Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Заручники відомчих інтриг
( 3 Votes )
Написав Пустельник Переглядів - 1558   
П'ятниця, 09 липня 2010 11:41
Тисячоліттями людство виводило певні породи чотириногих помічників, роблячи акцент, перш за все, на розвитку їхніх безцінних робочих якостей. Важко навіть уявити скількі праці й уміння при цьому було затрачено нашими пращурами і треба зазначити, що навіть у часи лихоліття, влада завжди старалася зберегти цей унікальний генофонд породних собак. (Наприклад, за часів Другої світової у блокадному Леніграді на породних мисливських собак видавалися хлібні карточки). Та нині у нас все змінилося і за часів незалежності України, ця благородна справа зазнає чималих втрат і  на догоду вузьковідомчим інтересам деяких чиновників від … охорони природи!

Ситуацію можна прослідкувати на прикладі Львівщини, де від колись найбільш поширеної породи лягавих, залишились практично одиниці по справжньому робочих собак.. Проблема виникла не сьогодні і не вчора. Щоб розібратися в ній треба дізнатися про настрої серед  місцевої мисливської громадськості. А  настрої ці, прямо скажемо, невеселі.  Серед переважної більшості любителів відпочинку з рушницею в руках, панують в основному роздратування діями контролюючих ловецтво державних організацій. На думку мисливців,  чиновники від охорони природи вже не перший рік переслідують мету перерозподілу мисливських угідь на догоду купки скоробагатьків. Скандали щодо цього перерозподілу лунають в області дуже часто. А нині винайдено більш хитромудрий спосіб - доведення  громадських ловецьких організацій до фактичного банкрутства і  саморозпуску. (Мовляв, тому, хто немає грошей на ведення мисливського господарства, й угіддя непотрібні.)

Це відбувається дуже просто. Оскільки громадські товариства мисливців існують на гроші, отримані від членських внесків та відстрілочних карток на найбільш доступні для пересічного мисливця полювання пернатих та хутрового звіра, то контролюючі органи забороняють саме ці види полювання.  Робиться це під приводом того, що чисельність саме цих видів дичини нібито не відповідає дійсності. Для «перевірки» виїждає поважна бригада з чиновників від охорони природи, яка й рахує чого і скільки живе в тих чи інших угіддях. При чому, вони шукають не в  характерних для того чи іншого виду дичини природних умовах. Скажімо, куріпку вони рахують в болотах, де вона просто не живе, а зайця вони хочуть побачити на дачних ділянках, де все стоптано зграями напівздичавілих дворових собак. Після такого «підрахунку» вони розводять руками й кажуть «Ну, от бачите, дичини ж нема, а отже треба взагалі закривати полювання!»

Рядові ж мисливці, яким щастить вряди-годи бувати в угіддях, пречудово відають де шукати дичину і на власному досвіді знають, що її там більш ніж досить. При цьому любителі  псових ловів, аби зберегти робочі якості своїх чотириногих помічників, вимушені постійно ризикувати бути оштрафованими занадто ревними охоронцями природи. В останніх представників псових ловів просто нема іншого виходу. Це дуже добре видно на прикладі профільної для лягавих дичини - куріпки сірої, заборона на відстріл якої панує на Львівщині більш ніж півстоліття. З припиненням існування когоспів та подрожчанням міндобрив і, як наслідок,  спиненням бездумної хімізації полів,  чисельність цього птаха з року в рік збільшується і нині цей вид пернатих, без перебільшення, є найчисельнішим серед усіх інших видів пернатої дичини (збільшення популяції лиса та хижих птахів, які розкошують на куріпковому м’ясі, також про це свідчить.)  Минулоріч один з високопосадовців обласного управління охорони природи, загнаний в кут незручними запитаннями від порталу, клятвенно пообіцяв, що в наступному сезоні виступить проти цієї безглуздої заброни. Але, як редакції стало відомо, нині, ця ж особа знову ратує за продовження заборони. Таким чином знову пошивають в дурні всю мисливську громадськість області і остаточно нищать останніх представників робочих лягавих собак. Про найбільш вірогідне припущення того, з якою метою все це робиться, ми вже зазачили вище. Нещодавні корупційні злочини, які були викриті саме в цьому відомстві і на самому високому його рівні, дозволяють зробити висновок, що рядові мисливці не так вже й далекі від істини.

Змінити цю ситуацію навряд чи можливо за нинішніх умов, а тому любителям лягавих напередодні відкриття сезону полювання на пернатих, можна лише поспівчувати. А задля  збереження навичок їхніх чотириногих помічників можна порадити, не дуже то й зважати на безглузді заборони і за день полювання  все ж таки стріляти, скажімо, не більше однієї куріпки, і, звичайно, тільки з під стойки собаки. Але робити це треба так, аби залишити інспектору мінімум можливостей присікатися за цей постріл. Для цього необхідно, після того, як собака застигла над дичиною, швиденько оглянути горизонт у бінокль (кілька секунд собака зачекає і дичина нікуди не дінеться) і за відсутності в полі зору підозрілих осіб, дозволити псові підняти птаха на крило. Куріпка за розміром невелика і її можна добре сховати серед мисливського спорядження, чи в одязі. Якщо все ж виникне питання «Чого стріляв?» , можна вигадати, що промахнувся, бахнувши в голуба чи перепілку. Але якщо викрутитися все ж не вдасться і за це, надумане порушення полювання,  все ж таки накладуть штраф, гадається ,  що 500 гривень – порівняно невелика плата для істиного любителя псових ловів. Ця жертва вартує того, аби зберегти властивості породи для майбутніх поколінь звіробоїв.  

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися
загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com