Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Сніжнокриле...лихо?
( 4 Votes )
Написав Пустельник Переглядів - 9405   
П'ятниця, 11 липня 2008 15:29

leb.jpgТой, хто хоч раз чув їх бентежну пісню, дзвін пружин розгорнутих крил, а на сході сонця бачив їх благородний політ, ніколи не забуде цього казкового видовища.

  Краса і велич сніжнокрилого створіння природи – лебедя – здавна справляли на людину неабияке враження. Птах увійшов у легенди й казки, його оспівують поети, відтворюють скульптори та художники. Історія свідчить про те, що сестру славетних засновників столиці України – братів Кия, Щека та Хорива – також звали Либідь. Але особливою увагою лебеді користуються у Великобританії, де діє Королівське товариство захисту цих тварин – кожний екземпляр має паспорт.

Безперечно, важливість ролі лебедя у дикій природі важко переоцінити, але їх взаємовідносини з іншими видами птахів тепер, коли довкілля змінюється все швидше, вимагають пильного відстеження і постійної уваги. Від створення світу і аж до початку минулого століття птах служив людям, як й інші тварини, не тільки як символ чистоти. Він вважався такою ж дичиною, як гусак або крижень. Модниці особливо полюбляли шубки та капелюшки з його хутра, а лебедячий пух цінився на вагу золота. Поважним мисливським трофеєм птах був ще у 30-х роках на території Радянського Союзу, де його добували мільйонами. 

Безконтрольні лови не могли не призвести до катастрофічного зменшення популяції, і в 60-х полювання на нього було заборонене. Майже піввікова охорона та всезагальна любов дали позитивні результати: лебеді стали звичними майже на всіх водоймах. У Галичині утворилися цілі колонії лебедя-шипуна, і не треба бути особливо спостережливим, щоб помітити, як за певних умов білокрилі починають вступати у конфронтацію з іншим птаством, зменшуючи тим самим його кількість. Особливо це видно на популяції місцевої качви.

ducks.jpgОстанніми роками у мисливських угіддях нашої області чисельність крижня та чирка залишається далекою від тої, яка була колись. Ця ситуація не змінюється, незважаючи навіть на те, що мисливський прес меншає – загальна скрута та безгрошів’я призвели до того, що переважна більшість мисливців мусить залишатися такими лише на папері. Навіть особливо затятим любителям відпочинку з рушницею вдається вирватися на лови –  усього кілька раз за сезон. Воно й не дивно, оскільки вартість мисливського спорядження та відстрільних карток  наближається до західноєвропейських цін, а   зарплатня у більшості  -  порівняно менша, аніж за часів Радянського Союзу. Багатеньких „нових” українців при цьому можна не брати до уваги, адже їх мало і до полювання вони вдаються, в основному, лише задля власного престижу. Посилюється також абсолютно безпідставний тиск на законослухняних власників зброї й з боку правоохоронних органів, які таким чином  намагаються показати, що  орава кабінетних міліціянтів не задарма їсть свій хліб. Отже, якщо так і далі піде, то не виключено, що справжнього мисливця, як такого, у нас доведеться самого заносити до Червоної Книги як рідкісне явище на наших теренах.

Усе вищезгадане мимоволі породжує запитання: а чому ж дичини аж так не більшає? На відповідь наштовхнув  випадок, який трапився однієї весни у величезних за площею водних угіддях „Верещиця” Городоцького району Львівщини. Котрогось негожого дня блискавка запалила там очерет, і місцева популяція шипунів  покинула озеро. На відкритті ж полювання на пернатих в серпні  майже всі мисливці тут виконали денну норму з добування качок, чого не скажеш про минулі роки.

Не треба довго спостерігати, аби побачити нестерпне ставлення лебедів до іншої водно-болотної дичини, особливо під час гніздування. Нерідко бійки виникають і між самими білокрилими, а  про силу їхнього боксерського удару свідчить, наприклад, те, що на них не наважується нападати навіть лис. Така поведінка пояснюється, мабуть, порівняно невисокими кормовими можливостями переважно окультурених водойм Львівщини. А диких озер у нас практично нема. Крижень й близько не поткнеться до „маєтків” червонодзьобих, особливо там, де їхні масивні гнізда розташовані через кожні кілька метрів. Правда, агресивність лебедів дещо меншає після виведення власного  потомства, але розігнаній місцевій качві від цього вже не краще. До речі, пара шипунів  за сезон  виводить у наших умовах до десятка малечі, і популяція стрімко зростає. Це дає підстави припустити, що чисельність цих птахів вже давно перевищила допустимий максимум, і „лебедине питання” вимагає вирішення. Чому один вид птахів повинен мати перевагу над іншим, і тим самим зменшувати його кількість? Хто візьметься доводити, що крижень або чирок менш гарні, аніж лебідь? Звичайно ж, однозначних висновків бути не може, але проблема назріла.

Противники полювання звісно ж заперечуватимуть можливість регулювання кількості лебедів тим, що, мовляв, цей птах тепер не лякається людей, стане легкою мішенню, і популяція знову опиниться на межі вживання. Думається, такий аргумент не витримує критики, і не треба всіх мисливців під один гребінець клеймити неосвіченістю. Ну, не стане справжній мисливець рубати гілку на якій сидить. Вибивають усе до ноги лише браконьєри, які нічого спільного з культурним ловецтвом не мають.

Що стосується небезпеки випадкового відстрілу лебедя-кликуна та малого тундряного, який у нас буває під час прольоту, то переплутати їх з шипуном може лише глухий та незрячий. Кликун має трубний голос та жовтий дзьоб, а малий тундряний – настільки мініатюрний, що заледве більший за крижня.

Ніхто не применшує величезну цінністю лебедів у плані естетичного виховання, прищеплення дітям бережливого ставлення до природи. Перспективність їх використання у цьому напрямі дуже добре видно на прикладі нашого Стрийського парку, де численні відвідувачі мають чудову нагоду милуватись лебединою грацією. Але, разом з тим, не треба забувати й про те, що згідно з мисливським законодавством України, цей вид належить до мисливських, є природним ресурсом загальнодержавного значення і становить державний мисливський фонд. Хай лебеді завжди живуть поряд з нами, хай їх буде більше, але не за рахунок зникнення іншого птаства.

 

 

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com