Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Пам’ятка Фарбера - Кілька питань щодо підготовки фарберів та слідопитів
( 15 Votes )
Написав Leszek Ciupis - Переклад Юрія РУДЕНКО Переглядів - 3026   
Вівторок, 13 грудня 2011 13:12

Кілька питань щодо підготовки фарберів та слідопитівВарто відповісти на кілька простих запитань про підготовку слідопитів, які найчастіше задають любителі цієї справи, яка є, безсумнівно, мистецтвом пошуку підранків.

Чи правда, що коли ставити штучний слід при допомозі одного слідового черевика, пес не винюхає слідів людини?

- Слід людини за кілька годин перестає давати запах. Відбувається так вже по 4-6 годинах після його постановки. Запах ратиці залишається на довше, а саме, на кілька днів.

 


Для чого прокладаємо слідові стежки і вчимо на них тільки по 2-3 добах, а часом по 4-х добах, коли на практиці пошук підранка відбувається в межах приблизно 12 годин з моменту пострілу?

- Йдеться тут про сам факт тренінгу. Вчимо завжди у найважчих штучних умовах, з тим, щоб на полюванні пес мав певний «запас» знань і був готовий до різних несподіванок.


Чи можна навчати з псом пущеним вільно без кров’яного повідка, коли поводок тільки плутається і перешкоджає?

- Абсолютно ні! Тренуємо виключно на довгому слідовому повідку і так само ведемо пса й на полювання. Тренування пса вільним зіпсує його, можливо навіть безповоротно.



Навіщо потрібен кров’яний поводок і що дає робота на повідку (на відміну від праці вільно)?
- Пес на повідку насамперед утримує властиву дистанцію від провідника, що дозволяє контролювати його роботу, гальмувати його чи направляти на слід. Мусить весь час відчувати контакт з мисливцем. Спочатку поводок плутається і заважає, але поступово пес вчиться тримати слід і поводок вужем суне низом по землі, вказуючи мисливцю, що йде за ним, напрямок звірини, що відходить. Це є важливим для того, щоб завдяки повідку (тільки шкіряному) можна зауважувати маленькі крапельки крові і по їх кольору та вигляду зробити висновок, наприклад, чи отримав кабан смертельний постріл, чи ні. Якщо фарба (кров) є рожева - легенева, то це означає, що він буде мертвий ( якщо йдемо за ним, наприклад, по 12 годинах), а якщо буде темна з вмістом кишок чи шлунка, то належиться приготуватися до несподіваної зустрічі зі звіром, тобто, наприклад зарядити зброю і зняти її з запобіжника, і в багатьох інших ситуаціях можемо орієнтуватися по вигляду та місцю розташування крові, але про це поговоримо іншим разом.

 

- Отже, чи є о безпечною для пса робота на кров’яному повідку?

- Так! Якщо діяти вміло. Для прикладу, коли наближаємося до густої купи ялин, а пес на повідку здиблює шерсть на холці і гарчить, то це може означати, що ми близько криївки пораненого дика. Можна тоді спробувати пустити пса вільно з командою «Шукай дика!», за умови, що він вже ознайомлений з вольєрними кабанами. Можна спробувати кинути в чащу грубий сук чи камінь, аби зрушити звіра. Пес не повинен бути лякливим. Якщо чує дика, сміло може лізти в гущавину під вітер. Якщо кабан навіть атакуватиме, він здатний відскочити. Це є ситуації складні і в них важко все передбачити, а тому треба більше практикуватися за різних умов.

 

Для чого перед роботою треба зробити так зване «вкладання» пса?
- Вкладання є частиною специфічного ритуалу перед початком роботи. Так направду тут йдеться про вивільнення у пса ефекту заспокоєння і максимальної концентрації перед відповідною роботою. Для цього розплітаємо поводок, оглядаємо місце стріляння звіра і таке інше, а пес лежить і дивиться, а також фокусується на роботі, яка на нього чекає. Даємо псу, який чекає, наприклад понюхати поводок. що (тільки з шкіри) має свій, сильно діючий на пса, запах. Збуджує відповідні асоціації.

 

Чи обов’язковим є в’язання кров’яного повідка в так звану «плетінку» і чи має це сенс, чи то є теж тільки «мода»?
- В’язання повідка в плетінку само по собі сенсу не має як такого. Проте має сенс його розплітання   перед початком роботи, про що вже була мова. Навчимо себе і пса, що терплячість та спокій є ключами до успіху. Штука в’язання повідка в плетінку - дуже цінна умілість. Поводок очевидно мусить бути насамперед вичищений, висушений і змащений спеціальною пастою, обов’язково без пахучих олійок і мабуть без запаху.
Приємно подивитися на мисливця, який несе на плечі гарно сплетений поводок, що означає, що він розуміється на тому чим займається.



Чому не можна використовувати повідків з шнура чи пластикової стрічки?

- Можна! Навіть з шнура для білизни зробити поводок, але шкіряний поводок має, по-перше, свій сталий, специфічний запах шкіряного мисливського спорядження, а, по-друге, не впадає так в очі, коли пересувається по лісовій підстилці і завдяки цьому одразу ж зауважимо крапельки крові, що лежать на трасі, яку нам показує поводок. Жодна стрічка чи шнур цього не зроблять і тільки відвернуть нашу увагу. Крім того такі матеріали розтріпаються з часом. Однак найважливішою справою є убезпечення пса. Могло б статися, що рушить в гонитву за кабаном чи оленем, що тікають, або ж рятуватиметься втечею при несподіваній атаці , а ми не зможемо його відстебнути. Якщо втратимо з ним контакт, вирваний поводок з штучного матеріалу, в разі заплутування в рослинності, не дає шансу на порятунок. Шкіряний пес просто перегризе і повернеться на місце останнього контакту з провідником, а потім до авто, чи додому. Стрічка з пластику не дається до перегризання і наражає пса на небезпеку. Цим відрізняється справжня майстерність від партацтва.



Чи ліпше буде коли хтось робить нам слідову стежку, чи ліпше робити це самому?

- Ліпше робити це самому, тому що краще зможемо   коригувати працю пса. Хтось чужий теж повинен зробити нам стежки і до того зовсім не позначені, але то на вищому етапі розвитку, аби самому навчитися пізнавати по поведінці пса, що діється на стежині.



- Чи пес думає, що він шукає справжнього дика?

- Ні! Пес завжди знає, що він шукає, навіть якщо ніколи не йшов по крові. Суть речі не в обдурюванні пса, який шукає кабана, а лише вироблення здатності і метод роботи по сліду. Обманювати можемо лише себе самих, але це не ми будемо досліджувати.

- Чи має сенс застосування крові свинячої чи бичачої замість крові звірини?

- Немає жодного сенсу! Якщо хочемо використовувати кров, то лише ту, що походить від звіра, з якого походить ратиця . Інакше пес ніколи не сягне вершин майстерності цієї справи, ми тим паче.

 

- Чи зустрічається серед псів так звана «глупота», яка в цілому негодна до пошуку підранків?

- Напевно є такі люди, і то в набагато більшій кількості. Мудрий і розважний мисливець завжди порадить собі з псом в якомусь задовільному варіанті. Ніколи посередній мисливець і   ведучий немає і не буде мати ідеального собаку, тому що одне виключає інше.



- Що робити, коли пес йде слідчою стежкою надто «гостро» і надто швидко, тягне поводок так, що неможливо його втримати?

- Тут придасться уміння лежати тобто вкладання собаки. Без неї не вдається добре вкласти слідопита. Під час роботи даємо команду «лежати» і чекаємо близько 1-2 хвилин, після чого поступово рушаємо вперед з командою «шукай слід, поволі». Можна також застосувати грубий, широкий і важкий поводок довжиною навіть 12 метрів і поступово гамувати пса, вкладати його час від часу, навіть на кілька хвилин. Але ключем тут є так зване "ангельське терпіння", " святий спокій", які мусимо зберегти. Поводок виступає як телефонний кабель між собакою і ведучим. Не існує собаки, який з часом не прийме від свого господаря оволодіння ходіння по крові. Якщо провідник має  характер холерика і вибухову вдачу, то він не підготує пса добре. Повинен сам віддалитися на "дресирування" до психотерапевта.



- Як довго триває опанування над дуже збудливим псом?
- Це може тривати навіть рік. Все залежить від способу підходу до пса. Нема універсальної методи. Мабуть спокій і самовладання діють найліпше і творять чудеса.



- Чи варто віддавати псів на науку до професійних інструкторів?
- Лише у випадку, коли абсолютно не маємо на то часу. Якщо не маємо про це поняття взагалі, і не хочемо цим перейматися, бо ще жоден пес не навчив свого провідника до полювання з ним.

 

- Чи має сенс провадження пса по стежках, на яких вже працювали інші собаки?
 - Тільки у випадку, якщо пес є досвідченим слідопитом чи також фарбером. Особливо корисним йому буде перехід по стежці, на якій працював недосвідчений собака, який бігав "в цілий світ", і може навіть не завершив роботу. Додатково буде вона «затоптана» людьми і може така праця чудово імітувати ситуацію, коли після стріляння звіра якийсь собака не дав собі раду, і тому, хтось зателефонував по нас. Собака йде тоді по старому сліду показуючи тропу попередньо працювавшего пса, а також здорової звірини, але повертає на правильний слід і провадить. Триває це зазвичай довго, але становить чудовий тренінг і прекрасне видовище як показ майстерності досконало підготовленого пса. Зауважимо, однак, що це є тренінг для загартованих «в бою» на крові собак і провідників.



- Якщо пес сягне конкурсних висот, то не мусить більше тренуватися, а лише полювати?

- Нічого подібного. Тренуватися треба завжди і на кожному рівні Якщо виставляємося тільки на полюванні, пес не буде вже хотітиме працювати на штучних слідах і потрапить в категорію другорозрядну.
Для цього обов’язково кожне закінчення слідової стежки мусить бути для пса приємним (трофей – наприклад ратиця для гризіння і таке інше) . Якщо собака буде віднаходити за кожним разом тільки опудало кабана, то швидко знудиться і перестане розвиватися.

 

- Чи може пес зовсім не хотіти працювати, навіть добре підготовлений?

- Може так бути, коли надто сухо, або ж так само гаряче й душно. Якщо це є сука і в акурат має тічку, теж може відмовити в покорі. Пес, якщо тічку має сука десь «по сусідству», може зробити так само. Причиною можуть бути блохи чи хвороба пса, брак кондиції, переїдання, сильний стрес, втома і багато інших поводів. Треба добре знати свого пса і розуміти його психіку.



- А що є найважливішим в підготовці і роботі собак в цілому?

- Найважливішим є спокій і холоднокровність, і варто про це говорити багато, багато разів, без кінця. Наступні речі - смиренність і скромність перед оточуючим нас середовищем людей і собак, схожими на нас, що пробують робити те ж саме, тобто прагнучих до певних успіхів. Ніхто ще не мав такого гарного собаки, і такі знання і досвід, щоб врешті-решт, хтось не виявився ще кращим. Потрібно багато читати і багато розмовляти на теми, що нас цікавлять з усіма хто цього прагне. Треба бути товариським і охочим до допомоги менш досвідченим колегам і не зачинятися виключно у своєму клубі чи середовищі, дискримінуючи інших. Справжнє знання чогось варте, оскільки його можна передати далі в думках ідеї побудови і пропагування доброго взірця мисливця - колеги.

Теоретичні та практичні навчання з натаски собак - майстерклас ПО КРОВ’ЯНОМУ СЛІДУ

19-20.11.2011 МГ Тустань, с. Дубина

майстерклас ПО КРОВ’ЯНОМУ СЛІДУ

------

Найти хорошую термостойкую краску очень не просто, не смотря на то, что на рынке присутсвует множество предложений. К сожалению большинство из них не отвечают требованиям. Одной из лучших по соотношению цена-качество является финская термостойкая краска представлена на странице kraskinadivane.ru/catalogue/lkm/types/kraski/termostoikie. Она обеспечивает отличную термостойкость, защиту от влажности и действия агрессивных сред и коррозии.

------

 



Коментарі  

 
#1 ярий 20.12.2011 23:55
Пропоную спілкування в темі тих хто практично уже працює чи тренує пса. Все хтось щось нове скаже ,підкаже чи довідається.Багато помилок можна за доброї підказки поправити чи запобігти.
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com