Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Мобілка для собаки - не розкіш!
( 5 Votes )
Написав Пустельник Переглядів - 3742   
Середа, 08 червня 2011 16:06

 

Важко знайти більш болючішу втрату, аніж втрата найвірнішого друга. А серед живих створінь такими для нас, як відомо, є лише собаки, навіть попри те, що тривалість їхнього життя аж надто коротка у порівнянні з людським. Тож спробуємо проаналізувати небезпеки, які можуть передчасно розлучити з нашим чотириногими друзями.

 

На першому місці серед них – небезпека просто загубити пса. Особливо часто губляться молоді й недосвідчені цуценята. З розмов серед  собківників стає зрозумілим, що в більшості випадків, в цьому винуваті самі власникі хвостатих, які вигулюють їх без повідка, особливо в місті.  Молодого пса на прогулянці може дуже зацікавити кіт, пташка, інший пес, налякати звук клаксону автомобіля, грім та блискавка, вибух петарди чи салют і  багато інших подібних явищ.  Якщо, скажімо, йдеться про мисливські породи, то на ловах недосвічений собака може забути про все на світі, зачувши запах дичини та її крові. Отже, таким чином, маємо невтішну картину, коли пес рвонув і надовго, якщо не назавжди, зник з поля зору свого власника і той починає шарпатися на всі боки, безуспішно кликаючи свого друга. Опитування перехожих здебільшого нічого не дає і в розпачі людина бігає годинами, якщо не днями, по району можливого перебування пса. Коли таке стається на полюванні, то в пошуках приймає участь чи не вся вся солідарна мислвська громадськість, яка полює чи проживає в даній місцевості, та й при цьому доля успіху невелика, адже й серед любителів відпочинку з рущницею в руках – не без виродка, який здатний просто вкрасти собаку з корисливих мотивів.  Таких іноді викривають завдяки тому, що тепер  мисливським породам при реєстрації у Федерації мисливського собаківництва вживляють чіп або ставлять клеймо на внутрішньому боці вуха.

 

Пересічному ж собаківнику, який загубив собаку,  залишається діяти за традиційним планом подальших пошуків, які починаються з відвідання служб з відлову бродячих собак, ветклінік, клубів собаківників та  розповсюдження оголошень. Чим більше, тим краще і бажано з фотогграфією і  словом « винагорода». Обов’язково, щоб з відривними елементами з номером контактного прямого телефону, на яких містяться ще й основні прикмети пса.  Місця розклеювання – зупинки авторанспорту, сквери та інші місця скупчення людей. Ефективним може виявиться й роздача флаєрів з проханням допомогти знайти собаку. Найкращими ж інформаторами, як правило, виявляються двірники. Посильну допомогу можуть надати сантехніки, електрики та інші працівникі жеків, які постійно перебувають на території.

 

 

Серед новітніх засобів, які дозволяють дізнатися про місцезнаходження пса поза полем зору свого власника є чимало спеціальних електронних пристроїв, які доволі дорогі і навряд чи набудуть найближчим часом поширення. Але й тут можна знайти певний компрмоміс, якщо взяти, скажімо, найдешевшу мобілку, помістити її у водонепроникний пакет (або просто загорнувши у міцний поліетилен) та міцно прилашувати її до ошийника (бажано з внутрішнього боку, щоб телефон не дуже впадав в око). Деякі опреатори мобільного зв’язку пропонують своїм клієнтам таку послугу, як «Маячок», який дозоляє відслідковувати місцеперебування іншого мобільного телефону. За бажанням можна майже миттєво отримати на дисплей своєї мобілки карту з кружечком, у якому в радіусі двохсот-чотирьохсот метрів перебуває на даний момент ваш пес. При цьому цю карту можна виводити на дисплей в різних масштабах. Звичайно, такий пошук можливий лише до того моменту, доки мобілка на собаці не розрядилася, або її просто хтось не зняв з нього. Використання мобілки на собаці дає ще одну можливість - покликати пса з великої відстані. Для цього треба записати на псячу мобілку свій голос з командою « Сірко, до мене! Сірко, вернись!» і встановити цей запис як звук виклику, замість дзвінка чи мелодії. Таким чином, коли власник пса набирає номер телефона закріпленого на ошийнику, то дає можливість собаці почути біля свого вуха команду власника і змушує опам’ятатися й активізувати своє повернення до нього, користуючись запахом своїх та його  слідів.

 

На другому місці у небезпеці втратити свого чотириного дргуга – його загибель під колесами авторанспорту. 99 % всіх собак, які вигулюються без повідка поблизу дороги, рано чи пізно збивають машинами. Це сумне правило. І в цьому винуватець -  також лише сам власник. За законом падаючого донизу маслом бутерброду, тількі но відстібнете поводок, як нізвідки з’явиться кішка, за якою ваш собака й побіжить через дорогу.

 

Далі з можливих небезпек -  наші сусіди. Отруєння собак з різних мотивів, на жаль, - не така вже й рідкість і покарати по закону за цей злочин практично ніколи не вдається. Можна, звичайно, спробувати за допомогою еклектроошийника відучити собаку піднімати з землі якусь їжу.

 

Ще рідше, але всеж таки гинуть собаки у нещасних випадках на полюванні. Але, одна справа, коли пес гине від удару ікла пораненного кабана, і зовсім інше, коли якийсь хапуга з рушницею плутає звіра з собакою. В першому випадку – це благородна смерть, а в іншому – просто підлота.

 

І чи не останньому місті серед чатуючих на наших хвостатих улюбленців небезпек – їхні хвороби. Нинішній рівень та щільна мережа ветклінік, в більшості випадків, дає можливість врятувати собаку з майже, здавалося б, безнадійної ситуації. Від  уважності й прискіпливості власника пса залежить вчасність проведення щеплень та інших заходів для захисту від можливих напастей.

 

З усього вищенаведеного, висновок накпрошується сам – убезпечнення від передчасної втрати собаки,  -  справа рук самого собаківника. І ще, можливо, трошки від людяності й терпимості інших громадян.

 

Кажуть, що коли ми губимо пса, ми губимо наше майбутнє. Ніколи він вже не прибіжить будити вас зранку своїм холодним носом і ніколи не буде вже таких веселих прогулянок та полювань з ним. А ще кажуть, що після втрати собаки людина живе, ніби в тумані і вийти з цього стану завжди дуже важко, якщо взагалі можливо.

 



Коментарі  

 
#2 сірий 12.06.2011 17:31
Гарно написано і поради чудові.
 
 
#1 Криївський 08.06.2011 20:10
А ще буває що мисливських собак просто крадуть! Крадуть в одному регіоні і перепродують в інший. Історія знає випадки, коли вкрадених робочих собак при продажі перефарбовували фарбами, якими зазвичай жінки фарбують волосся. Також є відомим випадок, коли вкрадену лайку кілька років вдень тримали зачиненою в стодолі і виключно в темний період доби виводили в ліс на браконьєрство. Це бізнес, який здійснюють нечесні на руку люди, іноді цим займаються злодії-браконьєри. Багато вкрадених мисливських собак осідають в Карпатах.
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися
загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com