Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Особливості прикормки в стоячій воді
( 1 Vote )
Написав Administrator Переглядів - 3529   
П'ятниця, 19 квітня 2013 14:48

ПрикормкаЗагальнопоширене поняття, що прикормка - це те чим рибу приманюють до обраного місця ловлі. Але пряме розуміння цього визначення насправді не зовсім вірне. Розглянемо чому.

 

Рибу до точки ловлі приманюють корм і запах цього корму. Добре, коли рибалка проходить на сильній течії, яка швидко забирає і розносить частки підгодівлі утворюючи свого роду стежку до точки ловлі. А якщо риболовля відбувається в стоячій водоймі? Тоді швидкість поширення запаху від підгодівлі надзвичайно мала, час поширення запаху на кілька метрів стає однозначним з часом риболовлі. В такому випадку прикормка працює відповідно лише, коли рибалка вірно обрав місце для ловлі риби. Якщо у вибраному місці ловлі риба вже є, то призначення підгодівлі активізувати рибу, збудити у неї апетит і рефлекс годування. Якщо обране місце ловлі риба відвідує лише в певні години доби, то головне призначення підгодівлі - затримати рибу у цьому місці якнайдовше. У місцях, які риби практично ніколи не відвідують, сенс у використанні прикормки зводиться хіба, що до самозаспокоєння самого рибалки. Від місця і часу риболовлі, залежить і привабливість прикормки, що використовується. Тому, якщо місце ловлі вибрано вірно, то і результат рибалки навіть із використанням дуже простих прикормок буде хорошим, і навпаки.

 

У випадках, коли рибалка рибу знайшов, але вона не бажає активно годуватися, вирішальну роль відіграє склад прикормки і техніка підгодовування. Слід зауважити, що саме такі ситуації трапляються найчастіше. В такому випадку рибалці доводиться застосовувати складні комбінації підгодівлі з безліччю різноманітних компонентів. Одні компоненти привертають дрібну рибу, яка швидше знаходить прикормку і починає її поїдати. Результати годування дрібноти привертають увагу більшої риби, вона підходить до місця годування і пробує знайти в прикормці компоненти цікаві для неї. Якщо такі складові є, то риба затримується в точці підгодовування, і риболов отримує шанс її зловити. Варіантів і компонентів прикормки безліч, але для того щоб зробити робочу, потрібно розуміти, для чого той чи інший компонент потрібен і чи потрібен він в даному конкретному випадку. Компоненти прикормки прийнято ділити на декілька класів в залежності від їх призначення.

 

Головними компонентами будь-якої прикормки є кормові складові, тобто ті, які риба поїдає. Власне, всі варіанти підгодовування, які застосовувались раніше, складалися майже виключно з кормових компонентів. Це були хліб і всілякі хлібопродукти, різноманітні зернові, картопля, бобові, соняшник, конопля і арахіс. Крім компонентів рослинних, які людина сама споживає, в якості прикормки використовувалось і сире м'ясо, і риба, і хробаки, і личинки комах (мотиль та опариш), і деякі рослини. Рослини у вигляді листя використовувалися також як ароматизатори. Кормові компоненти, здатні довгий час утримати рибу в місці ловлі, але, вони можуть швидко наситити рибу, і тим самим відволікти рибу від наживки, яка знаходиться на гачку.

 

Використання у великій кількості каш, розпарених зерен та інших висококалорійних прикормок зводить рибалку до терплячого, іноді й багатогодинного, очікування того моменту, коли риба знайде наживку на гачку. Таку тактику ловлі можуть обирати, і зазвичай обирають риболови, що живуть в безпосередній близькості від водойми і тому мають можливість кожного разу підгодувати рибу і ловити її. Якщо рибалка немає достатньо часу чекати, коли риба почне клювати, то доводиться подрібнювати кормові компоненти прикормки. Таким чином, щоб насититися рибі, доводиться активно збирати їжу маленькими шматочками. Риба стає більш активною і рухливою, вона починає хапати корм, не лише той, що лежить на дні, а й той, що падає згори або пливе за течією. Ймовірність того, що риба натрапить на приманку, що на гачку, підвищується, а значить підвищуються і шанси на успіх. Однак подрібнені компоненти стають більш легкими, і виникає інше завдання, а як подрібнені компоненти доставити до точки ловлі. Для цього існуюють, так звані, сполучні компоненти, які вводять у склад прикормки. Найбільш поширеними сполучними є вівсяне борошно, мелене печиво, дрібномолоті кукурудзяні сухарі, борошно (найкраще соєве або кукурудзяне), сухе молоко, яєчний порошок.

 

Крім сполучних компонентів рослинного походження, в прикормці найбільш часто використовується глина. Про глину слід сказати окремо. По-перше, глина буває з кислою і лужною реакцією, до речі, як і торф. Це важливо усвідомлювати і знати тому, що лужне середовище руйнуватиме кислі ароматизатори, які зазвичай додають в прикормку. По-друге, глина буває жирною, або не жирною, а від цього саме і залежать її сполучні властивості в складі підгодівлі. Крім того глина може бути вологою, або сухою. Вологу глину використовують коли в якості кормової складової використовуються тваринні компоненти - мотиль, опариш, черв'як, та інш. У всіх інших випадках слід використовувати суху глину, інакше буде неможливо добре і рівномірно перемішати усі компоненти прикормки.


Бувають випадки, коли в якості підгодівлі доводиться використовувати виключно тваринні компоненти з метою активізації риби. Для того, щоб доставити в точку ловлі пучок мотиля чи опариша, застосовують спеціальні клеї в порошку. Після потрапляння у воду клей встигає розчинитися ще до того моменту, поки личинки досягнуть дна. Щоправда, коштують такі клеї не дешево...

 

Сполучні компоненти в прикормці "працюють" до моменту, поки прикормка не досягла дна у випадку ловлі на течії, або до моменту, поки грудка прикормки не потрапить у воду і не почне тонути, коли рибалка проходить у водоймищі без течії, або до моменту, поки підгодовування не досягне рівня півводи, якщо на водоймі сильна поверхнева течія. Далі сполучні компоненти починають заважати прикормці розвалюватися на складові. Залежно від сутуацї це добре, або погано. У випадку коли потрібно, щоб підгодівля після досягнення дна швидше розмивалася, до її складу вводять розпушувачі.

 

Найбільш часто в якості розпушувача використовуються торф, пісок, висівки і сухий квас. Якщо ловля відбувається в стоячій і теплій воді, сухий квас може створити надзвичайний ефект. Після його потрапляння в теплу воду він починає бродити, пузиритися, розвалювати прикормку, піднімати її частки від дна, створюючи тим самим свого роду маленький вулкан спокусливих їстівних частинок. До того ж, сам квас володіє вельми привабливими якостями для риби - він їстівний і має привабливий запах.

 

Використання прикормки з дуже високою концентрацією смачних компонентів може призвести до того, що риба швидко перенасититься і перестане клювати. Тому, якщо риба підійшла і активно клювала кілька хвилин, потрібно підкидати маленькі порції прикормки практично безперервно. Якщо ж при цьому клювання не покращиться, а навпаки, погіршиться, то слід прикормку розбавити. Тобто додати баласт.

Баласт використовують для розведення концентрованої прикормки. Знадобиться він і тоді, коли в прикормці занадто висока концентрація не тільки кормових, а й пахучих компонентів чи добавок. В якості баласту можна використовувати і той же пісок, і висівки, але краще всього використовувати звичайну землю. Важливо те, що землю слід брати саме біля водойми де проходить рибалка. Помічено, що земля сама по собі привертає увагу риби, а розбавлена підгодовуванням - ще більше. До всього іншого, земля ще й надає прикормці природній вигляд. В якості баласту при ловлі на сильній течії добре використовувати невеликі камінчики, що вдавлюють всередину грудки прикормки перед тим як кинути її у воду.


По матеріалам публікацій А. Яншевського

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com