Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Каїнове плем"я
( 6 Votes )
Написав Пустельник Переглядів - 4264   
Понеділок, 21 липня 2008 13:21
zmija0408a.jpg  Важко знайти іншу тварину, яка б викликала в людини стільки відрази й страху, як змія. Таке ставлення до цього плазуна закладено в нас на генетичному рівні, оскільки не один наш пращур мучився, або й позбувся життя через свою необережність у стосунках із гадом. І схоже на те, що так було від створення світу, адже  добре відомо, хто саме спокусив Адама райським яблуком.
 
Попри те, що наш регіон є чи не найбільш безпечним з огляду на кількість змій, не минає й року, щоб пара-трійка людей не потерпала від їхніх укусів. А тому нині, у найбільш активний для плазунів сезон, є нагода згадати про наших одвічних ворогів. Серед усього розмаїття місцевого гаддя реальну загрозу для  життя на наших теренах становить усім, здавалося б, відома гадюка звичайна. Але насправді, якщо запитати пересічну людину про це сімейство, мало хто може відрізнити, скажімо, вужа від полоза чи гадюки.  І даремно, бо небезпеку треба знати, як кажуть, в обличчя. 
 
 Передовсім, гадюка зовні відрізняється тим, що на її спині помітна зигзагоподібна смуга. Довжина цього гада дуже рідко сягає метра. Правду кажуть, що мало змій, окрас яких настільки мінливий, як у наших гадюк, залежно від місця їх перебування. Але основний колір гадюки – сріблясто-сірий, світло-попелясто-сірий, зеленкуватий, світло-бурий та  інших відтінків. Але яким би не був основний колір, темна зубчаста поздовжня смуга помітно виділяється, і лише у повністю темного різновиду стає майже непомітною. Саме ця смуга – свого роду знак каїна європейських отруйних змій, пробігає зиґзаґами вздовж усієї спини від потилиці до кінця хвоста, супроводжує її з обох боків ряд темних плям. Але основне – її очі. Великі й вогняні, вони складають враження підступності й люті і дійсно допомагають одразу відрізнити гадюку, особливо коли не забувати, що жодної іншої змії зіниця не має вигляду косої поздовжньої щілини, спрямованої спереду і зверху до низу і назад. За яскравого освітлення ця щілина стягується у ледь помітну лінію, а в темноті розширюється. Колір райдужної оболонки напрочуд яскравий, вогняно-червоний.
 
 Загалом гадюка може жити скрізь, від Португалії до Сахаліна, незалежно від того, чи йдеться про гори, чи про болота. Основне – зручні куточки, куди б вона могла заповзти, досить корму і сонячне світло. У наших Карпатах вона  іноді трапляється й у жахливих кількостях: в одному урочищі нацпарку  Сколівські Бескиди під час сінокосу косарі не наважуються ходити без чобіт навіть у спеку. Слід зазначити, що вітровали останніх років неабияк сприяли поверненню гадюк у місцини, де про них уже майже забули. Повалені дерева в районі коренів дають чудових прихисток для плазунів. Спалах місцевої популяції лисиць теж на руку гаддю, яке полюбляє мешкати в лисячих норах. А збільшення в області покинутої ріллі призвело до утворення на великих площах майже суцільних мишаріїв, а миша, як відомо, – улюблена здобич гадюк.  Найбільш приємний стан для гадюки – лежати, розтягнувшись на пеньочку й ніжитися під сонечком, що може дати її тілу тепло. А от із настанням сутінок вона починає свою активну діяльність, виходить на полювання.
  
Досвідчені мисливці добре знають, що гаддя дуже приваблює нічне багаття в таборі. Незвичайне світло дивує змій, і вони поспішають ближче познайомитися з цим явищем, підповзають до самого полум’я і неохоче відповзають. А ще треба мати нам увазі, що теплий спальний мішок туриста є додатковою спокусою гадюки погрітися. Наскільки таке сусідство є приємним для людини – інше питання. Щодо розумових здібностей гадюк, то їх, власне кажучи, у неї просто немає. Маючи трохи спостережливості, обережності та мужності,  можна пересвідчитися в її крайній глупоті, диві розумової неспроможності. Найбільш видатною рисою її характеру є нестримна лють. Усе незвичне викликає її гнів,  причому вона легко піддається найгрубшому обману і ніколи не вчиться на досвіді. Якось у тераріумі Львівського еколого-натуралістичного центру довелося спостерігати, як гадюка скажено кусала палець людини, який показували їй за склом. Вона розбила собі морду до крові, не усвідомлюючи, що її злість марна. Коли вона розсердиться, то може кусати й просто повітря, якщо більше нічого. Може намагатися вхопити навіть власну тінь. Вона не може відрізнити небезпечне від безпечного і з цієї причини навряд чи відчуває страх і не завжди тікає навіть за очевидної переваги її ворога. Здається, що вона наполегливо очікує  небезпеку, що наближається, забуваючи про все, що її оточує. Таку поведінку навряд чи варто називати хоробрістю, оскільки її в неї також нема, впертість – найбільше, що можна приписати цьому плазуну. У неї не вистачає розуму навіть на хитрість. Коли вона збирається схопити здобич, то зазвичай шипить так голосно, ніби йдеться про оборону. Будь-яке подразнення викликає в неї сильний гнів. Не варто говорити й про те, що таке створіння ніколи не товаришує з іншими тваринами, що приручити його не можна, бо такі обмежені розумові здібності не сприяють розвитку.
 
 Характер гадюки, наскільки ми всі його знаємо, аніскілечки не симпатчний, бо це сліпа, безмежна лють з метою вкусити. Для цього вона зазвичай звертається і швидко втягує шию в середину складеного кільцями свого тіла з тим, щоб швидко висунутися сантиметрів на тридцять. Втягування шиї – перша ознака того, що гадюка хоче вкусити. Але навіть  кидаючись на сидячу поряд мишу, вона не завжди влучає, бо, як і всі отруйні змії, погано прицілюється. Та коли ворог навмисно чи випадково наздоганяє її, вона кусає без приготування. Але що більше в неї часу опам’ятатися, то більше її сичання, викликаного тим, що вона вдихає і видихає повітря сильніше, аніж звичайно. Коли гадюка сердиться, вона так сильно роздувається, що навіть найхудіша здається дуже товстою. Вона завжди однаково готова і до наступу, і до оборони. Тож якщо її ніщо не тривожить, її майже завжди можна побачити  з піднятою головою. Хоча вдень гадюка бачить погано, але все ж добре вміє розрізняти предмети, що наближаються до неї, і охоче хапає саме теплокровних. Але звичне твердження, що гадюка стрибає і в гніві переслідує свого ворога на велику відстань, ніхто не довів.  
 
 Часто в сліпій люті гадюка сама видає себе, коли заховавшись у траві чи кущах, непомітна для перехожого, починає дико сичати і кусає людину так швидко, що невдаха помічає змію вже після того, як вона його хапнула, здебільшого за ногу. Потім нападниця тікає, але частіше, зачувши людей, намагається відповзти. Активне життя гадюки розпочинається на початку травня, коли в неї починається сезон весіль. У цей час у лісі можна побачити цілі клубки цих змій, що нагадує давню легенду про голову Горгони. Потім гадюка відкладає понад десять яєць, з яких одразу ж вилуплюються гадюченята, вже здатні смертельно вкусити. Гадюка народжується злою і залишається такою до кінця свого життя. Як правило, укуси гадюки, якщо вона не влучила у самісіньку велику вену, голову чи шию, не загрожують смертю людини, хоча й супроводжуються серйозними захворюваннями. В місці укусу спостерігається довготривала хворобливість, а інколи й повне омертвіння органу. У момент укусу людина відчуває ніби удар електричного струму та гострий біль, який шириться тілом зі швидкістю блискавки. Через 10 – 15 хвилин укушений почуває себе оглушеним, настає легке запаморочення, іноді людина губить свідомість, з’являється нудота, судоми, марення, може пухнути живіт. Через добу наступає часткове полегшення. Але повного одужання може й не бути.
  
Донедавна в одному з гірських сіл Львівщини жила жінка, яку ще в молодості вкусила в ногу гадюка, причому біль від укусу не минав упродовж  половини життя. Потім далося взнаки ускладнення на очі, і жінка осліпла. Через кілька років хвора прозріла, але біль уразив усе тіло. Усі родичі цієї жінки були довгожителями, тож їй довелося мучитися чимало років, бо медицина в таких випадках безсила. Єдиний випадок смерті від укусу гадюки зареєстрували декілька років тому у Сколівському районі.  Батьки потерпілої дитини замість того, аби відправити хвору до лікарні вдалися до нетрадиційної медицини. Та коли потім укушену все ж доправили до реанімації, в неї вже розвинулася важка гнійна пневмонія, а отрута повністю заблокувала роботу нирок.
 
 Правила першої допомоги при зміїному укусі відомі. Можна одразу ж спробувати висмоктати отруту з ранки. Потім слід накласти джгут  вище від місця укусу для уповільнення розповсюдження отрути по всьому тілу і якомога швидше доправити потерпілого до найближчого медичного закладу, що в умовах Львівщини не становить якихось труднощів. Із будь-якої місцини до лікарні можна дістатися за годину-дві.   
  
Але потрапляти в  таку халепу, як то кажуть, й ворогу не побажаєш. Навіть брати до рук гадюку, розчавлену машиною, не варто, бо в неї навіть після смертельного удару ще довгий час залишається здатність вкусити, а небезпека її отруйних зубів не зменшується й тоді, коли змії відірвало голову! Відокремлена голова гадюки ще впродовж півгодини намагається вкусити і повертається в бік людини з величезним бажанням помсти. Таке видовище не для слабодухих.   Убивати гадюку лише за те, що вона є небезпечною для людини, звичайно ж, не варто. Наша природа дуже збідніє без неї, і ми не вже зможемо захоплюватися її люттю та вмінням пристосовуватися. До того ж, медицина саме завдяки гадюці має безцінне джерело для створення цілої гамми життєдайних ліків для людини.  
 
----
Мечтаете о великолепной спальне? Хотите ее обустроить по своему? Интернет-магазин «BigShop» даёт возможность купить dormitoare chisinau которые отлично впишутся в Ваш интерьер. Также, здесь Вы найдете множество необходимого для спален и дома в целом, а их цены Вас приятно удивят.
 



Коментарі  

 
#3 Влад_1972 22.08.2014 07:07
И ЕЩЕ!! НИКОГДА НЕ НАЛАЖИВАЙТЕ ЖГУТ ИЛИ ДАВЯЩУЮ ПОВЯЗКУ ПРИ УКУСЕ ГАДЮКИ!! ТОЛЬКО ДЕБИЛЫ СОВЕТУЮТ НАЛАЖИВАТЬ ЖГУТ. ЭТО ПРИВОДИТ К УСЛОЖНЕНИЮ ЛЕЧЕНИЯ И САМОЕ ГЛАВНОЕ УДЛИНЯЕТ ПЕРИОД ВЫЗДОРОВЛЕНИЯ В ДВА РАЗА!!! укушенную часть тела нужно мобилизовать (подвесить на повязку или зафиксировать другим способом) и стараться как можно меньше ей двигать при возможности.отсасывания яда имеет смысл только сразу в первые секунды (и не важно есть раны во рту или нет это безвредно) через 10 минут это не имеет ни какого смысла.
 
 
#2 Влад_1972 20.08.2014 12:19
только у людей бывает "Найбільш видатною рисою її характеру є нестримна лють" . вот от таких больных на голову писателей и страдает природа. я держал гадюку обыкновенную (Virepa berus) держал дома три года, сейчас держу африканских шумящих гадюк пару и 4 особи куфии гумпрехта и с ответственность ю заявляю все что тут написано кроме некоторых моментов АБСОЛЮТНЫЙ БРЕД особенно про ярость и злость змей.
 
 
#1 Влад_1972 20.08.2014 12:11
бред сивой кобылы. такую ху... может написать только больной на голову человек который ничего не знает про змей и видел их только на картинке. это только гадюки "потерапають" от гадов на двух ногах (и не только гадюки а и все живое)и от таких писателей (ошибки природы)
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися
загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com