Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Азійський хорт тази і полювання з ним (частина 2)
( 3 Votes )
Написав А. О. Слудський, переклав - Сергій Копилець Переглядів - 2939   
П'ятниця, 11 лютого 2011 11:42

Продовження, перша частина тут...

 

ПОРОДНІСТЬ СУЧАСНИХ ТАЗИ

Виводки, що були проведені в Казахстані у 1937 та 1938 роках показали, що тази, як порода, збереглася і що серед собак, яких мають мисливці, значний відсоток відповідає складеному нами стандарту, особливо в районах віддалених від залізниці та населених пунктів. Близько 70% усіх собак, представлених на виводках за екстер'єром є тази. Причому, хороші самиці зустрічаються частіше ніж самці.

Очевидно, що при достатній увазі до цієї породи, за кілька років можна буде мати прекрасного промислового собаку.

 

ЕКСТЕР'ЄР ТАЗИ

Серед багатьох мисливців існує шкідлива думка про породність мисливських собак. Вони кажуть: «неважливо яка зовнішність у мого собаки і яке в нього походження, був би він добрим працівником». Ці мисливці забувають, що певні якості передаються у спадок, головним чином, лише в собак чистокровних, що чистопородний собака, наприклад тази, має тільки їй притаманні зовнішні признаки, які свідчать про її робочі якості. Ці мисливці мають пам'ятати, що серед чистокровних тази, над виведенням яких мисливці билися кілька тисячоліть, найчастіше зустрічаються собаки, що мають високі робочі якості. Тому, кожен мисливець має намагатися придбати собі породистого собаку і розводити лише хороших тази, походження яких відомо і які мають ряд зовнішніх при знаків, що свідчать про їхні добрі польові якості. Кожен собака має свої окремі зовнішні признаки, що мають назву екстер'єру, тому при підборі плідників, походження яких невідомо, у першу чергу треба звертати увагу на їхній екстер'єр.

 

ЕКСТЕР'ЄР КАЗАХСЬКИХ ТАЗИ

Казахські тази за розмірами менші ніж російські хорти та більш легкої конституції.

 

Голова у тази суха, вузька, поступово звужується до носа. Щипець – частина голови від кінця носа до перелома у лоба, має бути прямий або злегка вигнутий, рівний, без западин та рівчаків. При довжині голови 20-25 см., довжина щипця має дорівнювати 10-11 см.

 

Щелепи мають бути прямими, добре розвиненими, з великими здоровими зубами. Якщо нижня щелепа коротша за верхню «підуздоватість» - порочна, адже послаблює хватку собаки, рівно як і видовжена нижня щелепа «закус».

 

Ніс(вощок) у собак темних мастей має бути чорний, у світлих може бути освітлений. Незабарвлений ніс або дуже світлий не типовий і є порочним.

 

Очі – велики, темно-карі, майже чорні, іноді опуклі, розріз очей овальний повіки чорні.

 

Вуха – форма, ступінь оброслості – кращий показник породності й одразу відрізняє цього собаку від російського хорта і вимісків різних генерацій. Вуха в тази довгі, 12-14 см., вислі, дуже подібні до вух сетера. Вони вкриті довгою шовковистою вовною, довжина вовни 5-8 см. з неповним завитком. У збудженому стані, собака вуха злегка піднімає на хрящах, через що вухо відходить і сторону. Маленьке вухо або вухо не опушене свідчить про безпородність собаки.

 

Шия – пласка, в одних собак вона коротше та міцніше, в інших довша й дещо вигнута(лебедина шия). Коротка, міцна шия більш бажана.

 

Плечі – косі з добре розвинутими м'язами, чим ширше розставлені кінці лопаток, тим ліпше.

 

Груди – мають бути не дуже широкі, коли дивитися на собаку з переду, весь корпус має «вкладатися» між задніми ногами.

 

Передні ноги – повинні стояти паралельно. Лікті мають бути також паралельні, а не вивернуті назовні чи всередину. Кістки ніг мають бути прямі сплющені з боків. Пазанки, тобто частина ніг від скакального суглоба до землі, не повинні розходитися в сторони, лапи з «розметом» слабкі і сильно знижують якість собаки. Собака, стоячи на рівній поверхні не повинна спиратися на п'ятку. Собака, що стоїть на п'ятці, при гонитві зриває м'якуші, як кажуть мисливці «підбивається». Стопа тази має бути вузькою, сухою, подібною до передньої лапи зайця. Поміж пальцями росте довга м'яка шерсть, через що стопа здається дуже великою.

 

Ребра – мають бути бочкуваті, тобто, якби собаку розрізати поперек по ребрах, вона повинна мати форму сильно розтягнуту, але не овальну, ребра мають бути щільно прижатими і глибоко опущеними, так, щоби кіль грудей опускався трохи нижче ліктів передніх ніг. Ребра переходять у «підрив» не різко.

 

Спина(«степ») – широка, міцна, пряма, або злегка вигнута(у псів). Куприк у тази має бути особливо міцним. Його міцність визначається відстанню між маклаками. Чим більша ця відстань, тим ліпше. У хороших тази вона дорівнює 8-9 см. Важлива й довжина тазу, чим більше відстань від маклаків до кореня хвоста, тим краще.

 

Живіт(«підрив») – має бути підтягнутий, не відвисати і не випирати в боки. Ці пороки допустимі у старих сук, що мали багато виплодів.

 

Задні ноги – Дещо відтягнуті назад і злегка зігнуті у скакальних суглобах, вони не повинні бути шаблевидно зігнутими. Якщо скакальні суглоби близько поставлені, а лапи вивернуті назовні, такий постав називається «коров'ячим» і для собаки є невигідним. Погано також, коли задні ноги вивернуті всередину пальцями – «косолапість».

 

На стегнах мають бути добре розвинені м'язи, чим вони більші та твердіші, тим собака прудкіша і тим ліпший в неї кидок.

 

Сухожилля(«тятиви») з'єднують м'язи ноги з пазанками і мають бути товсті, пружні, а з'єднання їхні з пазанками округлі.

 

Пазанки задніх ніг мають бути якомога довші з прогином. Стопа задньої ноги з довгими щильно стисненими пальцями(«русача лапа»). Коли собака стоїть на рівній поверхні, вона має спиратися на пальці, а не на п'ятку.

 

Хвіст(«правило») – тонкий з невеликим підвісом, він шаблевидно вигнутий і зазвичай піджимається собакою між ногами. Часто кінець його звивається у кільце. Хвіст, що весь звивається у кільце, завертається на бік та без підвісу, свідчить про безпородність собаки.

 

Шерсть у тази тонка, шовковиста, щільно прилягає. Довжина її 2-3,5 см. Вона сильно розвинена на вухах, покриваючи вухо, із заднього боку передніх та задніх ніг і на хвості, утворюючи на ньому підвіс. Коротка, груба шерсть або довга, м'яка свідчить про нечистопородність тази.

Найхарактерніше забарвлення казахських тази – глинисто-полове, глинисте, чорне. Рідше – брудно-біле, червоне, брудно-біле з сірими плямами.

 

Хорт горський – розповсюджений на Кавказі, зовнішньо подібний до казахського тази, відрізняється головним чином забарвленням. Забарвлення, згідно стандарту(1932 р.), буває чорне з жовтими, червонуватими, сіруватими підпалинами та бровками того ж кольору; червоне з мазуриною. Сірого, полового, рябого забарвлень не буває.

 

Хорт туркменський(тазий) – від казахського тази відрізняється меншими розмірами, зріст у холці 60 см. і менше. Кіль грудей низько опущений з різким переходом до живота, який є сильно підтягнутим. Забарвлення – яскраво-руде з чорними кінцями волосся. Зустрічаються також чорні, полові, полово-рябі. За іншими признаками туркменські тази подібні до казахських...

 

 

Частина третя ...

 

Автор - А. О. Слудський

Переклав - Сергій Копилець

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися
загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com