Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Будь-яке товариство завжди представлене різними верствами населення, а точніше – різними суспільними групами, які виділяються на основі тієї чи іншої істотної ознаки, а саме: соціально-економічної, професійної, національної, вікової тощо і які характеризуються системою соціальних зв'язків і відносин. Механізм утворення і функціонування суспільних груп зумовлюється метеріальними інтересами людей, їхнім відношенням до власності, місцем, яке вони займають у системі суспільних відносин. Львівське мисливське товариство «Тур» було організоване за професійною та національною ознакою. Назва товариства походить від виду тварин, які у великій кількості населяли Галичину. Існують свідчення, що князь Данило Галицький (1220-1264) спричинився великою мірою до збереження тура¹, але наприкінці XVI століття вони на території України перевелись².

Опікою саме Святого Губерта користувалось багато мисливців та мисливських товариств Галичини. Відомо, що у 1876 році у Львові засновується мисливське товариство ім. Святого Губерта,[1] у 1880 році воно нараховувало 25 членів, а статут товариства був затверджений Галицьким намісництвом 19 грудня 1879 року.[2]

25 вересня відзначається День святого мученика Автонома, але існує й інша назва цього свята — Змійовик. Змії у цей день починають повзти в укриття на зимування. Як у церковному календарі, так і у народному — День Автонома (Артемона) відзначається двічі, восени та навесні. Про релігійне значення свята, його народне трактування та причетність до ремесла мисливців — далі у нашій статті.

- Першими рибалками були ще неандертальці. Зроблено багато археологічних знахідок, що відносяться до цього періоду історії і пов'язані з риболовлею. Записи про риболовлю в основному належать перу жерців і священнослужителів. Виявлені вони в документах стародавньої Європи, Єгипту, Китаю, Індії і навіть Америки. Завдяки дослідженням учених ми знаємо, якою була рибалка в минулому.

- Складні вудилища з'явилися в побуті рибалок в кінці 19 століття. До цього рибалки користувалися нерозбірними вудилищами з ліщини, бука і ясена. Потреба робити розкладні вудилища з'явилася через те, що люди стали виїжджати далеко від будинку, щоб порибалити, а транспортувати цільні вудилища було незручно.

У той час, коли від успіху полювання залежало на скільки "багатим" буде стіл, мисливці всіляко намагалися залучити до своїх рушниць щастя, точність і ефективність. Вони не могли на сто відсотків довіритись лише своїм навичкам, тому всілякими відповідними ритуалами намагалися так зачарувати зброю і кулі, щоб ті ніколи не хибили.

1897 Військовий Збірник, том ССXXXV, С.-Петербург

 ... чисто випадкова, форма існування мисливців тривала до тих пір, поки Кавказька війна не дала невідпорних доказів користі мисливських команд. Тоді мисливці вступили в нову фазу свого існування. У деяких місцях з них були сформовані, безпосереднім розпорядженням частин, команди, які вже не розпускалися після кожного окремого доручення. Факт сформування мисливських команд не за наказом згори, а з ініціативи військових частин, красномовно говорить на їх користь. Він доводить, що в них є дійсна потреба. З плином часу, потреба в мисливських командах настільки назріла, що команди ці були засновані офіційно наказом по військовому відомству 1886 №260. Але, незважаючи на своє блискуче заявлене право існування під час попередніх воєн, згаданий наказ тільки дозволив існування мисливських команд у складі не більше чотирьох чоловік з роти, але навіть не відвів їм особливого часу для спеціальних занять, вказавши лише для цього на суботи, свята і час, призначений для вільних робіт. Це позбавляло солдат-мисливців майже всього вільного часу і тим самим прищеплювало їм поняття про другорядне значення справи мисливських команд, а у занять забирало їх головний шанс на успіх, їх цікавість, тому що як би жваво не поставив начальник мисливської команди заняття, але раз вони віднімають у солдата його вільний час, можна заздалегідь сказати, що він поставиться до них не тільки апатично, а й вороже.

Зброю, коня і дружину не позичають - так говорить старе мисливське прислів'я. Щодо зброї, то я не дуже вірю, бо запозичена старенька батькова рушниця вже не один раз доводила свою ефективність. А стріляючи з неї, я відчуваю, що ніби не я її, а вона направляє мене, і веде до цілі. Тим не менш, легковажне позичання зброї може закінчитися для її власника дуже погано, оскільки щоб накласти на зброю закляття потрібно не багато! Про чари які можуть вплинути на точність зброї і поговоримо, а також, розповімо як зняти такі закляття.