Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Було це вже далекого 2004. Домовився з приятелем, який був більш досвідченим мисливцем ніж я на ранкове полювання. Ми вирушили в досить популярні серед мисливців угіддя, на яких було багато кукурудзи.

Приїхали на місце, машину лишили на початку і пішли стежкою між кукурудзою і полем. На цьому власне шляху і знаходились дві вежі для полювання, я лишився на першій, а колега пішов на наступну.

За вікном ТАХІ мелькали тротуари нічного Ужгорода. Близько опівночі машина зупинилась біля ж/д вокзалу. Через гучномовець пролунав жіночий голос, що до першого перону прибуває поїзд Солотвино-Львів. В купе було тепло і я, добряче змерзши, з задоволенням вклався на полиці. Уві сні час збіг швидко і от ми вже у місті лева. Львів зустрів сухою морозною погодою. Біля центрального входу вже чекав Вальдемар. І от нарешті заплечники погружено, документи перевірено, каву випито і темна астра повезла нас на зустріч новим враженням. Кордон пересікли порівняно швидко і рідна Україна залишилась позаду. Через якихось 5-10 км це стало добре помітним через відсутність ям на дорогах і присутність дичини на полях при дорозі.

Сучасна екіпіровка мисливця відповідає 21-му століттю. Але чи не забуваємо ми про один з основних елеметів мисливського спорядження - про справжню мисливську сумку. Справжня, а не імітація чи туристичний рюкзак який мисливці частенько використовують для полювань. Чи мисливські сумки та їх використання зникає?

Приїхав я одного дня до Відня ,працював на конференції, пізніше вирішив питання з мисливськими магазинами та з усім, що мені товариші позамовляли. Взяв собі Манліхера оригінала з першої світової в ідеальному стані, оформив папери на вивіз. Цілий день літав як електровіник, але все вирішив. Наступного дня поспав, прогулявся по Відні, провідав старих друзів,попив віденської кави, відпочив. Після обіду переодівся в мисливський одяг і товариш відвіз мене в гори Штаєру. Ще по дорозі любувався знайомими краєвидами, знайомою природою,що завжди нагадувала мені рідний край карпатський.

Христос Рождається!
Славіте Його!

Дорогі побратими у Христі!

Подивіться на птахів небесних, говорить Господь, подивіться на польові квіти. В своїх притчах Він часто говорить про живі створіння, про птахів, про квіти, дерева, колосящі ниви, про зерна, які падають в землю, щоб дати життя новому паростку. Тим самим Творець звертає нашу увагу на природу довкола нас, в якій так багато повчального, в якій заложена Божественна мудрість та краса. Як часто в нашій буденності ми цього не зауважуємо, для нас все перетворюється у сіру картину. Але Господь говорить нам: - А ти придивись, оглянься, багато може природа навчити людину.

Найчастіше після вдалого закінчення облавного полювання лунають тости в адресу того мисливця, який безпосередньо добув звіра влучним пострілом, рідше єгерю-розпоряднику, а от про загонича згадують лише в тому випадку, коли застілля затяглося, а тости вичерпалися. А дарма! Адже від вмілого і якісно проведеного загону залежить успіх полювання відсотків на 80, якщо не більше. Нехай на номерах стоять супер-стрілки екстра-класу, але якщо загоничі не виставлять на стрілецьку лінію звіра, толку від їхнього вміння стріляти ...

Розплющивши очі і зрозумівши, що вже не сплю, я кинув погляд на годинник тюнера. Мерехтливі зелені циферки висвітлювали четверту ранку. До світанку лишалось чимало, та сон вже не брав. На кріслі потягнулася Ара, відчувши, що я зібрався вставати. Стрибнула на підлогу і голосно стріпотіла своїми клапатими вухами. Підійшла з мого боку і два рази штурхнула лапою у бік. Вона завжди так мене будить. Я посміхнувся, погладив в темряві голову чотирилапої помічниці і піднявся з ліжка.

На подвір'ї було, що називається – свіжо. Надзвичайно глибоке чорне небо, всіяне мільярдами ясних зорь, заворожувало. У буденні дні ця краса якось не помічається, а перед полюванням я дуже часто отак стою вранці, вдихаю чисте прохолодне повітря, і дивлюся в небо...