Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
З історії діяльності Станіславівського мисливського інституту
( 1 Vote )
Написав Проців Олег Романович Переглядів - 5094   
Четвер, 16 грудня 2010 11:39

Починаючи з початку ХХ століття мисливство як практично всі галузі економіки набирає все більш наукового підходу. В статті проілюстровано передумови організації у 1928 році першого у Польській республіці мисливського інституту у місті Станіславові. Висвітлено його практичну діяльність.

 

Для ефективного функціонування мисливства у Галичині все більшого значення набуває освіченість персоналу, зайнятого у мисливському господарстві, ветеринарному обслуговуванні та забезпечення фаховою літературою тощо. Для впровадження у життя покладених перед мисливською галуззю завдань був організований у місті Станіславові мисливський інститут.

 

Дана проблематика широко висвітлювалась у періодичній пресі Республіки Польща, а саме: в журналах «Łowiec» («Мисливець»), який виходив у Львові як друкований орган Галицького мисливського товариства з 10 січня 1878 року, а також у журналі «Łowiec Polski» («Мисливець польський»), що виходив у Варшаві як орган цісарського товариства правильного полювання Польщі з 1899 року. У цих журналах друкували публікації таких дослідників як Северин Крогульський та редакційні статті.

 

Метою даної роботи є висвітлення передумов організації мисливського інституту у Станіславові, окреслення його статутних завданнь та їх реалізації.

 

Практично з часу свого заснування Галицьке мисливське товариство, яке було засноване у Львові, вживало заходи щодо розвитку на території Галичини мисливської науки та професійного навчання мисливського персоналу. На відкритих зборах Галицького мисливського товариства, які відбулись 14 жовтня 1882 року, розглядалось питання про допомогу Львівській лісовій школі щодо організації мисливського музею. Так, доповідач Генріх Стшелєцький, делегат Львівської лісової школи, звернувся до зборів про допомогу в організації мисливського музею в лісовій школі та про направлення до музею різних експонатів (капканів, зброї ітп.) Він зазначав, що мисливство у лісовій школі не викладається з того приводу, що навчання триває лише два роки, і часу на викладання мисливства не вистачає, так як потрібно вивчати багато предметів по лісу. Хоча і на уроках зоології учнів ознайомлювали з мисливським законом, звертали увагу на те, коли можна добувати мисливських тварин, вивчали необхідні заходи для догляду за дичиною. Якщо б при школі була окрема мисливська дисципліна, то більше уваги звертали на способи добування дичини. Крім того кожен учень, який закінчив школу, був знайомий із способами поводження зі зброєю. Через те що школа своєї зброї не мала, то позичали її у торгівців та у графа Дідушицького. Таким чином організація мисливського музею сприяла б вивченню мисливської науки [1]

 

Для організації мисливського музею журнал «Ловець» звертався до своїх читачів з проханням направляти до Львівської лісової школа стару зброю різних систем, мисливські знаряддя, а саме: сітки, сілець, які конфісковувались у браконьєрів, а також різні роги, шкіри, клики[2].

 

Своєю заслугою Галицьке мисливське товариство вважало відкриття кафедри мисливства в 1897 році при Львівській лісовій школі[3].

Велику справу у розвитку популяризації мисливства у Галичині зробив граф Володимир Дідушицький, який був натхненником Галицького мисливського товариства, великим знавцем і любителем природи та полювання. Зібравши велику колекцію тварин та птахів переважно під час полювання, він придбав палац у центрі Львова по вул. Театральній 18, де у 1869 році після його реконструкції був організований «Природничий музей ім. Дідушицьких», теперішня назва – Львівський природничий музей.

 

З поступом у науці і техніці перед мисливством виникає питання про фахову підготовку мисливського персоналу, випуск фахової літератури, боротьбу з епізоотіями диких тварин тощо. Для реалізації цих завдань і утворюється перший у республіці Польща мисливський інститут у місті Станіславові.

 

У журналі «Ловець» у статті «Утворення першого польського інституту мисливства» відзначалось, що серед багатьох досягнень нашої країни мисливство залишилось найменш оцінене. Мисливське господарство і пов’язане з ним полювання вважалось взагалі дорогим видом відпочинку. Мисливське законодавство використовувалось лише з демагогічно-агітаційної ціллю і ніхто не слідкував за його виконанням. В Галичині, за винятком Малопольського мисливського товариства і невеликої групи мисливців, які доглядали за дичиною, майже ніхто для мисливства нічого не робив. Статистична звітність, яка велась західними країнами Європи, показувала як ефективно велось мисливське господарство у цих країнах, отримуючи з мисливської господарки мільйонні доходи. Найліпші досягнення у мисливстві досягла Німеччина.

 

Усі галузі економіки регулюються відповідними законами, мисливство не становить у цьому винятоку. Новий мисливський закон від 1927 року робить значний поступ у цьому напрямі. Виконуючи політику держави щодо використання мисливських багатств держави, воєвода Станіславівський - доктор Моравський виступив з ініціативою про створення мисливського інституту у Станіславівському воєводстві, діяльність якого буде поширюватися на цілу Польщу. На запрошення Станіславівського воєводи у місті Станіславові 30 березня 1928 року відбувся з’їзд ширшого кола мисливців, осіб, що вели мисливське господарство і організаторів мисливства. У цьому з’їзді взяли участь президія Малопольського мисливського товариства, керівники мисливських товариств. Заслухавши докладний реферат інженера Камоцького, який був запрошений паном воєводою, було ухвалено рішення створити спілку під назвою «Перший Польський мисливський інститут» [4].

 

Про організацію мисливського інституту сповіщалось також у Варшавському журналі «Ловець польський» у статті «Перший Польський мисливський інститут». У цій статті серед іншого повідомлялось, що у 1927 році був прийнятий мисливський закон, який врегульовував мисливські стосунки. Але прийняття доброго мисливського закону це - лише половина справи, тому логічно потрібна інституція, яка б впроваджувала вимоги мисливського законодавства у життя і зібрала б довкола себе осіб, які б мали на меті втілювати ідею розвитку мисливства, а не лише керувались ступенем прибутку від мисливства. Головною ідеєю інституту було згуртувати осіб, які відносились до мисливства не лише як до спорту, але й як до важливої галузі економіки Польщі. Ініціативу у цьому напрямку взяв на себе воєвода Станіславівський. На з’їзді було зазначено, що хоча в попередньому році була велика повінь, яка завдала території Станіславівського воєводства збитків, все ж тут водились найрізноманітніші види мисливських тварин. Голова інституту граф Ян Бельський на мисливському з’їзді сказав: «якщо мисливство у державі трактується як святиня, то напевно воєводство Станіславівське є в цьому краї великим вівтарем».

 

Інститут мав офіс у Станіславові, але на меті мав організацію філій по цілій Польщі. Такий інститут був першим на території Польщі, проте подібні Станіславівському інститутові були в інших країнах, наприклад інститут у Німеччині, який був утворений завдяки ініціативі одного з мисливських журналів. У планах Станіславівського інституту було об’єднати професіоналів мисливства. Перед інститутом ставилось завдання - значно підвищити експорт дичини. Річна сума оплати членських внесків складала 60 злотих [5].

Із статуту довідуємось, що 28 квітня 1928 року повстала у місті Станіславові спілка під назвою «Перший польський мисливський інститут». Відповідно до статуту:

 

1.Інститут мав право виготовити власну печатку з написом «Перший польський інститут в Станіславові»

2.Діяльність інституту поширювалась на цілу Польську республіку. Офіс інституту розміщувався у м. Станіславові. Можна було організовувати філії інституту без обмежень.

 

Основними завданнями інституту було: поширення культури та мисливської етики через видавництво друкованої продукції; організація конкурсів та мисливських виставок як в Польщі, так і за кордоном; опіка за мисливськими господарствами членів інституту; боротьба із захворюваннями мисливських тварин; ведення родовідних книг мисливських порід собак; навчання мисливського персоналу; організація полювань, а головним чином – відлову живої дичини для відсвіжування крові; організація експорту дичини; ведення статистичних мисливських даних.

 

Членами інституту мали право бути як мисливці, так і власники мисливських господарств, а також приватні особи, які мали польське громадянство. Для вступу потрібно було мати рекомендацію двох членів інституту. Почесним членами інституту обирались особи, які мали особливі заслуги у мисливській галузі.

 

Особи, які мали бажання стати членами мисливського інституту, підписували заяву про вступ, а при прийнятті у члени сплачували членські внески.

 

Члени інституту мали право: голосувати на зборах інституту; обирати і бути обраним до керівництва інституту; користуватись усіма послугами, які надавав інститут безплатно або на замовлення за окрему плату.

Члени інституту були зобов’язані: виконувати статут інституту та рішення зборів інституту; підтримувати діяльність інституту.

Член інституту міг бути виключений з інституту у наступних випадках: якщо не сплатив членські внески більш ніж за рік; якщо своїми діями він не дотримувався етики та мисливської культури. Рішення про виключення приймалось керівництвом інституту або на загальних зборах інституту.

 

Керівництво інституту відповідно до статті 17 статуту обиралось на зборах і складалось із семи членів, а саме: з голови інституту, заступника голови, директора інституту, секретаря, касира, та двох членів. Безпосереднім керівником інституту був директор інституту, який з однієї сторони був виконавцем рішень зборів членів інституту, а з другої– керівником офісу інституту. На директора інституту покладались функції вирішення нагальних справ, які не могли відкладатись до часу скликання зборів. Відповідно до статті 19 до компетенції керівництва мисливського інституту належало: прийняття та виключення членів інституту; управління майном інституту; скликання хоча б раз на рік зборів членів інституту; представляти інститут у інших організаціях.

 

Всі листи та накази підписувались від імені керівництва інституту директором інституту і секретарем, а рахунки підписував касир і директор. Збори інституту вважались чинними, коли на них була присутня 1/3 частина членів.

 

Прийняття рішення відбувалась на зборах голосуванням простої більшості голосів. На зборах вівся протокол, який підписував голова та секретар зборів. Контрольні функції товариства виконувала ревізійна комісія, яка складалась із трьох членів, обраних серед членів інституту. Відповідно до статті 29 ліквідація мисливського інституту мала відбутись на підставі ухвалення рішення простою більшістю членів інституту. У випадку ліквідації інституту майно інституту передавалось організаціям, які займались мисливством.

 

Офіс інституту згідно затвердженого статуту знаходився у м. Станіславові за адресою вул. Войцехівського, 45. Головою інституту був А. Горецький, директором С. Камоцький, секретарем Білл. Фінансування інституту відбувалось з членських внесків, з субвенцій, пожертв та за виконану роботу [6].

 

Свою діяльність інститут у Станіславові вів неповних два роки. Для більш ефективного функціонування його переносять до Варшави. Перенесення інституту до Варшави позитивно вплинуло на його стан, так як тим самим збільшилось чисельність членів інституту, що поліпшило фінансовий стан. Центральна спілка мисливських товариств безоплатно надала інституту в оренду приміщення. У зв’язку з перенесенням офісу інституту до Варшави відбулись нові вибори керівництва інституту. Головою інституту обрано Станіслава Лільпопа, його заступниками графа Юліуша Бєльського і Константина Хлоповського. Директором інституту призначено як і у Станіславові Станіслава Камоцького, віце-президентами були граф М.Потоцький, Б. Гендзьоровскі, К.Толочко, Г.Кнот. Як відзначалось у звіті про діяльність інституту з 01.05.1928 по 01.05.1930 рік, такий самий інститут існує у Німеччині, але там він займається виключно науковою діяльністю. Із жалем відзначалось, що в умовах Польщі цей інститут змушений не лише займатись теорією, а й прикладною діяльністю, заробляючи таким чином на своє існування. Завданням інституту було також навчання мисливського персоналу, надання довідкової інформації власникам мисливських угідь, для чого неодноразово відбувались виїзди на місця. Також важливою діяльністю інституту було надання професійних порад у боротьбі з хворобами тварин. У цьому плані інститут співпрацював із кафедрою інфекційних захворювань Варшавського університету, а саме: доктором ветеринарії п. Гордзіловським. За рік виконано 114 патанатомічних секцій диких тварин.

 

Інститут брав участь у багатьох виставках і конкурсах, завоював 3 золоті медалі на конкурсах мисливських собак. Йдучи на зустріч побажанням членів інституту, інститут зайнявся організацією хутрового господарства і спричинився до організації першої у Польщі зразкової ферми по вирощуванню лисиць та норок в Дзержбіцах. Серед членів мисливського інституту у 1930 році було 98 осіб, серед яких з Галичини був п.Кхоль- директор лісів барона Грьодля в Сколе. Асоційоване членство мало Станіславівське українське мисливське товариство «Ватра», мисливське товариство з міста Львова, Коломиї, Станіславова, Малопольське мисливське товариство, товариство святого Губерта із Станіславова та інші.

 

За два роки своєї діяльності інститут отримав дохід на суму - 11.645 злотих в тому числі: з членських внесків членів інституту - 6.245 зл., субвенції польської спілки мисливців - 2.300 зл., доходів за дресування собак – 3100 зл.

 

Практично таку ж суму як доходи інституту склали його видатки, (11.613 злотих), а саме: виплата зарплати - 6695 зл., закупівля сіток для вилову тварин, закупівля книг – 490 зл., оплата за оренду офісу у Станіславові – 865 зл., виплата винагород на виставках –125 злотих, канцелярські витрати – 968 зл., кошти на відрядження – 800 зл., поштові витрати – 332 зл. інші видатки – 495 зл. [7]

 

Висновок

Мисливство у Галичині мало свої традиції та особливості. Навчання мисливства проводилось у Львівській та Болехівській лісових школах. З розвитком науково – технічного прогресу у Галичині виникла необхідність створення інституцій, які б займались реалізацію на практиці досягнень науки у галузі мисливства. Завдячуючи місцевій владі Станіславівського воєводства у місті Станіславові виникає у республіці Польщі Перший мисливський інститут, на якого покладалась реалізація наукових досліджень у мисливській практиці. У зв’язку з тим, що темі розвитку мисливсько-господарської науки у Галичині на даний час в національній науці не приділялось достатньої уваги, необхідно і в подальшому проводити дослідженні у даному напрямку.

 

Використані джерела

1.Sprawozdanie stenograficzne z Walnego zgromadzenia galic. Towarzystwa łowieckiego z dnia 14. pażdziernika 1882//Łowiec. – 1882. – № 11. – Dodatek nadzwyczajny do N 11

2.Sprawy galic. towaryzstwa łowieckiego //Łowiec. – 1882. – № 11. – s.161.

3.Krogulski S. Pół wieku//Łowiec . – 1929. – № 9. – s.133-135.

4.Powstanie pierwszego polskiego instytutu łowieckiego//Łowiec. – 1928. – № 8. – s. 118

5.Pierwszy polski instytut łowiectwa//Łowiec Polski – 1928. – № 21 . – s.328-329.

6.Polski instytut łowiecki//Łowiec Polski – 1928. – № 26. – s.427-429

7.Sprawozdanie z działalności instytutu łowiectwa za czas od dnia 1.V.1928r. do dnia 1.V.1930r.//Łowiec Polski – 1930. – № 22. – s.448-451.

 

О.Р. Проців З історії діяльності Станіславівського мисливського інституту// Науковий вісник НЛТУ: збірник науково-технічних праць. Вип. 20.14. – Львів, 2010. – с.352-357.

е-mail автора:  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com