Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Спогади зі Сможі
( 1 Vote )
Написав IHOR-SKOLE Переглядів - 7638   
Неділя, 26 вересня 2010 16:04

Пречудовий кінець вересня 1900-го року воістину з королівською щедрістю нарядив в шати глибокі гірські лісові хащі.Вони блищали золотом, пурпуром.
Цілі гірські простори змінювались тисячами барв.Купались в чистій блакиті лісисті вершини Бескиду,сріблились оповиті павутиною туманів полонини. І це вже мабуть в цьому році були останні пестощі осіннього сонця.

 

Серед такої декорації, де кожен крок відкривав нові дива,я вже тиждень безрезультатно перебігав таємничими глибинами сможенських лісничих ревірів. Олені ревіри всюди, де тільки я направлявся,то зустрічав цілі стада оленів, шістьох оленів з шістьма відростками на короні і всякої дрібноти. Зустрічі з товстим оленем я допроситись в Бога не міг. Даремно летіли до небес мої благання, чи то до Святого Губерта, чи знову до язичеської богині з луком в руці і півмісяцем біля скроні. Обоє були глухими до моїх молитв,а коли мені нарешті здалось.що вже тільки потягнути за курок, з"являлась якась нездоланна перешкода між одержимістю пригод і порогм оглави і розвіювала проблиск надії. Бо в той час немалі перешкоди виникли в Сможі , перед мисливцем, котрий сюди завітав на риковисько оленів.
Густі букові і ялицеві лісові хащі, старі 30-ти літні чи старші, без стежин, густі як щітка, порослі непрохідними ярами, привалені тисячами колод і звалищами каміння,зв"язані як "джунглі" колючою сіткою кілометрових шнурів ожин. До того багновища і слизькі западаючі,старі купи каміння відігравали роль укріплення, серед яких король гір святкував і провадив завзяті бої з суперниками.
Німецька теорія про того оленя, котрий зібравши стадо оленів і здобувши вигідне для "святкування" місце, щоденнно і постійно на ньому ричить, стало для тутешніх жителів правдивою легендою.
Той, стільки разів "розмальований" олень, ревучий на відкритій поляні,або на чистому зрубі в Сможі належав до міфу. Олені ричали,але в найнедоступніших місцях, таких хащах, що я часто міг наближатися до оленя на кільканадцять кроків, стояв біля нього не раз годину ,нічого не бачачи, аж доки олень не промайнув чи тихо підкрадався,як лис незламавши навіть гілки. До того часу, про жодні постійні місця риковиська не було й мови. Сьогодні олень ричав тут, завтра зовсім в іншій стороні, так,що плід спостережень не викликав довір"я у мисливця, до жодних сподівань на завтра. Якщо олені були місцеві (Platzhirsch), то те їхнє,постіне перебування на даній місцевості, мали широкі, не раз кількасотморгові границі. Якщо часом олень ричав у старому, рідкому буковому лісі, то тут знову засохле,груболежаче листя при кожному кроці давало текий шелест, що звір уже здолеку був попереджений про небезпеку і завчасно втікав. А прогулянка навпростець до ревучого оленя, в старому зрубі , опиралась на неймовірно карколомних трюках серед цілих засік повалених колод, де кожний крок треба було відвойовувати у "хапаючих за ноги" ожинових шнурів, а хто щасливо переліз через п"ядесять таких колод, то на п"ядесять першій уже не мав сил - сідав і відпочивав. А олень тим часом крокував дальше, створюючи нові перешкоди між собою і мисливцем.
Таким було Сможе в часі, коли не було в тамтешніх лісах ані одного сажня протоптаних стежин. А тих стежинв той час, не дозволяв робити наш мисливець, мотивуючи це тим, що якщо хтось хоче мати оленячі роги, той хай їх чесно заробить. Мали там ще олені в "серці пана мисливця" і в керуючому нами кодексі й інші захисти і привілеї, завдяки яким їхня чисельність зростала так з року в рік, що Сможе з часом з пустинних місць перетворилось на один з найкращих оленячих ревірів. Маючи можливість не можу також не згадати тих заслуг всього тамтешнього лісового персоналу у створенні умов для збільшення чисельності звірів у Сможому, а особливо управителя лісами в Сможе пана Юзефа Галінського, який завжди ішов на зустріч нашому товариству і оленями опікувався з великою енергією і любов"ю. (продовження слідує).


IHOR-SKOLE -перклад з польської Олега Мацьківа
Александр Пшедшимірскі Lowiec #22 -1906


Читайте також:

 



Коментарі  

 
#1 ярий 26.09.2010 20:11
Цікаво читати старі спогади про рідні краї.Ще цікавіше порівнювати з теперішніми часами.Думаю сможани останні роки давно не чули риковиська оленів,нажаль. :-?
Ігору дякую,більше нема кому давати такі статті і інформацію.
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com