Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
За двома гусьми
( 5 Votes )
Написав Іван Касаткін Переглядів - 3628   
Середа, 17 липня 2013 13:13

Всі добре знають, що полювати відразу за двома зайцями - нічого не здобути. Знають, чим закінчилася історія веселих гусей, що жили у бабусі. Можливо, навіть читали, як полював на диких гусей з бочки Остап Вишня з приятелем.

 

Про справжніх мисливців і говорити нічого: їм то, вже точно відомо, що обережніше і міцніше на рану, ніж гусак, птиці немає.


Знав про все це і я, так, що ж з того, коли наука не чіплялась. Адже говорив же колись дядько, не поминай на полюванні чорта ... Він під любим корчем виявитися може, вуха розвісить і чекає, коли його покличуть...


Стояли ми зорьку на рисових чеках. Тільки-тільки солноворот здійснився. І як добре до новорічного столу смаженого гусака з яблуками подати!


Щосили йшов пізній приліт. Причорноморські лимани огорнув гомін зимуючих зграй. А птах все прибував і прибував. Погода стояла мінлива: то дощ накрапає, то сніг сипле, але для нас вона чисто гусяча. Тут завжди так: тепло-тепло, потім фукне, як з труби, і зачортіли косяки в небі.


Перед тим був я в Остаповишневських місцях тільки раз, коли писав про нього нарис. У ту пору плавні знемагали від спеки. Нині от, в зиму, на гусей подалися. Чеки, начебто, і не в самому березі, а дме порядно. Змерз і в арик опустився - все менше, за шию, холодить. І праворуч, і подалі, товариші мої пострілюють, а у мене-то всього нічого: селезень, та шилохвіст зальотні... Жую всухом'ятку бутерброд, сумно так, без апетиту. Та й звідки йому взятися - облітає мене птах.


Буває, мисливці удачу собі наманюють. Ну, там, до Господа звертаються, мовляв, пішли хоч пір'їнку, хоч шерстинки жмут. Не знаю, але, кажуть, допомагає. Сам-то я не пробував, та й приговірок, щось не пригадую. І тут, ніби, хто смикнув мене. Захотілося вголос висловити бажання вполювати гусака. Я й гаркнув на все горло - все одно нікого, стою, як перст. Тільки вийшло не звернення до Всемогутнього, а якраз навпаки: - "Чорт і що, а не місце, гниль болотна", - і запустив недоїдену кірку в очерет. Поліз на дамбу, збираючись пошвидше, забратися з нефартового номеру. Пустозоряний вихід. Раптом чую:

 

- "Ка-га, ка-га ..." І ближче, ближче ... - Нарешті! Давай, давай же. А гуси лівіше беруть, ось-ось вислизнуть.

 

Таки, дістав я останнього з клину. Зрізав начисто. Біжу і сміюся: - "Ну, ось і чорт пособив. Ні, брехня все це. Сам налетів. Сірий!". Так удруге промовив я бісівське ім'ячко на тому полюванні.


Обтер гусака від бруду і поклав на суху кочку. Стало значно веселіше. Подивився на гусака і думаю, що нікуди йому тепер, крім новорічного столу, не дітися.


Недовго й чекав, як прорізалися з туману білолобики: "- Кью-кью-коц, ки-лик ... ки-лик", - перемовляючись про щось своє летить на кормові поля зграя.


Стріляти довелося по косій, але під перо і крайній гусак ганчіркою звалився в очерет.


- По-о-о-о-перло, лиха біда ...


Провозився у пошуках білолобика не так вже й довго, а коли повернувся до заповітної кочки, "сірий" мене не зустрічав. Його просто не було, так ніби я і не клав його власними руками.


- Куди ж ... ожив, пішов ... - ніс я нісенітницю і гарячково оглядався,  тримаючи в одній руці рушницю, в іншій - білолобика, поки не примітив свіжий слід на мілководді - розсунуту ряску. Він йшов в очерет. Було ясно, що гусак якимось дивом отямився і драпанув від мене подалі. Ось так, запросто, розлучитися зі здобиччю, коли майже відчуваєш запах її до бронзового засмаженої шкірки? .. Я швиденько поклав другого гусака на місце втікача і почав переслідування. Мілководдя розливу поступово робилося глибшим. Вже й щиколотки зникли в булькаючій рідині. Піде на глибину - не дістати. Але слід повернув у прибережжя і потягнувся вздовж дамби. Кілька дрібних пір'їнок підказували мені, що птах близько і далеко піти не зможе. Додавши ходу, я побачив крізь просвіт очерету щось білясте, немов світло в кінці тунелю, це потішило мій погляд. Видно, до кочки приторочився, шахрай.


- Ні-і, якщо ти не дійшов, мене не підпустиш. Я тебе для вірності і ... бац! - Тільки пух закрутився хмаркою. Підходжу і очам не вірю. Пух є, навіть багато, а гусака немає ...


- Чи не витрусив ж я тушку, не втік же голий гусак знову, - мучуся безглуздими питаннями і відчуваю, що від хвилювання покриваюся потом.
Абсолютно приголомшений, дивлюся я на закривавлене гусяче оздоблення. Пір'я розлетілося широко, а легкий підпушок кружляв і зависав над місцем дивного зникнення моєї здобичі.


Продовжувати пошуки не мало сенсу, і я ще раз чортихнувся. Тепер вже на адресу гусака: - "Щоб тебе чорти забрали!"


- "Брали, брали", - відгукнулися ехом плавні, і мені здалося, ніби, в глибині очеретів хтось закашлявся і зло зареготав.


Шкода було сірого. Я нарікав собі, що не загорнув йому голову під крило, як проробляють це з домашньою птицею господині. Тоді б не пішов, а так ...


- Гаразд, - заспокоював я себе, - піду, може ще пощастить. На крайній випадок білолобик залишився.


Уявіть собі ступінь моєї розгубленості і обурення, коли на кочці не виявилося і його.


Пояснити чергову пропажу в другий раз ожилим підранком було неможливо. Факт зникнення білолобика обрушився на мене, як неждане сонячне затемнення, як ... Я мало не заплакав від розпачі і почав гарячково шурухтіти чоботом у траві. Порожньо.


- Що за напасть, може, хто з мисливців не по-доброму жартує? Адже, так. Ну, дізнаюсь, мало не здасться! - Придумував я кару зловмисникові, обстежуючи місце "злочину" у пошуках доказів.


Незабаром я їх знайшов. Другий слід, як дві краплі води схожий на перший, виднівся у плавні, тільки повертав в протилежну сторону, немов козачі вуса. Було від чого задуматися. Вже й не до полювання, коли твориться бог зна - що.


Постріли помалу стихали. Гусь пройшов. Я знав, що качка в день ще стане мотатися, і постояти ще можна, але втіхи в цьому мало. Так опрофанитись з гусьми! ... До табору йти не хотілося. Розповісти - засміють. Зійшовши на дамбу, я повільно тягнувся до машин. В такт кроків човгав по чоботу селезень, щомиті нагадував про зниклих гусей.


Так би я і залишився в невіданні, будуючи припущення про підступність мисливців, якби не побачив з висоти дамби, як якийсь звір метнувся з-під неї в укриття. Секунду він затримався, перш ніж зникнути за щільною стіною очерету і я відразу впізнав в ньому шакала. У зубах звір тримав недоїденого гусака. Вистрілити я не встиг. Злодюга натурально розчинився в очеретах. І ніби полегшало - товариші виявилися ні при - чим. Дружно співчували.


Дичину до новорічного столу я, все ж, привіз. У нас не прийнято, щоб у колективі хтось порожній повертався з полювання.


Гості дуже хвалили і гусака, і мене, і господиню. Мені ж гусак здався дещо жорстким: ноша-то чужа. Про свої: "сірого і білого", я промовчав.иАдже Новий Рік. І чесно скажу, хоч не вірю я в "нечисту", а з того полювання на номері більше ніколи чортів і їх рідні не поминаю.

Іван Касаткін


 

Что толкает туриста покорять новые маршруты? Желание остаться наедение с природой, выход за рамки обыденности, увидеть то что не дано другим, жажда приключений? Наверное каждому свое, а усилить все это и открыть новые грани может необычный поход по Крыму от компании traveller. Турпоход с необычной идеей длится несколько дней и открывает в Вас новые качества и возможности которые пригодятся Вам и в повседневной жизни.

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com