Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Ласкаво просимо, госте!
Ім'я користувача Пароль: Запам'ятати мене

Анкета для Клен

  • Поза форумом
  • Статус: Ловчий професіонал
  • Зареєстрований: 08/01/2011
  • Останній візит: 29/09/2021
  • Часовий пояс: GMT +2:00
  • Місцевий час: 02:38
  • Пости: 553
  • Перегляд анкети: 5421
  • Проживання: Canada
  • Стать: Чоловік
  • Дата народження: 23/05/1959

Підпис

Повідомлення

Повідомлення

emo
Велика втрата,Вальдек !
Без болю не обходиться,вірю і співчуваю.А ще пригадалося,як скількись років назад якийсь йолоп стріляв в пса. Однаково,прикро !
Немецкий лангхаар / ...
emo
Гарна новина ! Путін планує сховатися від гніву світу...в тайзі ?!


Путін і Шойгу хочуть сховатися в Сибіру?

МИКОЛА СЕМЕНА
09.08.2021, 13:31 89

Що стоїть за ідеєю побудувати міста-мільйонники і перенести столицю Росії до Сибіру?
Сибір. Фото з відкритих джерел
Сибір. Фото з відкритих джерел
Як повідомив ресурс «Сибирь.Реалии», міністр оборони Росії Сергій Шойгу запропонував перенести столицю країни в Сибір, а, крім того — побудувати там п'ять нових міст з населенням до мільйона осіб. Експерти, проте, вважають цю ідею як мінімум дивною, дехто говорить, що це маніпуляція для приховування дійсних задумів.

«Нам необхідно в Сибіру побудувати три, а краще п'ять великих центрів науково-промислових, економічних, простіше кажучи, міст з населенням 300−500 тисяч, краще — до мільйона осіб», — цитує ці слова міністра, які він сказав на зустрічі з науковою громадськістю Сибірського відділення РАН.

Як відомо, Росія здійснила як мінімум два містобудівних походи в Сибір. Перший — ще за Сталіна, коли весь Сибір заполонили концентраційні табори, поруч з якими виростали сяк-так прилаштовані поселення для проживання охорони. Вже в хрущовський час, в процесі зменшення масштабу репресій, вони почали занепадати, і зараз на місці багатьох «…лагів» залишились тільки руїни. Занепали і виведені з ладу також численні залізниці, які були побудовані зеківською працею для перевезення в’язнів, але тепер не використовуються.

Другий бум містобудівництва в Сибіру і на півночі Росії припадає, в основному, в 70−80-і роки, — як правило, це виникнення поселень в місцях розробки нових нафтогазових або вугільних родовищ. Вони теж вже почали занепадати. Наразі їх населення налічує максимум 20−30 тисяч осіб. Там стоять пусті будинки, в яких ніхто не живе. Без сумніву, ці міста повністю зникнуть, як тільки будуть вироблені ті родовища, навкруги яких вони створені.

Для чого ж Шойгу готує третій урбаністичний похід на Сибір?

— Ідея дуже дивна, — вважає урбаніст, кандидат географічних наук Олексій Новіков. — Будь-яке нове місто — це гігантське збурення в системі розселення, і вона може просто не витримати. Просто побудувати нове місто — витівка дуже важка і, як правило, ніколи не вдається. Ми знаємо дуже мало прикладів будівництва нових міст. Вони проходять якийсь цикл після будівництва, а потім перестають нормально функціонувати і стають тягарем на розвитку економіки. Це стандартна історія, її видно по усіх переселенських країнах, і по Канаді, і по Росії — особливо по Сибіру… Єдиний сенс втілити таку ідею — робити це в районі Владивостока, але тільки якщо є потужні зв'язки з Китаєм і з Штатами. А оскільки їх загалом немає, роздумувати про це було б дивно.

Це проєкт не в той бік! За оцінками експертів Світового банку, в Росії 25 млн людей живуть там, де жити неможливо — це екстремальні з кліматичної точки зору місця. Тому виразно намітився відтік росіян з Сибіру в Європейську частину країни.

Наприклад, населення Магаданської області раз на п’ять років оновлюється на 50 відсотків. В Росії існує програма переселення жителів з районів Крайньої Півночі, яка працює з 1995 року. Це люди, які опинилися в таких місцях або через освоєння родовищ, або через сумні історичні події — ГУЛАГ, зокрема, підштовхнув систему розселення в сторону дивного, неефективного розташування. В Росії величезний міграційний потік йде на південь — в Краснодарський край, Ставропольський край, Ростовську область і так далі. Тепер цих людей розселюють і в українському Криму. Але федеральне фінансування програми знижується. А тут нові міста в Сибіру, і столицю хочуть переносити. Абсурд. Ідеальною програмою було б не будівництво нових міст, а вивезення людей з районів Крайньої Півночі і кліматично екстремальних зон.

Науковий співробітник Відділу соціально-економічної географії Інституту географії РАН В'ячеслав Шупер вважає, що в звичайному режимі ця ідея нездійсненна. Навіщо будувати місто на новому місці, якщо наявні розвиваються далеко не так динамічно, як хотілося б? Цю ідею неодноразово висловлював, наприклад, Олексій Громико, директор Інституту Європи РАН. Але з приводу перенесення столиці — ми були свідками спроб перенесення столиці в Нову Москву, які набрали абсолютно анекдотичного характеру. Якщо її не вдалося перенести в Нову Москву, тим більше не вдасться перенести в Новосибірськ. Тим більше, що в Петербург вже теж переносили.

На думку В’ячеслава Шупера, тепер форсований розвиток азійської Росії не є досить імовірним. Тому розглядати його слід не в звичних параметрах, тут можуть бути особливі плани. Адже ясно, що нинішнє становище Росії буде змінюватися, головним чином під впливом зовнішньополітичних факторів, перш за все, відносин з Заходом. Зміни в країні стають вже питанням виживання, а не розвитку.

Натяк Шупера більш ніж прозорий. Сергій Шойгу, як призвідник і рушійна сила війни і в Україні, і в Грузії, і всіх воєн на планеті з участю Росії, розуміє, що відплата рано чи пізно досягне Москви, і тому він пропонує своєму «подєльнику» Володимиру Путіну вже зараз подбати про схованку в разі відплати Заходу. Будувати міста в непрохідній тайзі Сибіру — це одна річ. А переносити столицю, отже, і Кремль, і нове Міністерство війни Росії — це ніщо інше, як ідея сховатися в безкрайній тайзі Сибіру від відплати світу, який все більше набуває рішучості. До речі, саме після втечі Кремля в Сибір — там стануть потрібні ті міста-мільйонники, про які говорить Шойгу. Аякже — після зникнення європейської Росії, Кремлю ж треба кимось керувати — набирати солдатів для нового війська, виробляти продукцію, для того, щоб збирати податки, щоб було чиїмось коштом жити. Шойгу, мабуть, вважає, що п’ять міст-мільйонників вистачить для того, щоб прогодувати новий Кремль.

Схоже на те, що історія повторюється. Після нападу Гітлера на СРСР, Сталін через Болгарське посольство пропонував Німеччині віддати Україну і Прибалтику з умовою, що Гітлер не буде далі наступати. Німеччина не погодилась на такий ґешефт. Володимир Путін і Сергій Шойгу розуміють, що відплата прийде, що створять ще не одну «Кримську платформу», що в світі сформується потужна антипутінська коаліція, що прийде час — і тікати буде практично нікуди. Тому остання надія — сховатися в тайзі Сибіру, сподіваючись, що ракети відплати їх там не знайдуть. Це цікава історична віха — Кремль почав шукати куди б його сховатись від гніву світової громадськості. Скоро він запропонує забрати Європейську Росію, але залишити їм і новому Кремлю Сибір. Але черговою помилкою було б припустити, що їх там не знайдуть…

Читайте також: Путін планує інтегрувати Донбас через «чорний хід»
ПОЛІТИКА...
Категорія: Біля вогнища...
emo
Затильник розрахований,як розхідник/замінник,враховуючи матеріал виготовлення ?
Одностволка варто ку ...
Категорія: Гладка зброя
emo
В серпневий вечір у суботу
О вісімнадцятій нуль-нуль
Вмить гряне скрізь по очеретах
Тарах-бабах, і *кум-пильнуй* !
Швиденько сонечко сідає
З-за лісу місяць вирина
Багаття язики палають
Шкварчить до столу дичина...
Мисливці,друзі,всіх-зі Св*ятом !
Ми чарку п*єм за відкриття !!!
За гострий зір,за міцні ноги
За мирне небо,за життя !
Мисливці,щиро всіх вітаю
Бо незабаром ця пора.
Мисливської усім удачі,
Ну,і ні пуха-ні пера !


Моє вітання всім нам,хто дочекався цього нашого Св*ята !
Свято відкриття !
emo
При всій повазі до автора,останнє речення титульного абзацу я би перефразував навпаки - історичні цикли,в яких інтелект є правилом,а ідіотизм-винятком,потім називають *економічним дивом* або *золотою епохою*.
Хоча пригадалося і таке,як на останньому курсі ми конспектували *велике Чілійське економічне диво*-як заслугу Піночета,котрого кількома роками перед цим совєтська,і,частково,світова преса називала кривавим диктатором з руками по лікті у крові.І треба визнати,Ауґусто відповідав певній кількості критеріїв,котрими окреслюють особу ідіота.
Хоча в цілому стаття-як діагноз суспільству.

P.S. А нам хіба переконати себе в тому,що Янукович потрапив у фазу висхідної хвилі(українського ?) ідіотизму,котра з червня 2021-го пішла на спад ? Або піде з осені..
Розумні висловлюванн ...
Категорія: Біля вогнища...
emo
То я - про ресентимент
Розумні висловлюванн ...
Категорія: Біля вогнища...
emo
Справді,кожне слово дослідження підтверджене життєвими поступками homo sapience в різні часи.Справа за малим-хотіти і вміти застосовувати в цьому короткому житті.
Розумні висловлюванн ...
Категорія: Біля вогнища...
emo
За короткий час тою ж компанією будуть вити-підвивати зі своїми вічними кочегарами рогатими за людські сльози.А зараз, дочасно, нехай жирують.Головне,що ТАМ їх не буде !
Гумор
Категорія: Гумор
emo
Війна,яку МАЄ виграти Україна !!!


Україна проходить крізь наші душі
23.02.2021, 16:38
382
Про це постійно думаєш, гортаючи книгу публіцистики Олега К. Романчука «Не бійсь, не зраджуй, не мовчи (публіцистика воєнного часу)» - Львів: Універсум, 2020
Фото ілюстративне, Укрінформ
Фото ілюстративне, Укрінформ
Саме так — не АТО, не ООС, не сумнозвісна дефініція «лінія розмежування».


Автор — відомий журналіст і публіцист, науковець, член Спілки офіцерів України — акцентує: в Україні восьмий рік йде війна, і слабкість нашої влади полягає в неспроможності вийти з орбіти самозаспокоєння та врешті-решт назвати речі своїми іменами.

Сьогодні на лінії фронту вирішується майбутнє країни. Але є й фронт незримий, духовний, який проходить крізь нас усіх, крізь нашу свідомість, когось ламаючи, а когось роблячи сильнішим. Гібридні лінії такого фронту, кориговані ззовні, спрямовані на досягнення тієї ж агресивної цілі, що й війна реальна — знищити Україну як державу. А для того, щоб сказати: країна не відбулася — потрібно забрати її історію, її міти, світочів її думки, привласнити всі духовні орбіти нації, її самодостатню ауру.

Публіцистика Олега К. Романчука — то духовний спис, спрямований на викриття руйнівних намірів ворога та протидію його атакам на нашу ідентичність. У такий непростий час, коли війна йде, так би мовити, «в офлайн» та «в онлайн», він веде опір тій другій війні, інформаційно-гібридній, будує свою лінію фронту, тримає там удар, чинить спротив. Не випадково одна з публікацій має назву «Війна, яку має виграти Україна». Іншого варіанту немає: або перемога над ворогом, або завтра держави з багатомільйонним народом не стане — вона перетвориться в населення, в маріонеткову квазі-територію, якою, маніпулюючи, управлятимуть ззовні.

Книга Олега К. Романчука як сконденсований згусток емоцій веде читача з 2014 року, коли російські війська анексували Крим та окупували східні території України, до сьогоднішнього дня — покроково, рік за роком читач переживає разом з автором знакові події нашої сучасної історії. Ось тривога за загрожену українську державність у 2014-му, ось аналіз непростих постмайданних реалій, а тут — в останніх публікаціях — гірка констатація суспільного розчарування слабкою владою, її інфантильністю та некомпетентністю, котрі руйнують підвалини держави без жодних бойових фронтів. Тут і ретроспективний аналіз історії та пошук відповідей на запитання, чому так сталося, де ті прогалини в державотворенні, що призвели до такого результату, і чіткі рекомендації, як вийти з бою переможцем: «Як перемогти Московію», «Як виграти війну», «Як перемогти в інформаційній війні»…

Така публіцистика аналізує, а значить робить нас сильними, озброєними перед пропагандою. Майже всі тексти автора мають глибокі історичні ракурси, аналогії, ретроспективи. Вони не створюються як одномоментний відгук на сьогодення — в них обдумано досвід українського державотворення, вони позначені глибокими паралелями з такими ж випробуваннями, які пройшли інші народи, вони підкріплені цінними міркуваннями філософів та авторитетних політиків. Цей широкий контекст дозволяє побачити нинішні реалії панорамно, об’ємно, системно, спонукає глибше проаналізувати наші минулі помилки, реально оцінити нинішні перспективи.

Серед важливіших проблем сьогодення, порушених автором, — розбудова армії (чи не основне для країни, яка восьмий рік веде війну), подолання корупції, створення справедливого судочинства, без якого всі реформи — порожні наміри, паперові декларації, економічна колаборація з ворогом. І в тому числі — боротьба за інформаційний простір держави: його слід наповнити українськими концептуальними смислами, в той час як в нашій інформаційній сфері досі циркулюють чужі гібридні меседжі, досі не відмерли тоталітарні стереотипи — а все це підживлює внутрішній фронт, на якому точиться боротьба за душі людей, і він не менш небезпечний для держави, ніж фронт реальний. Публіцист у підтвердження наводить слова Андрія Куликова про те, що «російська телепродукція вкрай небезпечна. Бо показує майже таких людей, як ми, тому і впливає на глядача більше, ніж, скажімо, американська з таким же сюжетом».

Особливу небезпеку становить прихований антиукраїнський фронт п’ятої колони, який особливо гостро відчувається нами «в системі освіти, в Законі про мову, в безпековій та військовій сфері, у міжконфесійних конфліктах…». Автор апелює до думки американської дослідниці Е. М. Томсон: «мілітаристській культурі росіян найкраще протистояти не силою зброї, а свідомою відмовою від затягування в пливучі піски міфології «родіни-атєчєства». Чужа імперська семіотика, антиукраїнська семантика й аксіологія, ворожі деформовані цінності деструктивно впливають на український інформаційний простір — його треба очистити від цих небезпечних руйнівних імпульсів. Інформаційна матриця має належати Україні, а не агресору. «У сучасному світі перемагають смисли. Хто зуміє нав’язати суспільству нові смисли — той і переможе», «Якщо не матимемо власної культурної стратегії — житимемо за чужинецькою, продовжуватимемо існувати в системі чужих смислів» — це думки, які спонукають усіх нас до перегляду власної світоглядної матриці. Автору важливо, яке місце в новій українській реальності посяде окупована територія. Адже вона — також частина української державної мозаїки.

«Сьогодні український „фронтир“ — Дикий Степ ХХІ століття — перетворився на поле бою», — акцентує він. Реінтегрувати його на російських умовах згубно — в Україну може повернутися лише український Донбас. Як радикальний вихід пропонує «тимчасове відторгнення цієї території», вважаючи, що встановлення українського контролю тут наразі неможливе, що ситуація може розтягнутися на десятиліття. Нас очікують часи довгої трансформації…

Україні потрібен мир, але не будь-якою ціною. Особливий статус Донбасу миру не принесе. Україні потрібна перемога, але на її правилах. Хто готовий почути ці роздуми автора? На жаль, наша влада сама вийшла з імперського простору і її кроки позначені вічним огляданням на ворожу нам країну, вона психологічно не може вирватися з її орбіти.

Публіцист переконаний, що «для перемоги на всіх фронтах (мілітарному, економічному, дипломатичному) найперш потрібна політична воля найвищого керівництва держави», але він ставить питання: чи є вона у нинішньої влади, яка всілякими евфемізмами маскує ситуацію та так і не наважується назвати Росію країною-окупантом. Чи відповідає сучасна влада високому політичному цензу лідерів нації? Від кого очікувати реакції? На жаль, в Україні сьогодні сформувалися сімейні клани політиків-підприємців, дев’ять родин володіє майже 80% економіки країни. Ця так звана «еліта» далека від будь-яких державотворчих міркувань. Її інтерес у владі закінчується звичним лобіювання своїх вузьких станових цілей. Наївно сподіватися навіть на їхній інстинкт самозбереження. Автор називає їх заробітчанами у владі, посилаючись на відому сентенцію: нормальна влада бореться за високі стандарти життя, ця ж влада — за владу!

Дослухатися до міркувань публіциста мало б громадянське суспільство, принаймні українці мають стати не відособленими хуторянами, а об’єднаною громадою — сильною опозицією слабкій владі. На жаль, ми приводимо слабких людей до керівництва державою, тож, на думку автора, громада має змінитися зсередини — і це дасть поштовх змінам у країні.

«Громадянський націоналізм має сказати своє слово», — вважає публіцист. З цим не можна затягувати, адже українське суспільство втомилося від стану 30-літньої невизначеності, історія вчить, що консервація такого стану спричиняє агресію. Тим більш це небезпечно, що в хаосі зацікавлений і підживлює його ворог. Чим швидше Україна виграє внутрішній духовний фронт, тим швидше наблизиться до Європи.

Любов Василик, доктор наук із соціальних комунікацій, завідувач кафедри журналістики ЧНУ ім.Ю.Федьковича, медіа експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика

КНИГА ОЛЕГ РОМАНЧУК ВІЙНА УКРАЇНА РЕЦЕНЗІЯ
Поділитися у Facebook
ПОЛІТИКА...
Категорія: Біля вогнища...
emo
Так,такі,ніби прості речі ми можемо по-справжньому оцінити хіба з плином часу.Бо вони-справжні !
І,переважно, вже недосяжні.
Розумні висловлюванн ...
Категорія: Біля вогнища...
emo
Гарний лік не тільки для москаля,але і для діагнозу *моя хата зкраю..*
Гумор
Категорія: Гумор
emo
Трохи природи Альберти і Брітійської Колумбії
Розумні висловлюванн ...
Категорія: Біля вогнища...
emo
Можу з гарантією на 99 % сказати,що це фото зроблене в Брітійській Колумбії,або Альберті.
Оцей *тунель*,що *розриває* смуги автотраси - це спеціально облаштований перехід для міграцій диких тварин !!!( в основному.сезонних),але не тільки.Особливо,коли їхати з Калгарі на Джаспер(всесвітньовідомий зимовий курорт в горах Рокі Маунтинс)в Брітійській Колумбії.Там таких переходів можна нарахувати багато.В основному ці *мости* держава споруджувала після спеціальних кількарічних досліджень фахівців з дикої природи,котрі вивчали і визначали міграційні шляхи звірів,котрі існували і існують десятиріччями,а може і сторіччями.Оце реальний вплив і контроль держави за різними сферами своєї господарки !
Розумні висловлюванн ...
Категорія: Біля вогнища...
emo
Чудово,Олег !
Напевно ніхто,наразі,на нашому порталі не може похвалитися чимось подібним.Або заскромний
Справді гарно !Чомусь згадалося,як співав Висоцький,*лучше ґор моґут бить только ґори*.І це-людське,напевно є не в кожного..
Наші захоплення(окрі ...
Категорія: Біля вогнища...
emo
Все в *десятку*,як кажуть.
Життя,на щастя, не стоїть на місці.
Розумні висловлюванн ...
Категорія: Біля вогнища...
emo
То так виглядає,Іван,що директори лісгоспів прохлопали терміни ?
Знаю,що в міжгосподарському-новий директор зі Львова замість Єдинака з Добромиля.А в державному хто зараз ? Далі малий Фурдичко ?
Напевно нічого не змінюється.Аби внески зібрати.Хоча якраз з мисливствознавців,в даному випадку,питати треба найперше.Але хто спитає ? Байдужий люмпен ?
Львівщина
Категорія: Звіти
emo
Гарний результат,Іван !Вітаю 1
А чому не в Раково-Буково ?
Львівщина
Категорія: Звіти
emo
Ну,так...
*Вся страна-в смартфонє*
Вчителів/викладачів щось забагато,можуть і на ринку торгувати
Лікарів/лікарень забагато,діти недоброякісні родяться..чомусь

Мізерніємо,пасивність(байдужість).
Але,дякувати Богу,давно відомо-пружину можна стиснути до певного моменту.Далі вона розпрямляється.
В різному режимі.
НАВКОЛО ПОЛЮВАННЯ ...
Категорія: Біля вогнища...
emo
+ 100% Гранітний !
Теж залишився легкий осад від пост-фактум озвученого
А хто пост витер,Степанович ? І чому ?
Зустріч 2020
emo
Природа завжди чудова,в любому кутку Землі. Гарно !
2020 вiд hunter179
Категорія: Звіти
Детальніше
Час створення сторінки: 1.21 секунд

Останні оголошення

Коментуємі оголошення

Популярні оголошення

Powered by HuntingUkraine.com