Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Запах дикого вепра
( 9 Votes )
Написав WEST Переглядів - 5678   
Неділя, 15 лютого 2009 15:06

На “сексодромі” у вітальні лежать шкури впольованих тварин. Іноді – у вологу погоду – від них сильно тхне звіром.

 Цей запах перебиває парфумні аромати дівчат і мускусний дух африканських амулетів, розвішаних над ліжком. Цей запах збуджує, схиляє до пиття і сексу, провокує спогади про полювання та бажання взяти в руки зброю. Взагалі провокує. ...На кабана можна полювати лише із серйозною зброєю. Кабанячий панцир твердий, мозолястий. Шрот не пробиває його.

Цього броньованого монстра лісів узагалі мало що пробиває. Найкраще виходити на вепра з автоматом Калашнікова та підлюфним гранатометом ГП-25. Жарт. Але все ж, коли у твоєму арсеналі не роздовбана тульська “вертикалка”, а, скажімо, карабін СКС, “заточений” Стєчкіним під автоматний патрон і з доброю цейсівською оптикою, кабаняча проблема стає не такою адреналіновою. Навіть не такою “кабанячою”.

Торік я не мав карабіна. Тому не претендував на “номера”, а тримався в другому ешелоні прикарпатських сквайрів, у фарватері лісників. Зрештою, полювання має декілька форматів задоволення. Можна просто блукати карпатським лісом і почуватися крутим пацаном. Можна медитувати на дерева в передчутті “поляни”, яку весело готують дружини й подруги мисливців. Можна спостерігати за самими мисливцями, з яких починає перти специфічний “філософський понт”.

Дехто розповідає анекдоти. Тут виникає те, що я називаю “першим мисливським феноменом”: тупі несмішні анекдоти та недоречні жарти на полюванні здаються дуже смішними й доречними. Задовільного пояснення цьому феномену немає. Кажуть, що один просвітлений мисливець зрозумів – чому. Але відразу й загинув, його розпоров від міхура до шиї здоровенний вепр. Це теж жарт. Ще тупіший за перший. Ага.

...Я блукав лісом, час від часу наштовхуючись на збуджених близькістю монстра та розігрітих оковитою “сквайрів”. Першим на мене натрапив Полковник із могутнім “зубром” і блискучою флягою на ремені, розміром, як невелика цистерна. У цистерні виявився вірменський коньяк. Непоганий. Полковник розповів, що був у Росії і стріляв там з автомата нового покоління “Абакан”. Він пояснив мені, що цей витвір іжевських зброярів має “схему з накопиченням імпульсу віддачі” та що ще до того, як рухомий агрегат цього дивовижного автомата прийде в крайнє заднє положення, він встигає зробити два високоточні постріли у швидкісному режимі. Така-от напрочуд корисна інформація.

“Нам би такий “Абакан” зараз не завадив, – сказав я старому вояці. – Таким “Абаканом” можна того вепра прострелити від рила до задниці”.

“Ета точна”, – погодився Полковник, і ми ще двічі ковтнули з його цистерни.

Коньячний запах принадив до нашої компанії Суддю. Слуга закону занюхав “конину” за півсотні метрів, бігме. Це, певно, був наслідок “другого мисливського феномену”: на полюванні в людини загострюється сприйняття, відроджуються первісні спроможності вух, очей і носа. Вайлуватий міський пентюх на полюванні через три години перетворюється на чинґачґука.

Суддя виявився забагнюченим. Він розповів, що зашпортався і впав у якесь болото. Я чомусь сказав:

“Слоненятко йшло та впало, розтовкло собі є...ло”.

Суддя не образився й навіть сміявся, що, знову-таки, було наслідком другого “феномену”. Взагалі, місцеві судді на полюванні завше дуже добрі й зовсім не корумповані. Потім до нас приєднався Політик і зіпсував лісову ідилію балачками про вибори, списки, коаліції й усілякі “галімі распонятки”. Полковник відчув лажу і сказав: “А кагдата тут убілі кабана вєсом сто сємдєсят кіло. Такая била звєрюга!”

Політик глипнув сумними очима і сказонув повну фіґню: “А я й не хотів би, щоб кабан на мене вийшов. Я не люблю стріляти у звірів. Він собі кабан, а я собі окремо”.

Усі подивилися на нього, як на кінченого.

“Тут люди все життя мріють, щоби на них вепр вийшов…” – сказав Суддя.

“Французькі літописи стверджують, що вепр, який убив на полюванні короля Філіппа Четвертого, важив чотириста кілограмів”, – збрехав я задля виходу з незручного базару.

Мисливці замислилися над моїм повідомленням. Можливо, вони уявили скривавлений труп монарха та волохате чудовисько з іклами в лікоть довжиною над тим трупом. А можливо, все ще подумки “перетравлювали” відморожену заяву Політика.

“Такі викопні вепри вимерли ще у вісімнадцятому столітті”, – заспокоїв я їх. Вони зрозуміли.

У цю мить почулися постріли. Вепр вийшов на номери. Завалили його з третього влучання. Потім усі по черзі сідали на мертвого кабана, фотографувалися і пили горілку. Потім здирали з нього панцир, рубали звіра на шматки і пили горілку. Потім їли канапки і смажені на вогні шпікачки, запиваючи все це горілкою. Було весело. Тільки карабіна в мене тоді ще не було...

 Володимир Єшкілєв – письменник,
мешкає в Івано-Франківську

 Львівська Газета


Читайте також:

 



Коментарі  

 
#3 ярий 14.07.2010 22:11
Про витвір іжевських кулібінів знають всі давно.Якби Калашников не вкрав з німецького СТГ-44 штурмгевер систему,бо такий знаменитий винахідник крім цього автомата більше нічого і не придумав,точніш е не було більше в кого вкрасти,то про "русскоє оружиє"ніхто і не чув би.
СКС це взагалі мухобойка.В полюванні встидно і згадувати.
А от більше б було описано як там -"На “сексодромі” у вітальні лежать шкури впольованих тварин. :lol:
 
 
#2 Йцукен 14.07.2010 20:06
Карабін СКС конструкції Стєчкіна....
потужніший ніж 12 калібр...
і на нього цейсівський приціл... шоб мало не здалося.(чи це такий тонкий гумор? тоді звиняйте)
можливо автор і бухав з мисливцями, але досвіду полювання та знання теорії у нього явно менше, ніж таланту письменника.
 
 
#1 Схимник 16.02.2009 15:32
Дуже прикольне оповідання, такі речі повсякчас трапляються на полюваннях.
 

У Вас недостатньо прав для написання коментарів. Можливо, Вам необхідно зареєструватися на сайті.

Реєстрація






Забули ім'я користувача/пароль
Не маєш власного облікового запису? Зареєструватися
загрузка...
Powered by HuntingUkraine.com