Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Банер
До речі, про бобра...
( 8 Votes )
Написав Юрій РУДЕНКО Переглядів - 8665   
Вівторок, 30 грудня 2008 13:24

полювання бобра Минуло ледь не століття відтоді, як в Україні було заборонене полювання бобра. Та ось вже кілька років, як це обмеження знято і нині проблема в тому, що за минулі роки у нас просто забули, як його полювати.

Відновити ці навички звіробоїв спробували й ми. Придбати ліцензію на відстріл звіра, як виявилося, можна запросто, адже на наших теренах її рідко хто купує з вищезгаданої причини. полювання бобра

Сказано – зроблено, і ось ми збираємося до Радехівського мисливського товариства Львівської області, де бобрів, за словами голови тамтешніх мисливців Ярослава Фарини, розплодилось сила-силенна. Виїзд намічено вдосвіта, аби бути в угіддях з першими відблисками зорі. Та, як відомо, людина міркує, а Бог – керує.

Шлях зі Львова до Радехова спливає у дискусії про істині причини зменшення поголів’я цього звіра  після Першої світової війни. Розповсюджена думка про те, що бобра вибили через цінне хутро, схоже, дуже перебільшена і видається , що його стріляли в основному на прохання духовенства, якому дозволялось їсти смачне м’ясо цього звіра навіть у великий піст. ( Мотивувалось це тим, що бобер має схожий на риб’ячий хвіст, а значить він – майже риба!)

 

pro_bobra_1.jpgРаптом нашу розмову перериває різкий занос нашого джипа на здавалося б сухому асфальті. Водію вдається втримати машину від обертання і виносу на зустрічну смугу руху, благо в такий ранній час  він майже відсутній.  Та все ж цей екстрім не минає для нашого авто безслідно і ми зупиняємось для заміни пробитого колеса. Ступивши на асфальт відчуваємо, що він вкритий тоненьким шаром льоду, який утворився нічним туманом у пониззі траси.

Незапланована зупинка змушує нас трохи запізнюватися, та як бачимо за кілька кілометрів, може воно так і мало бути. Прямо посеред дороги стоїть вщент розбитий “Мерседес” від якого  вже від’їжджає “труповозка”, а в кювети “сушить колеса” джип Лендровер, біля якого купчаться кілька мисливських собак. Це наштовхує нас на припущення, що водієм джипу теж є мисливець.

По приїзді до контори Радехівського мисливського товариства чуємо, як голова товариства п. Фарина  телефоном розмовляє, як ми й припускали, з потерпілим у автокатастрофі мисливцем, який їхав сюди ж, але на полювання куниці. В подробицях дізнаємося, що в злощасному “Мерседесі” поверталась з гулянки весела кампанія юнаків. Мисливець втікав своїм джипом від їхньої лобової атаки аж на узбіччя, але не встиг таки. Ну, що ж поробиш, всі під Богом ходимо.

 

Швидко наступаючий світанок змушує нас поквапитися і після того, як за 100 гривень нам виписано іменну добову ліцензію ми хутко вирушаємо у супроводі єгеря до угідь.

Їхати далеко не доводиться, оскільки боброві загати починаються ледь не на городах Радехова. Торфовиська, які меліоратори колись намагались осушити, нині поступово повертаються до свого природного стану і становлять рай для водного звіра. Територія в декілька квадратних кілометрів помережана каналами різної ширини та глибини. То тут, то там видніються боброві хатки, а поміж каналами натоптані бобрами стежини, з слідами лап та ряски на них. Треба зазначити, що під час розвідки бобрових володінь, ходити треба дуже обережно, адже нога може зненацька провалитися у досить глибокий бобрових підземний хід. Про це ми дізнаємося на своєму гіркому досвіді, але легкий вивих ступні особливо не дошкуляє.

Огляд борових гонів дозволяє зробити висновок, що їх в окрузі живе близько сотні, а може й більше, тож настрій у нас значно поліпшується у передчутті полювання.

Ми визначаємо місця своїх засідок у найбільш перспективних для зустрічі зі звіром місцях (перехрестях звіриних стежин та виходах бобра на берег) та ховаємося від холодного дощу в наш джип.

На засідки виходимо коли починає вже сіріти. Накрапає нудний дощик з пронизливим вітерцем. Ясна річ, сидіти незворушно за такої погоди – мало приємного, але ж відомо – полювання сильніше за неволю.

 

Непомітно спливають години, а звіра не видно й не чути. Очевидно близька присутність населеного пункту та автомобільної траси навчили бобра виходити на жировку, коли звуки людської цивілізації трохи стихнуть з настанням ночі. Але це нас не тішить, адже згідно з українським мисливським законодавством, у нас дозволено полювати лише годину до та після заходу сонця.

 

Та все ж мисливські боги в якійсь мірі дослухались до наших молитв і коли дозволений час полювання добігає кінця, з боку засідки колеги по полюванню лунає сухий звук одиночного пострілу.

За кілька хвилин ми з ним вже з’ясовуємо ситуацію. Навпроти своєї засідки, поряд з протилежним берегом доволі широченького каналу він побачив бобра, який, стоячи на льоді тягнувся до гіляки верби. Судячи з того, що лід довкола цього місця був зламаний картеччу, постріл був точний, а от самої здобичі видно не було. Знаючи, що впольований бобер може потонути, намагатимемось дістатися протилежного берега в об’їзд, адже канал досить глибоченький.

Один з нас лишається на місці засідки для координації сигналами ліхтаря, а інший вирушає. За півгодини, коли вже зовсім стемніло, стрільцю вдається наблизитися до зазначеного місця, провалившись до пояса у холоднючу трясовину, але такі дрібниці в запалі полювання майже не відчуваються.

Ретельний обшук місцини  не виявляє звіра, хоча промінь потужного ліхтаря просвічує до самого дна водойми . Причина цьому криється в парі метрів – там видніється підводний вхід до бобрової нори. Очевидно звіру таки вдалося дістатися до неї. Розривати помешкання бобра не дозволяється і ми змушені припинити розшук.

На світанку лови продовжуємо трохи в іншому місці, але безуспішно. В засідці чути, як десь поряд бобри гризуть гілля, ламається кірка льоду, а біля бобрових хаток розходяться невеличкі кола по воді від пропливаючих під нею звірів. Реально звіра так і не вдається знову побачити і ми, добряче намерзнувшись за ніч у машині, повертаємо невикористану ліцензію єгерю та вирушаємо додому.

 

Дорогою аналізуємо нашу мисливську вилазку і робимо певні висновки.

Перш за все, недолугим виявляється сам підхід до полювання бобрів з боку Комітету з лісового господарства України. Там, очевидно, кабінетні чиновники ані зеленого поняття не мають про те, як полюють на бобра в усьому цивілізованому світі, і в Росії та Канаді зокрема.

В нашого східного сусіда, наприклад, практикуються ефективні лови бобра з лайками вночі, коли собакам вдається розшукати й затримати звіра до підходу мисливця на бобрових переходах по берегах водойм.

А ліцензії на добування звіра там видаються на весь сезон полювання, який, до того ж, значно довший, аніж в Україні. Ловля бобра капканами у нас теж навряд чи можлива, адже ліцензія добова і реально зловити за цей час бобра теж видається маловірогідним. Тож, судячи з вищенаведеного, вполювати в України бобра за таких умов можна чисто випадково. А отже чисельність його буде збільшуватися надалі лавиноподібно, а це неодмінно призведе до екологічної катастрофи, як це вже було в Канаді, коли там, на догоду агресивним жіночим громадським організаціям на якийсь час зовсім заборонили лови цього багаточисельного звіра. Вже нині поблизу Бродів та Радехова спостерігається підтоплення сіножатей та городів селян. Завтра піднятий бобрами рівень води призведе до затоплення автотрас та будинків. Таким чином рівновага у стосунках людини та довкілля буде порушена.

Попередженням такого негативного розвитку ситуації може бути тільки грамотна регуляція чисельності бобрів за допомогою полювання.

 

На бобра ходив Юрій РУДЕНКО

 

Коментарі  

 
#2 WALLY 10.01.2009 17:07
Тііііа. Гарна пригода ;-)
Цитувати
 
 
#1 vasyl eger 30.12.2008 17:37
:lol: bidnyi bober .
garno vidpochyly vy ni
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися

Powered by HuntingUkraine.com