Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Перший мисливствознавець Казахстану
( 1 Vote )
Написав К. М. Плахов Переглядів - 5647   
Середа, 02 березня 2011 13:26

Аркадій Олександрович Слудський (08 (21).02.1912 – 09.03.1978) – вчений – мисливствознавець, теріолог (фахівець з ссавців), член-кореспондент Академії Наук КазРСР, доктор біологічних наук, лауреат Державних премій СРСР і КазРСР – народився 08(21) лютого 1912 р. в місті Тирасполі Херсонської губернії.

 

Перша світова війна та революційні події внесли великі зміни в життя родини Аркадія Олександровича. Доля закинула їх до Сибіру. І саме в цьому лісовому краї, регіоні давнього хутряного промислу, проявилися завдатки майбутнього мисливствознавця. У 12 років, 1924 року, він стає працівником Сибірської мисливсько-промислової станції в Новосибірську і працює там до 1932 року. Тут він вивчає ази мисливствознавства і пише свою першу наукову працю – «Масове з'явлення корсаків у Барабінському степу», яка була опублікована у 1930 році. У тому ж році він вступає на заочний мисливствознавчий факультет Всесоюзного зоотехнічного інституту хутро-сировинного господарства Наркомзему СРСР у місті Балашиха (Московська обл.). Одночасно він і далі працює в Сибірській, а з 1932 по 1934 р.р. у Східно-Сибірській (м. Іркутськ) мисливсько-промислових станціях.

 

У 1935 році Аркадій Олександрович Слудський закінчив інститут і 1936 року приїхав працювати до Казахстану, в Алма-Ату і назавжди зв'язав з ними своє життя. Його перше місце роботи – об'єднання «Каззаготхутро» Наркомату зовнішньої торгівлі СРСР – головна організація по заготівлі хутряних ресурсів республіки, де його призначають старшим мисливствознавцем – першим мисливствознавцем Казахстану за посадою і за часом. Він бере безпосередню участь в акліматизації ондатри в Казахстані (ондатра – цінний хутряний звірок родом з Північної Америки, де вона населяє більшість водойм).

 

Наприкінці XIX – початку ХХ ст. панувала точка зору про необхідність активного «перетворення природи» та примноження природних багатств. Однією з форм такого примноження стало вселення різних видів тварин на території, де вони ніколи не водились (акліматизація) або водилися в історичному минулому (реакліматизація). У цей період, наприклад в озері Балхаш були випущені такі види риб, як короп (сазан) і лящ. Уже за кілька років ці переселенці дали можливість організувати інтенсивний рибний промисел на Балхаші.

 

Рішення про вселення ондатри в Казахстані мало дуже серйозні наслідки, як для республіки, так і для самого А. О. Слудського. Ці роботи були розпочати у 1935 році й тривали у майбутньому 1936 та в сумнозвісному 1937 роках. І тут гримнув грім. Мисливствознавців А. О. Слудського та І. А. Долгушина, що керували розселенням ондатри, заарештували й завели справу про спробу акліматизації на нашій землі чужого імперіалістичного звіра, з метою підірвати наше сільське, рибне та мисливське господарство. Вивести з ладу ірігаційні споруди та розповсюдити таке небезпечне епідемічне захворювання, як чума. Як любив висловлюватися Трохим Денисович Лисенко – «Біологія – є ареною класової боротьби».

 

Здавалося, у цій справі можна ставити крапку, але тут втрутився його величність Випадок помножений на передбачення вчених. Уже наступного – 1938 року, кількість ондатри збільшилася настільки, що стало можливим організувати її промисел, а це – хутро, «м'яке золото» і «стратегічні інтереси держави». Усі страхи розвіялися, а користь стала очевидною. А. О. Слудського та І. А. Долгушина випускають, дозволяють їм повернутися до роботи, а «допущений прорахунок» - з ким не буває. На місце тодішнього керівника НКВС СРСР М. І. Єжова, прийшов новий – Л. П. Берія і було на кого списати «прорахунки». У цей же період виходять такі наукові праці А. О. Слудського – «Вовк і боротьба з ним у Казахстані» - російською (1937 р.) і казахською (1938 р.) мовами, «Хутряні звірі Казахстану та їхній промисел» (1937 р., рос., каз.) і «Ховрах – піщаник» (1938 р., рос., каз.).

 

У 1938 році Аркадій Олександрович Слудський отримує нове призначення та організовує в Алма-Аті Казахстанську науково-дослідну мисливсько-промислову станцію Наркомзовнішторгу СРСР (пізніше – Казахстанське відділення Всесоюзного науково-дослідного інституту мисливського господарства та звіроводства – ВНДІМЗ), яку очолював до 1942 року. Під його керівництвом розроблялися наукові засади розвитку мисливського господарства Казахстану та збагачення фауни промислових тварин. У той час він публікує такі праці – «Хутряні звірі Казахстану» (1939 р., рос., 1940 р., каз.), «Азійський хорт тази і полювання з ним» (1939).

 

У роки Другої Світової війни перед тилом держави постало завдання – забезпечення ресурсами фронту, в тому числі продовольчими та хутряними. Аркадій Олександрович займається організацією мисливського промислу в Казахстані, а в 1942 році дістає нове призначення – він стає начальником оперативного виробництва Актюбінської обласної контори зовнішньоторгового об'єднання «Заготживсировина». Через рік його переводять начальником сектору Казахстанської республіканської контори «Заготживсировина» в Алма-Аті, де він продовжує перервані війною роботи з акліматизації ондатри. При цьому знаходить час для навчання і вступає до аспірантури Інституту зоології Академії Наук КазРСР. У 1945 році його діяльність була відзначена грамотою Верховної Ради КазРСР та медаллю Президії Верховної Ради СРСР «За доблестный труд».

 

У 1946 році Аркадій Олександрович Слудський закінчує аспірантуру, захищає кандидатську дисертацію і вступає на роботу до Інституту зоології АН КазРСР. З цим інститутом відтоді буде пов'язане все життя вченого. У 1948 році він стає вже завідувачем лабораторії ссавців інституту і залишається ним протягом 27 років – до 1976 року. В ці роки А. О. Слудський багато та інтенсивно працює. Сфера його зацікавлень надзвичайно широка – це мисливське собаківництво і мисливствознавство, теріологія і орнітологія, зоогеографія і охорона природи, екологія тварин і історія формування фауни, раціональне природокористування і мисливське господарство і багато іншого.

 

Він опублікував більше 130 наукових робіт, у тому числі більше 10 монографій. Серед них такі – «Ондатра» (1948), «Про рідкісні та нові види ссавців для Казахстану» (1950), «Кабан» (1956), «Сайгак у Казахстані» (1964), «Відносини хижаків і здобичі» (1962), «Джути в євразійських степах і пустелях» (1963), «Підсумки та перспективи акліматизації мисливсько-промислових тварин у Казахстані» (1964), «Тигр, його розповсюдження, екологія та практичне значення» (1966), «Розповсюдження та кількість диких котів у СРСР» (1973) і багато інших. Крім того, він був одним з авторів фундаментальної праці «Ссавці Радянського Союзу» (1967, 1972) та одним з творців і авторів багатотомної монографії «Ссавці Казахстану», перший том якої вийшов у світ 1969 року, а останній вже після його смерті – 1985 року.

 

У 1962 році Аркадій Олександрович Слудський захищає докторську дисертацію і далі керує лабораторією ссавців Інституту зоології АН КазРСР, а за сумісництвом, з 1958 по 1969 р.р., очолює Казахстанське відділення Всесоюзного науково-дослідного інституту тваринної сировини і хутра. За успіхи в акліматизації ондатри в Казахстані та організації її промислу Рада Міністрів СРСР у 1958 році нагороджує А. О. Слудського Державною премією СРСР. Тільки в 1956 році в республіці було заготовлено 2 012 853 шкурок ондатрі, а в цілому за період 1938-1962 р.р. – більше 22 мільйонів шкурок цього цінного звірка на суму 17 млн. крб. При цьому всі затрати на його акліматизацію в Казахстані склали 150 тисяч крб. Блискучий приклад високої економічної ефективності наукових розробок!

 

За великий внесок в розвиток мисливствознавчої науки та мисливського промислу Верховна Рада КазРСР нагороджує в 1961 році А. О. Слуського Почесною грамотою, а Президіум Верховної Ради СРСР нагороджує його в 1970 році медалями: «За освоение целинных земель» та «За доблестный труд». У 1967 році Аркадія Олександровича обирають член-кореспондентом Академії Наук КазРСР, у тому ж році він стає директором Інституту зоології АН КазРСР і залишається на цьому посту до 1971 року.

 

Аркадій Олександрович будучи дуже вимогливим до колег, був не менш вимогливим до себе. Він терпіти не міг квазінаукової халтури, слабкого рівня опрацювання матеріалу досліджень та відсутності практичних результатів або низьку економічну ефективність прикладних наукових робіт, чим, на жаль, грішать деякі «вчені». Стикаючись із подібними прикладами, він ставав різким і, часом, нещадним, бувало не стримувався у висловах і оцінках. При цьому він, як тільки міг підтримував перспективних вчених, уважно стежив за здібними спеціалістами, запрошував їх до інституту.

 

Дивує величезна працездатність і творча активність Аркадія Олександровича – він сполучав науково-дослідну роботу та експедиції з написанням наукових праць, наукову діяльність із громадською. Він був одночасно організатором науки й адміністративним керівником наукового колективу. Його наукові праці присвячені, як окремим проблемам зоології, так і фундаментальним, як тепер кажуть, «глобальним» проблемам екології, Що мають загальносвітову цінність. Його авторитет вченого не обмежувався рамками Казахстану чи СРСР, Він справді був вченим зі світовим ім'ям, турбувався про те, щоб його лабораторія та інститут видавали наукову продукцію найвищого рівня, проводили фундаментальні та прикладні дослідження, які б відповідали інтересам держави і мали високу економічну ефективність.

 

Рейтинг Інституту зоології АН КазРСР і лабораторії теріології за керівництва Аркадія Олександровича Слудського у колишньому СРСР був дуже високим – він поступався лише іменитим зоологічним центрам Москви та Ленінграда. А. О. Слудський «не соромився» відстоювати інтереси Інституту у найвищих інстанціях і кабінетах. Він вважав, що коли науково-дослідний інститут видає високоякісну наукову продукцію та забезпечує значні прибутки від реалізації його розробок, то й держава повинна дбати про інститут, залучаючи його до участі у важливих республіканських проектах і добре фінансуючи.

 

А. О. Слудський був членом Центральної ради Всесоюзного теріологічного товариства, брав активну участь в організації Першого міжнародного теріологічного конгресу, який проходив 1974 року у Москві. З його пропозиції емблемою того конгресу було обрано сайгака. Він також брав активну участь у розробці Закону про охорону природи КазРСР, був членом Комісії з охорони природи СРСР, заступником Голови Комісії з охорони природи АН КазРСР, членом Науково-технічної ради Головного управління заповідників та мисливського господарства при Раді міністрів КазРСР і раді Казмисливриболовсоюзу, входив до складу оргкомітетів багатьох всесоюзних та республіканських нарад і конференцій з теріології, зоогеографії та мисливського промислу. Під його науковим керівництвом розроблялися біологічні основи відновлення та охорони поголів'я сайгаків і раціонального використання їх у народному господарстві Казахстану. За цю роботу Аркадій Олександрович був нагороджений у 1982 році Державною премією КазРСР (посмертно).

 

Велику увагу А. О. Слудський приділяв проблемі охорони природи. Він займався нею з 1939 року, опублікував статтю «Про деякі рідкісні та вимираючі види ссавців Казахстану», за десять років до того, як комісія Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) на чолі з британським вченим Пітером Скоттом (сином відомого мандрівника, одного з першопрохідців Антарктики Роберта Скотта) стала збирати інформацію про рідкісні та зникаючи види. Коли за ініціативою МСОП (IUCN) у 1966 році була випущена перша міжнародна «Червона книга фактів», де були зібрані дані про види тварин та рослин, що перебувають під загрозою зникнення, А. О. Слудський виступив з пропозицією про створення першої в світі регіональної Червоної книги – Червоної книги Казахської РСР.

 

Для підготовки цього видання у лютому 1973 року з ініціативи Інституту зоології АН КазРСР і Казахського товариства охорони природи була проведена республіканська науково-виробнича нарада «Звірі та птахи Казахстану, що зникають, заходи з їхньої охорони і відновлення». Ця ініціатива була настільки несподіваною, що викликала розгубленість, а часом і нерозуміння в наукових, урядових та громадських колах. Однак, вже за 5 років, у 1978 році, казахстанське видання Червоної книги вийшло у світ, правда вже після смерті Аркадія Олександровича. Це відбулося в один рік з першим виданням Червоної книги СРСР, раніше ніж Червоні книги інших союзних республік. А. О. Слудський був не тільки автором деяких нарисів тієї Червоної книги, але й написав великий вступ до неї, який «посоромились» включити до того видання. Він вийшов окремою книжкою «Зберегти для нащадків» 1982 року.

 

Останні роки свого життя Аркадій Олександрович сильно хворів, але продовжував писати наукові праці, займався справами лабораторії та інституту. Він активно працював над підготовкою і Червоної книги Казахстану, і двох чергових монографій «Ссавці Казахстану», очолював редакційні колегії цих видань. Як головний редактор, він редагував статті та нариси своїх колег, визначав стиль і обсяг викладення матеріалів, як вчений він сам написав ряд нарисів для цих колективних наукових праць. У цей період лабораторія теріології фактично перемістилася з Інституту зоології на квартиру її керівника.

 

Аркадій Олександрович Слудський помер 9 березня 1978 року у віці 66 років. Його наукові праці й громадська діяльність не втратили своєї значимості й сьогодні, а закладені їм основи наукових досліджень тваринного світу Казахстану мають свій розвиток і понині. У 1985 році було закінчено видання монографії «Ссавці Казахстану», що складається з 9-ти книг. 1996 року вийшло чергове, вже 3-є видання Червоної книги Казахстану. 1999 року в Москві пройшов 6-й з'їзд Теріолгічного товариства Російської Академії Наук (раніше – Всесоюзне Теріологічне товариство), а 2001 року в ПАР пройшов черговий вже 8-й Міжнародний теріологічний конгрес. Створена Аркадієм Олександровичем лабораторія теріології тепер уже Інституту зоології Міністерства освіти та науки Республіки Казахстан залишається провідним республіканським науково-дослідним центром, що досліджує мисливсько-промислові і рідкісні види ссавців.

 

К. М. Плахов Алмати, Республіка Казахстан

прислав -  Сергій Копилець

-----

Школа "Оксфорд Класс" предлагает легкое, доступное и увлекательное изучение английского языка в Киеве. "Оксфорд Класс" существует с 1994 года, качество преподавания английского языка соотвествует высоким оксфордским стандартам. Чобы быть лидерами  в этой галузи и соотвествовать таким высоким мировым стандартам в учебный процесс школы "Оксфорд Класс" внедряют все самое лучшее увиденое в аудиториях Оксфорда.

 



Коментарі  

 
#1 s_kopylets 05.03.2011 13:41
Таких ЛЮДЕЙ нині мабуть і нема.......
То був УЧЕНИЙ, що вартував за цілий інститут, то була людина - енциклопедія. Дослідник, який не дбав про власний добробут! Науковий результат дослідження для нього був понад усе! Обсяг його наукових праць важить не менше, ніж такий цілого нуково-дослідного закладу!
Світла йому пам'ять! 9.03.2011 Аркадієві Олександровичу виповнються 33 роки з дня смерті..........
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися
загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com