Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Хижак сумує за підстреленою самицею?
( 2 Votes )
Написав Олег МІРОШНИЧЕНКО Переглядів - 2448   
Середа, 01 квітня 2015 16:16

Ця історія почалася ще 24 лютого, ввечері. Сутінки потроху вкривали землю, коли мешканка Хотунич (Щорського району Чернігівської області) почула, як надворі верещить свиня. Жінка вийшла на ганок і побачила, що «якийсь пес» гризе худобину за вухо. Хотіла його відігнати – та де там, звір ошкірився у відповідь і клацнув зубами. Миттю прийшло усвідомлення: та це ж вовк! Господарі обійстя забили на сполох. Оперативно відреагував один із сусідів, прибігши з рушницею. А тим часом непроханий гість спочатку забіг у сарай, потім – подався в огороджений садок, де гуляла телиця, й спробував її схопити за горлянку. Врешті-решт вовк повернувся до дворища, де його й поклали на землю першим же пострілом, упритул.



Пізніше на місце події за викликом прибули ветеринари. Як розповів «Променю» начальник райветлікарні Андрій Лопатін, він разом зі своїми колегами – Андрієм Лосем та Яною Терещенко – виїхали в Хотуничі й оглянули застреленого вовка. (Це була вовчиця). За усталеною процедурою взяли у мертвої тварини зразки мозку – для дослідження на сказ. (Згодом з'ясувалося, що вона дійсно хвора). З огляду на ситуацію господарям рекомендували зарізати свиню, а телицю – пролікувати. З початку 2015 року це перший випадок захворювання на сказ у нашому районі. Торік, наприкінці жовтня, захворів кіт-приблуда у Нових Боровичах. Одна місцева мешканка підгодовувала його, а він її вкусив. До того ж встиг кинутися на чоловіка, котрий намагався дрючком втихомирити агресивну істоту. Згодом через таку подію село оголосили неблагополучним населеним пунктом щодо сказу. Тоді ветеринарна служба вжила відповідні заходи: провела щеплення домашніх тварин, посилила санітарно-просвітницьку роботу тощо. Аналогічний підхід застосовано і тепер – у Хотуничах та у сусідній Камці. Щоправда, далеко не всі громадяни розуміють гостроту проблеми, дехто відмовляється, щоб їхні домашні улюбленці пройшли вакцинацію. (До речі, безкоштовно). Через подібне ставлення вони наражають на потенційну небезпеку здоров'я не лише своє, але й оточуючих людей. Адже, скажімо, кіт – тварина вільна у пересуванні, нерідко буває в природних угіддях, ареал його полювання майже однаковий з лисицею, а об'єкт – миші. Тобто «підхопити» сказ у даному випадку доволі просто. І поширити його – теж...

підстрелена вовчиця
Коли вовчицю застрелили, справа на цьому не завершилася. Десь через тиждень, у темну пору доби, на околиці Хотунич в районі тракторного стану почулося вовче виття. А ще через тиждень, але вже вранці одна мешканка села, йдучи вулицею, побачила вовка, який стояв у заростях неподалік нежилого будинку.


Прокоментувати цю ситуацію взявся голова райради Українського товариства мисливців та рибалок Микола Мураха. За його словами, вбита вовчиця була дуже худою, на вигляд мала десь 3 роки. Дійсно, її поведінка мала невластиві ознаки, що непрямо підтверджує захворюваність на сказ. Хоча з іншого боку – не дивно, що дикі тварини вільно заходять на територію села: там чимало покинутих обійсть, дворища й вулиці багато де позаростали чагарниками і бур'янами, тож звірина почувається там доволі вільно. Загалом візит вовка у кошару чи хлів – звична річ, про таке навіть у дитячих казках згадується. Голод, як відомо, додає сміливості. Біологія сіроманців відома. Шлюбний період (гон) триває у них протягом лютого. З моменту парування самець і самиця тримаються разом. Вовченята народжуються в лігві через 62-65 днів. Їх буває від 1 до 12, хоча зазвичай – 4 або 6. Вовчиця вигодовує малюків молоком до півторамісячного віку, пізніше вони переходять на «м'ясний раціон». Саме у час зміни характеру харчування вовченята відчувають перший голод і починають підвивати.


Якщо вести мову про випадок у Хотуничах, то протягом останніх 25 років у радіусі 10 кілометрів довкола села вовчих лігвищ не виявляли. Однак успішні полювання на хижаків були, навіть мисливські тури організовували. Здебільшого – в урочищах Староруднянська дача і П'ятирядовий ліс. Також люди неодноразово бачили вовків – зокрема, в районі так званого 102-го кілометра, й чули їхнє виття. Пояснення є простим: поруч - урочище В'юнище, де вдосталь копитних тварин, тих таки косуль. Де пахне здобиччю – там і сіроманці. Судячи з напрямку слідів, більшість вовків на цій місцевості прийшлі, бо для них не дивина здійснити вночі «рейд» довжиною кілометрів у тридцять.


Після повідомлень про неодноразові появи вовка під Хотуничами єгерський склад райради УТМР здійснив три виїзди в тамтешні угіддя, але знайти хижака не пощастило. Тому місцевому мисливцю В.Ващенку було доручено спостерігати за ситуацією, а у разі виникнення якихось ексцесів – оперативно повідомити про це. Тоді, скоріш за все, доведеться влаштувати великий загон на звіра.


Не виключено, що вовк, тримаючись неподалік Хотунич і час від часу виючи, таким чином висловлює тугу за застреленою самицею. Чи довго це триматиме – покаже час.

 

Олег МІРОШНИЧЕНКО, фото Андрія ЛОПАТІНА

 



Коментарі  

 
#4 Олег2 17.06.2016 08:34
Волки живут стаями и внутри стаи у них наблюдаются длительные отношения между самцами и самками . В теплый период года пары бывает живут и особняком , особенно в период выращивания потомства . Скорее всего это был один самец и вряд ли он снова вернется к людским жилищам . Волк подходит так близко к жилищу человека только с голодухи зимой , или от болезни . Так что самец скорее всего не будет нападать на жилища людей и снова уйдет в лес .
 
 
#3 Ирина C 19.01.2016 15:53
Случаев нападения диких животных на сельские хозяйство за последние годы очень умножилось. На мой взгляд этому способствуют сами люди, вырубание лесов давно к этому ведет. Волкам нечего есть вот они и пришли к людям.
 
 
#2 Роман 34 28.12.2015 12:55
Действительно, очень обидно за волка, который скучает за своей спутницей. Очень душевная и трогательная история. Интересно, чем же все это закончится и поймают ли волка, а может и застрелят.
 
 
#1 Ольга25 29.10.2015 17:56
Жах який з тими вовками і сказами!
Мій брат живе у глухому селі, поруч жили дві бабусі, так пару років тому навесні до них теж вовк навідався, хотів собаку загризти. Так бабусі, а їм вже обом років за 80, взяли дрючки і пішли бити вовка. Відбили собаку, вовка поранили серйозно, але він утік. Теж, мабуть, скажений був, а може, дуже голодний.
Трішки шкода вовка, який за вовчицею сумує...
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com