Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Пам'ятка загоничам
( 10 Votes )
Написав oxothik Переглядів - 3299   
Середа, 09 листопада 2011 13:41

ЗагінкаНайчастіше після вдалого закінчення облавного полювання лунають тости в адресу того мисливця, який безпосередньо добув звіра влучним пострілом, рідше єгерю-розпоряднику, а от про загонича згадують лише в тому випадку, коли застілля затяглося, а тости вичерпалися. А дарма! Адже від вмілого і якісно проведеного загону залежить успіх полювання відсотків на 80, якщо не більше. Нехай на номерах стоять супер-стрілки екстра-класу, але якщо загоничі не виставлять на стрілецьку лінію звіра, толку від їхнього вміння стріляти ...


Без добре проведеного загону шанси на успішне полювання значно зменшуються. Ще менші вони в тому випадку, коли на цю відповідальну місію колектив наймає сторонніх людей, які не знають місцевості, а тим більше не вміють орієнтуватися в просторі взагалі, і в лісі зокрема. Тоді процес добування звіра часто чергується з пошуком самих нагоничів, які заблукали в угіддях. У моїй практиці були випадки, коли найняті загоничі, які повинні були отримати плату незалежно від результату полювання, свідомо «блукали», керуючись принципом, «день до вечора», а там, дивись, і у кишені приємно зашелестить купюра, та й чарку наллють.


Як би там не було, але бригадир і розпорядник полювання повинні взяти за «залізне» правило - не залишати урочище, поки не зберуться всі учасники полювання (особливо, якщо мала місце стрільба), навіть якщо наступний загін буде проводитися за якихось 200 метрів . Випадки, коли «втрачають» загоничів або стрільців, найчастіше бувають, якщо використовують кілька транспортних засобів. У поспіху мисливці займають перше-найкраще місце в найближчому автомобілі і, переплутані, наче карти в колоді, відправляються в наступне урочище, навіть не перевіряючи наявність всіх людей.


У довідниках і мисливській літературі всебічно описується екіпірування мисливця, страховочные жилеты, заряди і типи куль, які рекомендуються в конкретних умовах на той чи інший вид дичини, а от про загоничів. Тільки мимохідь вкажуть на бажаність яскравого жилета, що контрастною плямою буде відрізнятися від навколишнього середовища. Таким чином, загонич буде убезпечений від прямого пострілу. Саме тому, відповідно до «Положення» всі учасники загону повинні їх мати.


Перед початком полювання кожен мисливець повинен усвідомити всю свою особисту відповідальність за успіх полювання. З думкою «а..., хтось із везунчиків добуде звіра - то і мені частку виділять» краще на колективне полювання взагалі не їхати. Кожен учасник бригади повинен бути «зарядженим» гаслом: хто, якщо не я? Тільки в такому випадку успіх буде не випадковим, а закономірним, явищем.


За радянських часів усі мисливці, не зважаючи на посади, ходили в загін. А спроба «відмазатись» рішуче засуджувалася колективом, тому хитрун мав шанс наступні полювання проводити в індивідуальному порядку. Якщо обов'язки загоничів по черзі виконують члени команди, то справедливіше за все буде розділити всіх на дві-три групи. Одні проводять загін, а інші займають номери. Як то кажуть - простіше простого! При нинішніх можливостях мобільного зв'язку не складно повідомити про те, що стрілки зайняли «позицію», тоді як в «домобільні» часи загоничі починали свою роботу через певний проміжок часу. Потрібно було розтягнутися шеренгою на всю ширину урочища або кварталу на приблизно рівну відстань і з голосом пройти по угіддях до номерів. Здавалося б, не складна наука. Але на моїй практиці були випадки, коли мисливець, який у ряді був правим крайнім, біля номерів виходив крайнім лівим, тобто долав свій маршрут по діагоналі, або ж всі загоничі збивалися в сторону від прямої. Щоб цього не сталося, до екіпіровки загоничів варто включити компас (за умови, що їм вміють користуватися). Якщо ж вони в школі не освоїли цей простий і корисний прилад то, починаючи рух, потрібно орієнтуючись на заданий напрямок, вибрати помітне дерево попереду себе метрів за 100-150 і йти до нього, потім вибрати наступний орієнтир і так пересуватися до номерів. Звичайно, переміщаючись у такий спосіб, вам не вдасться розгледіти сліди звірів, але, зате, не заблукаєте в незнайомому лісі.


Найчастіше загін рухається з криками і свистом. Іноді для більшого ефекту використовують різноманітні тріскачки і стукалки на кшталт тих, з якими в старі часи ходив сільський сторож. Звуки, які вони створюють, чути далеко, а оскільки лісові мешканці їх ніколи не чули, то й реагують на них набагато різкіше, ніж на людський голос. Від шуму налякані звірі стрімголов розбігаються геть, проскакуючи лінію стрільців, що значно зменшує шанси для прицільного пострілу. Після кількох таких загонів тварини, що побували під обстрілом, починають міняти свою поведінку, намагаючись відстоятися в заростях, втекти в бік від своїх звичних лазів, або ж, орієнтуючись по голосах, йдуть назустріч загоничами і в протилежному від бажаного для мисливців напрямку. Лисиця, як правило, намагається врятуватися від небезпеки таким же способом, який спрацював в минулий раз. Якщо це була нора, то вона, не вибираючи дорогу, миттєво поспішатиме сховатися. Якщо ж руда проскочила повз мисливця, який, керуючись правилами облавного полювання на копитних, пропустив її без пострілу, то і наступного разу вона буде намагатися пройти по тому ж рятівному маршруті. Якщо ви в цьому господарстві не полюєте постійно, то обов'язково повідомте єгереві про цей факт, а він уже придумає яким чином вилучити руду з угідь.


Ще перед початком загону треба обумовити швидкість руху шеренги, щоб не допустити в ній розривів. Щоб цього не сталося, слід рівнятися по тому загоничі, який відстає. Можливо, він потрапив у важкопрохідні зарості, або ж з якоїсь причини не може витримувати темп.


Робота загонича в більшості випадків достатньо важка фізично, що викликає потіння організму, тому потрібно розумно і творчо підходити до вибору свого гардеробу. Мені доводилося кілька разів приймати у колектив, один з членів якого, незалежно від погодних умов, в якості верхнього одягу використовував звичайну куртку-штурмовку. Цей факт мене зацікавив. Як виявилося, штурмовку він просочив водовідштовхувальною рідиною, яка в магазинах продавалася під назвою «просочування для тентів» і через це йому не були страшні ні дощ, ні мокрий сніг, який сипався з дерев за комір іншим мисливцям, що полювали в бушлатах. Накинутий на голову капюшон служить надійним захистом від опадів. А мороз, а вітер? Залежно від погоди і температури він користувався двома светрами: синтетичним і вовняним, які міняв при необхідності, або ж одягав відразу два. Але основним його резервом був саморобний жилет, який він змайстрував власноруч із самої звичайною куртки-спецівки, від якої відпоров рукава, а те, що залишилося, підшив вичиненими лисячими шкурами. При використанні такого одягу ні мороз, ні вітер не страшні, а можливість підтримувати оптимальний температурний режим має велике значення. Часто доводилося бачити мисливців, які після того, як сходили в загін, відмовлялися ставати на номер через те, що сильно пропотіли в занадто теплому одязі і остерігалися застудитися. Як бачите, від одягу також багато залежить!


Ще до початку загону потрібно з'ясувати особливості угідь (наявність відлуння, рельєф місцевості) і загальний напрямок руху і обов'язково дотримуватися рекомендацій єгеря (це відноситься до всіх членів команди без винятку) і не виконувати самовільних дій, хоч вони можуть і здатися вам доцільними. Якщо ви скурпульозно виконували всі вказівки розпорядника полювання, то тоді у нього не буде приводу перекласти власні помилки зі своєю «хворої голови» на вашу - здорову, у разі невдалого загону. До того ж, єгер, який бачить зневажливе ставлення до свого професіоналізму, не надто старатиметься, щоб за всяку ціну закрити ліцензію силами недисциплінованого колективу. Повірте, це чиста правда.


Тепер щодо поведінки мисливця безпосередньо в загоні. Прямолінійний рух - це, звичайно, добре, але коли між вами і сусідом залишається хоч найменший чагарник, ніколи не лінуйтеся «протоптати» його. Можливо, що саме там відстоюється звір, в надії залишитися непоміченим. Якщо ж перед вами важкопрохідні зарості, ні в якому разі не обходьте їх стороною, а, попередивши своїх компаньйонів, пробирайтеся прямо через них, намагаючись наробити більше тріскоту і галасу.


У багатьох мисливських книгах рекомендується якомога голосніше кричати, оскільки це, мовляв, зменшує ймовірність того, що звір відстоїться і прорветься через загоничів. У такому випадку добре чути і сусідів, що значною мірою допомагає тримати лінію і менше шансів стати мішенню для занадто гарячих стрільців, які, злісно ігноруючи правила полювання, можуть допустити постріл по не чіткій цілі або «на шумок». А при першому ж пострілі загоничам доцільно буде сховатися за стовбур найближчого дерева, не припиняючи кричати.


Всі загоничі, за правилами техніки безпеки, йдуть у загін з розрядженою ЗБРОЄЮ і вести стрілянину по звірові їм заборонено, за винятком вовка. Правда, тут виявляється невелика нестиковка. Якщо на загонича раптом вискочить вовк, то поки мисливець підготує рушницю до пострілу, (особливо при наявності автоматичного запобіжника) сірий покине не тільки межі загону, але і господарства. До того ж стріляти вовка рекомендується картеччю, застосування якої на облавному полюванні категорично заборонено. Які дії в такому випадку будуть правильними?


Ну, вовки вовками, а ми повернемося до наших загоничів. У ті часи, коли загоничі також мали право вести стрілянину по ліцензійному звірові (і добували його, чи не частіше, ніж номери) не рідко хитруни, які йшли в загоні, намагалися забігти трохи вперед від основної лінії, сподіваючись, що на них наженуть звіра. Або ж надовго замовкали, розраховуючи здобути тварин, які спробують прорватися в тихому місці. Мало того, що такі дії нечесні по відношенню до колег, вони ще й є грубим порушенням правил, оскільки, не показуючи голосом свою присутність стрільцям, «мовчун» має великі шанси стати жертвою нещасного випадку.


Іноді, якщо члени колективу не дуже обтяжені моральними принципами, практикувався відстріл копитних в загоні з подальшим приховуванням трофея, особливо у випадках, коли єгер перебував на стрілецькій лінії. Після канонади в лісі загоничі виходили з безневинними обличчями і в один голос говорили, мовляв, стріляли по лисичці, яка втекла, або ж заскочила в нору. Бригада продовжувала полювання, а потім, доставивши єгеря додому, поверталася за здобиччю. Якщо ж при подальшому розвитку подій єгер не був свідком отримання звіра, хитруни вимагали повторного полювання. Не знаю, як в інших господарствах, в нашому якщо пролунав постріл в загоні, ліцензія закривається і полювання вважається закінченим. І, знаєте, це досить впливовий важіль.


Крім шумового, при якому з урочища вискакує будь-який звір, навіть миші, існує загін тихий. Свого часу, при промисловому відстрілі копитних ми його широко застосовували з відмінним результатом. Основною вимогою до учасників полювання було хороше знання угідь, а від природи - наявність сніжного покриву. У переддень полювання навколо урочищ, де ми повинні були вести полювання, протягувались волокуші, які зарівнювали всі сліди. Вранці завдяки цьому можна було легко визначити місця днювань кабанів, кількісний і віковий склад стада, що дозволяло спланувати кількість тварин, яких з нього можна вилучити, щоб не завдати шкоди стаду. На лазах розставлялися номери. На вхідному сліді, за яким мовчки відправляли двох єгерів, також залишався стрілок. Насторожене відчуттям небезпеки стадо, прислухаючись і принюхуючись, спокійно виходило за своїми стежками на номери, які мали можливість стрільби «на вибір». При такому способі загону всі інші звірі, які зупинилися на днювання в цьому урочищі, залишалися в своїх лігвах. Я був свідком, коли після стрілянини в протилежній стороні загону перед моїм номером піднявся козел, а п'ять самочок лише підняли голови, намагаючись розібрати, наскільки цей шум становить для них небезпеку. Свій номер, після умовного сигналу, я залишив обережно (чи не навшпиньки) і тварини залишилися лежати. Цей приклад показує, наскільки менший фактор занепокоєння для тварин несе тихий загін при кращій його результативності. Правда, при такому способі полювання проходить повільніше, а до стрілків висуваються суворіші вимоги щодо маскування та дотримання тиші.


Хочу сказати, що викладені мною думки є лише аналізом минулих полювань і жодним чином не можуть претендувати на досконалість, але я впевнений, що інші мисливці в свою чергу доповнять їх, поділившись своїми спостереженнями і досвідом.


oxothik

 



Коментарі  

 
#1 ярий 09.11.2011 22:46
Саме так.Я особисто проти загінного полювання на копитних.Можна успішно полювати всім іншим методом.
Як тихо би не йшла загінка та фактор неспокою у звіра буде високий.Якщо залучити собак,то цей фактор зростає вдвічі.Зимові такі полювання взагалі катастрофічні для звіра.Розігрітий звір лягає на сніг в мороз і все.Тай кожне таке ганяння це втрата енергії у звіра,якої у сніжну зиму ледве вистачає щоб добути корм.
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com