Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Власне мисливське господарство: з чого починати?
( 10 Votes )
Написав Пустельник Переглядів - 4698   
Середа, 16 травня 2012 17:49

Waldemar OldakМати нехай невеличкий, але свій власний мисливський куточок -  нині рожева мрія чи не кожного справжнього звіробоя. На тих, хто доробився до певних статків, що дають можливість думати над реалізацією цих планів, чекає чимало «підводних каменів» і речей, які слід усвідомити перед тим, як усе починати. Про це й наша розмова з шанувальником одного з найуспішніших в Українських Карпатах мисливських господарств - Вальдемаром Олдаком:

 

-  Насамперед слід усвідомити, що це колосальні витрати і жодного бізнесу на теперішній час, - розповідає п. Олдак. -  Ця важка праця повинна ґрунтуватися на  особистому бажанні і власному ентузіазмі. В Україні нині навіть натяку на якісь прибутки з цього не може  бути й мови. І це буде саме так, а не інакше. Перед тим, як робити перший крок, до цього треба бути готовим і хто би щось там не розповідав про якісь там зиски багатіїв з своїх угідь. Для будь якого  гаманця – це глобальний мінус,  а ще й величезні моральні втрати для його власника.

        

По - друге, треба з’ясувати для себе можливу територію свого господарства і не намагатися осягнути неосяжне. Зайве тут непотрібне, тому, що багато одиниць  площі більшості мисливських господарств  часто нині просто не обслуговуються. В ідеалі  власне мисливське не повинно бути великим, просто на ньому треба акцентувати свою працю і віддача згодом буде в рості популяції дичини.

 

-   Пане Вальдемар, то куди ж йти по мисливські угіддя?

 

-   Треба розуміти, що нині  мисливські угіддя за кимось закріплені, хоча є й так званий резерв у віданні держлісгоспів. Тобто треба йти за інформацією в обласні управління лісового та мисливського господарства, оскільки саме у них є вичерпні відомості щодо цього. Мається на увазі, кому належать ті чи інші угіддя і як.

 

Коли ви з’ясуєте для себе, що є певна територія, яка може розглядатися вами, як потенційний об’єкт, через який ви будете псувати всі свої нерви, тоді починається процес погодження. Найбільш важливими є погодження з селищними радами, тобто з господарями землі, бо на теперішній час саме вони є фактичними власниками наділів. Якщо ж територія є у відання постійних користувачів в особі лісгоспів, то вони теж мають право на надання таких погоджень.

 

Отже визначаємо кому належить територія. Чи то сільрадам, чи то лісгоспам. Але може трапитися й ще один власник у вигляді фермера, і таких щороку в Україні більшає. В більшості їхня тупість і захланність просто вражають. Дякувати Богу, останні займають у нас все ж таки невеличкий відсоток територій, хоча от в Західній Європі їх досить багато і там користувачі отримують погодження від кожного власника навіть дуже маленьких клаптиків землі.

 

Наприклад, мої знайомі в Угорщині на 9 тис. га мисливських угідь мусили отримати 1200 погоджень! Уявляєте який це марудний процес, бо ж з кожним треба домовитися. У нас вже давно минулися ті часи, коли хтось комусь щось там наказав. Нині шлях тільки один – домовлятися.

 

- Ну, і яким же чином домовлятися?


- На теперішні часи вступають в силу відповідні відносини. Закон говорить про відповідні угоди. Це свого роду комерційні домовленості. Взаємовигідні. Ми, мисливці, беремо на себе зобов’язання поліпшити угіддя, якщо власник території в цьому зацікавлений, або зробити щось таке що буде йому вигідно. І нікуди від цього не дітися. Гадаю, що з кожним роком цей процес буде ускладнюватися і незайманих мисливських угідь також більшатиме. Візьмемо, наприклад, угіддя найбільших громадських мисливських товариств в Україні. Території величезні, а вони навіть думки не припускають про те, що треба працювати як належиться. Як на мене, то навіть 10 тис. га  угідь, то це вже дуже велика площа для мисливського господарства. Експлуатувати цю територію буде вже дуже складно.

 

- То ж скільки грошей треба мати, хоча б для початку цієї справи?

 

- Ну, ви й питання задаєте…

 

- Добре, давайте спробуємо прикинути на прикладі вашого знайомого мисливського господарства. Воно займає 7 тис. га…

 

- Так, В штаті у них два єгеря, мисливствознавець, бухгалтер та директор. На безоплатній основі допомагають  порядкувати кілька членів тамтешньогоо мисливського клубу.

 

- Яку зарплатню треба покласти єгерю?

 

- Таку, за яку він буде добре працювати. Взяти ж на роботу людину з негласним дозволом, що він там сам собі ще щось вкраде – величезний крок назад. Особливо коли це стосується мисливського господарства, адже власники угідь розглядають дичину, як об’єкт для вкладання грошей. Тому припускання того, що єгер сам собі ще вкраде якийсь там якийсь кусень м’яса - неприпустимо.

 

Отже зарплатня має бути достойною. За неї в єгеря можна буде спитати. До того ж, ви ж розумієте, робота справжнього єгеря не може ґрунтуватися лише на якійсь там сумі грошей, бо це -  праця творча і потребує наявності в єгеря саме цієї жилки. Нізаякі гроші ви не виженете пересічну людину в гори, скажімо в люту негоду, незалежно від того чи то є день, чи то ніч. Можна проконтролювати лише невеличку частину роботи єгеря, і тому це має бути  мисливець душею. Взагалі то з кадрами в зазначеномугосподарстві були проблеми, але вже не тепер.

 

І все ж таки, будласка,  про річний бюджет господарства…

 

- Він такий, що для трьох, далеко не бідних власників господарства нині стоїть питання хоча б часткової окупності.

 

Звичайно, можна запланувати бюджет й по мінімуму, але це вже не дасть можливості розвиватися. Йдеться й про оновлення технічних засобів, великі мінусові, в плані фінансів господарства, закупівлі якісних кормів, посівні кампанії та інше. Всі ці питання дуже шкутильгають в більшості мисливських господарств України і особливо в нашому регіоні.

 

-  Про який технічний парк мисливського господарства треба замислюватися?

 

-  Єгер має бути забезпечений надійним автотранспортом для того, щоб він міг прибути в будь яку точку угідь не за години, а за хвилини. Він кожного дня має бути в лісі, спостерігати викладати сіль та корми, виконувати інші поточні роботи.

 

Якщо ви отримаєте в так звану власність угіддя, то ви одразу ж почнете розглядати їх не лише як місце, де ви можете добре полювати. Ви почнете розглядати своє мисливське господарство, як  власний город. І нехай там ніхто туди не лізе, бо там наша «морква», і ми її «полемо». Тобто коли угіддя стають вашими, то ви починаєте за них переживати, вкладати душу й серце. А тому єгер має бути максимально забезпечений засобами комунікації.

 

Транспорт у нього  має бути демісезонним. Мотоцикл тут не годиться, адже в мороз чи дощі на ньому важко і здоров’я у єгеря – не залізне. Ще не дай  Бог він почне брехати, що він нібито  там все об’їхав. Тобто всюдихід має бути у єгеря обов’язково, ну хоча б один на двох.

       

-   На Вашу думку, які перспективи у приватних мисливських господарств в Україні?

                  

-  Гадається, що, в більшості випадків, належним чином утримувати свої угіддя спроможне ширше коло людей, бо, скажімо, в нашому прикладі - трьом це нині дуже важко.

 

 

Інтерв’ю взяв

Георгій Анохін

 

 



Коментарі  

 
#3 vasyl eger 20.05.2012 15:32
...dali bude :-*
 
 
#2 Польовник 20.05.2012 12:43
Хороша стаття,тільки....якась не закінчена?
 
 
#1 Андрюха 17.05.2012 21:11
Пізнавально особливо актуально зараз коли 28 вересня закінчується договір оренди угідь УТМР!
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Powered by HuntingUkraine.com