Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Ласкаво просимо, госте!
Ім'я користувача Пароль: Запам'ятати мене
  • Сторінка:
  • 1
  • 2

ТЕМА: ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ.

Старі фото книги традиції в ловецтві ->ВІДОМІ ОСОБИСТОСТI 10/05/2010 10:52 #25126

СЛОВО ПРО ІВАНА МАРЦІНКІВА.
В Біблії, найдавнішій книзі
людства, написано:
«Мала бджола між літаючими,
але плід її — найкращий із СОЛОДОЩІВ».


СЕЛО ВИТВИЦЯ, ЩО НА ІВАНО-ФРАНКІВЩИНІ
Село, центр сільської ради, лежить у долині річки Лужанки, за 17 кілометрів від районного центру міста Долина. До залізничної станції Болехів — 11 кілометрів.
Населения складає 1351 чоловік. Сільській раді підпо-рядковане село Вигодівка.
Трудівники села працюють упідсобному господарстві Болехівського лісокомбінату на підприємствах Долини й Болехова.
В селі Витвиця є середня школа, клуб, бібліотеки, амбулаторний пункт, дільнична лікарня, аптека, ветлі-карня, є магазини i бари, відділення зв'язку та ощадного банку.
Село засноване в першій половині XV століття.
В центрі села споруджено обеліск воїнам, що загинули під час визволення його від фашистських загарбників. Також у селі є пам'ятник українським патріотам, які боролися за волю України
У селі Витвиця народився видатний діяч у галузі бджілъництва, лісівництва, мисливства Іван Спиридонович Марцінків.
ЖИТТЯ I ДІЯЛЬНІСТЬ ІВАНА МАРЦІНКІВА

Відрадно сказати, що карпатська земля дала CBITOBI найвидатнішого українського пасічника кінця XIX та nepшої половини XX століття Івана Спиридоновича Марцінива.
Народився Іван Марцінків 5 червня 1858 року в селі Витвиця в сім»ї священика.
Батько — Спиридон — служив священиком у селі Витвиця i в 1860— 1870-х роках, як i білышсть священників, мав свою пaciку з 30-ти бджолородин. Потрібно зауважи-ти, що малий Івась ще з дитинства полюбив крилатих трудівниць i під час час літніх канікул допомагав батькові працювати на пасіці.
Післяя смерті батька, який похований у селі Витвиця на цвинтарі біля церкви в 1871 році, пасіка залишилася без догляду i загинула, бо Івась в той час навчався у гімназії. Мати — Марія — походила з села Карлова, Коломийського району.
Після закінчення гімназії Іван Марцінків 1 вересня 1874 року вступив на державну службу в лісову управу як кандидат, що теоретично i практично засвоював про-фесію лісника.
1 травня 1875 року юнак був призначений на свою першу посаду — технічного помічника при лісовій управі в Новоселиці. Пройшовши трирічну лісову практику, 18 грудня 1877 року успішно склав державний іспит за фахом «Технічний лісовий помічник» при намісництві у Львові.
Працюючи у лісництві, був призваний до військової служби, яка тривала з 1878 по 1881 pік .Після завершення терміну військової служби він повернувся до камераль-ної лісової управи, як лісовий i канцелярський помічник у Берегах (Добромильський округ), потім переведений на посаду самостійного дільничного лісника у Mixoві (Дрогобицький повіт).
Згодом працюе на тіж посаді у Доброхостові (Со-лотвино). У1892 poці його переведено лісничим до Мізуня (округ Долина), де він працював до 1922 року, тобто до виходу на пенсію.
Після виходу на пенспо він займае посаду директора земель i лісів Броніслава Гроселя (ймовірно барона Германа Гроеделя у Ветліні-Польща-примітка ,як доповнення І.Чудійовича). Іван Марцінків, як
добрий знавець високогірної флори, одним із перших в околицях Сколе розпочав кочівлю naciк у високогір'ях Карпат.
Починаючи з 1893 року, Іванн Марцінків співрацює з багатьма пасічницькими журналами Німеччини, Польщі, Чехословаччини, а пізтше й з українськими — «Українське пасічництво» та «Український пасічник».
Іван Марцінків був найближчим співпрацівником Теофіла Цесельського — професора ботаніки Львів-ського університету та редактора польського журналу «Прогресивний бджоляр», а тому до 1909 року більшість його спостережень друкувались переважно в цьому журналі.
Пасічникувати Іван Марціків почав самостійно у 1887 рощ, а в 1897 його пасіка нараховувала 100 бджо¬лородин. У 1904 рощ пасіку уразила страшна на той час хвороба — нозематоз, яка знищила всіх бджіл, але його популярність серед пасічників була настільки велика, що з із їх допомогою за два роки Іван Марцінків відновлює naciку повністю.
Починаючи з 1904 року, він брав активну участь у всіх мiжнapoдниx та всеслов'янських пасічницьких конгре-сах i з'їздах, як учасник, автор рефератів та оцінюючий суддя пасічницьких виставок.
Зокрема, у 1898, 1900, 1903, 1906, 1907 роках пасічницькі з'їзди скликаються у Львові, а у 1909 році в м. Стрию.
Під час з'їзду пасічників у місті Стрию, де проходила велика хліборобська виставка, було виршено заснувати Спілку пасічників. Товариство «Сільський господар» взяло ініціативу на себе i в грудні того ж року у Львові відбулися представницькі збори пасічників. Toді ж вирішили заснувати тимчасову секцію пасічників при Товаристві «Сільський господар»,щоб у майбутньому, коли буде більше членів ,перетворити її в окреме товариство. Головою пасічницької секції було обрано Іванаа Марцінківа, який проживав тоді у Мізуні.
Збори вирішили i заснували «Руське пасічницьке товариство». Головним завданням його діяльності стала допомога пасічникам у збуті меду, забезпечення пасік необхідним бджолореманентом, надання безкоштовних консультацій, тощо. Головою надзірної ради обрано Івана Марцінківа.
3 1910 року Іван Марцінків бере активну участь у перших всеслов'янських з»їздах пасічників, які відбу-валися у Софії, Белграді та Москві. ВІН представляє на них українське пасічництво Галичини та Товариство «Сільський господар» у Львові. На VI М1жнародному конrpeci Всеслов'янського союзу пасічників у Белграді Івана Марцінківа було обрано до ради Союзу.
У 1910—1912 роках Марцінків редагуе дві сторінки «Наше пасічництво» при господарському часописі, який видавав «Сільський господар» у Львові.
За все життя Іван Марцінків опублікував понад 300 статей на різні популярні пасічницькі теми та 15 наукових розробок, а вінцем його лігературно! діяльності стала книга «Наш улей Галицький (Слов'янський) і раціональна пасічна господарка в нім», видана у Львові в 1912 році.
У 1913 poцi подорожував по Хорватії з метою вивчення місцевого бджільництва, а в 1914 році відвідав Грецію, Албанію, Італію, Туреччину, Аравію та інші країни. 3 матеріалів подорожей i конгресів опублікував детальний звіт. Був активним дописувачем створеного 1914 року часопису «Український пасічник».
Після закінчення Першої Світової війни брав активну участь у відбудові українського сільського господарства, зокрема пасічницького життя на галицькій землі.
  • IHOR
  • Поза форумом
  • Досвідчений ловчий
  • Постів: 133
Останнє редагування: 12/05/2010 12:05 від ostt. Причина: перенесення і створення теми

Старі фото книги традиції в ловецтві ->ВІДОМІ ОСОБИСТОСТI 10/05/2010 10:59 #25129

У 1917 рощ Іван Марцінків став центральним пасічницьким інспектором при Крайовому товаристві «Сільський господар» у Львові У1926 році його обрано членом надзірної ради новоствореного українського пасічницького кооперативу «Рій у Львові
За видатні заслуги на ниві українського бджільництва та надіслані на виставку зразки питних медів Марцінківа нагороджено почесним дипломом, а згодом обрано членом проводу головної пасічницької секції Товариства «Сільський господар».
Прекрасно володіючи багатьма європейськими мо-вами, Марцінків подорожував європейськими країнами, вивчаючи їхнє бджільництво i все нове, передове узагальнював i публікував у пpeci.
Протягом тривалої пасічницької діяльності Мар-цінків був відзначений численними нагродами кон-гресів, виставок та пасічницьких товариств різних країн. Зокрема, він отримав 7 золотих та 2 cpiбні австрійські державні медалі i велику срібну угорську державну медаль, 7 срібних i 7 бронзових виставкових медалей. А в загальній кількості був нагороджений 52 почесними відзнаками.
У 1938 році українська пасічницька громадськість вшанувала 80-річний ювілей заслуженого діяча пасічництва Івана Марцінків, опублікувавши статтю в жур¬налі «Українськй пасічник», присвячену 50-м роковинам пасічникування i 45-річчю лігературно-журналістської праці в бджільництві.
За видатні заслуги в галузі бджільництва пасічницькі кола назвали його «сеньйором українських пасічників». Цього високого звання заслужили тільки три особи, а саме: о. декан Василь Пилипчик, Федір-Теодор Рой та Іван Марцінків.
  • IHOR
  • Поза форумом
  • Досвідчений ловчий
  • Постів: 133
Останнє редагування: 12/05/2010 12:06 від ostt. Причина: перенесення і створення теми
загрузка...

ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 10/05/2010 11:01 #25130

Пасічницькі об'єднання Чехії, Словаччини i Моравії присвоїли йому звання почесного члена.
Помер Іван Спиридонович Марцінків 1940 року в містечку Сколе,Львівської області, залишивши за собою добру пам'ятъ i яскравий приклад патріота бджільництва, якому віддав свою любов i понад 50 років життя.
Іван Марцінків є прикладом, особливо для сучасної молоді, як потрібно жити, працювати i любити свою Бать-ківщину.
8 червня 2008 року Божого пасічницька громадськість України широко відзначила 150-ти річчя з дня народження великого пасічника Європи Марцінківа Івана Спиридоновича.
УКРАЇНА СВОЇХ ПАСІЧНИК1В-ПАТРІОТІВ НЕ ЗАБУВАЄ

У червні 2008 року на Львівщині та Івано-Франківщині з ініціативи відомих карпатських діячів у галузі бджіль-ництва, всіма шанованих Ігоря Брика, Богдана Пар-кулаби, Михайла Рудковського, Романа Тура та інших па-тріотів відбулася велика історична подія — Всеукраїнська конференція пасічників «Пасічники — патріоти України». Отож, 8 червня 2008 року Божого до старовинного прикарпатського міста Стрия наїхало багато різного лю-ду з yciєї України — вчені-бджолярі, бджолярі-вироб-ничники, бджолярі-аматори, журналісти, краєзнавці, керівники обласних, районних, міських бджільничих товариств з ycєї держави на Всеукрїнську конференцію пасічників.
О 8.30 ранку біля музею-виставки бджільництва Карпат зібралося багато учасників конференції.
А о 9-їй годині відомий діяч бджільництва вельмишановний добродій Irop Брик виносить iз приміщення
музею щойно виготовлену хоругву пасічників міста Стрия i району, i стає на чолі колони. За ним з хоругвами вишиковуються керівники делегацій різних пасічниць-ких товариств з усієї України.
Ця велелюдна колона направляється до кафедраль-ного собору — храму Успення Пресвятої Maтері Божої на освячення хоругви Стрийського товариства бджолярів.
Після Служби Божої i освячення хоругви Стрийщини містом пройшов парад пройшов парад хоругвів України та покладання вінків i квітів до пам'ятника Tapacoві Шевченку та до інших пам'ятників, які були на руху колони. Потім у великій залі однієї із міських споруд проходила перша частина конференції «Патріоти бджільництва України». У другій половині дня на двох автобусах i численних авто учасники конференції попрямували у село Витвиця Долинського району Івано-Франювської області що за 30 илометрів від м.Стрия. Тут учасники конференції взяли участь у Cлyжбi Божій, ocвячeннi i відкритті меморіальної дошки уродженцю села Витвиця, великому діячеві на ниві бджільництва Європи, добродію Івану Спиридоновичу Марцінківу, 150-piччя від дня народження якого свят-кується у 2008 році.
Урочистості відкрив голова пасічницької спілки Івано-Франювської області, відомий громадський діяч i патріот бджільництва вельмишановний Богдан Паркулаба. На ювілеї з промовами виступили:Ігор Брик, Василь Соломка (дід Василь), Василь Гайдар, Михайло Рудков-ський, Роман Тур, Микола Осташевський, Олег Коцюмбас, представники духовенства, місцевої влади та інші відомі особистості.
На урочистостях було нагороджено грамотами i цінними сувенірами велику кількість oci6, які вклали свою щиру працю на ниві українського бджільництва.
Цей історичний ювілей великого патріота бджільництва України Івана Марцінківа для українських пасічників i жителів села Витвиця запам'ятаеться на все життя.
Іван Спиридонович Марцінків є славою i гордістю не ттльки села Витвиця i Івано-Франківщини, а й yciєї України.
БІБЛІОГРАФІЯ
1.Історія міст і сіл УРСР. Івано-Франківська область. — Київ, 1973.
1. Корчемний Василь. Слово про Івана Марцінківа, Вільне життя — 2008.
2. Корчемний Василь. Великий пасічник i патріот. (До 150-річчя з дня народження Івана Марцінківа.) Вісник Надзбруччя. — 2008.
3. Рудковський Михаило. Сеньйор українських пасічників з Бойківщини.(До 150-річчя з дня народження Івана Марцінківа). — 2008.
4. Сидоровський Ярослав. Іван Марцінків (До 150-piччя з дня народження) Український пасічник. — 2008.
ПРО АВТОРА
Василь Григорович Корчемний народився на Поділлі у чарівному селі Киселі 14 листопада 1931 року.
Закінчив садівничий факультет Уманського сільсько-господарського інституту, де отримав диплом вченого агронома-садівникаа та Інститут бджільництва у м. Риб-ному (Росія).
Із 1954 року живее на Тернопільщині м. Хоросткові.3 того часу й по сьогоднішній день працює на сільськогосподарській дослідній станції у галузі садівництва й бджільництва.
Заслужений працівник сільського господарства України, академік Украшської Екологічної Академії, відмінник охорони природи України, Почесний член Всеукраїнського товариства охорони природи, член Всеукраїнського товариства краєзнавців, член Національної спілки журналістів України .Почесний пасічник України, Почесний пасічник Тернопілля, Заслужений працівник Подільської сільськогосподарської дослідної станції, Почесний громадянин міста Хоросткова, нагороджений грамотою Президії Верховної ради УРСР, автор i творець Хоростівського державного дендрологічного парку — пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Він написав i видав у світ більше трьох десятків книг i брошур, в тому числі i на тему бджільництва: «Проко-пович П.І.», «Бджолярство у поезії, прозі і живописі», « про подільського пасічника Осипчука Миколу Васильовича» , «Олександр Іванович Покорський-Жо-равко», «Бджілка — комаха Божа», «Оповідь про цікавий бджолиний світ», «60 років дружби iз золотою бджіл-кою», «Оповідь про Богдана Рудку», «Микола Вітвіцький— naxpiapx відчизняного вджільництва».
Нині Василь Корчемний працюе над чорновиками нових майбутніх книжок.
Отож бажаемо пасічницькому літератору Корчем-ному великої наснаги i ycпixiв у його благородній справі на ниві бджолярської літератури.
Іван МАРЦІНКІВ був не тільки відомим в Європі бджільником-пасічником ,він писав на власному досвіді, неперевершені оповіді про тваринний світ наших прекрасних Карпат,зокрема про благородних королівських тварин-оленів. Ось тільки кілька творів з його багатого доробку,що друкувалися в різних мисливських виданнях тогочасної Польщі,журналах Ловець, Сільван,що виходили у Львові ,Ловець польський,Перегляд мисливства та ловецтва з Варшави та інших виданнях. Мною досліджена тільки невеличка часточка цих видань. Пропоную до огляду та подальшого доповнення бібліографію цих праць:
1.LOWIEC -№1-1908,Z rykowisk w Mizuniu I polowan arcyksiazecych
2.LOWIEC №23-1910. Kronika.Олень і риковисько на Сколівщині.
3.-4.-5.LOWIEC №3-4-5-1929. Rykowisko jelenie w Karpatach.
6.LOWIEC №21-22-1915. Stan zwierzyny w oswobodzonej Galicji.
7.Przeglad mysliwski I lowiectwo polskie №12-,13-14,15-16-1924.Jelen Karpatcki.


Підготував Ігор Яр.Чудійович-Сколе-Бойківщина
  • IHOR
  • Поза форумом
  • Досвідчений ловчий
  • Постів: 133
Останнє редагування: 12/05/2010 12:01 від ostt. Причина: перенесення і створення теми
За пост подякували: West

ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 12/05/2010 11:39 #25180

Іван Марцінків-відомий в Європі (до 1939р.)пасічник,мисливць ,лісівник та письменник на тему полювань.
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.
Останнє редагування: 12/05/2010 11:44 від ostt. Причина: перенесення і створення теми

Ві:ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 10/06/2010 14:23 #25818

Шановні Панове!
Подаю інформацію про відомого ТАКСИДЕРМІСТА та МИСЛИВЦЯ зі Сколе-ІГОРЯ КОГУТА.
Недавно я побував в oceлi xipypгa-стоматолога Сколівської стоматполіклініки , сколівчанина, Ігоря Когута. Це цікава i розумна людина, з якою дуже приємно спілкуватися.
Kpiм своєї основної роботи, він, як i кожна людина, має своє xo6i. Займається таксидермією. Хто ж такий таксидерміст? Це людина, яка виправляе шкури та виготовляє опудала тварин. Робота це дуже клопітка, по-требує належного настрою i високої майстерності.
— Наприклад, коли при-носять вже мертву тварину, то потрібно спочатку зняти з неї шкурку, підготувати матеріал для муляжу i т.д. В загальному, це займає приблизно місяць-два, бо потрібно, щоб шкурка висохла i набрала потрібної форми. Ще багато залежить від величини тварини…-каже Ігор Степанович.

Займається таксидермією цей талановитий чоловік близько двадцяти років. Першим його наставником був батько, а пізніше вже на допомогу приходили книжки. Багато корисних порад да¬вали колеги та й, зрештою, сам вчився на власному досвіді Його xo6i приносить йому велике задоволення. А ще він каже, що це для нього — відпочинок.
Своїми роботами Irop Степанович вдомий по всій Україні, а одна з його останніх робіт –пішла аж у Верховну Раду. Часто у нього роблять замовлення національні парки, лісгоспи...
Матеріал дістає він у мисливський сезон, бо сам є професійним мисливцем...
Та, окрім полювання, пан Iгop також має захоплення- коренепластикою.

Творить картини i скульптури з природного матеріалу- коріння, деревних грибів, каменю. Виготовляє композиції. Колекціонує монети.
У xaтi п. Ігоря сворідний музей. Тут розманітні опудала звірів, птахів, які населяють територію Сколівщини. Милують зір і чудові композиції з природних матеріалів. Його музей неодноразово відвідували гості та туристи з різних куточків України та Європи.
Експонати iз задоволенням розглядали учасники та гocті розмаїтих фестивалів та виставок, які відбуваються у райцентрі.
Я отримав велике задоволення, побувавши в музеї п. Ігоря, побачивши самобутні мистецькі витвори його рук. Я вже вкотре пересвідчуюся, якою багатою на таланти є наша Сколівщина.

Юнкор газети «Бойківська Думка»
Богдан Сопотух

IHOR-Skole-09/06/2010
  • IHOR
  • Поза форумом
  • Досвідчений ловчий
  • Постів: 133


 

 

Re: ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 01/07/2011 15:45 #50982

200-літтю з дня народження Костянтина-Станіслава ПЕТРУСЬКОГО
присвячую





Галицькі натуралісти: Костянтин-Станіслав ПЕТРУСЬКИЙ-засновник звіринця с.Підгородці на Сколівській Бойківщині.
Ім»я знаменитого галицького натураліста Костянтина-Станіслава Петруського було несправедливо забуто в різні періоди нашої історії . Він –випускник Львівського і Болонського університетів сам створив в рідному селі Підгородці зоологічний дослідницький центр-перший звіринець чи природоохоронний парк у всій Австро-Угорській імперії, а можливо і в Європі.
Напевно небагато читачів знає,що подібний парк зі звірами існував в Галичині вже в 1833 році, існував десятиліттями перед тим як вони були закладені в Європі.
Професор Сеттон в наведеній відповіді Штудгартському товариству закладення охоронних парків, виразно відмічає,що дуже радіє з того,що в Європі робляться намагання,направлені на закладення парків для охорони пам»яток природи.
Природний парк, до того ще й приватний, у нас, в половині ХІХ століття, це щось неймовірне !
Насправді не хочеться вірити,що все це було справою однієї людини,але з відстані часу це зараз заслуговує на приємну згадку. Особистість, завдяки власним заслугам виросла до такого великого чину,але до неї не доросло сучасне суспільство,яке без найменшої зацікавленості приймало працю людини не тільки, коли вона була в найкращому розвитку, але і коли лиха доля поклала край прекрасному творінню вченого природознавця.
Станіслав Петруський писав: « Коли сьогодні ціла Європа жваво метушиться біля закладання парків резервацій них, у нас з тим тихо і глухо! А коли в Європі про це ніхто навіть не згадував, в нас вже знайшлася одна людина, ініціативі якої повинен завдячувати наш край закладанням приватного наукового звіринця». Чи не є це знаменням для нашої спільноти. Треба також зважити, в яких часах і в яких відносинах, то починання ініціювалось і продовжувалось в невідомому селі в Сколівських горах. Пригадаймо,що в 1836 році, коли відомий і заслужений природознавець, професор-доктор А.Завадський,збирався видавати свою книгу «Фауна»(надруковану в 1840році) , в цілій Галичині не було нікого більше за тих двох пишучих зоологів. Саме вони, так звані Станіслав-Константин Петруський і Олександр Завадський (професор і учень), представляли природничі науки Галичини на з»їзді дослідників у Відні 1832р., перший зоологію,другий- ботаніку. Так, в той час у нас були дуже принижені природничі науки. Окрім давніших праць польських учених, Жончинського і Клюка, ми не мали жодної доброї польської книжки, бо тільки, що тоді Яроцький закінчив свою зоологію. На всій анексованій австріяками території був лише один кабінет зоологічний при університеті у Львові. В гімназіях природничих наук не викладалося, а при при університеті вони викладалися тільки дуже поверхово. Байдужість до тих наук була такою високою,що навіть люди, які відносили себе до інтелігенції і були освідченими з жалем і співчуттям дивились на тих, які «віддавались такій невдячній науці».
А оскільки знаходився хтось, кого цікавила краса природи, краса наших полів,лісів і гаїв, то він повинен був цілком віддаватися тому,як коштом великих жертв, як фінансових так і моральних. Власною самовідданою працею і старанним навчанням повинен був здобувати певну систематичну цілісність знань. Зрештою подібно, як і в інших галузях науки,ключем до осягнення перших початкових і значних відомостей була в той час в Галичині наукова німецька література: на німецькій мові також викладались всі предмети не тільки в університетах, але й не менш в середніх школах.
І не дивно, що Завадський,який досконало володів польською, повинен був писати свою «Фауну» по-німецьки. Вчений Лобачевський дійшов навіть до того рівня своєї нелюбові до польської мови,що навіть наукові листи до природознавців польських писав по-німецьки. Лише після 1848р. часи змінилися на краще. В гімназіях почали навчати природничих наук, в університетах викладали вчені професори, а в краю виникло кілька, навіть кілька природничих збірників.
Окрім багатої колекції Львів посідав чудові колекції Владислава графа Дідушинського, який зібрав просто неоцінений скарб нашої природи. Колекції орнітологічні Казимира графа Водзіцького, подаровані Ягелонському університету, посідали також рідкісні і красиві екземпляри місцевих птахів, особливо денних і зразки нічних хижаків. Чудову колекцію галицьких птахів мав вже на цей час і Роман граф Потоцький у Львові.
Дружні стосунки серед меценатів сприяли також навіть цінних природничих шедеврів в музеях Белького, Новицького, Платера,Тачановського,Тизенгаузера,Валецького,Ваги і Водзіцького.
Не так наче складались обставини життя у Завадського і Петруського. Цей останній посвятився з великим захопленням зоології,і на той час захопився гарячим бажанням створити чи заложити звіринець, під який вибрав собі гірську околицю Сколівського повіту і в 1833 році за власний кошт заложив в селі Підгородці прекрасний звіринець , з метою дослідженя звичаїв і способу життя рідкісних птахів і плазунів. Але цей звіриний парк спіткала нещаслива доля. Він 7 січня 1848 року став жертвою пожежі. На території близько 30 сажнів квадратних проіснував не цілих 15 років цей малий куток землі в Сколівських горах , де понад 500 різнорідних створінь охоронялись турботливою опікою господаря.
Результати досліджень дивували відбірні наукові товариства Відня,Берліна та Парижу,а німецький зоолог Альфред Брем, в своїй праці «Життя тварин» посилається на Петруського.
Так,без сумніву,найгучнішу славу здобув свого часу звіринець у с.Підгородці, що на Сколівській Бойківщині,заснований Костянтином-Станіславом Петруським.
Народився Костянтин-Станіслав у с.Підгородці ,що неподалік Східниці, 1811 році,жив,працював і помер в рідному селі, зробивши його відомим в цілій Європі.
Батьки Петруського володіли маєтком на Сколівщині, до складу якого,крім Підгородців, входили села Ямельниця, Сопіт,Урич. Батько Костянтина Петруського збудував у Підгородцях гуту, вапнярку і цегельню,а також запровадив чотири ярмарки в рік,чого не було навіть у містечку Сколе. Ним же був закладений невеличкий звіринець в селі Ямельниця, опис якого не зберігся. То ж не дивно,що Костянтин ще змалку захопився природознавством. Отримавши початкову освіту, батько відсилає його до гімназії у Львів. Гімназистом Костянтин-Станіслав Петруський ще більше тяготить до природничих наук, і поступивши у Львівський університет,швидко налагоджує переписку з відомим галицьким вченим, професором фізики Олександром Завадським,який вивчав природу Галичини. Завадський радить 19-ти річному Петруському написати листа Альфреду Брему-уже відомому в той час в цілій Європі зоологу. Він розпочав листування з найвідомішими зоологами Європи,зокрема з Альфредом Бремом., яка тривала до 1848р. і нараховувала
Тому з 1830 по 1848 роки Костянтин Петруський і Альфред Брем ведуть переписку,яка налічувала більше 1800 сторінок, три томи по 600 сторінок кожен.
В 1832 році Петруський продовжує навчання в Болонському університеті. В цьому ж році він разом зі своїм наставником-Олександром Завадським,відправляються з представництвом від Галичини в столицю Імперії-Відень, на природничий з»їзд де Костянтин Петруський знайомиться з відомими вченими тогочасної Європи. Відомо,що після Віденського з»їзду натуралістів у нього зароджується ідея створення в рідному селі власного звіринця,який згодом став найбільшим центром зоологічних досліджень у всій Австро-Угорщині.
1833 році Костянтин Петруський повертається в Підгородці і починає роботу по створенню звіринця. Будуються вольєри, в довколишніх лісах проводиться відлов звірів та птахів. Площа звіринця, як його називав сам Петруський, швидко досягає до 11 гектарів. Він отримує екзотичних тварин з Віденського,Берлінського і Гамбургського зоопарків і зоологів-любителів. До 1848 року у звіринці нараховувалося близько 500 видів тварин зі всього світу, особливо багатою була колекція попугаїв з Африки і Південної Америки, а також звірів Галичини. У звіринці Петруського , в неволі, вперше в світі в 1843 р. вдалося розмножити бурих ведмедів,що стало в науковому світі своєрідною сенсацією,а в 1838р.йому вдалося отримати потомство голубів-гривачів, над чим билися зоологи Берліна та Парижа. Свої привітання по цьому факту Петруському передав Альфред Брем, і зі згоди першого, зафіксував цей факт в одній зі своїх робіт. В цей час Петруський пише наукові статті, виступає на наукових конференціях в Мюнхені , Берліні, Відні, Граці. Вчений підтримує дуже теплі стосунки з Олександром Завадським і Володимиром Дідушинським, часто гостить їх в Підгородцях. Костянтин Петруський радісно показує свій звіринець гостям, найбільшою атракцією якого був старий ворон,що розмовляв змішано польсько-українським суржиком. Він, крук, вважав себе головним з поміж інших птахів, давав їм різні розпорядження, фамільярно давав їм різні розпорядження,замовляв собі каву,фамільярно кликав господаря по-імені,а коли мав поганий настрій,то називав господаря занудою. Господаря повсюдно супроводжували борсуки і куниці.
Костянтин-Станіслав Петруський був удостоєний ряду почесних звань. Він стає членом різних наукових товариств по всій Європі: Академії натуралістів в Єні, Наукового товариства в Кракові,Наукового товариства «Лотос» в Празі, Товариства вивчення природи в Альтенбурзі, Товариства природничих наук в Швейцарії,Товариства садівників у Баварії, Цісарської Академії дослідників природи.
Площа звіринця становила близько 11 га і розкинувся він біля лісового урочища «Соколе». Тут упродовж 16 років утримувалося 500 тварин і птахів різних видів, зокрема рідкісні екзотичні папуги з Африки і Амазонії, багато з яких могли розмовляти. Сучасники згадують про пару журавлів,які були прирученими,що вільно гуляли по парку, а куниці і борсуки були настільки прирученими,що бігали за господрем, як собаки. Серед мешканців звіринця згадуються антилопи, бобри, сарни, їжаки, рисі, дикі коти, лисиці ( сім видів), вовки, видри, білки, ховрахи, дикі свині і навіть кроти.
Там бачили величезних сивих і чорних карпатських ведмедів, розмножуючихся поруч подольських сусликів. В 1843 році на світ прийшло двоє малих медвежат: гарнесенькі створіння,які виглядали зовсім,як щенята brytanow , вони були ясно-сталевого кольору з білим «шарфом» на шиї і рожевими носиками, не волохаті, не подібні до батьків.
Знаходились там також дикі голуби гривачі(Columba palumbus h.),які висиджували яйця і вільно годували голубенят в сусідстві найсуворіших недругів,яструбів і соколів. Петруський був першим,якому після трьохлітніх даремних старань вдолось розмножити тих диких і боязких птахів в неволі, що в Парижі і Берліні безрезультатно пробувалось зробити. Славний вчений Брехем , з яким наш природознавець постійно переписувався., був тим результатом в годівлі птахів, дуже ощасливлений і захоплений та помістив спостереження Петруського в своїй гарній праці про голубів.
В парку також стояла величезна клітка, де можна було вигідно і безпечно оглядати чорних, сивих,строкатих ядовитих змій, веретільниць, мідянок; величезні зразки чорних ужаків , і водяних щурів і т.п. Власник звіринця утримував їх кільканадцять років для проведення різних експериментів і навіть його два рази вкусила чорна змія. До тієї клітки з апетитом заглядали і бузьки з чаплями.
На варті парку стояла пара красивих журавлів тих найрозсудливіших і найінтелігентніших зі всіх місцевих птахів,які вільно гуляючи, не допускали до звіринця шкідливих звірят і чужих людей: якщо між звірятами виникав якийсь безпорядок зараз давали знати власникові звіринця..
Біля 200 європейських співаків своїми мелодіями wtorowalo крикам,який різав вуха «пишно одягнених» заморських какаду , arasow і амазонок: а хорові передражнювали пречудові candupowo-ponsone lory з Борнео.
У вимові людських слів змагались за першість з тутешніми круками і сойками розумні сиві африканські папуги. Петруський мав в цей час відомого на цілий край 24-літнього крука,який по правді робив чуда. Цей птах в незвичайний спосіб кликав свого пана по-імені,наказував птахам їсти,а собі подавати каву,кликав по-іиені всіх хлопців,які йому в різних роках давали їсти. В особливому випадку, бо за звичай він не розумів того,що говорив,коли був в поганому настрої,всіх обзивав викриком «який ти зануда»,якого навчився від свого пана,вживаючи тих слів при не задоволенні і викликаних частим , багаторазовим нерозумінням чорного крилатого учня. Окрім того ще плів багато інших речей по –польськи і по-українськи,кашлячи, чи при цьому вибірково ніби мав сухоти.
Особливо прийшло в голову цьому птахові, зачиненому у великій клітці,щоби його хто не вкрав і нудьгуючи у в»язниці, допікати індикам в наступний спосіб. Бачачи біля своєї клітки кіль канадцях тих птахів,брав рештки їди і подавав індикам,а котрий тільки спокусився, той втрачав кусок дзьоба. На цьому одначе це не закінчилось, бо нетерпіння породжує злі помисли. Одного разу під час докучливої зими,захотілось крукові,тренованому на індиках, вільно ловити для себе літаючих птахів. З цією метою він заховував найкращі кусочки м»яса,які подавав з найбільшою ввічливістю вихудалим і зголодненим сорокам ,зберігаючи при цьому обережність,що завжди давав перший раз сороці поживитись , а за другим її хапав через щаблі клітки притискаючи доти, доки хтось не прибіг і не відібрав в нього здобич,яку йому завжди потім живу віддавали на розвагу. В кінці так натренувався на тому « полюванню»,що для себе щороку взимку цим способом ловив три або чотири штуки.
Гарно облаштований голуб»ятник був заповнений найгарнішими зразками рідкісних порід декоративних голубів. Петруський мав пишних чорних і білих павіанів, великих горлопанів,які стукали маховим пір»ям на кінцівках, забавних капуцинків, ластівок, кипарисків і тому подібних. Зі співучих птахів траплялись рідкісні види: чудні і дотепні скалисті дрозди, які несли яйця. Ці яйця власник і посилав Брехмові. Мав Петруський також два види гарного і великого північного снігура, який живе в північних країнах Скандинавії., зловленого випадково в Семенівці. Старий самець є цілий покритий порічково-червоним забарвленням.
Розпещені бурсуки і куниці,як домашні собаки бігали за своїм паном до лісу. Одна лісова куниця раз загубилася в лісі,але скоро сама повернулась.
Але що було окрасою звіринця, короною мистецтва приручення, то вільно літаючі по дворі і ніколи спеціально не вирощувані попелясті пташки-синиці, мокопії (Parus palustrus L.) і синиці виду (Sitta europaea),які великою терпеливістю і витривалістю до такого ступеня, були власником випещені,що на його оклик з саду прилітали до нього в двір і сідали на руки, а через відчинене вікно влітали до кімнати на спільний з господарем сніданок.
Особливо одна пара макопійок до тієї степені освоїлась,що всі види хто наочно мав можливість в Підгородцях побачити тих двох мудрих пташок приходив в подив. Варто було побачити з яким поспіхом під час грубого снігу з вершини найвищого дерева як стріли до цілі на заклик летіли вони на руку, при чому зберігаючи такий порядок,що ніколи обоє разом не сідали на руку,а завжди почергово, а хоча обидвоє спізнювались,то все одно сідало тільки одне пташеня.
Часом бувало так,що їхній господар не виходив швидко давати їм їсти,то прилітали до вікон спальні і стукали доти, доки їм не відчиняли двері. Досить забавно було спостерігати за тим, коли господар з кимось розмовляв,а вони були голодні,з якою нетерпеливістю вони літали перед очима,щоби звернути увагу на себе.
Пара синиць мала також звичку щоденно влітати через відчинене вікно до кімнати і разом з господарем снідати. Це тривало так ціле літо,доки можна було відчиняти усі вікна. Однак, з настанням зими Петруський вже восени намагався їх навчити так,щоби вони через віконце влітали і вилітали,але це було для них трохи заважко. Ще влетіти до помешкання вони вміли,але з вильотом клопіт був чималий,бо вдарялись об всі віконні скла. Але з часом вони навчились і того. Одним словом, звіринець в Підгородцях був чудовою колекцією,утримуваних невеликим коштом і даючи можливість для проведення багатьох цікавих спостережень. Професори зоології доктори Колумбус і Кнер спеціально приїздили зі Львова щоб подивитись на цей «Ноїв Ковчег», а Брехмові і Вігманові , Петруський повинен був щомісяця пересилати звіт про стан справ.
Однак нещастя хотіло, щоб перший зоопарк, в нашому краї згорів.
Різні джерела пишуть,що звіринець припинив своє існування з 6 на 7 січня 1848 року(по юліанському календарю) внаслідок провокації (скоріш за все свідомої) управителя маєтку,який примушував місцевих селян перед Святвечором та на Різдво чистити клітки і вольєри у звіринці. Виник стихійний бунт. Обурені таким приниженням і неповагою,люди підпалили звіринець та деякі інші будівлі , що належали Петруському. Але все це не так. Не таким був його внутрішній світ ,його душа. Костянтин Петруськийд до безмежності закоханий в природу, живучи в гармонії з нею і її світом Петруський, як власник звіринця жив в повазі до своїх односельців ,що працювали у нього дружно та мирно. Тим самим вони віддячували йому чесно та добросовісно працюючи у звіринці. В ті часи чесність та порядність йшли поряд. І ніхто собі не міг навіть припустити в подумках робити зло іншим. Пожежа в звіринці сталася не з причини бунту, а випадково і трагічно. Так, вигідно було писати в Радянській Україні з політичних мотивів.
Пожежа 7 січня 1848 року безповоротно знищила всі колекції живих і велику частину мертвих скарбів нашого натураліста. В одну мить плоди багатолітньої важкої праці пропали. Праці, заради якої Петруський відмовляв собі у багатьох життєвих задоволеннях . Біля першої години опівночі на самий український Святий Вечір (по юліанському календарю),власник почув сильний стукіт у вікно і крик: «Пожежа»,»Горить!» Прислуга натопивши сильно пічку по причині тріскучого морозу в кімнаті з папугами, пішла на ніч до своїх родин.Від вогню зайнялась підлога,а що було далі відомо. Вискочивши у спідній білизні через вікно на 20-ти градусний мороз Петруський тільки тоді побачив всю величину своєї втрати. Значна частина ненадрукованих рукописів загинула у вогні. Він також мусів знищити звіринець з місцевими хижими звірами,яких повбивав,боячись,щоби старі ведмеді не повиламувались з кліток і не спричинили нещастя. В цей час загинули 3 ведмеді,2 борсуки, 2 лісові куниці,кам»яна униця,видра, 3 красиві орли, 2 великі пугачі, соколи і тому подібна звірина. Згоріла також колекція живих папуг зі всіх частин світу, колекція живих вужів,змій і веретільниць, багато видів декоративних голубів,цілий пташник співучих птахів,як комахоїдів так і зерноїдів.
Наступного дня оглядаючи попелище,нещасний наш натураліст,угледів двох бідних гриванів,які сиділи на виступаючих каменях,що залишились від спаленого дому. Ці птахи,порятовані в чудесний спосіб не хотіли залишати місце свого народження.
Книги,хоча і дуже пошкоджені,але врятовані,бо їх викидували з бібліотеки прямо на сніг.Також було врятовано чудову ентомологічну колекцію комах,яка на той час складалась з більш як 6000 місцевих комах і з з всіх кінців світу. Це був плід праці всього життя і значних коштів. Ця Колекція пізніше була доповнена і продана Народному Закладу ім..Оссолінських. В цій колекції знаходилась коробка сумчатокрилих комах з нетрів Африки, з якою пов»язана прикра згадка, бо їх збирав син славного орнітолога Брегма, який втопився в хвилях Білого Нілу.
З усієї звірини врятувати вдалося лише парі-голубів-гривачів. Уціліла також частина наукової бібліотеки із 800 книг,, а також декілька опудал карпатських ведмедів(все це стало власністю Варшавського Оссолінеуму).
Петруський був у розпачі, він навіть хотів продати маєток і емігрувати до Бразилії,де зможе подорожувати Амазонкою. Але цим планам не судилось збутися,а ще австрійська влада, в часи Весни Народів,відмінила кріпосне право,вибивши економічну основу благополуччя польської шляхти. Костянтин Петруський однак знайшов у собі сили, не втратив відваги і упродовж десяти наступних років впорядковував те що залишилося і писав наукові праці за результатами багатьох досліджень,які він зібрав за 16 років існування звіринця.
Понісши такі великі втрати Петруський однак добре бачив,що вже важко буде вдруге наверстати до такої гарної колекції живих тварин,він взявся з великим ентузіазмом рятувати і впорядковувати всі дослідження і спостереження проведені з звіриною протягом п»ятнадцяти років існування звіринця.
Була врятована від вогню також і велика кількість цікавих заміток,які збереглися в бібліотеці і які Петруский почав опрацьовувати і підготовляти до друку. Так вийшла на кінець його фундаментальна праця «Природня історія диких звірів-ссавців Галичини» в якій самі досліди проведені над ведмедями зайняли одинадцять сторінок, а на їх проведення пішло десять років праці.
Пізніше Петруський видав «Природознавчу історію і годівлю співучих птахів»,яка містила описи догляду в неволі за всіма нашими співучими птахами. Після цієї праці він видав «Історію природознавчу і годівлю хижих птахів»,птахів,які розмовляють і з гарним забарвленням(декоративних),де знаходимо цікаву біографію згадуваного вище вченого крука. Ще надрукував Станіслав Петруський «Природознавчу історію і годівлю голубів»,яка містить докладну монографію всіх європейських голубів,як домашніх так і диких. Сьогодні і слід простив по цій вельмишановній інституції, створеній з ініціативи особистості,працею якої цікавились вчені,але німецькі.
З Львівського і Краківських університетів йому поступають пропозиції –захисту докторської дисертації і переходу на роботу в ці наукові заклади,але він відмовляється від пропозицій і займається садівництвом і розведенням курей. Петруський стає членом Товариства садоводів в Баварії і розводить декоративні квіти,дерева і кущі.
Тісні контакти з Петруським підтримували тільки відомі натуралісти Врехм і Вігманн,а свої краяни не знайшли для вченого натураліста кращого призвістка,як «дивак»,який віддавався такій невдячній науці. Справа розпочата ним хоч, і не «дожила» але дала можливість посісти гарне місце в історії польської науки.
На старості літ Костянтин-Станіслав Петруський щедро дарує свої ентомологічні колекції,які нараховували 9 тисяч галицьких і екзотичних видів комах, свою бібліотеку,чучела звірів і птахів Варшавському закладу ім..Оссолінських. Він стає академіком імператорської Академії природолюбів у Відні.
Помер великий натураліст,вчений-Костянтин-Станіслав Петруський в 1874 році в його рідному селі Підгородці.
Через 37р. після його смерті вперше про Петруського на теренах Польщі двічі написав B.Janusz в 1911р. у Варшаві вийшла його книжка-Stanislaw Pietruski zalozyciel parku zwierzecego w Podhorcach. Пізніше Б.Януш 1912р.н надрукував витяг з цієї статі в журналі –СІЛЬВАНі –органі Галицького лісового Товариства,що виходив у Львові.
Оце і вся шана! Надалі усе оповито мороком часу і мовчанок про вченого.
Як не дивно,але ні за життя, ні після смерти Костянтин Петруський не здобув належного визнання ні в Польщі, ні в Україні. Його ім»я довгий час замовчувалося і практично сьогодні його ніхто не вшановує. Польська наукова еліта не змогла йому пробачити лібералізму та прихильного ставлення до «русинів», а в Радянській Україні до нього ставились з підозрою через «шляхетське» походження. Зрештою, перебування на маргінесі-доля багатьох неординарних особистостей.
Не знаючи всієї істини про натураліста в період уже набагато пізніший, практично на двісті років в період,уже Незалежної України, ім»я Костянтина-Станіслава Петруського було витягнуто із небуття, висвітлено першим, його односельцем, істориком Романом Щуром в його монографії про село Підгородці, в історико-культурній монографії Григорія Дем»яна-Сколівщина, Іваном Великим- в часописі- «Ї», що виходить у Львові, Андрієм Замороко-в інтернет –виданнях. Як бачите не густо. Звичайно, свідомо я випускаю статті,які друкувалися про Петруського за кордоном.
Створення природоохоронного парку в Галичині буде найкращим вшануванням пам»яті вченого і скромного трудівника,яким був Станіслав Петруський.
Продовження…
Так історично склалося, що у Львові, з початку його заснування, ніколи не було пристойного звіринця (або, висловлюючись по сучасному – зоопарку) – обов’язкового атрибуту визнаних европейських центрів. У всякому випадку, історичні документи з цього приводу не дають жодної інформації. Цей феномен важко пояснити. Можливо, нашому місту не пощастило з ентузіястами, які б мали бажання вкласти душу, важку працю, і що головне, великі кошти в справу, яка наперед була приречена на збитковість.
Однак, хоча Львів у період середньовіччя залишився осторонь тодішньої моди европейської аристократії на заснування звіринців, вона таки знайшла палких послідовників на периферійних теренах Галичини. Більше того – власники деяких галицьких звіринців з часом стали активними дослідниками-натуралістами, написали велику кількість наукових праць, чим зробили вагомий внесок у розвиток різних галузей біології.
Перший звіринець на території Львівщини, згідно з історичними даними, був закладений в околицях містечка Комарно, що в Городоцькому районі на межі XVI-XVII ст.ст. Яном Остроругом (1565-1622 рр.) – тодішнім власником Комарна і всієї комарненщини. Він, як людина освічена, залишив багато записів, пов’язаних із функціонуванням свого звіринця. Дещо пізніше ці нотатки були зведені в монографію «Zwierzyniec Komarzenski», в якій автор ділиться своїм досвідом розведення диких тварин у неволі. Практичні поради, що містяться в цій праці, є актуальними та корисними й для сучасного покоління зоологів.
Насамперед автор наголошує, що розводить і утримує звірів передовсім для задоволення утилітарних гастрономічних потреб своєї челяді та гостей і під цим кутом веде подальший виклад. Зрозуміло, що тодішній підхід до створення звіринця зараз може викликати обурення не лише у прихильників вегетаріанства, «зелених», борців за права тварин, але й у пересічних людей. Але маймо на увазі, що йдеться про середні віки, коли моральні засади були дещо иншими. Отже, виходячи із вищезазначених потреб, підбирався відповідний видовий склад тварин, що утримувались у звіринці – козулі, сарни, лані, олені (двох видів), лосі. Автор дає пояснення, чому немає зубрів, турів та диких кабанів – вони агресивні щодо инших тварин і можуть бути небезпечними для людей. А дикі кабани, крім цього, дуже псують трав’яний покрив.
Загальна площа звіринця становила 328 га і була розбита на окремі вольєри окружністю 1 миля (приблизно 1,6 км). Одночасно в звіринці утримувалось до 500 (!) тварин. В одному вольєрі тварини перебували 5 років, потім їх переганяли в инший, а використаний – ремонтували і залишали порожнім, щоб повною мірою відновилася трава і чагарники. Вольєри, які влаштовували на місці свіжої вирубки лісу, залишали незаселеними упродовж кількох років – щоб сформувався стійкий трав’яний покрив.
Хоч Ян Остроруг пише, що дика звірина потребує набагато менше фуражу, ніж свійська, взимку її посилено підгодовували сіном, кормовою ріпою, овочами, вівсом та спеціальними кормовими віниками. Крім того, всі вольєри по периметру були обсаджені плодовими деревами з таким розрахунком, щоб їх стиглі плоди падали всередину і цим самим забезпечували тваринам додаткове живлення. Наприкінці зими самців оленів віком півтора року відлучали від стада, кастрували і переводили на утримання у спеціяльних закритих стайнях для відгодівлі на забій. Для поновлення поголів’я в стаді залишали найбільших самців із розрахунку 1 шт. на 10 самок. Судячи з того, що, за словами автора, кожної весни тварини давали приплід, для них було створено сприятливі умови.
Комарненський звіринець був великим господарством, яке потребувало відповідного догляду та обслуговування. Розташовувався він у безлюдному місці, на значній відстані від населених пунктів, під лісом. Місце було вибране не випадково: по-перше, це давало змогу постійно мати «під рукою» матеріал для ремонту і будівництва вольєрів, по-друге, щоб (цитую автора) «челядь свавольна і п’яна без потреби туди не ходила, та звірину не тривожила і не лякала».
Звіринець пильнували сторожі, в обов’язки яких входило доглядати звірів (періодично їх перераховувати), годувати, охороняти від злодіїв та хижаків, зокрема вовків. Біля звіринця Ян Остроруг мав невеличкий будинок, де міг відпочивати від буденних турбот, милуючись навколишньою природою, гуляючи поміж вольєрами. Всі сторожі звіринця мешкали неподалік і підпорядковувались сторожові панського будинку. Йому ж підпорядковувались і чотири «загородники», що жили на хуторі Грабино.
Згодом (очевидно, по смерті Яна Остроруга) звіринець почав занепадати і врешті-решт припинив своє існування, а поселення сторожів звіринця переросло в село, назва якого говорить сама за себе – Підзвіринець.
Инший з відомих звіринців знаходився у місті Жовква Львівської области. Не дивлячись на те, що Жовква у середні віки була важливим політичним і адміністративним центром тодішньої польської держави, жовківський звіринець в історичних документах згадується дуже скупо і то лише в контексті тих чи инших історичних подій. Засновано його у 1688 р., коли власниками Жовкви були Радзівіли. Яка була його площа, які тварини там утримувались і в якій кількості – достеменно не відомо. Про це є лише опосередковані дані. Ф. Прокопович – визначний релігійний і політичний діяч, українець за походженням, радник і біограф російського імператора Пєтра I, у своїй фундаментальній історичній праці «История Петра Великого», описуючи перебування царя у Жовкві (1706-1707 рр.) так висловлює свої враження від відвідин цього звіринця (мовою оригіналу): «Немало живет здесь и плодится зверя утешного – лосей, еленей, ланей и прочих». Відомо також, що на території звіринця була оранжерея і зимовий сад із тропічними рослинами та екзотичними птахами, за якими доглядав спеціально запрошений з Італії фахівець. Одна з міських брам міста, через яку проходила дорога до звіринця, відтоді називається «звіринецькою». Від жовківського звіринця до сьогодні частково зберігся лише парк у південній частині міста.

В тексті статті використані матеріали ж польського журналу SILWAN #3-4 1912
Переклад з польської Олега Мацьківа.
IHOR-Skole
  • IHOR
  • Поза форумом
  • Досвідчений ловчий
  • Постів: 133

Re: ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 06/07/2011 22:56 #51419

Старший син останнього імператора Австро-Угорщини Карла I, помер у понеділок на 99-му році життя у своїй резиденції в місті Пекінг у Верхній Баварії, говориться в повідомленні представниці Габсбурга Еви Деммерле.
Наступним главою дому Габсбургів повинен стати старший син Отто фон Габсбурга Карл Габсбург-Лотарінген.
Отто фон Габсбург буде похований у фамільній усипальні Габсбургів у церкві Капуцинеркірхе у Відні.
Кронпринц Габсбург народився 20 листопада 1912 року в місті Райхенау в Австро-Угорщині. Після падіння монархії Габсбургів жив із сім'єю в Швейцарії, пізніше на Мадейрі, після смерті батька в 1922 році ріс в Іспанії і Бельгії. 1933 року закінчив Левенський католицький університет. Був активним супротивником націонал-соціалістичного режиму і "аншлюсу" Австрії, після якого емігрував до США.
Після закінчення Другої світової війни Габсбург повернувся в Європу, де проявив себе активним прибічником об'єднання континенту. Багато років був членом Європарламенту, був почесним головою Міжнародного панєвропейського союзу.
  • ярий
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 1925

Re: Ві:ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 06/07/2011 23:54 #51423

[quote="IHOR" post=25818]Шановні Панове!
Подаю інформацію про відомого ТАКСИДЕРМІСТА та МИСЛИВЦЯ зі Сколе-ІГОРЯ КОГУТА.

У xaтi п. Ігоря сворідний музей. Тут розманітні опудала звірів, птахів, які населяють територію Сколівщини.

Особисто знайомий з Ігорем Степановичом. Дійсно коли заходиш до нього до хати, то не хочеться виходити: ось маю фото його оселі вірнішше його музею і його робіт.

P1000223.JPG


P1000224.JPG


P1000225.JPG


P1000226.JPG
  • strilok
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • полювання,відпочинок на природі.
  • Постів: 928
ИЖ-18 МН (30-06)

Re: Ві:ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 06/07/2011 23:58 #51424

ось ще:
P1000227.JPG


P1000228.JPG


P1000229.JPG


P1000230.JPG


P1000234.JPG
  • strilok
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • полювання,відпочинок на природі.
  • Постів: 928
ИЖ-18 МН (30-06)

Re: Ві:ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 07/07/2011 00:04 #51425

P1000235.JPG


P1000236.JPG


P1000237.JPG


P1000238.JPG


P1000240.JPG
  • strilok
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • полювання,відпочинок на природі.
  • Постів: 928
ИЖ-18 МН (30-06)

Re: Ві:ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 07/07/2011 00:14 #51426

[attachment:1]C:\fakepath\P1000241.JPG[/attachment]

[attachment:2]C:\fakepath\P1000242.JPG[/attachment]

[attachment:3]C:\fakepath\P1000243.JPG[/attachment]

[attachment:4]C:\fakepath\P1000244.JPG[/attachment]

[attachment:5]C:\fakepath\P1000245.JPG[/attachment]

[attachment:6]C:\fakepath\P1000246.JPG[/attachment]

[attachment:7]C:\fakepath\P1000247.JPG[/attachment]

[attachment:8]C:\fakepath\P1000248.JPG[/attachment]

[attachment:9]C:\fakepath\P1000249.JPG[/attachment]

[attachment:10]C:\fakepath\P1000250.JPG[/attachment]

[attachment:11]C:\fakepath\P1000251.JPG[/attachment]

[attachment:12]C:\fakepath\P1000252.JPG[/attachment]

[attachment:13]C:\fakepath\P1000253.JPG[/attachment]
P1000241.JPG

P1000242.JPG

P1000243.JPG

P1000244.JPG

P1000245.JPG

P1000246.JPG

P1000247.JPG

P1000248.JPG

P1000249.JPG

P1000250.JPG
  • strilok
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • полювання,відпочинок на природі.
  • Постів: 928
ИЖ-18 МН (30-06)
Останнє редагування: 07/07/2011 07:48 від WAWA.

Re: Ві:ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 07/07/2011 00:17 #51427

Не знаю чому остання партія не пішла, вибачайте, але відкрити можна
  • strilok
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • полювання,відпочинок на природі.
  • Постів: 928
ИЖ-18 МН (30-06)

Re: Ві:ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 07/07/2011 00:19 #51428

У Львові при вході у магазин Мисливець на вікні з ліва його роботи( чучела).
  • strilok
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • полювання,відпочинок на природі.
  • Постів: 928
ИЖ-18 МН (30-06)

Re: Ві:ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 07/07/2011 08:16 #51435

Достойне захоплення і по всякому заслуговує на похвалу.
Багато робіт виконано гарно, частина не дуже-може уже і від років.
Удачі майстру та вдосконалення.
  • Степанович
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 2711
Шануй людей, коли крокуєш вгору,
бо стрінеш їх, коли спускатимешся вниз.
/Кант/

Re: Ві:ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 16/07/2011 16:52 #52039

23685_109716922372406_100000022960019_253201_1237494_n.jpg




23685_109716915705740_100000022960019_253199_5572414_n.jpg



23685_109716722372426_100000022960019_253190_5350192_n.jpg


dumaiu ne potribno pidpysuvaty
  • vasyl eger
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 10253
За пост подякували: ярий

Re: ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 16/07/2011 23:12 #52049

Особливо нема що підписати під середньою де на передньому плані нквд-ит з двома кобурами на ср.
  • ярий
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 1925

Re: ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 01/01/2012 22:09 #64775



Вас вітає боївка СБ.
Сьогодні народився провідник української нації Степан Бандера.
Хто відчуває себе українцем-віддай йому шану.
Слава Україні!
  • ярий
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 1925
Останнє редагування: 01/01/2012 22:10 від ярий.
За пост подякували: i19, LСергій, DOK, Ben

Re: ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 01/01/2012 22:50 #64779

Героям Слава !!!
Знаємо, поважаємо , і памятаємо !!!
  • i19
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 2868

Re: ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 01/01/2012 22:56 #64781

Героям (моєї нової землі) Слава !!!
  • WALLY
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Головний редактор
  • Постів: 3499
НЕ КОРИСТАЮ З ПРИВАТНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
Розплідник FCI vom Berufsjager: www.berufsjager.com/
ALLROUNDER SERVICE INTERNATIONALE: www.alldog.eu/
За пост подякували: Ben

Re: ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ. 01/01/2012 23:02 #64782

Героям Слава !!!
  • Ben
  • Поза форумом
  • Ловчий експерт
  • Постів: 270
Stoeger 2000 Deluxe
  • Сторінка:
  • 1
  • 2
Модератори: Myron
Час створення сторінки: 1.49 секунд

Останні оголошення

Коментуємі оголошення

Популярні оголошення

Powered by HuntingUkraine.com