Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Боброві гони Львівщини
( 16 Votes )
Написав Пустельник Переглядів - 19013   
Вівторок, 29 квітня 2008 15:12

castorfiber3.jpgКолись побутувала приказка: ”Вбити бобра – не бачити добра!” Але колись вона не зупинила хапуг-браконьєрів, які у гонитві за цінним хутром і „бобровою струминою” виловили на наших теренах майже всіх звірів.

 

Наукова назва цього звіра – кастор фібер. „Ім’я та по-батькові” нашого гризуна – бобер річковий. Довжина „золотого” звіра 120 – 126 сантиметрів, вага 18 – 20 кілограмів. Дещо більший його канадський родич. Але обидва належать до родини, яка налічувала аж 14 видів. А згадував про цей об’єкт славних полювань ще автор „Слова о полку Ігоревім”: „Омою берян рукав в Каяле реце...”

 

Чималенько колись водилося цього звіра в Україні-Русі, він був важливим об’єктом промислу. Треба зазначити, що про жодну іншу з промислових тварин не збереглося стільки відомостей, як про цю, що давала людям теплий одяг і „боброву струмину”.

 

Останній, крім цілющих властивостей, приписували ще й магічну силу очищати від „нечисті тілесної і духовної”. Тепер її використовують у парфумерній промисловості.

 

У правових державних кодексах значну увагу приділяли бобровим гонам і охороні інтересів їх власників. У ХІV – ХVІІ століттях під час дарування, продажу чи обміну земельних маєтків, поряд із переліком різних угідь, зазначали і боброві гони, про що збереглося багато письмових свідчень.

 

У позаминулому столітті в Європі й Азії залишилося менше тисячі бобрів. І хоч віднедавна чимало роблять для розселення „золотого” звіра, загальне поголів’я його могло б бути й значно більшим. Сьогодні цих гризунів можна бачити в лісах із водоймами у Скандинавії, Франції, Німеччині, Польщі, Білорусі, Росії, Монголії, Китаї та у нас в Україні.

 

castorfiber1.jpg

А ось канадському бобру пощастило більше. Його чисельність і тепер залишається досить високою. Щороку в Канаді добувають понад 600 тисяч бобрових шкірок.

 

Колись надзвичайно багато бобрів водилося й у Галичині, про що свідчать назви населених пунктів і річки Боберки, лівої притоки Дністра. В її долині лежить однойменне місто. Воно вперше згадується у Галицько-Волинському літописі 1211 року як місце полювання на цього звіра з цінним хутром.

 

В Україні лови цих тварин заборонили в минулому столітті. З 1934 року почалося їх планове розселення. Джерелом племінного матеріалу стали популяції білоруських лісів Воронезького заповідника.

 

Нині частково відновлено поголів’я бобра завдяки охоронним заходам у басейні Дніпра, зокрема у середній течії. А двадцять літ тому бобри повернулися й на Львівщину. Їх завезено з державного мисливського господарства Ушомир, що на Житомирщині. Новосели отримали „прописку” на Бродівщині.

 

Привезли їх сюди з десяток. Перед тим, як випустити на волю, мисливствознавці ретельно вивчали умови розселення. Було взято до уваги, що багато приток річки Стиру горе-меліоратори перетворили на прямі, мілководні канали, чимало осик, верб і тополь, що становлять „меню” бобра, було необдумано вирубано. Разом із тим ліпшого місця годі було й шукати, й тому зупинилися на цьому варіанті. І, як виявилося, не помилилися.

 

За роки, що минули, боброва колонія розрослася та, за даними обліку, їх живе тут майже дві сотні. Річкова система невеличких приток стала дуже розгалуженою. Чи не найбільше загат можна побачити на головній сполучній водотоків – річці Медянці. Природа тут наче заздалегідь подбала про цінного хутрового звіра.

 

Ворогів у дорослого бобра небагато: вовки та лисиці. А з пернатих хижаків небезпечними є сови.

 

 Старі люди переповідають стару легенду: місячної ночі у лісі можна почути, як водяний плескає долонею по воді та рубає дерева. Народилося ця легенда саме завдяки бобрам, які часто працюють і вночі. Почувши небезпеку, кидаються мерщій у воду, ляскаючи  хвостом по поверхні. У такий     спосіб вони лякають ворогів і одночасно остерігають родичів.

 

Бобри  і взимку, як правило, ведуть дуже активний спосіб життя, оскільки на місцевих річечках не завжди є суцільний льодовий панцир.

 

Про це свідчать сліди на снігу та чимало свіжозвалених осик понад півметра завтовшки, великі склади „провіанту”, створені гризунами у загатах з тихою течією. Тут часто можна надибати на прокладені бобрами ходи в снігу.

 

Завдяки специфічній будові зубів гризуни можуть валити дерева понад діаметр у діаметрі. Ще у 1913 р. біолог О. Ігнатьєв, вивчаючи будову бобрових різців, зробив відкриття про можливість самозаточування цих „інструментів”, здійснивши тим самим революцію в металорізанні.

 

Бобри славляться своєю будівничою діяльністю. Їхні споруди-греблі, загати, хатинки, підземні тунелі та канали вражають дивовижною осмисленістю. Під впливом діяльності звірів тутешні потічки перетворилися на чудові мисливські угіддя. У них розмножуються щука, карась, плотва, сом. По берегах, на мілководді будують гнізда качки та кулики, виводять каченят. Багато лісових мешканців приходить сюди на водопій.

 

castorfiber2.jpg

Каскад гребель докорінно змінює гідрологічний режим. Не треба забувати й про протипопожежне значення лісових загат, зроблених річковими бобрами. Система ставів – надійний бар’єр на шляху вогняного лиха.

 

Разом із тим треба зазначити, що колонія бобрів бродівських лісів вже досягла свого оптимуму, і настав час її раціонального використання.  Вже видали кілька спортивних ліцензій на добування цього звіра. Начальник мисливського відділу Львівського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства Ю. Дідич вважає також своєчасною ініціативу наших мисливців провести  й випробування лайок „по-бобру”. Це дозволить відновити та зберегти забуті ловецькі навички нашої безцінної аборигенної породи звірових собак.

 

Що ж до модних нині закликів противників полювання повністю заборонити лови, то тут треба сказати, що це може спричинити великі біди і людям, і лісу. Зростання бобрової колонії неодмінно призведе до катастрофічних підтоплень цінного лісу, автошляхів і важливих для забезпечення району будівель і комунікацій. Такий сумний досвід уже мають у Канаді.

 

Справжній мисливець і бобер жили поруч одвічно, і в їх співіснуванні – запорука  майбутнього спільного процвітання.

 

-----
Подлокотник в Вашем авто пришел в непригодность? Возможно ваш автомобиль им не оснащен? В любом случае Вам помогут автомобильные подлокотники Armrest. Компания предлагает доступную цену, качественное исполнение, возможность выбора, для практически любого автомобиля, быструю доставку и гарантию.

 



Коментарі  

 
#3 WALLY 11.11.2009 01:17
Одначе вивіз своїх футер мусїв мати ще досить значні розміри, судячи з того значіння; яке ловецтво й боброві гони мають в XV і на початку XVI в.: ще ж на початку XVI в. куниць селяне дуже часто дають „шерстю”, а боброві гони служать ще дуже реальною галузею господарства
--> litopys.org.ua/.../...
 
 
#2 WALLY 17.07.2008 11:38
Vspilno z portalom HuntingUkraine.com planujemo povernuty ciu tradyciu...
 
 
#1 vasyl eger 02.05.2008 01:37
а не кращеб пересилити тих 20-30 бобрів :o
і наскільки мені відомо АБОРИГЕННА лайка була завезена до нас на ЗАХІД В 60 роках
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com