Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

На старовинних картинах і гравюрах видатних живописців минулих століть часто можна бачити наших найвірніших друзів — собак, що своїми благородними рисами підкреслюють аристократичність зображених вельмож. При цьому мимоволі виникає бажання дізнатися про породи хвостатих і кудлатих чотирилапих красенів. Але провести паралелі зі сьогоденням дуже важко, адже зображені на полотнах породи до наших днів практично не дійшли у первісному вигляді.

Хоча й тут є винятки: довгошерсту лягаву — німецького сетера — лангхаара можна впізнати одразу.  А от нашому місту  цими псами можна гордитися, адже, за даними Федерації мисливського собаківництва України та Кінологічної спілки України, Львів — єдине місце в нашій державі, де нині живуть представники саме цього славного й рідкісного кудлатого племені.
Їх у нас — пара, і живуть вони під опікою великого шанувальника псових полювань львів’янина Вальдемара Олдака.

“Чому саме лангхаара? — запитує у себе пан Вальдемар. — Просто хотілося мати таких помічників, яких тут ніхто немає. До того ж за красою та робочими якостями з ними мало яка порода може порівнятися. А ще я не уявляю себе без традиційного полювання з лягавими за птахом, а оскільки цей вид ловів має дуже глибоке коріння, що губляться у сивій давнині, то й порода собак має бути старовинною.
Нині виховую й полюю з парою лангхаарів (серед їхніх родичів — чемпіони світу): сучці — рік із лишком, а псу — ще менше. Проте  попри свій юний вік, пси вже працюють по красній дичині — куріпці та фазану — просто казково. Гадаю, дається взнаки порода. У мене з ними майже телепатичний зв’язок: варто мені лише подумати, а вони вже кидаються виконувати.
Своїх лангхаарів я брав у Словаччині та Польщі. Віддав за кожне цуценя приблизно 400 доларів. Хтось може сказати, що це дорого, але, погодьтеся, що є в цьому житті речі, які не можна оцінювати ані в доларах, ані в гривнях. Тепер маю плани поширити їх і в Україні.

Загалом же найбільш серйозні клуби лангхаарів є в Голландії та Чехії, і їх вирізняє з-поміж інших те, що у своїй роботі вони роблять наголос на збереженні й розвитку саме робочих якостей лангхаарів. Так звані “диванні” собаки тут не в пошані. Мисливський пес постійно має бути на ловах, і крапка!”
Якщо поглянути в далеке минуле, то шанувальникам кудлатих і хвостатих, гадається, буде цікаво згадати, як про цю породу висловлювався основоположник вітчизняного мисливського собаківництва Л.Сабанєєв. Він погоджувався з тим, що вона належить до найдавніших, які походять зі Сходу, де великий король франків Карл Великий (786-814 рр.) перейняв лови птахів зі сітками та соколами. Власне, при цьому полководцеві такі лови стали традиційними у Німеччині. Цих собак вивозили з Азії лицарі хрестових походів. Ще раніше, за часів Олександра Македонського, довгошерсті лягаві з висячими вухами жили в Греції, і на Балканах. На картинах і гравюрах ХV і XVI століть, де зображені соколині лови, дуже часто можна бачити невеликих довгошерстих собак біло-кавової масті з дуже характерними благородними рисами. До наших днів порода дійшла з мінімальними змінами.

„У тому, що саме у Львові з’явився гніздо такої пречудової породи, як лангхаар, нічого дивного немає, — вважає голова Львівського обласного осередку Федерації мисливського собаківництва України Ярослав Рогоцький. — Львів був і залишається крупним центром мисливського собаківництва, і, незважаючи на всі негаразди в нашій державі, шанувальників аристократичних полювань у нас не меншає”.

Юрій РУДЕНКО - газета Ратуша