Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

В сучасній українській мові вживаються назви птахів іншомовного походження. Серед них є найменування як тих птахів, що водяться в наших краях, так і екзотичних.
Кеклик належить до ряду куриних родини фазанових. Назва птаха тюркського походження: уйг. КЭКЛИК, узб. КАКЛИК, кирг. КЕКИЛИК "куріпка". Назва цього птаха зафіксована лише у ХХ ст.: КЕКЛИК, кам'яна куріпка. В УРСР аклімат. В Кримських горах (УРЕС-ІІ, 52).
До родини сивкових належать БЕКАС. ДУПЕЛЬ, ВАЛЬДШНЕП, ГАРШНЕП, КРОНШНЕП. Ці птахи мають також інші назви, але кодифіковано було саме ті, що мають іншомовне походження.
У ХIХ ст. зафіксовані такі найменування бекаса: БАРАНЕЦЬ, бекас(Піск 6); ВІВЧАРИК бекас (там же 129); бекас, ВІВЧАРИК, БАРАНЕЦЬ, ПОЛЕЖАНЬ (Тим І 15); бекас, пт. Scolopax – ВІВЧАРИК, БАРАНЕЦЬ, БАРАНЧИК, ХАКВА (У-С 43); КРЕХТУН, БАРАШЕК (БЕКАС– охот. название) Gallipago coelestis (Сом 577-578); БЕКАСИ; дубельт, кряк (кшик), баранець (бараник) (Верх Зоол 73); БЕКАС, СА (Гр І 48).
Номен БЕКАС було запозичено з фр. becasse, можливо через посередництво нім. Beckas, походить від фр. bec "дзьоб" (Фасм I146; ЕСУМ I 164).
ДУБЕЛЬТ – назва іншого спорідненого птаха. КРЯК, КШИК – звуконаслідувальні слова. КРЕХТУН походить від дієслова КРЕХТАТИ, також звуконаслідувального в основі (ЕСУМ III 87). ПОЛЕЖАНЬ, ймовірно мотивується тим, що птах часто перебуває в лежачому положенні. Назви ВІЧАРИК, БАРАНЕЦЬ, БАРАНЧИК мотивовані тим, що птах супроводить отари овець, поїдаючи кізяки. ХАКВА – етимологічно неясне слово. Ймовірно – з прадавньо хазарської мови.

В попередній публікації порталу  в розділі  "Традиції " йдеться про мисливську хоругву на оленячих рогах, на якій зображено Святого Єфстафія Плакиду . Цікавою є оповідь православного календаря про життя цього мисливця-великомученика:

Кіровоградський обласний художній музей володіє дивовижним експонатом, аналогу якому, як стверджують історики, немає в світі. Це так звана мисливська хоругва на оленячих рогах, на якій зображено Святого Евстафія Плакиду, що є двостороннім олійним живописом невідомого українського майстра XVIII ст.

Ненастная суровая степная осень близится к концу. Высохли, пожелтели камыши на степных солонцеватых озерах и лужах. Давно уже потеряли кусты ивняка и джизгана свою летнюю, зеленую одежду; бурою, косматою шерстью виднеются по пологим скатам редкие заросли колючки и перекати-поля. Утренние морозы выжали соль на понизях – издали, словно снег, серебрятся днища когда-то больших озер, резко отпечатывая на своей поверхности следы степного зверя, следы всего живого, что только к ним прикоснется.

Холодный, леденящий северо-восточный ветер, «джаманджиль» по-здешнему, давно уже, словно разнузданный, носится по степи, гонит шквалами, вертит винтом тонкую песчаную пыль, сухой бурьян, сорванный с промерзшего корня, сухой помет, золу остывших костров, всякую ветошь, забытую на торной караванной дороге.

В эту пору глухо, неуютно, неприветливо смотрят эти бесконечные равнины киргизской степи.

Все, что оживляло степь летом: звонкая трель жаворонка, писк перепелиных выводков, воркотня куропаток, выкрикивание чаек по заводям и ручьям, ленивое ползание черепах попарно, шныряние ящериц и вертлявых змеек – все это давно уже замолкло и успокоилось.

В поселке Карпаты (Берегвар) между г. Мукачево и Свалява находится прекрасно сохранившийся охотничий замок Шенборнов. Возник на месте старого охотничьего замка, построенного в первой половине XVIII в. Во время текущих ремонтов несколько изменился архитектурно-планировочный облик памятника. Дворец расположен в центре территории санатория «Карпаты» площадью около 50 га и входит в его комплекс как главный корпус. Архитектурный облик и удачное размещение на самом высоком участке рельефа позволяют дворцу доминировать не только в функциональном, но и в архитектурном отношении. Он удачно связан с другими сооружениями комплекса системой парковых пешеходно-транспортных дорожек.

Одначе, незважаючи на постійні утиски польських магнатів і російського самодержавства, український народ зумів зберегти і примножити свої звичаї, традиції та обряди, що сприяло утвердженню народної за суттю фізичної культури українців І в подальших часах....

У руських билинах у князя Володимира дуже часто бенкетують "поляниці, дівчата молодецькі"; оповідач так пояснює це слово: "Поленічи – це були молодецькі воїни-жінки, богатирського роду, воїнству навчені" (Билини Півночі т 2 N110, М/Л 1951), В билинах про Дунай, поленицею виступає його дружина; і Дунай, і полениця перетворюються на річки. У казці Афанасьєва (N173) "дівчина, якій з рук і з ніг вода тече: хто цієї води вип'є – на тридцять років молодшим стане(варіант – господиня молодильних яблук) виїжджає з своїм військом в зелені луги тішитися – все військо з одних дівчат набране". Нарешті, з Китежем і оз. Світлояром зв'язана якась Дівка-Турка, господиня звірів і очільниця жіночого війська (Град Китеж. Горький 1985); можна припустити, що з Світлояром було пов'язано уявлення про вхід в нижній світ. (Див. Комарович "Китежська легенда" М. 1936; Блінкова і ін. Сов. етногр. N4, 1973). Тема полениць в російському фольклорі вимагає подальшого дослідження.

Як амазонки прибули на слов'янські землі