Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Мета дослідження: систематизація зарубіж­ної та вітчизняної теорії й практики, що стосу­ються історії та сучасного стану фазанівницва.

Результати досліджень. Освоєння нових те­риторій, інтенсифікація народного господарства послаблюють відтворення багатьох видів птахів, що призводить до зменшення їх чисельності в природних умовах. На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва, природо­охоронного та мисливського господарства акту­альним є пошук нових, сучасних систем ведення зазначених галузей. Дослідження багатьох вче­них показали, що м'ясо диких видів птиці наба­гато цінніше (у біологічному значенні), порівня­но з м'ясом багатьох видів домашньої птиці. М'ясо фазана має прекрасні смакові якості, ніж­ніше, ніж куряче та індиче. Так, якщо за 100% прийняти біологічну цінність білку курячого яй­ця, то біологічна цінність курячого м'яса стано­вить 66,5%, індика - 65,23%, а фазана - 73,47%. Коефіцієнт перетравності курячого м'яса дорів­нює 72,28%, м'яса пекінської качки - 68,02%, індика - 66,68%, фазана- 92,15% [2].

Слід зазначити, що селекція на прирости жи­вої маси в птахівництві викликала зниження смакових якостей м'яса, і більшість генів, що відповідають   за  цю  якість   м'ясопродуктів,  у процесі відбору були втрачені. Використання нових видів птиці, вирощених промисловими та напівпромисловими методами, які не втратили своїх цінних якостей, дозволить значно розши­рити асортимент птахо продукції. Штучно виро­щених фазанів різних підвидів використовують з естетичною метою, випускаючи їх в парки, зеле­ні зони, місця відпочинку. Фазани мають чудові адаптивні властивості, легко акліматизуються. Полювання на фазанів своєрідне та захоплююче.

Живляться фазани як рослинною, так і тва­ринною їжею. Активно вживають комах та ін­ших безхребетних, з яких найчастіше поїдають кобилок, цикадок, мурашок, жуків, мокриць, чер­вів, молюсків. Важливо зауважити, що фазани (як і деякі інші представники ряду Куриних) є ворогами колорадського жука. Поїдають фазани як дорослих комах, так і їх личинок (окрім фаза­нів, колорадського жука їдять ще куріпки та це­сарки). Випуск фазанів на сільськогосподарські угіддя забезпечить зниження численності шкід­ливих комах. Однак це не означає, що фазан мо­же знищити повністю всю популяцію колорад­ського жука, проте суттєво скоротить її чисель­ність (один із можливих біологічних методів бо­ротьби зі шкідливими комахами) [1].

Історія розповсюдження фазанів на європей­ському континенті розпочинається ще з подоро­жі аргонавтів у Колхіду, звідки греки привезли золоте руно, Медею та фазанів. У Колхіді, в Гру­зії, на річці Фазис (нині Реон) проживала колонія греків з аналогічною назвою - факт достовірний, не легенда. Греки переселили фазанів на свою батьківщину - в Елладу, давши їм назву фазани. Римляни з-поміж інших військових «призів» одержали з підкореної Еллади і фазанів. У «золо­тий вік» Перикла (IV століття до нашої ери) по всій Греції вже розводили фазанів: у різних краї­нах імперії сотнями облаштовувалися фазанарії. Аристофан (445-385 рр. до н. е.) у комедії «Хма­ра» вже згадує про фазанарії. Римський пись­менник Палладій (IV століття до н.е.) дає дета­льний опис розведення фазанів у неволі. Діокле-ціан (285-305 рр. н. е.) згадує про ціни на диких фазанів і вирощених у фазанаріях; при цьому останні коштували на 100 динарів дорожче за добутих у природі.

Пізніше в Європу з Азії завезли інших фаза­нів - не кавказьких, однак, того ж виду, лише підвиди та раси різні. До Англії фазани потрапи­ли ще в період римських війн і (за документами, що збереглися) вже в 924 р. їх розводили у фаза­наріях. Саме Англія досягла значних успіхів у масовому розведенні фазанів на спеціалізованих фермах, за що вона по праву вважається батьків­щиною фазанівництва.

Пізніше фазан став символом найвищого бла­городства й вишуканості. Клятва фазаном була найвірнішою у лицарстві. У центральній та захід­ній Європі розведення фазанів у штучних умовах відоме з XI століття. Широкого розповсюдження набуло воно й у XIV-XV ст. У XVIII-XIX ст. штучним розведенням фазанів почали займатися практично в усіх європейських державах. У XIX столітті фазанів завозили в Північну Америку, Австралію та Нову Зеландію, де їх також розво­дили на приватних дичефермах. У Росії в деяких маєтках перші фазанарії з'явилися у XIX століт­ті, їх вирощували на штучних фермах. Це досить швидко стало прибутковою галуззю птахівницт­ва (убитих фазанів доставляли до Петербурга та Москви й продавали за високими цінами - до 5 крб. за голову). В Україні перші фазанарії з'явилися на межі XIX-XX ст. у Київській, Во­линській, Полтавській губерніях.

У Полтавській губернії в маєтку князя Кочу-бея на відгородженій ділянці було побудовано спеціальний вольєр і випущено 10 фазанів. Пти­цю постійно підгодовували, і за три роки (з 1849 по 1852 рр.) їх чисельність досягла 375 голів. У розведенні фазанів в якості квочок практикували курей та індиків. Для вигодовування молодняку використовували природні корми (зокрема «му­рашині яйця»). У 70-ті роки минулого століття було розгорнуто серйозні наукові дослідження з розробки сучасних технологій штучного розве­дення фазанів, що включають у себе такі техно­логічні етапи, як: формування батьківського ста­да дичеферми, інкубація яєць, вирощування мо­лодняку.

Після винаходу інкубаторів, які дозволили зробити гігантський стрибок у розвитку птахів­ництва, у фазанівництві теж розпочався новий індустріальний етап. У наш час на великих про­мислових фазанаріях щорічно вирощують не мен­ше 100-200 тисяч голів молодняку. Штучне роз­ведення фазанів виникло заради розваги крупних землевласників і було свого роду модою в гонитві за екзотичною дичиною. Однак уже в XIX столітті у зв'язку з бурхливим розвитком госпо­дарської діяльності, зменшенням природних те­риторій та угідь, зі збільшенням потреби людей у високоцінних продуктах харчування штучне розведення фазанів, перепелів, цесарок стало одним з ефективних чинників інтенсифікації від­творення ресурсів пернатої дичини та джерелом цінної продукції для людей в умовах урбанізова-ного техногенного суспільства.

Серед представників орнітофауни України фазан звичайний, або мисливський, загальним складом тіла нагадує курку, від якої відрізняєть­ся довгим хвостом. Маса фазана знаходиться в межах 720-1800 г, забарвлення оперення досить яскраве - у ньому гармонійно поєднуються чер­воний, чорний, зелений та фіолетовий кольори. Самки мають оперення бурувато-жовте, з фіоле­тово-рожевим відблиском на шиї. Самець відріз­няється від самки не тільки яскравим оперенням, а й більш крупними розмірами, довгим хвостом і наявністю на нозі шпори.

Звичайний, або мисливський, фазан має 34 ра­си та підвиди, ареал розповсюдження - від Ат­лантики до Тихого океану, в межах помірних широт. Усі європейські фазани - гібридні, різ­номасті, з неповним та повним білим кільцем на шиї чи без нього. По цьому «кільцю», або «на­шийнику», неважко з'ясувати звідкіля родом фа­зан - у кавказьких синьо-зелений глянець на шиї, не відокремлений білим кільцем або напів-кільцем від оперення інших тонів на шиї та гру­дях. Чим далі на схід ареал розповсюдження фа­зана, тим ясніше позначається біле кільце на йо­го шиї. Спочатку перерване, або вузьке спереду (середньоазіатські фазани), потім широке й по­вне - амурські, китайські та корейські. З-поміж різних видів і підвидів фазанів окремі виділя­ються дивовижною красою та яскравістю опе­рення. Найвідоміші з них: золотий, алмазний, сріблястий та королівський фазани [3].

Для фазанів характерні високі репродуктивні якості. Повна кладка налічує від семи до вісім­надцяти яєць (найчастіше - 8-14). Забарвлені вони в слабо оливково-бурий колір із зеленува­тим, дещо блискучим відтінком, без рисунку. Розміри яєць: 42-46 х 33-37 мм. Відкладання яєць відбувається в квітні-травні, хоча за раху­нок повторних кладок (у випадку загибелі пер­ших) строки яйцекладки досить варіюють. Гніз­до самка облаштовує в достатньо захищеному місці, на тій ділянці, де вона держалася з самцем. Розміри гнізда: діаметр лотка - 20-23 см, глиби­на лотка - 5-7 см. Насиджування триває 21-23 дні (іноді 27 днів). Під час насиджування самка худне, втрачаючи близько 40% маси тіла. Фазан - птиця виводкова, пташенята з'являються на світ добре розвиненими, вкриті густим пухом. Розвиток їх спочатку проходить досить швидко, а з часом уповільнюється. Вже на третій день у них з'являються пеньки махового пір'я, й пта­шенята можуть злітати з півметрової висоти та підлітати на 30 см. У десятиденному віці з'являється рульове пір'я та пір'я на боках. У місячному віці пташенята вже мають масу бли­зько 130 г. Молоді фазани тримаються виводком тривалий час, а в кінці липня та на початку серп­ня збираються по декілька голів разом і об'єд­наються в групи приблизно по 50 голів (водить їх лише самка, самець приєднується до них тіль­ки на початку осені). У вересні-жовтні молоді фазани досягають величини дорослих, після чого виводки розпадаються. Линяння дорослих птахів тягнеться довго (понад 3 місяці) й закінчується у жовтні-листопад і. Під час линяння птиця поміт­но жиріє, її маса збільшується. Взимку фазан ховається в густих чагарниках та захищених від вітру місцях [4].

При розведенні фазанів у Європі, Америці, Австралії (тобто за межами природного ареалу) питання, якого фазана розводити, не має прин­ципового значення. Зазвичай розводять так зва­ного мисливського фазана - гібрида, одержаного в результаті безсистемного схрещування різних підвидів. Окремі форми мисливського фазана більше схожі на той чи інший підвид, однак це не свідчить про їх чистокровність. Розведення мисливського фазана оптимальніше тому, що він крупніший від багатьох інших підвидів, більш пластичний, адаптований до умов штучного роз­ведення, дає високі зоотехнічні показники при розведенні у неволі. Штучне вирощування коро­лівського фазана освоєно достатньо й мало чим відрізняється від технології розведення мислив­ського. Вирощені на дичефермах королівські фазани якщо й схрещуються зі звичайним, то їх потомство не плодюче і не загрожує засміченню генофонду останнього.

Однією з суттєвих помилок, які допускаються при організації ферм із розведення фазанів, є не­правильний вибір ділянки під будівництво. У більшості випадків це зумовлено бажанням мак­симально наблизити таку ферму до природних умов. Однак в сучасній системі господарювання фазанарії розташовують у районі розвиненого птахівництва, поблизу комбікормових заводів, джерел ветеринарного обслуговування, але не ближче, ніж за 500 м від магістральних шосей­них доріг та залізниці. Утримують фазанів у во­льєрах, що добре освітлюються сонцем, без ча­гарників і дерев'янистих насаджень. Технологія утримання батьківського стада складається з двох періодів: непродуктивного (в тому числі й у холодну пору року) та продуктивного, тобто в період розмноження. Непродуктивний період розпочинається з закінчення яйцекладки до по­чатку наступного періоду розмноження. Він включає літню, осінню та зимову пори року. В цей період відбувається линяння птиці. Батьків­ське стадо утримують в зимових вольєрах. Фаза­ни добре переносять морози (до -40°С і вище), якщо у них у достатній кількості наявні корми та є укриття від негоди. Гілки, нарізані з дерев та чагарників, ялин і сосни можуть створювати прекрасні укриття. У сильні морози викладають снопики або невеличкі копиці сіна - фазани в них сплять і риються. Щільність посадки фазанів у вольєри - з розрахунку 10 м² на одну голову; статеве співвідношення - 1:5; 1:7; 1:10. Продук­тивний період включає підготовку до розмно­ження та яйцекладку.

Яйцекладка у фазанів роз­починається зазвичай на початку або в середині квітня, максимуму досягає наприкінці травня та на початку червня, після чого поступово починає спадати (триває в середньому 100-110 днів), не­рідко останні яйця самки відкладають у вересні. Самки за період яйцекладки зносять 35-80 яєць. Заплідненість яєць складає 70-88%. Найменша заплідненість яєць - на початку та в кінці яйце­кладки. В період яйцекладки добова витрата ко­рму на одну голову становить приблизно 60-70 г. У серпні переводять птицю на раціон для непро­дуктивного періоду. Цей раціон менш поживний, і перехід на нього проводиться поступово. У зв'язку з тим, що комбікормова промисловість не випускає спеціальних кормів, для дичини в непродуктивний період використовують 70-80% зерносуміші та 20-30% комбікорму. Найбільш поширеним у фазанівництві є сухий тип годівлі як у продуктивний, так і в непродуктивний періоди.

Для інкубації яєць фазанів на дичефермах ви­користовують типові інкубатори для птахівни­чих підприємств: «Універсал 45», «Універсал 55», інкубатори, розраховані на невеликі партії яєць, для використання у приватних і фермерсь­ких господарствах. У сучасних фазанаріях при­міщення для вирощування молодняку роблять безвіконними, тому освітлення в них штучне.

Молодняк, вирощений у фазанарії, використо­вується у декількох напрямах:

-   для випуску в мисливські угіддя – товарний молодняк;

-   для ремонту та поповнення батьківського поголів'я - ремонтний молодняк (основні від­
мінності в утриманні цих категорій молодняку визначається у  строках його  вирощування на
дичефермі);

-   для реалізації в інші господарства з розве­дення фазанів, у приватні та фермерські госпо­
дарства.

Питання економічної ефективності штучного розведення фазанів вивчені поки що недостат­ньо. Економіка дичерозведення складається з двох частин:

•   економіка внутрішньофермська (економіка дичеферми);

•   економіка мисливських господарств та під­приємств, що планують використовувати фаза­нів.

Економіка дичеферми виражається у порів­нянні витрат на вирощування товарного молод­няку із сумою прибутку, одержаного від їх реалі­зації, або порівняння собівартості однієї голови вирощеного молодняку з ціною його реалізації. Єдині ціни на продукцію фазанівництва в Украї­ні, на жаль, ще відсутні, що ускладнює визначення можливого прибутку від реалізації продук­ції. До перспектив розвитку фазанівництва саме в Україні можна віднести відносну доступність земельних ресурсів, окрім того для вирощування фазанів не потрібно дорогого обладнання. За да­ними корпорації „Агро-Союз" (с. Майське Дніп­ропетровської області), найефективнішим є ви­користання вольєрів із невеликими вигульними майданчиками. Тут розміщена ферма для виро­щування мисливського та сріблястого фазанів на три тисячі голів. Собівартість вирощування од­нієї птиці складає близько 50-60 гривень, рента­бельність виробництва продукції - 40-50%. Фа­занів реалізують як для випуску в мисливські угіддя, так і власникам підприємств системи хар­чування. За останні п'ять років дичеферми ство­рені в Київській, Полтавській, Харківській обла­стях, а також у Криму.

Моніторинг розвитку штучного розведення фазанів у нашій державі - як галузі агропромис­лового виробництва - дає можливість виділити три основні напрями: консультативна допомога господарствам та розповсюдження інформації з технології вирощування фазанів; репродукція фазанів та збільшення кількості дичеферм. Важ­ливим стратегічним питанням розвитку фазанів­ництва є визначення ринків збуту продукції, а також об'єму виробництва; цін на продукцію, її собівартість, вимоги переробної промисловості та можливість переробки продукції. До сьогодні, на жаль, ще немає єдиних технологічних реко­мендацій із вирощування та використання фаза­нів. Виробники самостійно вирішують питання з відновленням робочого поголів'я, реалізацією продукції, пошуками ринків збуту тощо.

На сучасному ринку попиту на продукцію фа­занівництва можна виділити наступні категорії споживачів: ресторани і заклади харчування, ми­сливські господарства та природоохоронні орга­нізації, м'ясопереробні підприємства, приватні господарства дизайнерського та ландшафтного напрямів.

• Фазани їдять колорадських жуків
• Фазан на блюде
• Як фазани з'являються на світ (відео)