Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Вижницький національний природний парк
( 6 Votes )
Написав Waldemar Oldak Переглядів - 8951   
Понеділок, 15 вересня 2008 11:17

vyzhnytskyi_main.jpgРозташування: Чернівецька область, Вижницький район
Площа: 7928,4 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

 

Національний природний парк "Вижницький" був створений згідно з Указом Президента України від 30 серпня 1995 року № 810 на площі 7928,4 гектари, з яких 7013,4 надані парку в постійне користування.

За функціональним зонуванням території заповідна зона складає 2087,2 га, зона регульованої рекреації - 4853,3 га, зона стаціонарної рекреації - 21,8 га, господарська зона - 966,1 га. У парку працюють 87 осіб, з них у науковому підрозділі - 6, у службі охорони - 29 осіб.
Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами.
vyzhnytskyi_karta.jpgЗа площею це найменший з національних природних парків Українських Карпат, проте з його появою було сформовано досить струнку мережу заповідних територій, що репрезентують усі висотно-поясні структури гірської країни. На відміну від інших національних парків регіону, де переважають середньо- та частково високогірні ландшафти й рослинність, "Вижницький" уособлює низькогірну частину Карпат з досить м'яким кліматом і переважанням в лісах теплолюбних порід - бука та ялиці.
Територія національного парку розташована на межі Українських Карпат (області Зовнішніх Карпат) та Передкарпаття. В районі низькогірного рельєфу Покутсько-Буковинських Карпат гірські хребти невисокі, мають згладжені вершинні гребені, й лише хребет Смидоватий у південній частині парку можна віднести до скибового середньогір'я з висотами 1000 м і більше н.р.м. В цілому рельєф території національного парку відрізняється м'якістю обрисів, що зумовлено малою стійкістю флішових відкладів, які його складають, до денудації. Гострі форми рельєфу і крутосхили понад 45 - 50О зустрічаються лише в західній частині р. Черемош, в місцях виходу пісковиків, а також в ерозійних врізах русел рік. Подекуди зустрічаються зсуви та осипи невеликих розмірів.
Ландшафтне різноманіття парку визначається належністю до басейнів річок Черемош та Сірет. Східна, сіретська частина має більш згладжені контури гірських пасом, широкі долини його приток Сухого та Стебника, меншу кількість геологічних відшарувань. Західна, черемоська частина парку в басейні річок Великої та Малої Виженки розчленована значно глибше й інтенсивніше. Тому тут поширені стрімкі схили з відслоненнями геологічних порід, мальовничі скелі, численні водоспади, ущелини-ворота.
Клімат на території національного природного парку помірно континентальний, з достатнім та надлишковим зволоженням, нежарким літом, м'якою зимою, теплою осінню. Спостерігаються значні мікрокліматичні відмінності між двома частинами парку, сіретською та черемоською (загалом у черемоській частині помітно тепліше), а всередині цих районів - між схилами південної та північної експозицій. Звичайною є ситуація, коли взимку на північних схилах утримується стійкий потужний сніговий покрив, тоді як на південних його практично немає.
Ґрунтовий покрив парку доволі строкатий, що визначається як геоморфологічними, так і кліматичними відмінностями його території. Тут поширені бурі гірсько-лісові, дерново-буроземні, буроземно-підзолисті, подекуди дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти.
Різноманіття рослинного покриву та флори національного парку зумовлене його розміщенням на межі двох геоботанічних районів: Шешорсько-Красноїльського з гірськими ялиново-ялицево-буковими й ялиново-буково-ялицевими лісами та Болехівсько-Берегометського з передгірними ялицево-буковими лісами. Через територію парку проходить межа і двох флористичних районів: Чивчинсько-Гринявського та Прикарпатського. Таке місцеположення парку надає його флорі рис оригінальності та специфічності.
Основним багатством парку є ліси, що займають понад 80 % його території. До території парку увійшли ландшафтні заказники загальнодержавного значення "Стебник" та "Лужки", заповідні урочища "Стаєчний" та "Яворів" з ділянками корінних високопродуктивних букових та буково-ялицевих насаджень. Найбільші площі у парку зайняті під ялицево-буковими лісами, рідше трапляються чисто букові ліси. Загалом на букові та ялицеві ліси припадає 60% лісовкритої площі парку. Незважаючи на достатню обжитість цих місць, тут ще зустрічаються окремі ділянки пралісів, де дерева бука та ялиці сягають висоти 40 м та 70-90 см у діаметрі. Післялісові луки (полонини) займають порівняно невеликі площі на схилах та гребенях пасом.
Всього на території національного парку виявлено 653 види судинних рослин (з них 31 вид занесено до Червоної книги України). Мохоподібних зареєстровано 236 видів. Серед рідкісних, зникаючих та малопоширених видів букових та ялицево-букових лісів слід відмітити значну групу видів зозулинцевих (орхідних), занесених до Червоної книги України. Найбільшу цінність становить надбородник безлистий - одна з найрідкісніших орхідей флори України. Нині в Карпатах відомі лише два місцезнаходження цієї рідкісної орхідеї, і обидва на території парку "Вижницький".
В лісах національного парку зростає також чимало реліктових видів, зокрема папороті із роду багаторядників. "Вижницький" парк - це єдине місце в Українських Карпатах, де ростуть усі три види цього роду: папороть шипувата, списоподібна та Брауна. Крім цих видів, тут зустрічаються і інші релікти: плющ звичайний, лунарія оживаюча, кадило карпатське тощо. Великим фітоценотичним різноманіттям та видовим багатством відзначаються післялісові луки на хребті Баньків. Тут зустрічається більше 10 видів, занесених до Червоної книги України: любка дволиста, билинець довгорогий (або комарниковий), тарунштейнера куляста, зозулинець салепів пізньоцвіт осінній та ін. В іншому урочищі парку - урочищі Бука, виявлено 13 "червонокнижних" видів, серед яких на особливу увагу заслуговують гроняка півмісяцева, коручка болотна та зозулинець блошиний. Також особливо цінним є лучне урочище Волотів, де зростають 10 "червонокнижних" видів. Серед них такі цінні лікарські рослини, як арніка гірська та беладонна звичайна.
Більшість наземних хребетних територій парку є типовими представниками широколистяних та мішаних лісів Європи (лелека білий, підорлик малий, соня-вовчок, соня лісова та горішникова, кіт лісовий). Незначною є частка видів середземноморського походження (саламандра плямиста, квакша звичайна, полоз ескулапів та ін.), мало також типових гірських (кумка гірська, щеврик гірський, плиска гірська та ін.) та бореальних (глушець, рябчик, сич волохатий, сова довгохвоста, рись, ведмідь бурий та ін.) видів.
Загалом фауна хребетних національного парку представлена 1 видом круглоротих, 20 видами риб, 11 - земноводних, 7 - плазунів, 137 - птахів, 41 видом ссавців. Із них 47 видів занесено до Червоної книги України, а 11 видів - до Європейського червоного переліку.
Національний природний парк "Вижницький" розташований в межах своєрідного й привабливого історико-етнографічного краю - Буковини, надзвичайно багатого на історико-культурні пам'ятки. В межах парку найбільше їх зосереджено в м. Вижниця. Це місто вперше згадується в молдавському літописі 1501 року, воно славилося своїми давніми ярмарковими традиціями. Із Вижницею пов'язані імена видатних діячів української культури: Юрія Федьковича, Лесі Українки, Івана Франка, Марка Вовчка, Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського та інших.
Серед численних культурно-історичних та архітектурних пам'яток національного парку виділяються Дмитрієвська та Миколаївська церкви, костьол, колишня синагога - одна із хасидських святинь в Україні, будинок Вижницького училища прикладного мистецтва (колишня школа різьбярства) у м. Вижниця, Миколаївська та Михайлівська церква, Юр'ївська церква та дзвіниця в смт. Берегомет, Миколаївська та Іванівська церкви з дзвіницями у с. Виженка.
Територія національного парку та суміжні з нею місцевості багаті на мінеральні води. Традиція їх використання сягає углиб тисячоліть. Ще давні слов'яни виварювали і продавали харчову сіль з ропи джерел "Черешенька" та "Вижниця", мінералізація яких становить 350-400 г/л. Водою з унікального джерела "Лужки" (таких всього три в Європі) лікували захворювання органів травлення та гемофілію. У цій воді містяться понад 20 терапевтично активних іонів різних мікроелементів. Останніми роками виявлено ще два джерела лікувально-столових вод типу "Нафтуся", промислове освоєння яких уже розпочалося.
Територія, де розмістився національний парк, здавна і традиційно була центром буковинського туризму. Через нього проходили популярні туристичні маршрути. Нині тут відновлені стежки маршрутів активного пішохідного туризму, прокладаються екологічні пізнавальні стежки, започатковується зелений туризм, діє еколого-просвітницький центр у смт. Берегомет та музей природи у с. Зеленів. До послуг відпочиваючих та туристів - турбаза "Черемош", притулок "Німич", невеликі пансіонати. Для відвідувачів парку пропонуються одно- та дводенні екологічні маршрути. Серед них особливою популярністю користуються маршрути "Кам'яне кільце парку", "По пасму Волотів", "Бозна".

 

 

Поштова адреса: 59233, Чернівецька обл., Вижницький р-н, смт. Берегомет вул. Центральна, 27а
Тел./факс: (03730) 3-69-06, тел. 3-60-52, 3-63-49
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 

 



У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com