Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Вступ
Одним із чинників біотопного розподілу пта-
хів є трофічний аспект їх життєдіяльності. Ви-
вчення раціону тетерукових птахів визначається
необхідністю пізнання багатьох питань їх еколо-
гії: кормових і захисних властивостей місцепере-
бування, закономірностей просторово-часової
динаміки, успішності розмноження, міграцій то-
що.
Основними кормовими об’єктами глушця
Tetrao urogallus є ягідні рослини, серед яких осо-
бливе місце займає чорниця [1]. А. А. Назаров та
О. Н. Шубникова [4] вказують на безпосередню
залежність чисельності тетерукових птахів від
співвідношення двох величин: площі гніздування і площі, зайнятої ягідними кущиками.
Матеріал і методика Дослідження проводили у 2000-2006 рр. у регіоні Центрального Полісся, зокрема: на території
Поліського природного заповідника, Державних
підприємств: „Словечанське лісове господарст-
во”, „Лугинське лісове господарство”, „Словечан-
ське лісове господарство АПК”, „Лугинське лісо-
ве господарство АПК” протягом усіх сезонів.

Загалом описано 672 тимчасові пробні площі
(ТПП), які закладали у місцях спостережень глу-
шця або слідів його життєдіяльності
(82 токовища, 195 – у літній період, 183 – в осін-
ній, 212 – у зимовий).
Для з’ясування особливостей сезонного стаці-
ального розташування та виявлення еколого-
лісівничих закономірностей біотопного розподілу
глушця, місця реєстрації птахів, виводків, а також
слідів їх життєдіяльності (токовищ, пурхалиськ,
гальковиськ, гнізд, екскрементів, поїдів, креслень
на снігу, слідів тощо) описували згідно з розро-
бленою нами методикою, яка полягає у наступно-
му: опис проводили не лише ділянки (виділу), де
реєстрували птахів, а й території навколо них [2].
Ми закладали ТПП площею 25 га у вигляді квад-
рата 500×500 м.
Площу стацій визначали за допомогою плану
насаджень з використанням палетки розміром 2×2 см. Масштаб палетки відповідав плану насад-
жень. При масштабі 1:25000 будували сітку через
2 мм. У цьому випадку квадрат палетки відповідав площі 0,25 га, а їх загальна кількість станови-
ла 100.

Наклавши палетку на контур об’єкту, підрахо-
вували кількість цілих квадратів, які розмістилися
всередині нього. Площі неповних квадратів ви-
значали окомірно, з точністю до 0,1 площі квад-
рата. При цьому цілі квадрати приймали за 1, а
неповні – як частки одиниці: 0,1; 0,2; 0,5; 0,8 і т. д.
Підсумувавши цілі та частки від одиниці, отриму-
вали загальне число квадратів, які увійшли в кон-
тур об’єкта. Перемножуванням отримуваного

числа на площу квадрата (0,25 га) одержували
площу об’єкта [3, 5].
Результати та обговорення
На території Центрального Полісся ягідники
відіграють помітну роль у біотопному розподілі
глушців. Загальний розподіл спостережень птахів
у стаціях з різними видами ягідних рослин представлений у таблиці.

Перехід на весняні корми у глушця проходить
поступово. В окремі роки, коли сніг тане повіль-
но, глушці опиняються у скрутному становищі
через нестачу калорійних кормів і прив’язаність
до місць токування. У зв’язку з цим, птахи зму-
шені орієнтуватися на ті рослини, які першими
з’являються з-під снігу. Такою рослиною є, перш
за все, чорниця [4]. У межах Центрального Поліс-
ся чорничники виявлені на 22 (26,8 %) токовищах,
а з урахуванням прилеглих до них виділів, кіль-
кість зростає на 31 (37,8 %).
На 52 (63,4 %) токовищах ягідників не виявле-
но, що можна пояснити лісівничими характерис-
тиками насаджень (тип лісорослинних умов, вік,
повнота тощо). Наявність інших ягідників на то-
ковищах зумовлена, перш за все, місцевими особ-
ливостями розташування токовищ, а не потребою
птахів у ягодах, як об’єктах живлення.
У середньому віддаль до найближчого ягідни-
ка становила 59 м (lim 1-370 м), зокрема до чор-
ничника – 86 м (lim 1-500 м). Середня площа ягід-
ників у межах ТПП становить – 8,4 га/25 га, чор-
ничників – 5,5 га/25 га, брусничників –
2,0 га/25 га, журавлинників – 1,6 га/25 га.
Ягідники відіграють важливу роль у живленні
птахів у літній період. Птахи споживають як яго-
ди, так і листки й квітки. Ягідники описані нами
на 99 (50,8 %) ділянках спостережень птахів. Зок-
рема, чорничники описані у насадженнях на місці
54 (27,7 %) спостережень, а з урахуванням спо-
стережень на ділянках, де ростуть чорничники і
брусничники, їх частка зросте до 31,3 %. На ін-
ших ягідниках глушців спостерігали рідше: на
брусничниках – 19 (9,7 %), журавлинниках – 11
(5,6 %), буяшниках – 8 (4,1 %).

Частка ягідників у літніх стаціях значно зрос-
тає з урахуванням наявності ягідників у прилег-
лих виділах. Таким чином, кількість стацій з ягід-
никами становитиме близько 80 %.
Віддаль до найближчого ягідника у середньо-
му становила 60 м (lim 1-400 м). Влітку безпосе-
редньо на ягідниках зафіксовано 106 (54,4 %)
спостережень птахів і ще 52 (26,7 %) – на віддалі
не більше 100 м (рис. 1). Лише 11 (5,6 %) спосте-
режень – на понад 250 м від ягідника. Коефіцієнт
кореляції між кількістю спостережень птахів та
віддаллю місця спостереження до ягідників ста-
новить r = -0,96 (у = -15,949х + 64,872). Таким
чином, влітку птахи віддають перевагу насаджен-
ням, у надґрунтовому покриві яких ростуть ягід-
ники. Середня віддаль до чорничників становить
122 м (lim 1-600 м). Проте, 117 (60,0 %) спостере-
жень птахів зареєстровано на відстані до 100 м від
них, а далі ніж за 500 м відмічено лише 1 (0,5 %)
спостереження. Тут прослідковується дуже тісний
зворотний зв’язок між кількістю спостережень
птахів і віддаллю місця спостереження до чорни-
чників, який становить r = -0,95 (у = -7,8462х +
43,538). Такий тісний зв’язок можна пояснити не
лише значенням чорниці у раціоні птахів, а й її
кормовими запасами. Птахам не потрібно долати
значні відстані у пошуках чорничників. Інша си-
туація складається із журавлинниками. Ягідники
займають обмежені площі, які поступово змен-
шуються. Середня віддаль до них становить 433 м
(lim 1-1500 м). На віддалі 250-500 м від журав-
линників птахів спостерігали 72 (36,9 %) рази,
проте, ще 63 (32,3 %) рази місця реєстрації птахів
знаходилися на віддалі понад 500 м.

Влітку журавлинники не відіграють істотного значення в трофіці птахів порівняно, наприклад, з
осіннім періодом. Проте, в цю пору року 11
(5,6 %) разів птахів (переважно самців) реєстру-
вали на ягідниках журавлини. Влітку середня
віддаль стацій птахів до брусничників становила
211 м (lim 1-760 м).
Середня площа ягідників у літніх стаціях глу-
шця становить 8,7 га/25 га. На 66 (33,8 %) ТПП
площа ягідників змінюється від 5,1 до
10,0 га/25 га. У цей період 14 (7,2 %) разів вияви-
ли птахів у місцях, де в межах ТПП ягідники від-
сутні та 7 (3,6) разів на ТПП, де їх площа переви-
щувала 20 га/25 га.
Площа чорничників, брусничників і журав-
линників найчастіше становить до 5 га/25 га. У
літніх стаціях на 137 (70,3 %) ТПП журавлинники
відсутні. Домінують у літніх стаціях глушця чор-
ничники, де їх середня площа в межах ТПП дося-
гає 5,2 га/25 га.
В осінній період, як і в літній, у живленні пта-
хів основну роль відіграють ягідники, які форму-
ють щільний надґрунтовий покрив на місці 109
(59,6 %) спостережень. Зокрема, чорничники рос-
туть у насадженнях на місці 38 (20,8 %) спосте-
режень, а з урахуванням спостережень у стаціях,
де чорничники ростуть разом з брусничниками, їх
частка збільшиться до 25,2 %. У цей період чи не
основну роль серед ягідників відіграють журав-
линники. Птахи живляться журавлиною до вста-
новлення стійкого снігового покриву, уже навіть
перейшовши на грубі зимові корми. Тому восени
відсоток спостережень глушців на журавлинниках
найбільший протягом року і становить 20,8 %.
Проте, з урахуванням журавлинників у прилеглих

виділах, загальна їх частка зросте до 32,5 %. На інших ягідниках птахів спостерігали рідше: на
брусничниках – 17 (9,3 %), на буяшниках – 8
(4,4 %) разів.
У середньому, віддаль до ягідника становить
52 м (lim 1-400 м). Восени, безпосередньо на ягід-
никах, зафіксовано 113 (61,7 %) спостережень
птахів і ще 39 (21,3 %) – на віддалі до 100 м
(рис. 2). Лише 9 (4,9 %) спостережень птахів ми
зробили на віддалі понад 250 м від ягідника. Пта-
хи, як і влітку, тримаються або на ягідниках, або
поруч з ними. Існує високий зворотний кореляти-
вний зв’язок між кількістю спостережень птахів і
відстанню місця зустрічі до ягідника (y = -17,978x
+ 69,945; r = -0,91). Середня віддаль до чорнични-
ків становить 143 м (lim 1-900 м). Проте, 98
(53,6 %) спостережень зареєстровано не далі ніж
за 100 м від них. Восени середня віддаль стацій
птахів до брусничників становить 208 м (lim 1-
760 м). Між віддаллю до цих ягідників та кількіс-
тю спостережень птахів існує зворотний зв’язок:
для чорничників – тісний r = -0,82 (у = -6,2842х +
38,852), а для брусничників – слабкий r = -0,25 (у
= -1,8579х + 25,574). Порівнюючи з літнім пері-
одом, середня віддаль до чорничників зросла, тоді
як частка спостережень птахів поряд з чорнични-
ками зменшилась. Натомість середня віддаль до
журавлинників зменшилась і становить 359 м (lim
1-1500 м). Найчастіше птахів спостережень на
віддалі 250-500 м від журавлинників – 61 (33,3 %)
раз. Проте, 38 (20,8 %) спостережень птахів при-
падає безпосередньо на ягідники, а ще 22 (12,0 %)
спостереження – на віддалі до 100 м від них. Це
вкотре підтверджує значення журавлинників в
осінній період.

Площі ягідників в осінніх стаціях вищі, ніж
улітку та в середньому становлять 9,3 га/25 га,
змінюючись переважно у межах від 5,1 до
10,0 га/25 га. Саме такі площі ягідників присутні
на 59 (32,2 %) ТПП. У цей період виявляли птахів
на 12 (6,6 %) ТПП, де ягідники відсутні. На 6
(3,3 %) ТПП їх площа перевищувала 20 га/25 га.
Слід зазначити, що під поняттям “відсутності
ягідників” розуміють не більше 10 % їх участі у
проективному покритті. Зазвичай, фрагментарно
ми виявляли ягідники на всій території дослі-
джень.
Найчастіше в межах ТПП площі чорничників,
брусничників і журавлинників становлять до
5,0 га/25 га. Найбільші площі займають чорнич-
ники, найменші – журавлинники.
Ягідники у зимовий період відіграють для пта-
хів незначну роль, особливо у роки з високим
сніговим покривом. В окремі роки, за умови ма-
лосніжних зим, птахи споживають ягоди журав-
лини, зелені пагони чорниці, які у раціоні птахів
відіграють другорядну роль. Тому, у зимових
період на місці 146 (68,9 %) спостережень ягідни-
ки відсутні. Зокрема, чорничники виявлені на
місці 42 (19,8 %) спостережень, а журавлинники –
на місці 7 (3,3 %).
У середньому, віддаль до ягідника становить
84 м (lim 1-370 м), у тому числі до чорничників –
121 м (lim 1-500 м). Середня площа ягідників ста-

4,8 га/25 га, брусничників – 2,3 га/25 га, журав-
линників – 1,0 га/25 га.
Висновки
Глушець протягом року з різною інтенсивніс-
тю використовує насадження, у надґрунтовому
покриві яких присутні ягідники. Найбільша кіль-
кість спостережень припадає на осінній період
(59,6 %), найменша – на зимовий (31,1 %). Наяв-
ність і структура ягідників на токовищах та у зи-
мових стаціях, зумовлена лісотаксаційними особ-
ливостями насаджень, а зокрема – типом лісорос-
линних умов. Птахи влітку та восени намагаються
триматися на ягідниках або безпосередньо побли-
зу них, що зумовлено особливостями їх трофіки.
Глушці влітку найчастіше тримаються чорнични-
ків (27,7 % спостережень), а восени – чорничників
і журавлинників (по 20,8 % зустрічей). Площі
ягідників у стаціях перебування глушця значні і
протягом року змінюються в межах 7,4 –
9,3 га/25 га.
Таким чином, можна констатувати, що видо-
вий склад, площа та відстань до ягідників впли-
вають на біотопний розподіл глушця. Проте, у
стаціях зі значними їх площами такий вплив слабо
прослідковується і потребує більш ретельного
вивчення.

1. Борщевский В. Г. О растительных кормах глухаря //
Вопросы охотничьей орнитологии. – М.: ЦНИЛ Главохо-
ты РСФСР. – 1986. – С. 109-128.
2. Кратюк О. Л. До методики вивчення стаціального роз-
ташування глушця // Матеріали І Всеукраїнської мислив-
сько-господарської науково-практичної конференції сту-
дентів та аспірантів “Потенціал і проблеми мисливського
господарства” – Львів: СПОЛОМ, 2006. – С. 73-78.
3. Кузякин В. А. Охотничья таксация. – М.: Лесная промы-
шленность, 1979. – 200 с.

4. Назаров А. А., Шубникова О. Н. О значении урожая ягод
для поддержания численности тетеревиных птиц в Севе-
рной тайге // Продуктивность дикорастущих ягодников и
их хозяйственное использование. – Киров, 1972. – С. 200-
202.
5. Орлов П. М. Курс геодезии. – М.: Сельхозиздат, 1962. –
384 с.
Отримано: 07 листопада 2007 р.
Прийнято до друку: 16 листопада 2007 р.