Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Шерхан. Тазині історії
( 11 Votes )
Написав Копилець Сергій Переглядів - 2365   
Понеділок, 15 листопада 2010 09:44

Шерхан - тазиШерхана назвали так за його незвичайне забарвлення. Від рудої з білими грудьми суки і чорного пса несподівано народився чубарий (тигровий) песик. Ні я, та й ні хто з моїх знайомих мисливців, таких тази раніше не бачив. Пізніше, зі слів старих аксакалів, я узнав, що колись у Джунгарському Ала-Тау такі тази траплялися, хоча й не часто. Ще й у записках Модеста Богданова згодом прочитав про наявність чубарого забарвлення у казахських хортів у ХІХ столітті. А тоді, тигрове тазеня в усіх викликало подив. Ім'я саме пристало до малого, «не мудрствуя лукаво», його назвали як і тигра з відомої казки Р. Кіплінга.

Шерханчик виростав відлюдькуватим і дуже серйозним песиком. У той час, коли всі інші щенята як вихор гасали разом по садку та влаштовували шалені дитячі ігри, він залягав десь у холодку й тихенько гриз собі яку-небудь старезну, як світ, кісточку або ж самостійно, без товариства, полював на кузьку, чи розкопував мишачу нірку, словом, жив своїм особистим життям не потребуючи товариства навіть рідних братів і сестер.

 

У стосунках з людьми також був стриманий і серйозний, але своїх любив і поважав, любив лежати біля господаревих ніг і спокійно спостерігати за пустощами братів. Приязнь свою проявляв спокійно, легенько мотиляв хвостиком, дружньо дивився в очі і не більше. Словом, як співав відомий мультгерой, – «как вы лодку назовете, так она и поплывет», ім'я неначе формувало натуру пса.

 

Коли Шерхан трохи підріс, він, разом з іще двома ровесниками, потрапив у гори, на кордон до єгеря – завзятого мисливця, закоханого у мисливських собак і коней. Єгер Гошка до собак був строгий, ба навіть суворий, тримав їх у, можна сказати, спартанських умовах, вважав, що тільки так і можна виростить справжніх «бійців». З шестимісячного віку почав брати тазенят із собою в гори разом з мисливською лайкою. Молоді хорти швидко набиралися досвіду і вже у десять місяців почали полювати. Всі, окрім Шерхана. Тоді, коли інші собаки з азартом ганялися за дичиною, Шерхан сумно трусив собі поряд з вершником, не звертаючи уваги ні на собак, ні на звіра. Гошка, чоловік запальний і нетерплячий, лютував на байдужого до всього песика і навіть погрожував його пристрелити, якщо той не працюватиме, як слід.

 

Якось, приїхавши до міста, Гошка категорично почав вимагати від господарів шерханової матері, щоб ті забирали назад бездарного пса інакше він його «пустить в расход». Ледь-ледь удалося вмовити гарячого мисливця потерпіти ще трохи, мовляв не всі собаки, як і люди, дорослішають і проявляють свої здібності одночасно, тим паче, що тази пізньостигла порода. Єгер сказав, що погоджується останній раз, але довго терпіти не буде.

 

А вже у наступний свій приїзд, той же Гошка із захватом розповідав про те, як Шерхан сам-один вполював борсука, звіра сильного і небезпечного, з гострими, як бритва зубами. Борсуки часто сильно ранять, а бува й калічать собак, а тут у Шерханчика жодної подряпини. «25 кг. борсучина» - хвалився Гошка.

 

Шерханові було тоді півтора року і це був початок його мисливської «кар'єри». А далі - пішло-поїхало, мисливські здобутки множилися, ловив Шерхан і лисиць, і спритних зайців піщаників, і козуль, і гірських козлів – тау-теке вправно заганяв «на відстій» під постріл мисливця, і диких кабанів «крутив» разом з іншими собаками своєї ватаги, і врешті-решт прославився на всі навколишні гори тим, що «узяв» молодого вовка. Як правило, собаки панічно бояться вовків, навіть вовчого запаху лякаються, та іноді народжуються такі пси, що їх вовком не налякаєш. Коли це собака мисливської породи, то з нього може вийти вовчатник – мисливець на вовків.

 

Вовк настільки сильний і небезпечний хижак, що змагатися з дорослим материм звіром хортові ясна річ не під силу. Казахськи мисливці зазвичай полюють на вовків із кількома тази. Ті наганяють сіромаців, а це також не легка справа, бо крім усіх своїх достоїнств, вовки ще й відмінні бігуни, а далі по можливості тримають хижака, хапаючи його за гачі, намагаються підрізати йому жижки, крутять на місці до підходу мисливців або до підльоту беркута, який також часто використовується на вовчих ловах і схопивши звіра, ламає йому спину. Ну, а далі мисливці добирають сірого.

 

Таким вовчатником став і наш Шерхан, не скажу що він вполював багато цих грізних звірів, але вовка не боявся і без страху кидався у бій із сірими убивцями. Пси, які полюють на вовків, часто сильно страждають від ран, що дістають у схватках від страшних вовчих зубів, а нерідко й гинуть. Дісталося і Шерханові.

 

Коли нашому героєві було вже близько п'яти років, Гошку начальство переводило на інший кордон. Відстань до нового обійстя була не така й далека - навпростець кілометрів із десять, але стежка, якою Гошка перевозив пожитки, тяглася через невисокий гірський хребет відрогів Джунгарського Ала-Тау. Це відбувалося взимку і в горах лежав глибокий сніг. Переїзд став досить важким. Багато речей перевозилося в'юками на конях. Коні сильно втомлювалися на гірській дорозі, тому вся подія зайняла кілька днів.

 

В останній день переїзду, вже під вечір, Гошка їхав верхи на завантаженому саквами конику схилом ущелини, втомлені собаки, три тази і лайка, тяглися позаду. Стояла відлига і все затягнув туман, видимість була зовсім погана, було вогко і зимно. Всі прагли скоріше дістатися до дому і відпочити в теплі. Гошка потроху дрімав на конику, що неспішно ступав стежиною, намацуючи під снігом тверду опору.

 

І раптом!

 

Кінь став як укопаний і перелякано захропів, собаки збилися у купу ближче до вершника і тривожно гарчали. З-за гірського гребеня, що був ледь помітний у тумані, зовсім недалеко, з'явилися сірі тіні вовків. Гошка ледь стримав коня, що злякавшись рвонув було тікати. Від вовчого гурту відокремилася найбільша тінь і посунула в бік вершника. Шерхан загарчав і кинувся вперед. Гошка тільки й бачив, як здоровий вовчище і хорт кинулися назустріч один одному, ставши дибки, вдарилися грудьми і зі страшним гарчанням покотилися вниз по гірському схилові. Дико закричавши, єгер рвонув з-за спини рушницю і, не цілячись, вистрелив у бік вовків. Скинув з коня сакви, і не перестаючи кричати, повернув коня туди, де у тумані зникли вовк із Шерханом. Надриваючи горло, цькував собак на вовка, надіючись ще врятувати пса. Собаки з гарчанням і гавканням побігли за ним, нарешті показалися Шерхан і сірий, що скрутившись у клубок, на смерть билися на закривавленому снігу. Гошка вистрелив у них над головами і кинув рушницю, у двостволці вже не було зарядів. Бив нагайкою коня, намагався спрямувати його на вовка, але той уже помітив небезпеку і зірвавшись на ноги рвонув геть. Собаки кинулись було за ним, але скоро повернулися.

 

Шерхан лежав на снігу і тяжко дихав крізь криваву піну, по снігові розпливалися червоні плями біля голови і задніх ніг пса.

Однак, виявилось, що все не так страшно, як здавалося на перший погляд, у Шерхана було розпороте вздовж праве вухо і на правій же задній нозі неначе бритвою зрізано крайнього пальця. Рани не страшні, але крові пес втратив багато. Віддихавшись, Шерхан піднявся й потихеньку пошкутильгав. Гошка перемотав йому поранену ногу якоюсь ганчіркою, але та по дорозі скоро звалилася.

 

Решта подорожі пройшла спокійно і тихою ходою наші герої таки дісталися домівки.

 

Після тієї пригоди Шерхан став ще похмурішим та замкнутим. Чужі собаки, з якими гошчиній ватазі, під час мандрівок по єгерському обходу, доводилося зустрічатися біля чабанських обійсть і частенько битися, інстинктивно відчували в Шерханові небезпеку й відразу повертали «по-добру, по-здорову», варто було тому показати зуби та глухо загарчати. Азарт же до полювання в нього залишався незмінним.

 

Мені доводилося самому бувати на полюванні з Шерханом і спостерігати за ним.

 

Якось, пізно восени, ми з Гошкою та його собаками, виїхали в гори пополювати на тау-теке (сибірських козерогів). Стояв сонячний, з легким морозцем, день і чисте гірське повітря солодко наповнювало груди. Всі були в чудовому настрої - і мисливці, і собаки, і коні. Коні, форкаючи, жваво бігли гірськими стежками, собаки грайливо ганялися за різним дрібним птаством, вихлюпуючи надлишок енергії, ми, з єгерем, весело перемовляючись, пильнували, коли собаки нарешті надибають «теків». І нам не довелося довго чекати, десь за півгодини по тому, як ми в'їхали у тісну скелясту ущелину, попереду почувся дзвінке гавкання «Йолки», - гошчиної лайки. Підстебнувши коней, ми кинулися на голос.

 

На вертикальному бескиді, на вузенькому карнизі, притиснувшись до скелі, стояло кілька гірських козлів. Дивно, як ці чималі тварини, а дорослі самці тау-теке досягають ваги ста кілограмів і більше, умудряються мандрувати по абсолютно вертикальних, на вигляд непроходимих скелях. Цей табунок, рятуючись од собак, видерся на висоту метрів з п'ятнадцять від підніжжя. Теки з острахом поглядали на двох тази й лайку, що крутилися внизу, з азартом гавкали й намагалися підскочити на кам'яну стіну за такою бажаною здобиччю, та Шерхана ніде не було видно. Нарешті його голова показалася над верхнім уступом скелі, на якій рятувалися козли. Пес, в запалі мисливського азарту, видерся на гору з протилежної сторони й опинився метра на два-три вище від теків. Висувався з-за краю, з нетерплячим скавчанням тягнувся до тварин, що були вже так близько, але стрибнути вниз не наважувався, надто вже було високо. Гошка зняв карабіна, вибрав позицію для пострілу, щоб випадково не зачепити пса, який маячив над козлами і стрелив по молодому самцеві. Відстань до цілі була невелика і куля ввійшла точно під лопатку. Звір ще якусь мить постояв на карнизі і каменем рухнув униз. І в цей момент Шерхан, не витримавши нервової напруги і бачачи, як здобич миттю відлітає геть, кинувся зі скелі услід за підстреленим теком.

 

Козлик гепнувся на камені мов мішок, поряд з ним упав і пес. Ні той, ні той не подавали ознак життя. Ну з козлом усе ясно, а що ж Шерхан, невже вбився? Пса оглушило ударом об землю, занадто вже було високо, щоби вдало зістрибнути й приземлитися, та й собака ж не кіт, аби падати на всі чотири лапи, навіть такий ловкий та спритний, як тази. На щастя, кістки були цілі, та й травм серйозних не було. Шерханові ще раз пощастило. За кілька хвилин він опритомнів і підвівся на ноги. Я хотів був взяти його до себе на коня, та за той час поки білували та розбирали дичину, пес вже очуняв і покашлюючи шкутильгав на власних ногах. До дому дістався своїм ходом. Правда, після цього випадку Шерханчик ще з місяць кашляв і накульгував, та, як кажуть – заживе, як на собаці. Швидко поправився і наш герой, що став жертвою свого ж мисливського завзяття. У той сезон було здобуто ще не одного тека, був і кабан, були й лисиці, правда після тієї пригоди Шерхан став обережнішим, що ж, життя навчає і нас і собак.

 

Давно вже нема на світі Шерхана, чомусь Господь підбираючи нам друга серед своїх живих створінь наділив собак зовсім коротким життям порівняно з людським. Але, свого часу, я спарував з Шерханом свою Джунгарію і тепер усі мої тази та й тази багатьох інших мисливців ведуть свій родовід од того чудового пса.

 

Копилець Сергій

 



Коментарі  

 
#6 Борис Широкий 15.12.2015 18:41
Нарешті, Сергію, я сюди заліз - раніше моя машина не мала достатньої пам'яті, щоб довго щось шукати.
Оповідання читав з задоволенням. Ніби сам побував в ваших з Шерханом горах. Бо написано художньо, образотворчо і точно.
Ще про хортів дізнався цікавого і мені нового з інших Ваших текстів... Дасть Бог більше вільного часу - буду заглядати.
 
 
#5 Хімік 16.11.2010 21:14
Мені теж дуже сподобалась стаття! Давайте ще!
 
 
#4 s_kopylets 16.11.2010 15:37
Спасибі Дорогі Друзі за добрі слова!!!
 
 
#3 ostt 15.11.2010 19:01
Щиро вдячний за цю чудову розповідь!
Прочитав з величезним задоволенням.
 
 
#2 Vlad_Hunter 15.11.2010 16:07
Щиро дякуємо, дуже цікава стаття!!! Мені сама краща зі всіх Тазиних історій. Побільше б таких
 
 
#1 i19 15.11.2010 13:52
Дякуємо,Сергій !!! Дуже гарно написано...Прочитав,як кажуть,на одному подиху !!!
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com