Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Людина у процесі життєдіяльності рухається еволюційним шляхом, підвищуючи ефективність своєї праці у різних галузях. В період мезоліту людині вдалося приручити диких тварин, з’являються перші собаки, близькі до вовка. Сьогодні полювання з мисливським собакою приносить мисливцю не лише більше трофеїв, але й незрівнянне задоволення від спостереження за хорошою роботою собаки, відчуття присутності надійного помічника, надає азарт і емоційну насиченість полюванню.

Будь-яке товариство завжди представлене різними верствами населення, а точніше – різними суспільними групами, які виділяються на основі тієї чи іншої істотної ознаки, а саме: соціально-економічної, професійної, національної, вікової тощо і які характеризуються системою соціальних зв'язків і відносин. Механізм утворення і функціонування суспільних груп зумовлюється метеріальними інтересами людей, їхнім відношенням до власності, місцем, яке вони займають у системі суспільних відносин. Львівське мисливське товариство «Тур» було організоване за професійною та національною ознакою. Назва товариства походить від виду тварин, які у великій кількості населяли Галичину. Існують свідчення, що князь Данило Галицький (1220-1264) спричинився великою мірою до збереження тура¹, але наприкінці XVI століття вони на території України перевелись².

Опікою саме Святого Губерта користувалось багато мисливців та мисливських товариств Галичини. Відомо, що у 1876 році у Львові засновується мисливське товариство ім. Святого Губерта,[1] у 1880 році воно нараховувало 25 членів, а статут товариства був затверджений Галицьким намісництвом 19 грудня 1879 року.[2]

25 вересня відзначається День святого мученика Автонома, але існує й інша назва цього свята — Змійовик. Змії у цей день починають повзти в укриття на зимування. Як у церковному календарі, так і у народному — День Автонома (Артемона) відзначається двічі, восени та навесні. Про релігійне значення свята, його народне трактування та причетність до ремесла мисливців — далі у нашій статті.

- Першими рибалками були ще неандертальці. Зроблено багато археологічних знахідок, що відносяться до цього періоду історії і пов'язані з риболовлею. Записи про риболовлю в основному належать перу жерців і священнослужителів. Виявлені вони в документах стародавньої Європи, Єгипту, Китаю, Індії і навіть Америки. Завдяки дослідженням учених ми знаємо, якою була рибалка в минулому.

- Складні вудилища з'явилися в побуті рибалок в кінці 19 століття. До цього рибалки користувалися нерозбірними вудилищами з ліщини, бука і ясена. Потреба робити розкладні вудилища з'явилася через те, що люди стали виїжджати далеко від будинку, щоб порибалити, а транспортувати цільні вудилища було незручно.

У той час, коли від успіху полювання залежало на скільки "багатим" буде стіл, мисливці всіляко намагалися залучити до своїх рушниць щастя, точність і ефективність. Вони не могли на сто відсотків довіритись лише своїм навичкам, тому всілякими відповідними ритуалами намагалися так зачарувати зброю і кулі, щоб ті ніколи не хибили.

1897 Військовий Збірник, том ССXXXV, С.-Петербург

 ... чисто випадкова, форма існування мисливців тривала до тих пір, поки Кавказька війна не дала невідпорних доказів користі мисливських команд. Тоді мисливці вступили в нову фазу свого існування. У деяких місцях з них були сформовані, безпосереднім розпорядженням частин, команди, які вже не розпускалися після кожного окремого доручення. Факт сформування мисливських команд не за наказом згори, а з ініціативи військових частин, красномовно говорить на їх користь. Він доводить, що в них є дійсна потреба. З плином часу, потреба в мисливських командах настільки назріла, що команди ці були засновані офіційно наказом по військовому відомству 1886 №260. Але, незважаючи на своє блискуче заявлене право існування під час попередніх воєн, згаданий наказ тільки дозволив існування мисливських команд у складі не більше чотирьох чоловік з роти, але навіть не відвів їм особливого часу для спеціальних занять, вказавши лише для цього на суботи, свята і час, призначений для вільних робіт. Це позбавляло солдат-мисливців майже всього вільного часу і тим самим прищеплювало їм поняття про другорядне значення справи мисливських команд, а у занять забирало їх головний шанс на успіх, їх цікавість, тому що як би жваво не поставив начальник мисливської команди заняття, але раз вони віднімають у солдата його вільний час, можна заздалегідь сказати, що він поставиться до них не тільки апатично, а й вороже.