Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Ласкаво просимо, госте!
Ім'я користувача Пароль: Запам'ятати мене
<--

ТЕМА: ПОЛІТИКА...

Re: ПОЛІТИКА... 25/02/2021 13:35 #127244

Війна,яку МАЄ виграти Україна !!!


Україна проходить крізь наші душі
23.02.2021, 16:38
382
Про це постійно думаєш, гортаючи книгу публіцистики Олега К. Романчука «Не бійсь, не зраджуй, не мовчи (публіцистика воєнного часу)» - Львів: Універсум, 2020
Фото ілюстративне, Укрінформ
Фото ілюстративне, Укрінформ
Саме так — не АТО, не ООС, не сумнозвісна дефініція «лінія розмежування».


Автор — відомий журналіст і публіцист, науковець, член Спілки офіцерів України — акцентує: в Україні восьмий рік йде війна, і слабкість нашої влади полягає в неспроможності вийти з орбіти самозаспокоєння та врешті-решт назвати речі своїми іменами.

Сьогодні на лінії фронту вирішується майбутнє країни. Але є й фронт незримий, духовний, який проходить крізь нас усіх, крізь нашу свідомість, когось ламаючи, а когось роблячи сильнішим. Гібридні лінії такого фронту, кориговані ззовні, спрямовані на досягнення тієї ж агресивної цілі, що й війна реальна — знищити Україну як державу. А для того, щоб сказати: країна не відбулася — потрібно забрати її історію, її міти, світочів її думки, привласнити всі духовні орбіти нації, її самодостатню ауру.

Публіцистика Олега К. Романчука — то духовний спис, спрямований на викриття руйнівних намірів ворога та протидію його атакам на нашу ідентичність. У такий непростий час, коли війна йде, так би мовити, «в офлайн» та «в онлайн», він веде опір тій другій війні, інформаційно-гібридній, будує свою лінію фронту, тримає там удар, чинить спротив. Не випадково одна з публікацій має назву «Війна, яку має виграти Україна». Іншого варіанту немає: або перемога над ворогом, або завтра держави з багатомільйонним народом не стане — вона перетвориться в населення, в маріонеткову квазі-територію, якою, маніпулюючи, управлятимуть ззовні.

Книга Олега К. Романчука як сконденсований згусток емоцій веде читача з 2014 року, коли російські війська анексували Крим та окупували східні території України, до сьогоднішнього дня — покроково, рік за роком читач переживає разом з автором знакові події нашої сучасної історії. Ось тривога за загрожену українську державність у 2014-му, ось аналіз непростих постмайданних реалій, а тут — в останніх публікаціях — гірка констатація суспільного розчарування слабкою владою, її інфантильністю та некомпетентністю, котрі руйнують підвалини держави без жодних бойових фронтів. Тут і ретроспективний аналіз історії та пошук відповідей на запитання, чому так сталося, де ті прогалини в державотворенні, що призвели до такого результату, і чіткі рекомендації, як вийти з бою переможцем: «Як перемогти Московію», «Як виграти війну», «Як перемогти в інформаційній війні»…

Така публіцистика аналізує, а значить робить нас сильними, озброєними перед пропагандою. Майже всі тексти автора мають глибокі історичні ракурси, аналогії, ретроспективи. Вони не створюються як одномоментний відгук на сьогодення — в них обдумано досвід українського державотворення, вони позначені глибокими паралелями з такими ж випробуваннями, які пройшли інші народи, вони підкріплені цінними міркуваннями філософів та авторитетних політиків. Цей широкий контекст дозволяє побачити нинішні реалії панорамно, об’ємно, системно, спонукає глибше проаналізувати наші минулі помилки, реально оцінити нинішні перспективи.

Серед важливіших проблем сьогодення, порушених автором, — розбудова армії (чи не основне для країни, яка восьмий рік веде війну), подолання корупції, створення справедливого судочинства, без якого всі реформи — порожні наміри, паперові декларації, економічна колаборація з ворогом. І в тому числі — боротьба за інформаційний простір держави: його слід наповнити українськими концептуальними смислами, в той час як в нашій інформаційній сфері досі циркулюють чужі гібридні меседжі, досі не відмерли тоталітарні стереотипи — а все це підживлює внутрішній фронт, на якому точиться боротьба за душі людей, і він не менш небезпечний для держави, ніж фронт реальний. Публіцист у підтвердження наводить слова Андрія Куликова про те, що «російська телепродукція вкрай небезпечна. Бо показує майже таких людей, як ми, тому і впливає на глядача більше, ніж, скажімо, американська з таким же сюжетом».

Особливу небезпеку становить прихований антиукраїнський фронт п’ятої колони, який особливо гостро відчувається нами «в системі освіти, в Законі про мову, в безпековій та військовій сфері, у міжконфесійних конфліктах…». Автор апелює до думки американської дослідниці Е. М. Томсон: «мілітаристській культурі росіян найкраще протистояти не силою зброї, а свідомою відмовою від затягування в пливучі піски міфології «родіни-атєчєства». Чужа імперська семіотика, антиукраїнська семантика й аксіологія, ворожі деформовані цінності деструктивно впливають на український інформаційний простір — його треба очистити від цих небезпечних руйнівних імпульсів. Інформаційна матриця має належати Україні, а не агресору. «У сучасному світі перемагають смисли. Хто зуміє нав’язати суспільству нові смисли — той і переможе», «Якщо не матимемо власної культурної стратегії — житимемо за чужинецькою, продовжуватимемо існувати в системі чужих смислів» — це думки, які спонукають усіх нас до перегляду власної світоглядної матриці. Автору важливо, яке місце в новій українській реальності посяде окупована територія. Адже вона — також частина української державної мозаїки.

«Сьогодні український „фронтир“ — Дикий Степ ХХІ століття — перетворився на поле бою», — акцентує він. Реінтегрувати його на російських умовах згубно — в Україну може повернутися лише український Донбас. Як радикальний вихід пропонує «тимчасове відторгнення цієї території», вважаючи, що встановлення українського контролю тут наразі неможливе, що ситуація може розтягнутися на десятиліття. Нас очікують часи довгої трансформації…

Україні потрібен мир, але не будь-якою ціною. Особливий статус Донбасу миру не принесе. Україні потрібна перемога, але на її правилах. Хто готовий почути ці роздуми автора? На жаль, наша влада сама вийшла з імперського простору і її кроки позначені вічним огляданням на ворожу нам країну, вона психологічно не може вирватися з її орбіти.

Публіцист переконаний, що «для перемоги на всіх фронтах (мілітарному, економічному, дипломатичному) найперш потрібна політична воля найвищого керівництва держави», але він ставить питання: чи є вона у нинішньої влади, яка всілякими евфемізмами маскує ситуацію та так і не наважується назвати Росію країною-окупантом. Чи відповідає сучасна влада високому політичному цензу лідерів нації? Від кого очікувати реакції? На жаль, в Україні сьогодні сформувалися сімейні клани політиків-підприємців, дев’ять родин володіє майже 80% економіки країни. Ця так звана «еліта» далека від будь-яких державотворчих міркувань. Її інтерес у владі закінчується звичним лобіювання своїх вузьких станових цілей. Наївно сподіватися навіть на їхній інстинкт самозбереження. Автор називає їх заробітчанами у владі, посилаючись на відому сентенцію: нормальна влада бореться за високі стандарти життя, ця ж влада — за владу!

Дослухатися до міркувань публіциста мало б громадянське суспільство, принаймні українці мають стати не відособленими хуторянами, а об’єднаною громадою — сильною опозицією слабкій владі. На жаль, ми приводимо слабких людей до керівництва державою, тож, на думку автора, громада має змінитися зсередини — і це дасть поштовх змінам у країні.

«Громадянський націоналізм має сказати своє слово», — вважає публіцист. З цим не можна затягувати, адже українське суспільство втомилося від стану 30-літньої невизначеності, історія вчить, що консервація такого стану спричиняє агресію. Тим більш це небезпечно, що в хаосі зацікавлений і підживлює його ворог. Чим швидше Україна виграє внутрішній духовний фронт, тим швидше наблизиться до Європи.

Любов Василик, доктор наук із соціальних комунікацій, завідувач кафедри журналістики ЧНУ ім.Ю.Федьковича, медіа експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика

КНИГА ОЛЕГ РОМАНЧУК ВІЙНА УКРАЇНА РЕЦЕНЗІЯ
Поділитися у Facebook
  • Клен
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 558
За пост подякували: Гранітний

Re: ПОЛІТИКА... 31/03/2021 17:36 #127264

123438541_3585565748173756_3333703813252008577_o.jpg



КРАЇНА, ДЕ ВСЕ НАВПАКИ

Як жити в країні, де все навпаки:
Де в Раді сидять з дев’яностих бики,
Де злодій, брехун осідлав вищий трон,
Де право конає, свавілля – закон ,
Де в церкві витає злим духом ‘’бабло’’
Де тихо вмирає наука й село…
Де кожен з нас знає, що ми тут ніхто,
Де війн не буває, а вічне АТО…
Де чесних вбивають і стогне народ,
Де в тюрми саджають, якщо патріот,
Де в час перемир’я проносять гроби,
Де світле майбутнє це злиднів торби,
Де кращі із кращих спішать за кордон,
Де зайди ледащі – держави ‘’бомон’’,
Де мова зникає і кат став нам брат,
Де паскудь гуляє і сіє розбрат,
Де праця важка варта лиш копійки,
Як жити в країні, де все навпаки?
АВТОР: Радомир Подільський
  • ОлегП
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 4346
Нехай підождуть невідкладні справи
я надивлюсь на сонце і на трави,
наговорюся з добрими людьми,
не час минає, а минаєм ми.
© Ліна Костенко
За пост подякували: Пустельник, Степанович

Re: ПОЛІТИКА... 09/07/2021 17:58 #127306

136647495_3598057216938868_6484373536199394829_n.jpg



Нічого свого: СРСР крав все підряд - від зброї до біжутерії.

Перший масовий легковий автомобіль СРСР ГАЗ А, це повна копія американського Ford-A. На той момент вже знятого з виробництва в Америці
Наступний радянський експериментальний легковий автомобіль Ленінград-1 це клон автомобіля Buick-32-90
Потім совок включився по повній.
ГАЗ М1 - Ford Model B
КИМ 10 - Ford Prefect
Москвич 400 - Opel Kadett K38
ЗИС 110 - Packard 180
ЗАЗ 965 - Fiat 600
Москвич 2141 - Simca 1308
ВАЗ 2101 - Fiat 124
ВАЗ 2103 - Fiat 125
Багато хто знає що те ж саме було з військовою технікою, підкоренням космосу і авіацією. Що турбіни Дніпрогес це General Electric. Що Харківський тракторний завод це Caterpillar. Наведу найяскравіший приклад.
Сталін наказав авіаконструктору Туполеву зробити точну копію американського бомбардувальника B 29. Болт до болта усього за два роки. В цілому йому це вдалося, хоча багато деталей в СРСР так і не змогли повторити. Копію назвали Ту 4.
До речі, перша радянська атомна бомба РДС 1, зроблена за зразком американського «Товстун» (Fat Man), була скинута саме з Ту 4 .Одна копія кинула другу
Ну хоч щось СРСР зміг зробити сам? Може старий бабусин пилосос та дідусеву електробритву? Ні. Тут совок знову все вкрав.
Електробритва Агідель М - Philishave SC 8010
Пилосос Москва - Lewyt Model 40
Фотоапарат ФЕД Мікрон - Konica EYE
відеомагнітофон Електроніка 501 - Sony DV-3400
електронна іграшка Електроніка ІМ02 «Ну постривай!» - Nintendo EG-26 Egg
домашній комп'ютер Байт - ZX Spectrum
Apple II теж скопіювали перетворивши в Агат.
І це все - лише вершина айсберга. Список клонів можна продовжувати мало не до нескінченності. До нього увійдуть праски, військова техніка, промислове обладнання, електроніка - левова частка того, що любителі СРСР вважають своїм. Думаючи що все радянське - це наше, рідне, і до того ж відмінне. Що Совок був попереду планети всієї, хоча насправді усі роки шкандибав в ар'єргарді світової технічної думки.
Сучасна Росія нічого не може зробити сама. Навіть скопіювати вже не здатна. Про що говорити якщо вона не здатна видобувати нафту без залучень сучасних західних компаній. Санкції руйнують можливість виробити навіть неякісний аналог. Ціна «вхідного квитка» в світ високих технологій зросла а Росія залишилася в кам'яному віці. Бідний дикун з ядерною дубиною може тільки погрожувати затягнути до себе сусідів, розповідаючи казки про велич та ковбасу по 2,2. Якої насправді так ніколи і не було. Бо СРСР це бідність, застій, Гулаг, відсутність будь якої свободи та дефіцит навіть неякісних товарів.
  • ОлегП
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 4346
Нехай підождуть невідкладні справи
я надивлюсь на сонце і на трави,
наговорюся з добрими людьми,
не час минає, а минаєм ми.
© Ліна Костенко
Останнє редагування: 09/07/2021 18:02 від ОлегП.
За пост подякували: Myron, Максборода, Клен, Степанович

Re: ПОЛІТИКА... 09/08/2021 14:35 #127320

Гарна новина ! Путін планує сховатися від гніву світу...в тайзі ?!


Путін і Шойгу хочуть сховатися в Сибіру?

МИКОЛА СЕМЕНА
09.08.2021, 13:31 89

Що стоїть за ідеєю побудувати міста-мільйонники і перенести столицю Росії до Сибіру?
Сибір. Фото з відкритих джерел
Сибір. Фото з відкритих джерел
Як повідомив ресурс «Сибирь.Реалии», міністр оборони Росії Сергій Шойгу запропонував перенести столицю країни в Сибір, а, крім того — побудувати там п'ять нових міст з населенням до мільйона осіб. Експерти, проте, вважають цю ідею як мінімум дивною, дехто говорить, що це маніпуляція для приховування дійсних задумів.

«Нам необхідно в Сибіру побудувати три, а краще п'ять великих центрів науково-промислових, економічних, простіше кажучи, міст з населенням 300−500 тисяч, краще — до мільйона осіб», — цитує ці слова міністра, які він сказав на зустрічі з науковою громадськістю Сибірського відділення РАН.

Як відомо, Росія здійснила як мінімум два містобудівних походи в Сибір. Перший — ще за Сталіна, коли весь Сибір заполонили концентраційні табори, поруч з якими виростали сяк-так прилаштовані поселення для проживання охорони. Вже в хрущовський час, в процесі зменшення масштабу репресій, вони почали занепадати, і зараз на місці багатьох «…лагів» залишились тільки руїни. Занепали і виведені з ладу також численні залізниці, які були побудовані зеківською працею для перевезення в’язнів, але тепер не використовуються.

Другий бум містобудівництва в Сибіру і на півночі Росії припадає, в основному, в 70−80-і роки, — як правило, це виникнення поселень в місцях розробки нових нафтогазових або вугільних родовищ. Вони теж вже почали занепадати. Наразі їх населення налічує максимум 20−30 тисяч осіб. Там стоять пусті будинки, в яких ніхто не живе. Без сумніву, ці міста повністю зникнуть, як тільки будуть вироблені ті родовища, навкруги яких вони створені.

Для чого ж Шойгу готує третій урбаністичний похід на Сибір?

— Ідея дуже дивна, — вважає урбаніст, кандидат географічних наук Олексій Новіков. — Будь-яке нове місто — це гігантське збурення в системі розселення, і вона може просто не витримати. Просто побудувати нове місто — витівка дуже важка і, як правило, ніколи не вдається. Ми знаємо дуже мало прикладів будівництва нових міст. Вони проходять якийсь цикл після будівництва, а потім перестають нормально функціонувати і стають тягарем на розвитку економіки. Це стандартна історія, її видно по усіх переселенських країнах, і по Канаді, і по Росії — особливо по Сибіру… Єдиний сенс втілити таку ідею — робити це в районі Владивостока, але тільки якщо є потужні зв'язки з Китаєм і з Штатами. А оскільки їх загалом немає, роздумувати про це було б дивно.

Це проєкт не в той бік! За оцінками експертів Світового банку, в Росії 25 млн людей живуть там, де жити неможливо — це екстремальні з кліматичної точки зору місця. Тому виразно намітився відтік росіян з Сибіру в Європейську частину країни.

Наприклад, населення Магаданської області раз на п’ять років оновлюється на 50 відсотків. В Росії існує програма переселення жителів з районів Крайньої Півночі, яка працює з 1995 року. Це люди, які опинилися в таких місцях або через освоєння родовищ, або через сумні історичні події — ГУЛАГ, зокрема, підштовхнув систему розселення в сторону дивного, неефективного розташування. В Росії величезний міграційний потік йде на південь — в Краснодарський край, Ставропольський край, Ростовську область і так далі. Тепер цих людей розселюють і в українському Криму. Але федеральне фінансування програми знижується. А тут нові міста в Сибіру, і столицю хочуть переносити. Абсурд. Ідеальною програмою було б не будівництво нових міст, а вивезення людей з районів Крайньої Півночі і кліматично екстремальних зон.

Науковий співробітник Відділу соціально-економічної географії Інституту географії РАН В'ячеслав Шупер вважає, що в звичайному режимі ця ідея нездійсненна. Навіщо будувати місто на новому місці, якщо наявні розвиваються далеко не так динамічно, як хотілося б? Цю ідею неодноразово висловлював, наприклад, Олексій Громико, директор Інституту Європи РАН. Але з приводу перенесення столиці — ми були свідками спроб перенесення столиці в Нову Москву, які набрали абсолютно анекдотичного характеру. Якщо її не вдалося перенести в Нову Москву, тим більше не вдасться перенести в Новосибірськ. Тим більше, що в Петербург вже теж переносили.

На думку В’ячеслава Шупера, тепер форсований розвиток азійської Росії не є досить імовірним. Тому розглядати його слід не в звичних параметрах, тут можуть бути особливі плани. Адже ясно, що нинішнє становище Росії буде змінюватися, головним чином під впливом зовнішньополітичних факторів, перш за все, відносин з Заходом. Зміни в країні стають вже питанням виживання, а не розвитку.

Натяк Шупера більш ніж прозорий. Сергій Шойгу, як призвідник і рушійна сила війни і в Україні, і в Грузії, і всіх воєн на планеті з участю Росії, розуміє, що відплата рано чи пізно досягне Москви, і тому він пропонує своєму «подєльнику» Володимиру Путіну вже зараз подбати про схованку в разі відплати Заходу. Будувати міста в непрохідній тайзі Сибіру — це одна річ. А переносити столицю, отже, і Кремль, і нове Міністерство війни Росії — це ніщо інше, як ідея сховатися в безкрайній тайзі Сибіру від відплати світу, який все більше набуває рішучості. До речі, саме після втечі Кремля в Сибір — там стануть потрібні ті міста-мільйонники, про які говорить Шойгу. Аякже — після зникнення європейської Росії, Кремлю ж треба кимось керувати — набирати солдатів для нового війська, виробляти продукцію, для того, щоб збирати податки, щоб було чиїмось коштом жити. Шойгу, мабуть, вважає, що п’ять міст-мільйонників вистачить для того, щоб прогодувати новий Кремль.

Схоже на те, що історія повторюється. Після нападу Гітлера на СРСР, Сталін через Болгарське посольство пропонував Німеччині віддати Україну і Прибалтику з умовою, що Гітлер не буде далі наступати. Німеччина не погодилась на такий ґешефт. Володимир Путін і Сергій Шойгу розуміють, що відплата прийде, що створять ще не одну «Кримську платформу», що в світі сформується потужна антипутінська коаліція, що прийде час — і тікати буде практично нікуди. Тому остання надія — сховатися в тайзі Сибіру, сподіваючись, що ракети відплати їх там не знайдуть. Це цікава історична віха — Кремль почав шукати куди б його сховатись від гніву світової громадськості. Скоро він запропонує забрати Європейську Росію, але залишити їм і новому Кремлю Сибір. Але черговою помилкою було б припустити, що їх там не знайдуть…

Читайте також: Путін планує інтегрувати Донбас через «чорний хід»
  • Клен
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 558

Re: ПОЛІТИКА... 30/12/2021 19:41 #127373

ШИМОН ПЕРЕС о Путине:
Я сказал ему: Вам 63 года, мне 93 года. Скажите, что вы хотите достичь в ближайшие 30 лет? За что вы боретесь? Вы надеетесь, позлить Америку?
Он говорит: Нет
-Америка хочет часть России?
-Нет.
-У вас есть проблемы недопонимания с Обамой?
Он говорит: А почему вы спрашиваете?
Я сказал: Послушайте, я не шпион, вы можете говорить со мной обо всем.
Он говорит: Что вы думаете?
И я сказал: Америка выиграет, независимо от того, что вы делаете.
Почему? – спросил он.
Потому что они счастливы, а вы – нет.
Я сказал ему дальше.
Когда американец просыпается утром, что он видит? Мексика на юге, и они принимают мексиканцев в своей стране. Канада на севере, они являются лучшими друзьями в мире. А справа и слева есть рыба в воде. О чем Обама должен беспокоиться? Вы, вы просыпаетесь утром, кого вы имеете по соседству? Япония, Китай, Афганистан? Мой Бог! Они знают, что у вас есть много земли, и вы не даете им ни копейки. У вас есть 20 процентов пресной воды, и вы ничего не даете. Так что, когда снег в Сибири растает, первое, кого вы там увидите – китайцы. Потому что на востоке много китайцев и не так много русских.
Второе, что я сказал ему, было:
У Америки лучшее соотношение между размером земли и размером народа. У вас – худшее. Двадцать миллионов квадратных километров. Мой Бог! Но у вас нет столько людей. Ваши люди умирают. Не обольщайтесь аплодисментами и тем, что люди говорят. Они не простят вас. Почему русские живут только 62 года, в то время как американцы будут жить до 82-х лет?
И тогда я сказал ему: Вы ведете себя как царь.
Я сказал: Что делали цари? Они отстроили два города, Санкт-Петербург и Москву, как витрину. Что бы вы ни пожелали, вы найдете там. Остальная часть России, как Нигерия, покрытая снегом. Ваши люди умирают. Вы не даете им жизнь. Вы думаете, что они простит вас?
Почему Америка прекрасна? – спросил я его.
Потому что они дарители. Почему у Европы проблемы? Потому что они берущие. Америка дает. Люди думают, что это потому, что они щедры. Я думаю, это потому, что они мудры. Если вы даете, вы создаете друзей. Самая полезная инвестиция – заводить друзей.
Америка имела мужество принять план Маршалла, огромный кусок своего ВВП они дали этой умирающей Европе. И таким образом, они показали, что это лучшая инвестиция в мире.
Там нет ни одной европейской страны, которая не была империей. Французы и англичане, португальцы, все. И что случилось? Они были выброшены оттуда и остались ни с чем. Англия, самая большая империя от восхода до заката, все океаны, и ненасильственные индийцы вышвырнули их и оставили их ни с чем, кроме трех маленьких островов, с которыми они не знают, что делать.
Поверьте мне, сказал я Путину, враги и вражда являются самыми большими потерями в жизни.
Вы инвестируете в глупость
  • ОлегП
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 4346
Нехай підождуть невідкладні справи
я надивлюсь на сонце і на трави,
наговорюся з добрими людьми,
не час минає, а минаєм ми.
© Ліна Костенко


 

 

Re: ПОЛІТИКА... 02/01/2022 15:51 #127376

Десь так,приблизно,і є.
Правда,не варто забувати про межі західного альтруїзму.
  • Клен
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 558
Модератори: Myron
Час створення сторінки: 0.73 секунд

Останні оголошення

Коментуємі оголошення

Популярні оголошення

Powered by HuntingUkraine.com