звернімося ж до історичних джерел...


У працях М. Плохинського «Матеріали для історії внутрішнього життя Лівобережної України» і В. М'якотіна «Нариси соціальної історії України в XVII-XVIII ст.» згадується про те, що на початку XVII сторіччя існували окремі групи людей, чиїм обов'язком було постачання дичини до столу короля Речі Посполитої або магнатів- землевласників. Після повстання під проводом гетьмана Б. Хмельницького вони створили громади «бобровників» та «стрільців», які діяли на території Чернігівського, Ніжинського і Стародубського полків. Ці об'єднання являли собою «ватаги» на чолі з виборними отаманами. Бобровники здебільшого використовували пастки, тенета і сильця. У свою чергу стрільці (головним знаряддям промислу котрих була рушниця) поділялися на «вовкогонів» (спеціалістів по хижому звіру), «пташників» (в основному ходили на пернатих) і «мисливців» (фахівців організованого полювання). З огляду на велику насиченість угідь звіриною мисливська справа давала непогані прибутки.


Бобровники та стрільці перебували на привілейованому становищі - майже нарівні з козаками. Їм дозволявся безперешкодний вхід до будь-яких лісів і пущ - державних чи приватних. Господарства їхні звільнялися від армійських постоїв, не сплачували податку під назвою «тютюнова десятина», мали право торгувати горілкою в державних селах. Знаходячись під юрисдикцією гетьманської та полкової адміністрації, ці «ватаги» використовувалися і для військової служби, брали участь у походах, будучи чимось на кшталт окремих стрілецьких підрозділів (аналог єгерських частин в арміях країн Європи).


Щодо місцевості у басейні річки Снов (найбільшої північної притоки Десни), то в архівах є такі дані: у 1677 році чернігівський полковник Д. Дунін-Борковський, видаючи універсал про прийняття стрільців під свою протекцію, згадував, серед інших, і отаманів з Нових Борович Федора Мойсеєнка, Лавріна Хмаренка, Федора Мартиєнка. Тобто на одне село було три ватаги мисливців. У «Генеральному слідстві про маєтності Чернігівського полку» (1729-30 рр.) згадується: село Петрівка - 3 дворища бобровників, Старі Боровичі - 9, Тур'я - теж 9, Хотуничі - 12, Нові Боровичі - 10. Під проханням, поданим у 1748 році до Генеральної військової канцелярії, підписалися, зокрема, ватажні отамани зі Старої Рудні - Омелян Жур і Нових Борович - Данило Логошний. Трохи пізніше, 1764 року, (у час проведення так званого «Рум'янцевського опису Лівобережної України») в Старих Боровичах статус «стрільців» мали 11 осіб, у Тур'ї - 7.


Як правило, справа,(тобто професія), передавалася в спадок нащадкам - від батька до сина, тож мистецтво полювання на Північній Чернігівщині мало міцні й тривалі традиції.


На жаль, наприкінці XVIII сторіччя, майже одночасно з ліквідацією Москвою українського гетьманату, ватаги бобровників та стрільців занепали. Згодом їх перетворили на кріпаків. Таким чином мисливська справа, ця надзвичайно важлива складова старої української самобутності, піддалася потужній нівеляції...

 

Автор: Олег Мірошниченко

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com