Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Державне регулювання відповідальності за браконьєрство в царстві Польському середини XIX - початку XX ст.
( 1 Vote )
Написав Проців Олег Романович Переглядів - 10804   
Середа, 28 липня 2010 11:32

Висвітлено мисливське право Царства Польського в частині відповідальності за порушення правил полювання. Проведено аналіз з аналогічним правом, яке діяло в Галичині в досліджуваний період. Розглянуто практичне застосування законодавствау даній галузі.

Однією з основних складових, яка визначає ефективність будь-якої галузі економіки є дотримання вимог законодавства. Мисливство є тією галуззю, яка найбільше в силу своєї специфічності потерпає від крадіжок дичини або, як це прийнято називати, браконьєрства. Тому відповідне мисливське законодавство, яке визначає відповідальність за браконьєрство, спосіб його подолання великою мірою визначає ефективність самої мисливської галузі.

Дана проблематика широко висвітлювалась у роботах таких авторів: Ф. Гелда, К. Матіаса, М. Роймана, Б. Светожецького, Ф. Рожинського та Е. Шехтеля, у тому числі у журналі ".Тошес Роїккі" (Мисливець польський), що виходив у Варшаві як орган цісарського товариства правильного полювання Польщі з 1899 р.

Метою дослідження є проведення аналізу законодавства Царства Польського, яке визначало покарання та методи подолання браконьєрства, описати практичне застосування законодавства щодо подолання браконьєрства, проаналізувати мисливське законодавство Польщі в частині боротьби з браконьєрством із аналогічними законодавствами Галичини та Прусії.

Царство Польське було утворено з Варшавського герцогства згідно з рішенням Віденського конгресу в 1815 р., коли європейські держави перебудовували Європу після Наполеонівських війн. Утворення Царства Польського обумовило поділ польських земель між Росією, Австрією і Прусією. Царство Польське втратило статус незалежної держави в 1831 р. Хоча назва залишалась в офіційному російському використанні, пізніше за років російського правління, назва часто замінювалося, щоправда неофіційно, на Привіслінський край. Після поразки повстання 1830-1831 рр. окремі установи й адміністративні заклади були скасовані. Проте навіть після цієї формальної анексії територія зберегла часткове самоврядування. Царство мало площу 128500 км2 і населення приблизно 3,3 млн жителів. Населення Царства Польського досягло 6,1 млну 1870 і 10 млну 1900 р.

Незвичайними та оригінальними, як на погляд сучасника, роботи по боротьбі з браконьєрством згадуються в "Календарі, що вказує на найважливіші роботи в лісі та мисливстві протягом року" від 1817 р. Так, станом на квітень, вказано, що дичина починає народжувати потомство, а тому потрібно обмежити доступ у мисливські угіддя для уникнення можливого браконьєрства. Пастухи не повинні заходити в ліс, а бічні дороги, які ведуть у ліс, повинні бути перекопані [1].

Однією з перших ґрунтовних робіт про мисливство Царства Польського була праця Миколи Реймана "Мисливське господарство з історією минулого мисливства польського", яка була видана в 1845 р. у Варшаві. Уже у вступі автор звертає увагу, що чисельність дичини, а особливо копитних, є малою, а серед основних причин її малої чисельності була інфантильність суспільства та толерування браконьєрства, занедбування мисливцями своїх обов'язків по догляду за дичиною.

За нанесені збитки мисливському господарству, відповідно до закону, який діяв у 1845 р. у Царстві Польському, визначені були такі самі принципи, як за нанесені збитки в лісовому господарству в частині відшкодувань, а саме: оплачувалась подвійна сума за добуту дичину відповідно до п. 45 тодішнього закону. Така ж сума відповідно до п. 48, повинна була бути оплаченою за поранення дичини.

Збільшення покарання в два рази передбачалось за полювання в час, коли не можна полювати, святкові дні та нічну пору, використання собак і знарядь, якими заборонено полювання, за повторне порушення правил полювання.

Ст. 51 забороняла в будь-який час полювати з гончими собаками, а також добування сітками, капканами та іншими забороненими предметами. За таке порушення браконьєр мав сплатити не тільки подвійну вартість за добуту дичину, але й по 10 злотих за кожну собаку та за кожне недозволене знаряддя.

При повторному порушенні правил полювання протягом року покарання та вартість відшкодування підвищувалась іще в один раз, але подвійний штраф не може бути підвищений більше як у шість разів.

Ст. 68 визначала, що особа, яка не має права полювати, і при цьому буде знаходитись в лісі з рушницею, повинна заплатити штраф 15 злотих, а якщо буде знаходитись із собаками, то повинна заплатити за кожну собаку ще по 10 злотих. Якщо порушник буде знаходитись у мисливських угіддях у час, коли не дозволяється полювати, то покарання за знаходження з рушницею буде становити 40 злотих, а за кожну собаку - по 20 злотих.

Ст. 69 визначала, що мисливські собаки, які знаходились у лісі без мисливця, а також собаки, які знаходяться з мисливцем, а він невідомий і не віддає рушницю мисливському охоронцеві, повинні бути відстріляні.

Не дозволялось випускати мисливських собак без нагляду. Так, статтею 70 визначалось, що за собак, які мають власників і знаходяться в мисливських угіддях, але не мають прив'язаної палки, штраф становить 2 злотих за одного собаку.

За незаконне спорядження капканів на більшу дичину штраф становив 15 злотих, за капкани, виставлені на дрібну дичину, - 10 злотих. За наставляння капканів в охоронний час сума штрафу подвоюється (стаття 71).

Для попередження зловживань при визначенні суми штрафу ст. 53 визначає, що найнижчий штраф має бути за знаходження в лісі зі зброєю і собаками [2].

У гл. "Мисливство та поліційне і кримінальне законодавство" Микола Рейман відзначав, що право власності на дичину, яку ніхто не доглядає, відноситься до власника земельної ділянки, на якій вона знаходиться. Тому, відповідно до подальшої логіки, - безправне порушення чужої власності підпадає під відповідальність, і дичина теж є власністю.

Але основою для великого поширення браконьєрства є низька правова культура народу, так як вважалось, що крадіжка дичини, яку ніхто не доглядає, не вважається якимось порушенням, так як крадіжка будь-якої іншої речі, не вважається злочином. Узагалі народ не уявляє, яким правом власник землі привласнює те, що він без праці і грошей має. Відомо, що дала природа для користування, має слугувати всьому народу, а не лише власнику земельної ділянки, на якій знаходиться дичина.

У моралі бідних людей немає місця такому поняттю, що не можна брати дрова з лісу для своїх потреб, а також не вважається аморальним добування дичини, яку ніхто не доглядає. Такий погляд починає зникати при підвищенні моральності суспільства [3].

17 липня 1871 р. набрав чинності Закон про полювання в губерніях Царства Польського. Згідно з цим Законом, установлювались правила ведення мисливського господарства та полювання, за порушення яких передбачався певний вид покарання. Право полювання, згідно з цим Законом, мали особи, які володіли не менше як 150 моргами землі. За недотримання цієї вимоги передбачалось покарання за перший раз - попередження або нагадування, за другий - штраф у сумі 10 руб., за третій раз - штраф у сумі 25 руб. з конфіскацією зброї та собак. При цьому вся мисливська зброя, конфіскована в порушників, підлягала продажі через аукціон, а кошти йшли на благодійні цілі.

Особи, які проводили полювання на чужій землі без відповідного на те дозволу власника або орендаря мисливського ревіру, підлягали покаранню за перший раз штраф - 5 руб., за другий - 15 руб., за третій раз штраф - 25 руб. з конфіскацією зброї та собак. Також незалежно від цього покарання зловмисники повинні були відшкодовувати власнику або орендарю права полювання шкоду, заподіяну сільськогосподарським угіддям, а також повернути вартість добутої дичини.

За самовільне полювання у вольєрах або в інших огороджених місцях, які належать до державних інституцій - міських чи приватних ревірів, порушники несуть покарання як за крадіжку і підлягають покаранню відповідно до кримінального кодексу. Полювання без посвідчення мисливця підлягає штрафу у розмірі трьох руб.

Полювання на мисливські тваринну заборонений час підлягає покаранню: за перший раз - 10 руб., за другий - 20 руб., за третій раз - 40 руб.

Ст. 50 визначала, що за пошкодження гнізд птахів, а також за вибирання яєць, пташенят порушники підлягають арештові від одного до трьох днів. Однією із особливостей цього мисливського закону є стаття, яка визначала покарання за полювання на співаючих птахів. Так, ст. 51 визначала, що за полювання на співаючих птахів, а особливо на солов'їв порушники підлягають покаранню у вигляді штрафу від одного до десяти рублів за кожного птаха. Ст. 52 визначались досить суворі покарання за полювання на тварин тих видів, полювати на яких не дозволено відповідно до закону. Визначалось покарання від 50 до 150 руб. або ув'язненню від трьох до шести місяців. За транспортування і торгівлю дичиною в містах та селах тоді, коли не можна полювати, винні підлягають покаранню за перший раз - 10 руб., за другий - 20 руб., за третій раз - 40 руб. (ст. 53).

Окремою 54 статтею встановлювалась відповідальніть урядовців, які не вживали заходів щодо припинення порушення правил полювання, вони підлягають покаранню, а саме: за перший раз - адміністративному, а за другий - судовому переслідуванню. За полювання з використанням сіток, петель, гаків, отрути, різного роду капканів відповідно до статті 55 встановлювалось покарання від 1,50 до 10 руб. або арешт від 3 до 7 днів. За полювання в нічний час або за полювання з використання вогню стаття 56 передбачала покарання від 10 до 40 руб. залежно від ступеня заможності. Також заможність враховувалась при покаранні за випуск у мисливські угіддя собак. Порушники підлягають покарання у вигляді штрафу у сумі від 50 до 3 руб. (ст. 58). Для володіння гончими собаками необхідно було отримати відповідні дозволи у влади. При невиконанні цих вимог передбачалось покарання у вигляді подвійного розміру оплати за дозвіл, який видається. Не дозволялось утримувати мисливських собак гончих порід лісовою охороною, за що порушники несли покарання у вигляді штрафу 25 руб. та конфіскації собак (ст. 60). Ст. 61 визначалось, що з усіх грошових штрафів половина йде в казну держави, а половина - на користь особи, яка виявила порушення [4].

Наступним мисливським законом, який був прийнятий у Царстві Польському, був закон від 1909 р. При порівнянні мисливських законів 1909 р. та 1871 р. виявилось, що новий закон за своїм об'ємом набагато більший, і в ньомудетальніше виписано процедуру державного регулювання мисливства. Визначено державні органи, які відповідають за нагляд у сфері мисливства. Так, статтею 67 визначено, що крім ловчих відповідальність несуть чиновники, які організовують цісарські полювання, поліція, керівники митниць, службовці лісової охорони, мисливська охорона та інспекторат щодо нагляду за торгівлею дичиною, лісові, мисливські і польові сторожі, війти гмін, солтиси та сотники на закріпленій території, погранична служба, службовці залізничних колій, а також керівників міст.

Відповідальність за браконьєрство визначалась таким чином: За добування зубра, марала, ізюбра, оленя манджурського, плямистого та благородного порушники, крім конфіскації дичини, підлягали покаранню у вигляді штрафу 500 руб. за кожну особу добутої дичини. Гроші з оплат штрафів ішли у фонд нагляду за виконанням вимог мисливського закону.

За полювання без відповідного посвідчення мисливця, за полювання на птахів і мисливських тварин порушники крім конфіскації дичини підлягали покаранню за перший раз - арешту терміном не більше 7 днів або штрафу від 5 до 25 руб., за другий - арешту до 15 діб або штрафу від 10 до 50 руб., за третій раз - арешту на термін до місяця або штрафу від 20 до 100 руб.

За полювання на чужій землі покарання становило: за перший раз - арешт до 7 діб або штраф від 10 до 50 руб., за другий - арешт терміном до 15 діб або штраф від 20 до 100 руб., за третій раз - арешт до трьох місяців.

Установлювалось покарання на осіб, які виганяли або переманювали дичину з чужої землі. За полювання із чужим мисливським посвідченням крім конфіскації продуктів полювання було визначено позбавлення волі терміном до трьох місяців або штраф до 300 руб. За відсутності під час полювання посвідчення мисливця порушник підлягав покаранню штрафом до 10 руб. За добування бобра річного, самиці лося, самиці оленя та козулі або молодняка цих видів передбачався штрафу у 100 руб. і за кожну особу 25 руб. відшкодування.

За полювання не на той вид дичини і птахів, який дозволений у даний час, за полювання засобами, якими не можна полювати, або за полювання із собакою в час, коли не можна полювати, передбачено покарання: за перший раз - арешт до 15 діб або штраф від 10 до 50 руб., за другий - арешт до одного місяця або штраф від 20 до 100 руб., за третій раз - арешт до трьох місяців. Знайдені в мисливця продукти полювання конфісковувались.

За випуск собак, включаючи мисливських, до лісу або на поле без відповідного забезпечення, визначене цим законом, порушники підлягають штрафу до трьох рублів. За нищення пташиних гнізд і вибирання з них яєць та пташенят порушники підлягають покаранню: за перший раз - арешту до 15 діб або штрафу від 10 до 50 руб., за другий - арешту до одного місяця або штрафу від 20 до 100 руб., за третій раз - арешту до трьох місяців.

За торгівлю, перевезення, покупку битої дичини, а саме самців або самиць лося, козулі в період, коли заборонено нею торгувати, у порушників конфісковується продукція і порушники підлягають покаранню: за перший раз - штраф у розмірі 25 руб. за кожну голову дичини, за другий - подвійний штраф, тобто 50 руб. За торгівлю, перевезення, покупку битої дичини, а саме зубра, марала, ізюбра, оленя благородного, а також плямистого, бобра річкового, порушники, крім конфіскації, підлягають штрафу 300 руб. за кожну тушку дичини [5].

Як згадує В. Светожицький у роботі "Мисливство на кресах східних в останньому столітті 1850 - 1836", браконьєрство в Царстві Польському було досить поширеним. Перші початки охорони популяції мисливських тварин від браконьєрів почались у 1880 р. До цього часу практично ніхто не забороняв полювати на своїй землі, а якщо не дозволяли, то лише дуже рідко. На птахів та на дрібну дичину ніхто ніколи не забороняв полювати. Найчастіше землевласники полювання забороняли полювати своїм сусідам, і це не для того, щоб зберегти стан мисливських тварин, а для того щоб підкреслити своє право на дичину, яка знаходиться на його території. На зло сусіду право полювання надавалось злісним 

браконьєрам. Що стосується малих землевласників, то вони зовсім не охороняли мисливських тварин і нікому не забороняли полювати. Селяни ніколи не ображались на мисливців за відстріл дичини, а ображались за те, що вони витоптували їх землю та траву.

Через низьку правосвідомість власники мисливських угідь до проведення великих полювань залучали браконьєрів, причому дозволяли мати незареєстровану зброю. Найбільше ситуація з браконьєрством загострилась у часи Першої світової війни. У цей період на відстані 60 км від ліній фронту було знищено всіх копитних мисливських тварин. З особливим завзяттям полювало козацтво та сибірські полки, які в основному і складались з людей, які вміли полювати на своїй батьківщині.

Лише після закінчення Першої світової війни силами Польських військ вдалось зменшити браконьєрство [6].

Інші дослідники Ф. Рожинський та Е. Шлехтер також вказували, що мисливський закон у Царстві Польському не мав досить серйозного впливу на мисливські відносини, так як він практично не виконувався. Було мало сумлінних охоронців дикої природи, інші відзначалися пияцтвом, відсутністю мінімального інтелекту, почуття відповідальності та обов'язку, і завжди були готові співпрацювати з браконьєрами. Існуючі правовідносини не сприяли розвитку мисливства.

Між селами відбувались неформальні змагання щодо винищення дичини. Багато з учасників полювання брали із собою рушницю і відстрілювали все, що бачили, незважаючи на пору року та керуючись тим, що якщо він не добуде дичину, то завтра добуде хтось інший [7].

Органи виконавчої влади вживали певних заходів щодо подолання браконьєрства. Так, варшавський губернатор видав у 1909 р. розпорядження про боротьбу з браконьєрством, в якому йшлося, щоб особам, які не мають у приватній власності 150 моргів землі, тобто, мінімально можливої площі, на які дозволялось полювання, не видавати дозволів на зброю [8].

Свою роль у боротьбі з браконьєрством відіграло також Цісарське товариство правильного полювання, силами якого за період з 1899 по 1914 рр. конфісковано 47021 одиницю зброї у браконьєрів [9].

Браконьєри виробили свою субкультуру. В етнографічній праці Кароля Матіаса "Браконьєри старої пущі Сандомирської" серед іншого описується, що браконьєри утворювали великі банди, складали присягу браконьєра, в якій відрікались від Бога і присягались за жодних обставин не виказувати членів банди. Щоб стати членом банди, потрібно було пройти випробувальний термін та певним чином проявити свої мисливські здібності [10].

З урахуванням вищевикладеного матеріалу можна зробити такі висновки. Мисливське господарства в Царстві Польському порівняно з Галичиною та іншими країнами Австро-Угорської імперії було найменше розвинуте. Одними із основних причин такого стану була надзвичайно низька правосвідомість та особливо деспотичний політичний режим царської Росії, до якої входило Царство Польське. Лише в 1889 р. за дозволом Москви у Варшаві було організовано перше мисливське 

товариство "Цісарське товариство правильного полювання", яке сприяло подоланню браконьєрства. Подібні товариства в Галичині та інших країнах Галичини були організовані набагато швидше. Мисливське законодавство Царства Польського мало тенденцію до посилення відповідальності за порушення правил полювання.

Дана тематика потребує подальших досліджень, оскільки для прийняття законодавства, яке врегульовує питання щодо покарання за браконьєрство, слід враховувати звичаєве право, правосвідомість, моральні цінності суспільства.

 

Література:

Лытература

 

Джерело - О.Р. Проців Державне регулювання відповідальності за браконьєрство в Царстві Польському середини ХІХ – початку ХХст.//Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. – Вип. 2 (29). –  с 79-85.

e-mail -  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com