Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Лось! Хто наступний?
( 1 Vote )
Написав Роман НОВІКОВ Переглядів - 1527   
Четвер, 30 березня 2017 11:22

Лось3 лютого 2017 року Наказом міністра екології було заборонено полювання на лося в Україні на 25 років. За достовірною інформацією, в Мінекології зараз йде обговорення про аналогічний мораторій на всі види мисливських парнокопитних.

Ще восени 2016 р. Київський еколого-культурний центр (КЕКЦ) розпочав чергову «природозахисну» кампанію «Врятуємо лося в Україні!», однією із завдань якої було закриття полювання на лося в Україні на 25 років. Потім до «кампанії» було притягнуто нардепа Ігоря Луценка, через якого було організовано депутатський запит до міністра екології О. Семерака, пропонуючи ввести мораторій на добування лося. Після звернення КЕКЦ, у грудні заборону полювання на лося підтримала Громадська рада при Мінприроди.


Для розкрутки «антимисливської кампаній» були підключені ЗМІ, куди було вкинуто кілька замовлених публікацій, авторами яких були В. Борейко, І. Парнікоза, О. Листопад. Думаю більшість наших читачів ознайомлені з цією «творчістю».


«Головний» еколог країни через інтернет закликав суспільство рятувати лося: «З боку мисливців і пари продажних екологів в інформаційне поле запускаються брехливі міфи про те, що полювання на лося закривати не треба, мовляв, мисливські господарства тоді будуть не зацікавлені в його охороні. Хто заважав мисливським господарствам весь час охороняти лося, але ж його поголів'я у порівнянні з 1991 р. скоротилося у кілька разів. На початку 90-х років саме під приводом, щоб зацікавити мисливські господарства, було дозволено комерційне полювання на червонокнижного зубра. Мисливські господарства стали наживатися на його відстрілах, у результаті його чисельність з 720 голів впала до 180. Тому ми не хочемо більше подібних експериментів. Мисливцям вірити не можна і покладатися на мисливські господарства сенсу немає. Бо найбільший браконьєр у районі – це єгер і директор мисливського господарства, які бажають задовольнити за рахунок полювання багатих клієнтів...»


25 січня у Мінекології відбулося обговорення доцільності введення заборони полювання на лося за участю нардепа І. Луценка, науковців Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена, фахівців Держлісагентства, УТМР, НД інституту лісогосподарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького, представників преси, екологічної громадськості, Громадської ради при Мінприроди. На зібрані було запропоновано провести відповідні наукові дослідження стану популяції лося та доцільності заборони полювання на цей вид. Але вже 3 лютого без відповідних досліджень, наукових висновків та Програми збереження цього виду міністр екології О. Семерак підписав Наказ про заборону полювання на лося по всій території України строком на 25 років. Він пояснив це тим, що: «Якщо відверто, то з мораторієм ми запізнилися років на 20–30. Зараз, за різними підрахунками, популяція лосів в Україні налічує від 2 до 6 тисяч особин. Тоді як у Білорусі та Польщі близько 30 тисяч».


Але всі екологи чомусь забувають згадати, що у тій же Білорусі полювання дозволено офіційно і поголів'я лося, як й інших мисливських тварин, там росте з кожним роком.


На жаль, міністр не прислухався до думок інших депутатів і громадських організацій, які наводили інші аргументи та факти.


Наприклад, до Народного депутата ???, який у своєму звернені до О. Семерака наголосив, що: «...Жодна екологічна організація не займається примноженням тваринного світу, на відміну від мисливського господарства. Проект Наказу про заборону полювання на лося відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не оприлюднювався міністерством з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Будь-яка заборона не дає результату, якщо не буде охорони угідь та суворої відповідальності за незаконне добування мисливських тварин, а тільки призведе до: відмови користувачів від мисливських угідь, збільшення фактів браконьєрства, зменшення популяції диких тварин (як це відбулося із зубром і ведмедем)».


Депутат звернувся до міністра з проханням переглянути прийняте рішення з урахуванням думки наукових установ, екологічних організацій, користувачів мисливських угідь та громадськості.


Українське товариство мисливців і рибалок теж оприлюднило своє звернення щодо мораторію: «Багатотисячний колектив мисливців УТМР стурбований підписаним міністром екології Наказом № 41, який не погоджено з Державною регуляторною службою. Цей наказ зачіпає (порушує) права, свободи і законні інтереси громадян (мисливців), а також користувачів мисливських угідь. Крім того, наказ прийнятий з порушенням вимог статті 22 п. 4 Закону України «Про громадські об'єднання» де зазначено, що подібні нормативно-правові акти повинні обговорюватися з громадськими організаціями, яких це стосується і враховувати їх інтереси. Слід зазначити, що введення мораторію полювання на лося терміном на 25 років, позбавить користувачів мисливських угідь мотивації інвестувати у відтворення популяції лося. Як наслідок – можемо втратити те, чого вдалося досягти за останні 10 років, а саме: приріст популяції з 4,5 тисячі голів до 6,4 тисячі голів.


Заборона полювання лося, як і на будь-який інший вид копитних тварин, може розповсюджуватися лише на ті території, де його чисельність нижче допустимої – для таких господарств ліміти на добування не затверджуються.


Вважаємо, що держава, в першу чергу, має направити зусилля на боротьбу з браконьєрством, і підтримувати, а не позбавляти заборонами, бажання користувачів мисливських господарств збільшувати поголів'я диких тварин.


Пропонуємо, за участю фахівців мисливського господарства, науковців, екологів та громадськості провести якісні обліки чисельності лося, а за результатами обліку приймати виважені щодо подальшого використання та відтворення цього виду».


Іван ШереметКоментар
Іван Шеремет, начальник управління мисливського господарства Держлісагентства:


– Приймати категоричне рішення щодо заборони використання лося, як мисливського виду, не є правильним. Необхідно було спочатку ретельно вивчити стан популяції цього виду, тим більше, що цьогорічна зима дозволяла провести ефективні таксації. Багато науковців були готові провести відповідні дослідження, суспільство та громадські екологічні організації чекали на обговорення згаданого питання. Тим більше, що таке рішення було прийняте на нараді Громадської ради при Мінекології.


Звинувачення Національної комісії з питань Червоної книги щодо неправдивих статистичних даних чисельності лося, які надаються у Держстат користувачами мисливських угідь, – є безпідставними. Тим більше, при формуванні таких висновків науковцями не було зроблено жодного офіційного запиту стосовно такої статистики і жодного наукового дослідження з вивчення цього мисливського виду, тому їхні заяви є простим припущенням.
Низька чисельність лося в Україні пов'язана, по-перше, з тим, що він не є типовим представником місцевості нашої країни, невелику його чисельність ми можемо спостерігати у північних регіонах – Київська, Волинська, Житомирська та Чернігівська області. Найбільш придатний ареал в Європі для популяції лося – це Білорусь, північ Росії та Польщі, Прибалтика та Скандинавія.


Користувачі мисливських угідь підтверджують, що чисельність лося в угіддях відповідає дійсності.


Щодо збільшення ліміту на добування лося за останні кілька років, то на це були відповідні законні підстави. Для отримання ліміту користувачу відповідно до результатів обліків необхідно мати оптимальну чисельність певного мисливського виду і тільки у цьому випадку можна отримати ліцензії на добування. Обліки проводяться у присутності фахівців кількох державних відомств та адміністрацій, а самі Ліміти затверджує Мінекології та Мінагрополітики.


Добування кількох голів лося на одну ліцензію або по ліцензії на іншу тварину, як стверджують екологи, теж викликає здивування, адже жоден користувач не буде свідомо знищувати популяцію лося у своїх угіддях. Полювання на лося зараз коштує 25–30 тис. грн і добувати його за ліцензією, наприклад, на кабана вартістю 5 тис. грн, не дозволить жоден директор мисливського господарства, бо де сенс працювати собі у збиток.


Після застосування мораторію на 25 років на добування лося жоден користувач, який отримав угіддя на 15 років, не буде займатись охороною, відтворенням та збільшенням поголів'я цього виду, бо він йому тепер не цікавий. У результаті це призведе не до росту чисельності лося, а навпаки.
Яскравий приклад – Чорнобильська зона, де будь-яке полювання заборонено вже 30 років і що, де стада оленів, зубрів, кабанів... а от зграй вовків та бродячих собак там достатньо.


А що стосується того, що мисливці вбивають самців заради рогів, та плутають самок з самцями, можу апелювати, бо сам мисливець і можу з впевненістю сказати, – відрізнити самця без рогів від самки – не складно. Тим більше, що при кожному індивідуальному полюванні з мисливцем завжди присутній єгер, який допоможе зорієнтуватись та не дозволить добути тварину не тієї статі чи виду. Стосовно лосиного трофея, то роги лося європейського мають найнижчі оцінки, порівняно з його північними родичами або, наприклад, зі скандинавським чи канадським лосем, тому попиту на трофей нашого лося майже немає.


Микола ШулярКоментар
Микола Шуляр, голова ВР УТМР:


– Для тих, хто не пам'ятає, хочу нагадати, що Україна вже має досвід заборони полювання, в тому числі, по лосю. Результатів такі дії не дали жодних. Річ у тому, що буд-який мораторій повинен бути науково доведений, а у разі його застосування повинен супроводжуватись державною підтримкою – заходами зі збереження, охорони та відтворення цього виду. Таких заходів не було і раніше, і зараз не передбачено.


Користувач, який отримав угіддя на 15 років, не маючи права полювання на той чи інший вид – не буде вкладати кошти в охорону та відтворення цього виду. Натомість, якщо у регіонах, на думку контрольних органів чи науковців, спостерігається зменшення щільності будь-якої мисливського виду, то держава має достатньо важелів для обмеження його використання за допомогою лімітів тощо, для цього не потрібен мораторій. А для того, щоб з'ясувати чи існує реальна проблема з лосем, треба провести таксації за участю науковців та громадських екологів тощо, але чомусь це ні кому не цікаво. Мисливські угіддя нашого Товариства не є ареалом мешкання лося, тому його у нас майже немає, але дивують підходи вирішення таких важливих питань, такими темпами ми можемо втратити все мисливське господарство. Хто ж тоді буде займатись охороною та відтворенням диких тварин? Екологи? Треба не забороняти, а контролювати та допомагати у боротьбі з браконьєрами. Обмежувати добування певних видів тварин необхідно тільки тим користувачам, у яких спостерігається зниження щільності тварин або були виявлені зловживання. Можна передбачити скорочення строків полювання на лося та дозволити тільки індивідуальне полювання на самця, але повна заборона – це шлях у нікуди.


Олександр БезкоровайнийКоментар
Олександр Безкоровайний, голова Асоціації користувачів мисливських та рибальських господарств України:

 

– На останок цієї публікації про невеселі події у мисливському господарстві, хочеться розказати один анекдот:

«Витягли із коми одного чоловіка і запитують:

– Що ти там бачив?

Він відповідає:

– Я бачив той світ, там немає раю, всі в одному місці – жінки, чоловіки, коти, собаки, кури, кури, кури, кури... люди зупиніться, перестаньте їсти курей!»
Це я до подвійної моралі людей, які прагнуть врятувати вовків, перелітних гусей та качок, борсуків, лосів... з'їдають за своє життя сотні, тисячі курей, свиней, корів... а вони що, – не тварини? Чи вони жити не хочуть? Чого вони не борються за життя домашніх тварин, яких забивають у тисячі разів більше, ніж добувають мисливці, займаючись, до речі, теж господарською діяльністю.
Відповідь напрошується сама: «Хто платить, той і музику замовляє», а точніше, кого на цей раз будемо захищати... А чого захищають саме диких тварин, тому що проти мисливців легко боротись, тому що мисливці слабка громада, яка немає впливу і поваги суспільства. Ціла галузь, сотні тисяч мисливців не можуть відстояти свої права, протистояти «головним екологам», яких можна порахувати на пальцях однієї руки. Робіть висновки, шановні мисливці і користувачі мисливських угідь.

 

Анатолій Голубченко

Коментар
Анатолій Голубченко, президент ФМСУ:


– Як тільки заборонять полювання на копитних, всі користувачі мисливських угідь втратять цікавість до цього виду господарства і перестануть цим займатись, а це означає, що не буде ні охорони, ні підгодівлі, ні розведення тварин, нічого... одне суцільне браконьєрство. Браконьєрство, боротьба з яким є неефективною і тому, що відсутнє належне законодавство та допомога з боку держави. Відсутність розуміння того, що саме завдяки мисливському господарству та мисливству, яке є його невід'ємною частиною, зберігається оптимальне поголів'я диких тварин, призведе до того, що вже за рік Україна втратить основну популяцію всіх диких парнокопитних, адже вони стануть легкою здобиччю браконьєрів і «голодної» зими.

Роман НОВІКОВ

-----

Любите путешевствовать? Собираетесь в Астану? Предлагаем Вам обратить внимание на шикарный хостел в Астане. Все детали на сайте.  Лушчих условий за такую цену попросту не найти.

3 лютого 2017 року Наказом міністра екології було заборонено полювання
 
на лося в Україні на 25 років. За достовірною інформацією, в Мінекології зараз
 
йде обговорення про аналогічний мораторій на всі види мисливських
 
парнокопитних.
 
Ще восени 2016 р. Київський еколого-культурний центр (КЕКЦ) розпочав
 
чергову «природозахисну» кампанію «Врятуємо лося в Україні!», однією із
 
завдань якої було закриття полювання на лося в Україні на 25 років. Потім до
 
«кампанії» було притягнуто нардепа Ігоря Луценка, через якого було організовано
 
депутатський запит до міністра екології О. Семерака, пропонуючи ввести
 
мораторій на добування лося. Після звернення КЕКЦ, у грудні заборону
 
полювання на лося підтримала Громадська рада при Мінприроди.
 
Для розкрутки «антимисливської кампаній» були підключені ЗМІ, куди
 
було вкинуто кілька замовлених публікацій, авторами яких були В. Борейко, І.
 
Парнікоза, О. Листопад. Думаю більшість наших читачів ознайомлені з цією
 
«творчістю».
 
«Головний» еколог країни через інтернет закликав суспільство рятувати
 
лося: «З боку мисливців і пари продажних екологів в інформаційне поле
 
запускаються брехливі міфи про те, що полювання на лося закривати не треба,
 
мовляв, мисливські господарства тоді будуть не зацікавлені в його охороні. Хто
 
заважав мисливським господарствам весь час охороняти лося, але ж його
 
поголів'я у порівнянні з 1991 р. скоротилося у кілька разів. На початку 90-х років
 
саме під приводом, щоб зацікавити мисливські господарства, було дозволено
 
комерційне полювання на червонокнижного зубра. Мисливські господарства
 
стали наживатися на його відстрілах, у результаті його чисельність з 720 голів
 
впала до 180. Тому ми не хочемо більше подібних експериментів. Мисливцям
 
вірити не можна і покладатися на мисливські господарства сенсу немає. Бо
 
найбільший браконьєр у районі – це єгер і директор мисливського господарства,
 
які бажають задовольнити за рахунок полювання багатих клієнтів...»
 
25 січня у Мінекології відбулося обговорення доцільності введення
 
заборони полювання на лося за участю нардепа І. Луценка, науковців Інституту
 
зоології ім. І.І. Шмальгаузена, фахівців Держлісагентства, УТМР, НД інституту
 
лісогосподарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького, представників преси,
 
екологічної громадськості, Громадської ради при Мінприроди. На зібрані було
 
2
 
запропоновано провести відповідні наукові дослідження стану популяції лося та
 
доцільності заборони полювання на цей вид. Але вже 3 лютого без відповідних
 
досліджень, наукових висновків та Програми збереження цього виду міністр
 
екології О. Семерак підписав Наказ про заборону полювання на лося по всій
 
території України строком на 25 років. Він пояснив це тим, що: «Якщо відверто,
 
то з мораторієм ми запізнилися років на 20–30. Зараз, за різними підрахунками,
 
популяція лосів в Україні налічує від 2 до 6 тисяч особин. Тоді як у Білорусі та
 
Польщі близько 30 тисяч».
 
Але всі екологи чомусь забувають згадати, що у тій же Білорусі полювання
 
дозволено офіційно і поголів’я лося, як й інших мисливських тварин, там росте з
 
кожним роком.
 
На жаль, міністр не прислухався до думок інших депутатів і громадських
 
організацій, які наводили інші аргументи та факти.
 
Наприклад, до Народного депутата ???, який у своєму звернені до О.
 
Семерака наголосив, що: «...Жодна екологічна організація не займається
 
примноженням тваринного світу, на відміну від мисливського господарства.
 
Проект Наказу про заборону полювання на лося відповідно до вимог Закону
 
України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської
 
діяльності» не оприлюднювався міністерством з метою одержання зауважень і
 
пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Будь-яка заборона не дає
 
результату, якщо не буде охорони угідь та суворої відповідальності за незаконне
 
добування мисливських тварин, а тільки призведе до: відмови користувачів від
 
мисливських угідь, збільшення фактів браконьєрства, зменшення популяції диких
 
тварин (як це відбулося із зубром і ведмедем)».
 
Депутат звернувся до міністра з проханням переглянути прийняте рішення з
 
урахуванням думки наукових установ, екологічних організацій, користувачів
 
мисливських угідь та громадськості.
 
Українське товариство мисливців і рибалок теж оприлюднило своє
 
звернення щодо мораторію: «Багатотисячний колектив мисливців УТМР
 
стурбований підписаним міністром екології Наказом № 41, який не погоджено з
 
Державною регуляторною службою. Цей наказ зачіпає (порушує) права, свободи і
 
законні інтереси громадян (мисливців), а також користувачів мисливських угідь.
 
Крім того, наказ прийнятий з порушенням вимог статті 22 п. 4 Закону України
 
«Про громадські об’єднання» де зазначено, що подібні нормативно-правові акти
 
повинні обговорюватися з громадськими організаціями, яких це стосується і
 
враховувати їх інтереси. Слід зазначити, що введення мораторію полювання на
 
лося терміном на 25 років, позбавить користувачів мисливських угідь мотивації
 
інвестувати у відтворення популяції лося. Як наслідок – можемо втратити те,
 
чого вдалося досягти за останні 10 років, а саме: приріст популяції з 4,5 тисячі
 
голів до 6,4 тисячі голів.
 
Заборона полювання лося, як і на будь-який інший вид копитних тварин, може
 
розповсюджуватися лише на ті території, де його чисельність нижче
 
допустимої – для таких господарств ліміти на добування не затверджуються.
 
Вважаємо, що держава, в першу чергу, має направити зусилля на боротьбу з
 
браконьєрством, і підтримувати, а не позбавляти заборонами, бажання
 
користувачів мисливських господарств збільшувати поголів’я диких тварин.
 
3
 
Пропонуємо, за участю фахівців мисливського господарства, науковців, екологів
 
та громадськості провести якісні обліки чисельності лося, а за результатами
 
обліку приймати виважені щодо подальшого використання та відтворення цього
 
виду».
 
Коментар
 
Іван Шеремет, начальник управління мисливського господарства
 
Держлісагентства:
 
– Приймати категоричне рішення щодо заборони використання лося, як
 
мисливського виду, не є правильним. Необхідно було спочатку ретельно вивчити
 
стан популяції цього виду, тим більше, що цьогорічна зима дозволяла провести
 
ефективні таксації. Багато науковців були готові провести відповідні дослідження,
 
суспільство та громадські екологічні організації чекали на обговорення згаданого
 
питання. Тим більше, що таке рішення було прийняте на нараді Громадської ради
 
при Мінекології.
 
Звинувачення Національної комісії з питань Червоної книги щодо
 
неправдивих статистичних даних чисельності лося, які надаються у Держстат
 
користувачами мисливських угідь, – є безпідставними. Тим більше, при
 
формуванні таких висновків науковцями не було зроблено жодного офіційного
 
запиту стосовно такої статистики і жодного наукового дослідження з вивчення
 
цього мисливського виду, тому їхні заяви є простим припущенням.
 
Низька чисельність лося в Україні пов’язана, по-перше, з тим, що він не є
 
типовим представником місцевості нашої країни, невелику його чисельність ми
 
можемо спостерігати у північних регіонах – Київська, Волинська, Житомирська та
 
Чернігівська області. Найбільш придатний ареал в Європі для популяції лося – це
 
Білорусь, північ Росії та Польщі, Прибалтика та Скандинавія.
 
Користувачі мисливських угідь підтверджують, що чисельність лося в
 
угіддях відповідає дійсності.
 
Щодо збільшення ліміту на добування лося за останні кілька років, то на це
 
були відповідні законні підстави. Для отримання ліміту користувачу відповідно
 
до результатів обліків необхідно мати оптимальну чисельність певного
 
мисливського виду і тільки у цьому випадку можна отримати ліцензії на
 
добування. Обліки проводяться у присутності фахівців кількох державних
 
відомств та адміністрацій, а самі Ліміти затверджує Мінекології та
 
Мінагрополітики.
 
Добування кількох голів лося на одну ліцензію або по ліцензії на іншу
 
тварину, як стверджують екологи, теж викликає здивування, адже жоден
 
користувач не буде свідомо знищувати популяцію лося у своїх угіддях.
 
Полювання на лося зараз коштує 25–30 тис. грн і добувати його за ліцензією,
 
наприклад, на кабана вартістю 5 тис. грн, не дозволить жоден директор
 
мисливського господарства, бо де сенс працювати собі у збиток.
 
Після застосування мораторію на 25 років на добування лося жоден
 
користувач, який отримав угіддя на 15 років, не буде займатись охороною,
 
відтворенням та збільшенням поголів’я цього виду, бо він йому тепер не цікавий.
 
У результаті це призведе не до росту чисельності лося, а навпаки.
 
4
 
Яскравий приклад – Чорнобильська зона, де будь-яке полювання
 
заборонено вже 30 років і що, де стада оленів, зубрів, кабанів... а от зграй вовків
 
та бродячих собак там достатньо.
 
А що стосується того, що мисливці вбивають самців заради рогів, та
 
плутають самок з самцями, можу апелювати, бо сам мисливець і можу з
 
впевненістю сказати, – відрізнити самця без рогів від самки – не складно. Тим
 
більше, що при кожному індивідуальному полюванні з мисливцем завжди
 
присутній єгер, який допоможе зорієнтуватись та не дозволить добути тварину не
 
тієї статі чи виду. Стосовно лосиного трофея, то роги лося європейського мають
 
найнижчі оцінки, порівняно з його північними родичами або, наприклад, зі
 
скандинавським чи канадським лосем, тому попиту на трофей нашого лося майже
 
немає.
 
Коментар
 
Микола Шуляр, голова ВР УТМР:
 
– Для тих, хто не пам’ятає, хочу нагадати, що Україна вже має досвід
 
заборони полювання, в тому числі, по лосю. Результатів такі дії не дали жодних.
 
Річ у тому, що буд-який мораторій повинен бути науково доведений, а у разі його
 
застосування повинен супроводжуватись державною підтримкою – заходами зі
 
збереження, охорони та відтворення цього виду. Таких заходів не було і раніше, і
 
зараз не передбачено.
 
Користувач, який отримав угіддя на 15 років, не маючи права полювання на
 
той чи інший вид – не буде вкладати кошти в охорону та відтворення цього виду.
 
Натомість, якщо у регіонах, на думку контрольних органів чи науковців,
 
спостерігається зменшення щільності будь-якої мисливського виду, то держава
 
має достатньо важелів для обмеження його використання за допомогою лімітів
 
тощо, для цього не потрібен мораторій. А для того, щоб з’ясувати чи існує
 
реальна проблема з лосем, треба провести таксації за участю науковців та
 
громадських екологів тощо, але чомусь це ні кому не цікаво. Мисливські угіддя
 
нашого Товариства не є ареалом мешкання лося, тому його у нас майже немає, але
 
дивують підходи вирішення таких важливих питань, такими темпами ми можемо
 
втратити все мисливське господарство. Хто ж тоді буде займатись охороною та
 
відтворенням диких тварин? Екологи? Треба не забороняти, а контролювати та
 
допомагати у боротьбі з браконьєрами. Обмежувати добування певних видів
 
тварин необхідно тільки тим користувачам, у яких спостерігається зниження
 
щільності тварин або були виявлені зловживання. Можна передбачити
 
скорочення строків полювання на лося та дозволити тільки індивідуальне
 
полювання на самця, але повна заборона – це шлях у нікуди.
 
Коментар
 
Олександр Безкоровайний, голова Асоціації користувачів мисливських та
 
рибальських господарств України:
 
– На останок цієї публікації про невеселі події у мисливському
 
господарстві, хочеться розказати один анекдот:
 
«Витягли із коми одного чоловіка і запитують:
 
– Що ти там бачив?
 
5
 
Він відповідає:
 
– Я бачив той світ, там немає раю, всі в одному місці – жінки, чоловіки,
 
коти, собаки, кури, кури, кури, кури... люди зупиніться, перестаньте їсти курей!»
 
Це я до подвійної моралі людей, які прагнуть врятувати вовків, перелітних
 
гусей та качок, борсуків, лосів... з’їдають за своє життя сотні, тисячі курей,
 
свиней, корів... а вони що, – не тварини? Чи вони жити не хочуть? Чого вони не
 
борються за життя домашніх тварин, яких забивають у тисячі разів більше, ніж
 
добувають мисливці, займаючись, до речі, теж господарською діяльністю.
 
Відповідь напрошується сама: «Хто платить, той і музику замовляє», а
 
точніше, кого на цей раз будемо захищати... А чого захищають саме диких тварин,
 
тому що проти мисливців легко боротись, тому що мисливці слабка громада, яка
 
немає впливу і поваги суспільства. Ціла галузь, сотні тисяч мисливців не можуть
 
відстояти свої права, протистояти «головним екологам», яких можна порахувати
 
на пальцях однієї руки. Робіть висновки, шановні мисливці і користувачі
 
мисливських угідь.
 
Коментар
 
Анатолій Голубченко, президент ФМСУ:
 
– Як тільки заборонять полювання на копитних, всі користувачі мисливських
 
угідь втратять цікавість до цього виду господарства і перестануть цим займатись,
 
а це означає, що не буде ні охорони, ні підгодівлі, ні розведення тварин, нічого...
 
одне суцільне браконьєрство. Браконьєрство, боротьба з яким є неефективною і
 
тому, що відсутнє належне законодавство та допомога з боку держави.
 
Відсутність розуміння того, що саме завдяки мисливському господарству та
 
мисливству, яке є його невід’ємною частиною, зберігається оптимальне поголів’я
 
диких тварин, призведе до того, що вже за рік Україна втратить основну
 
популяцію всіх диких парнокопитних, адже вони стануть легкою здобиччю
 
браконьєрів і «голодної» зими.
 
 
 
Роман НОВІКОВ
 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися
загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com