Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Кіровоградський обласний художній музей володіє дивовижним експонатом, аналогу якому, як стверджують історики, немає в світі. Це так звана мисливська хоругва на оленячих рогах, на якій зображено Святого Евстафія Плакиду, що є двостороннім олійним живописом невідомого українського майстра XVIII ст.

Ненастная суровая степная осень близится к концу. Высохли, пожелтели камыши на степных солонцеватых озерах и лужах. Давно уже потеряли кусты ивняка и джизгана свою летнюю, зеленую одежду; бурою, косматою шерстью виднеются по пологим скатам редкие заросли колючки и перекати-поля. Утренние морозы выжали соль на понизях – издали, словно снег, серебрятся днища когда-то больших озер, резко отпечатывая на своей поверхности следы степного зверя, следы всего живого, что только к ним прикоснется.

Холодный, леденящий северо-восточный ветер, «джаманджиль» по-здешнему, давно уже, словно разнузданный, носится по степи, гонит шквалами, вертит винтом тонкую песчаную пыль, сухой бурьян, сорванный с промерзшего корня, сухой помет, золу остывших костров, всякую ветошь, забытую на торной караванной дороге.

В эту пору глухо, неуютно, неприветливо смотрят эти бесконечные равнины киргизской степи.

Все, что оживляло степь летом: звонкая трель жаворонка, писк перепелиных выводков, воркотня куропаток, выкрикивание чаек по заводям и ручьям, ленивое ползание черепах попарно, шныряние ящериц и вертлявых змеек – все это давно уже замолкло и успокоилось.

В поселке Карпаты (Берегвар) между г. Мукачево и Свалява находится прекрасно сохранившийся охотничий замок Шенборнов. Возник на месте старого охотничьего замка, построенного в первой половине XVIII в. Во время текущих ремонтов несколько изменился архитектурно-планировочный облик памятника. Дворец расположен в центре территории санатория «Карпаты» площадью около 50 га и входит в его комплекс как главный корпус. Архитектурный облик и удачное размещение на самом высоком участке рельефа позволяют дворцу доминировать не только в функциональном, но и в архитектурном отношении. Он удачно связан с другими сооружениями комплекса системой парковых пешеходно-транспортных дорожек.

Одначе, незважаючи на постійні утиски польських магнатів і російського самодержавства, український народ зумів зберегти і примножити свої звичаї, традиції та обряди, що сприяло утвердженню народної за суттю фізичної культури українців І в подальших часах....

У руських билинах у князя Володимира дуже часто бенкетують "поляниці, дівчата молодецькі"; оповідач так пояснює це слово: "Поленічи – це були молодецькі воїни-жінки, богатирського роду, воїнству навчені" (Билини Півночі т 2 N110, М/Л 1951), В билинах про Дунай, поленицею виступає його дружина; і Дунай, і полениця перетворюються на річки. У казці Афанасьєва (N173) "дівчина, якій з рук і з ніг вода тече: хто цієї води вип'є – на тридцять років молодшим стане(варіант – господиня молодильних яблук) виїжджає з своїм військом в зелені луги тішитися – все військо з одних дівчат набране". Нарешті, з Китежем і оз. Світлояром зв'язана якась Дівка-Турка, господиня звірів і очільниця жіночого війська (Град Китеж. Горький 1985); можна припустити, що з Світлояром було пов'язано уявлення про вхід в нижній світ. (Див. Комарович "Китежська легенда" М. 1936; Блінкова і ін. Сов. етногр. N4, 1973). Тема полениць в російському фольклорі вимагає подальшого дослідження.

Як амазонки прибули на слов'янські землі

Власне кажучи, щороку "Вiдкриття полювання" буває двiчi: першого серпня на
птицю, а першого листопада на звiра, але якось уже - так утрадицiйнилося, що за
урочисте, коли хочете, свято серед мисливцiв вважається перше вiдкриття, коли
пiсля довгої перерви у вас у руках знову улюблена вами рушниця i ви знову маєте
змогу не тiльки, сказать би, поповнити свої продовольчi ресурси, не тiльки
допомогти державi в м'ясозаготiвлях, а й задовольнити себе як природознавця,
природофiла й спортсмена.
Полювання, як бачите, не якась там легковажна дурничка, не дрiбничка, а дуже й
дуже поважна справа, особливо для таких громадян, як ми з вами...

Еволюційний розвиток всього живого на Землі завжди відбувався і відбувається зараз у конкурентній боротьбі за місце під сонцем. Не була винятком у цьому процесі і людина на всіх стадіях свого виникнення і розвитку. Вона знаходилась і знаходиться зараз у постійних і нерозривних зв'язках з природою, особливо з живою. Розглянемо тільки одну гілку цих зв'язків - мисливство, але не просто як процес добування їжі окремою людиною, а як екологічні відносини між людським суспільством і тваринним світом і пов'язані з цим глибокі пласти екологічної культури етносу.