Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Під селами Піщанка і Заріччя застрелено двох вовків
( 3 Votes )
Написав Олег МІРОШНИЧЕНКО Переглядів - 1710   
Субота, 05 березня 2016 12:50
Андрій ПРЕСНЯКОВ,  єгер обходу №5Правду кажучи, цієї зими зграї сіроманців неодноразово були помічені біля доброго десятка населених пунктів Щорського району Чернігівської області. І хоча в більшості випадків хижаки не виявляли агресії щодо людей або  свійських тварин, проте наслідки від вовчих полювань усе ж таки не забарилися. То навідаються до чийогось обійстя і зжеруть в’єтнамське порося, то край села роздеруть козу. А найсвіжіший приклад – це коли минулого тижня у Піщанці кілька вовків просто на городі старенької мешканки села розшматували  її собачку... Залишити без уваги подібну ситуацію було б явною необачністю. 
 
 
Андрій ПРЕСНЯКОВ, 
єгер обходу №5:
 
 
- Територія мого обходу – це понад 11 тисяч гектарів. В його межах – зокрема в урочищі В’юнище – тримаються лосі, косулі, зайці, є тетерук і куріпка. (Раніше було багато дикого кабана, але африканська чума свиней катастрофічно зменшила його поголів’я). Словом, інтерес вовків до цієї місцевості цілком логічний. Взимку я щомісяця фіксував по два або три  заходи хижаків на В’юнище. Їхніх маршрутів було два – з півдня між селами Смяч і Стара Рудня, і з північного сходу – вони з’являлися із Єлінського лісу, в районі урочища Кут переходили по кризі річку Снов і повз Старі Боровичі та Гвоздиківку діставалися в багаті на дичину угіддя. Зазвичай зграї налічували від трьох до п’яти  особин. Ці візити були результативними, я чотири рази знаходив рештки косуль і неодноразово – інших тварин. 
 
 
Зранку 27 лютого, в суботу, я виїхав в угіддя. Північніше від Заріччя знайшов нічні сліди вовків, трохи  припорошені снігом. Незабаром мені зателефонував колега, єгер з сусіднього обходу Олександр Надточій. Сказав, що з іншого боку цього села він побачив більш свіжий слід. Близько опівдня ми приблизно визначили місцину, де вовки могли зупинитися на днювання. Це були дикуваті хащі – ліс, поруч поля, подекуди зарослі верболозом та самосійкою берези. У мене в машині було близько кілометра прапорців, тож ми обнесли „кочергою” доволі велику ділянку. Я став за кущем на номер, а колега пішов у загін. Десь через двадцять хвилин на край лісу  вийшов вовк і зупинився перед старою сіножаттю. До нього було 50 кроків (це потім порахував, коли йшов добирати підранка). Моя рушниця – ТОЗ-34 – не схибила. (У стволі був стандартний магазинний патрон з дванадцятьма картечинами). Після  пострілу на тулубі хижака біля правої лопатки виступила кров. Він побіг, але через 120 метрів зупинився й приліг. Коли я наблизився до нього - підвівся, тож  довелося його добити ще одним пострілом. Майже відразу після того, лише на якусь мить, вдалося побачити другого сіроманця, який мчав уздовж  лінії прапорців... Він утік. А ще через деякий час ми знайшли на лугу сліди  і третього вовка.
 
 
єгер Олександр Надточій
 
 
Я мисливець з 25-річним стажем, але вовка вполював уперше. Було цікаво. 
 
 
Володимир КАЧАН, 
єгер обходу №1:
 
 
- Про те, що в угіддя біля Піщанки та Жоведі навідуються вовки, я знав добре. Знаходив їхні сліди, та й кількість косулі  відчутно зменшилася протягом зимових місяців.  Хижаки добре знали, де тримається їхня „кормова база” – зокрема,  коло старого саду. Також вони намагалися  полювати на бобрів, „пробивали” старі „хатки”, але  коли зникла крига на водоймах – упіймати вертлявих тварин уже не могли. У січні під Жовідь приходила зграя з п’ятьох хижаків. У четвер, 25 лютого, на світанку пара вовків зайшла асфальтованою дорогою просто у сусідню Піщанку, згодом звернула на бічну вулицю й на городі вони розшматували собаку – від нього лишилася пляма крові й трохи шерсті на землі. (Власниця-пенсіонерка за ним щиро плакала). Наситившись, звірі пішли від села у західному напрямку.
 
 
Володимир КАЧАН,  єгер обходу №1
 
 
У п’ятницю випав сніг, тож у вечірніх сутінках я вибрався в поле під Жовідь і швидко знайшов вовчі сліди, які вели у бік Піщанки. Було схоже, що сіроманці дотримуються певного маршруту. Тому наступного дня,  ще о 4 годині ночі, довелося сісти у засідку на можливому напрямку їхнього виходу до села. Вже  почало трохи світати, коли приблизно за 70 метрів на відкриту місцевість вийшов вовк і посунув кудись у протилежний від мене бік. Але незабаром з’явився і другий, за якихось 40 метрів. Саме в нього я й поцілив – зарядом зі шроту „чотири нулі”. Почув, як звір хрипить. (Згодом з’ясувалося – йому пошкодило легені й перебило лапу). Але підранок почав тікати, відійшов на метрів 60 й лише потім упав. Чесно зізнаюся – доки добре не розвидніло, бажання наблизитися до нього у мене не було. Коли спочатку підійшов до місця виходу хижака з лісу – побачив на снігу котвище, плями крові. А вже подалі лежав вовк, який не подавав ознак життя. На вигляд йому десь років з чотири, зуби вже  жовтуваті. Але великий, „затягнув” на 44  кілограми. Видно, хворів, бо місцями, особливо на хвості, не мав шерсті.  І кліщів на ньому висіло повно... В моїй мисливській біографії це вже третій вовк. 
 
 
Олег МІРОШНИЧЕНКО
 
-----
Что может лучше восполнить силы и наполнить организм энергией нежели отдых в Карпатах? Кристально чистый воздух, неимоверной красоты пейзажи, изысканая экокухня и множество развлечений или же наоборот, полный покой - все это Вас ждет в Гранд Отеле Пилипец.
 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com