Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Бо що було, а що і загуло.
Біда біду, як кажуть, перебуде.
Не може ж буть, щоб якось не було,
вже як не є, а якось воно буде.

© Ліна Костенко

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

#ЛінаКостенко

До Бога прийшов чоловік і попросив: "покажи мені пекло і рай".
Бог привів чоловіка в велику кімнату, де стояв шикарно накритий стіл, а навколо сиділи люди. Але вони нічого не їли, тому що у ложок були дуже довгі ручки. Люди мучилися і вмирали від голоду.
- Це ж пекло! - Вигукнув чоловік.
Потім Бог відвів його в іншу кімнату, де стояв точно такий же стіл і навколо теж сиділи люди. І у них були такі ж ложки з довгими ручками. Але вони веселилися і були щасливі.
- У чому ж різниця? - здивувався чоловік
- Подивися. У першій кімнаті люди хочуть нагодувати себе, а в другій вони годують один одного. Рай і пекло влаштовані однаково. Різниця в самих людях .

Осінь!

Гарних вихідних всім!

- Алкоголь - це анестезія ,яка дозволяє перенести операцію під назвою *життя*.

- Тепер,коли ми навчилися літати в повітрі,як птахи,плавати під водою,як риби,нам бракує одного - навчитися жити на землі,як люди !

- Старіти-сумно.Але це єдиний спосіб жити довго.

- Більше всього люди цікавляться тим,що їх зовсім не стосується.

- В Росії 2 % людей думає,3 % думають,що вони думають,а 95 % росіян краще вмруть,ніж будуть думати !

І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
(Тарас Шевченко)

Приходив,але майже ніхто до нього не вийшов.Як і в лютому,чотири роки тому..

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

[Між 17 квітня і 19 травня 1847,
С.-Петербург]

І ще.Завжди тисне в душі чомусь (і злість якась зявляється).


РОЗРИТА МОГИЛА




Світе тихий, краю милий,

Моя Україно,

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась,

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

«Молилася, турбувалась,

День і ніч не спала,

Малих діток доглядала,

Звичаю навчала.

Виростали мої квіти,

Мої добрі діти,

Панувала і я колись

На широкім світі,

Панувала... Ой Богдане!

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір,

На свою Вкраїну,

Що, колишучи, співала

Про свою недолю,

Що, співаючи, ридала,

Виглядала волю.

Ой Богдане, Богданочку,

Якби була знала,

У колисці б задушила,

Під серцем приспала.

Степи мої запродані

Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,

На чужій роботі. /253/

Дніпро, брат мій, висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває...

Нехай риє, розкопує,

Не своє шукає,

А тим часом перевертні

Нехай підростають

Та поможуть москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати.

Помагайте, недолюдки,

Матір катувати».



Начетверо розкопана,

Розрита могила.

Чого вони там шукали?

Що там схоронили

Старі батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,

Не плакали б діти, мати не журилась.