Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Заворожений крижень
( 8 Votes )
Написав Пустельник Переглядів - 28009   
П'ятниця, 22 серпня 2008 14:40

kaczki_zima.jpgХто з мисливців не мріє вполювати справжнього, перелинялого північного крижня, свист пружних крил якого змушує битись сильніше наше серце! Звичайно, здобич невелика, але спогадів потім…

Не треба великого вміння, щоб зрізати пострілом качку, яка зловила гав, але інколи і серед цього пернатого племені зустрічаються достойники, яких мимоволі починаєш поважати за хитрощі, точний розрахунок, швидкість реакції і те, що зветься здатністю бачити вітер і чути як росте трава. …

Це був той проміжок часу, знайомий всім «качатникам», коли місцева качва з великих водойм вже відлетіла, а пролітну морози та снігопади ще не витиснули з півночі. Ось тоді я й спробував пошукати мисливського щастя на лісовому плесі, яке через малі розміри не значилось на жодній карті. Це дозволило назвати його, ну хоча б тільки для себе, «Забутим». Воно лежало у мальовничій улоговині, по дну якої срібним дзвіночком переливався потічок. Спекотливої днини він прів і ховався у зелених сутінках буйних лісових трав. Навколо стояли височенькі бут та берези, а напіврозмита весняними повенями рукотворна гребля свідчила про штучне походження Забутого.

Так склалися обставини, що компаньйонів на чергову мисливську вилазку того разу не знайшлося, а залишатися вдома бажання не було. До того ж, якесь внутрішнє відчуття підказувало не обминути Забуте. Отож того суботнього дня я таки дістався до лісового озерця. Зручно влаштувавшись на стовбурі берези, що впала з підмитого берега просто у воду, я залюбки споглядав навколишню природу, яка цієї пори якось по-заячому принишкла: з теплом вже всі попрощались, а холоди ще не прийшли. Спадало останнє осіннє листя, мережачи дивні візерунки на темній поверхні води, а сторожка тиша налаштовувала на роздуми.

Сутеніло, коли я його почув, а потім і побачив крізь густе сплетіння гілля. Крижень летів, показуючи «вищий пілотаж», майже торкаючись крон дерев, а тому про вірний постріл не могло бути й мови. Зробивши коло над сонним озерцем, птах, подавши хрипкий голос, наче розчинився у темряві. Ніби й був крижень, ніби й не було…

І тут раптом качина зграя впала з неба, мов сніг на голову. Це сталось настільки швидко, що я не встиг навіть зняти рушницю з запобіжника. Качва приводнилась на відстані пострілу біля протилежного, більш похилого берега і вже за мить безцеремонно та хазяйновито плюскотіла, галасливо перемовляючись. Та над усім цим кряканням панував уже знайомий мені хрипкий, владний голос старого крижня, що, мабуть, навчав молодь своєї, качиної мудрості.

Відмовившись від пострілу на звук, оскільки сутінки на тлі лісу були майже чорнильними, я тихенько покинув озеро, задумавши наступного разу влаштувати засідку на протилежному, більш похилому березі, де, видно, й полюбляли ночувати качки. Звідти гадав, і при повній темряві дублетом промазати буде неможливо. Задумано – зроблено. Наступної суботи я нашвидкуруч лаштував нову засідку. Автобус, яким доїжджав до місця, добряче запізнився, і мені, аби встигнути все приготувати, довелось зробити чималий марш-кидок до озера.

У десять по п’ятій знайомий крижень прилетів із заходу і, зробивши контрольний обліт, знову зник. Та вже за хвилину над ледь жевріючим горизонтом з’явились темні цятки – то качва поверталась на ночівлю. Ось ще трошки, і можна буде стріляти. Рвучко піднімаю свій надійний «Зімсон», ловлячи на мушку стрімкі силуети, і…раптом чую з іншого боку, від самої води тривожне, хрипке, з нотками невдоволення крякання та лопотіння крил. При цьому качина зграя різко бере вгору та вбік, а я, обернувшись, мигцем бачу злітаючого поміж дерев старого крижня, і тільки тепер все розумію. Видно, під час розвідувального обльоту ватажку щось не сподобалось і він влаштував перевірку. Залетівши з боку ночі, він тихесенько сів на воду, підплив та зачаївся, а коли я піднімав рушницю, розсекретив мене і вчасно попередив свою зграю про чатуючу небезпеку.

В очеретах вже засвітились якісь зеленкувато-мерехтливі блукаючі вогники, коли над лісом виплив оповитий туманним серпанком місяць. Він холодно віддзеркалювався на застиглій поверхні ставка, немов хотів сказати:«Нема чого тобі, хлопче, тут вже чекати, хіба що на русалок». Настрій, з яким довелося повертатись додому, знайомий будь-якому мисливцю. До гіркоти невдачі примішувалось ще й відчуття безсилля. Знайомий крижень був досвідченим ватагом, ну прямо-таки «професором» качиних наук. Здається, скільки ж тої голівоньки у качки, а розуму – сила. Звичайно, з таким ведучим зграя не пропаде і повернеться з вирію майже без втрат.

А дні ставали коротшими, наближалося закриття полювання на пернатих, і тому я гарячково ламав голову над тим, як обхитрувати «професора». Мисливська лихоманка давалася взнаки – мене почало мучити безсоння. Я будував плани, один підступніший за інший. На роботі та вдома став неуважним, забудькуватим. Коли дружина посилала до магазину по цукор, я приносив сіль, а коли треба було купити сиру – сірники. Особливе невдоволення ближніх викликало те, що я подовгу сидів на одному місці, втупившись поглядом у простір.

На закриття полювання вибирався вже як на зустріч з давнім знайомим. Завчасно діставшись до Забутого, заходився одягати маскхалат, прилаштовувати гілочки до капелюха та мазати обличчя зеленою тванню, аби не залишити «професорові» жодних шансів. Побачивши мене такого, рідна мама прийняла б якщо не за водяного, то за щезника обов’язково.

Спочатку дія розгорталась за старим сценарієм: «професор» прилетів точно – на годинник можна було не дивитись. Роблячи розвідувальне коло, він крутив головою на всі боки і, як мені здалося, нічого підозрілого не помітив. За кілька хвилин він привів та посадив зграю, але знову не поряд, як я чекав, а вже на іншому боці водойми, якраз напроти моєї першої засідки. Ну, що тут скажеш, крижень мав просто шалену інтуїцію, явно володів якоюсь диявольською здатністю залишатися недосяжним. Я чудово чув зграю і анічогісінько не бачив.

Коли вирішив діяти, в очах від напруження почали плавати райдужні кола. Підкрадався де плазом, де навшпиньки. Робити це треба було якомога акуратніше, адже «професор» необачностей не вибачав. Та чим ближче посувався до мети, тим тихіше чомусь ставало качине плюскотання. Розгадку знайшов, обережно зазирнувши за греблю, - качва перемістилася туди, звідки розпочалась моя подорож по-пластунськи.

Та оскільки справжньому звіробою не личить падати духом, згадавши відповідним словом нечисту силу, повторюю маневр, почуваючи себе при цьому туго заведеною пружиною. Зворотній шлях зайняв утричі менше часу, адже тепер був відомий кожний камінчик, кожна ямка. За всіма підрахунками, он вже за тим кущем верболозу до качви можна буде доторкнутися рушничною цівкою. І ось коли до мети залишись лічені кроки, прямо з під занесеного чобота розлігся оглушливий, повний обурення качиний зойк, а потоки повітря з-під пружних крил привели мене до тями! Від несподіванки рушниця ледве не випала з рук. Це, мабуть, почувши підозрілий шурхіт, сам «професор» вийшов на берег, щоб зустрітися зі мною, як то кажуть, віч-на-віч, а переконавшись у небезпеці, підняв тривогу.

Оскільки ховатись далі не було жодного сенсу, вихоплююсь з кущів, коли качва злітає. Проти вузької світлої смужки на заході рушнична мушка нервово сіпається, намагаючись намацати стрімкі силуети, але марно. « Професор» веде зграю низько-низько понад самою улоговиною, а від берега до берега луною котиться знайоме до болю хрипке «К-р-р-я-я! К-р-р-я-я!», що означає, мабуть, «Тікай, хлопці! Тікай!».

Ну, а мені не залишалось нічого, як побажати «професорові» щасливої зимівлі та визнати свою, можливо, тимчасову, але все ж таки поразку з рахунком 0:3 на користь качиної мудрості.

 

Юрій Руденко

 



Коментарі  

 
#1 WALLY 23.08.2008 10:54
Tiaaa. Ne zavzdy myslyvec pilnuje zvira, a na vpaky :P
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com