Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

Портал для мисливців, рибалок та любителів природи

 
Банер
Банер
Ласкаво просимо, госте!
Ім'я користувача Пароль: Запам'ятати мене

ТЕМА: Естонський гончак

Естонський гончак 21/02/2009 14:51 #1978

ПОХОДЖЕННЯ : Естонія

ДАТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ОРИГІНАЛА СТАНДАРТУ ПОРОДИ, ЩО ДІЄ: 08. 11. 2007 року

ВИКОРИСТАННЯ:Мисливський собака для полювання на зайців, лисиць і рисей.

ПОРОДА НЕ ВИЗНАНА МІЖНАРОДНОЮ КІНОЛОГІЧНОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ (F.C.I.).

БАЖАНА КЛАСИФІКАЦІЯ F.C.I. :
Група 6 - Гончі, шукачі і родинні з ними породи;
Секція 6.1.2. - гончі середнього зросту.
З польовими випробуваннями.

За даними «Довідника мисливствознавства», що вийшов в Естонській Республіці в 1938 році, Франца Рейндольфа (видання Управління державних земель і лісів), а також із записів в тому ж році опублікованої Племінної книги Естонського кінологічного клубу витікає, що доти в Естонії була відсутня своя місцева порода гончих собак. У використовуваних в загонах гончаків ( у племінній книзі 43 собаки під номерами 245-398 ) порода не була визначена, їх популяція включала переважно швейцарські (люцернскі) гончаки і біґлі, а також німецьких браків (der Deutsche Bracke) і такс-браків (der Dachsbracke). У виданій в 1942 році книзі Едгара Вестера «Питання і відповіді мисливських дослідів» використовувані в Естонії гончаки за своїм типом діляться на довгоногих (костромські, польські і англійські) і коротконогих (швейцарські, біґлі). У той час було вирішено головну увагу приділити низькорослій породі, з помірною прудкістю що йде по сліду і не небезпечною для парнокопитних. На жаль, під час війни велика частина племінного матеріалу була знищена.
З 1947 року по 1954 рік в Естонії проглянули і оцінювали 2460 гончаків, як чистокровних різних порід, так і схрещених або змішаних собак. До вересня 1954 року були відібрані 48 відносно однотипних низькорослих особин, яких з 24 по 26 жовтня 1954 року представили для експертизи комісії фахівців. До того ж часу Сергій Смельков склав проект стандарту нової породи гончих собак. Порода отримала назву «Естонський гончак» і на основі наявного матеріалу почалося вже розведення цих собак. Стандарт був введений в дію 27 грудня 1954 року наказом № 161 Головного управління по охороні природи, заповідникам, лісовому і мисливському господарствам Міністерства сільського господарства СРСР і виданий російською мовою. Згодом (1966 , 1981 , 2007рр.) до нього вносилися незначні зміни.
В даний час ця нижче середнього зросту, наполеглива в роботі, з дзвінким голосом порода дуже популярна в Україні, Фінляндії, східному березі Балтійського моря , на європейській частині Росії.
Собака нижче середнього зросту, міцного, сухого типу конституції. Висота в загривку вижлеців 45 - 52 см, вижловок на 3 см менше. Висота в крижах на 1 - 1, 5 см менше висоти в загривку. Індекс растянутості вижлеців 108 - 110, вижловок 110 - 112. Тип поведінки урівноважений, рухливий. Недоліки: зріст нижче стандарту, невелика укороченість або подовження тулуба, невелика високозадість. Пороки: зріст вище вказаного в стандарті, подовження тулуба, різко виражена високозадість.
Забарвлення. Типовий - чорно-рябий в рум’янах. Розмір плям не обмежений. Допускається також буро-рябий, чорно-рябий. Недоліки: сильно виражений крап. Пороки: чорні плями, чорний або коричневий крап по білому полю. Коричневий або кавово-рябий.
Шерсть. Коротка, рівна, жорстка і блискуча. Підшерсток розвинений слабо. Хвіст покритий рівномірно по всій довжині густою шерстю, тому виглядає товстим. На кінці хвоста шерсть декілька коротша. Недоліки: надмірно довга, незначна хвилястість. Пороки: сильно хвиляста, довга або дуже коротка шерсть на тулубі, довга на морді, вухах або хвості.
Шкіра, мускулатура, кістяк. Шкіра щільна, еластична, без складок, мускулатура добре розвинена, кістяк міцний. Недоліки або пороки (залежно від міри вираженості): легкість або грубість тілобудови.
Голова. Черепна коробка помірної ширини, округлої форми. Надбрівні дуги добре виражені, але невисокі. Перехід від лоба до морди нерізкий. Морда довга, пряма. Губи сухі, щільно обтягують морду, не відвислі. Мочка носа широка, чорна. Допустимий темно-коричневий колір мочки у собак жовто-рябого забарвлення. Недоліки: сильна опуклість черепної коробки, різко виражений потиличний горб, чіткий перехід від лоба до морди, сильно розвинені надбрівні дуги, сильно згладжений перехід від лоба до морди. Пороки: сира, груба голова, кирпата або опущена морда, горбоносость, світла мочка носа.
Вуха. Не товсті, висячі, довгі, низько посаджені, щільно прилеглі до голови, із закругленими кінцями, покриті короткою псовиною. Недоліки: недостатньо довгі або надмірно важкі, високо посаджені. Пороки: короткі, на хрящі, покриті довгою шерстю.
Очі. Трохи криво поставлені, темно-карі, краї вік темні. Недоліки: маленькі, світлі. Пороки: різноокість і білі очі (залишають собаку без виставкової оцінки).
Шия. Округла, м’язиста, суха, без складок шкіри. Недоліки: надмірно довга або коротка, підборіддя (обвислість шкіри).
Зуби і прикус. Зуби білі, здорові, прикус ножицеподібний.
Груди. Широкі, бочкоподібні, довгі і глибокі, опущені до ліктів. Ложні ребра добре розвинені. Недоліки: вузькі, плоскі, розкриті.
Загривок. Виділяється над лінією спини. Недоліки: низький, слаборозвинений.
Спина. Пряма, широка, м’язиста. Недоліки: м’яка, коротка. Пороки: провисла або горбата.
Поперек. Короткий, широкий, опуклий, м’язистий. Недоліки: подовжений, прямий. Пороки: провислий, горбатий.
Круп. Широкий, короткий, м’язистий, злегка похилий. Недоліки: невелика скошеність. Пороки: вузький, різко скошений.
Передні кінцівки. Сухі, костисті і м’язисті. При огляді спереду - прямі і паралельні. Довжина передніх ніг складає близько 50% висоти собаки в загривку. Кут плечелопаткового зчленування дорівнює 115 - 120′. Лікті направлені строго назад, передпліччя овальні. П’ясті широкі, майже прямовисно поставлені. Недоліки або пороки (залежно від міри вираженності): невелике вивертання ліктів, надмірно похилі пясті, викривлені передпліччя.
Задні кінцівки. Сухі, костисті і м’язисті. При огляді ззаду - прямі і паралельні з добре вираженими кутами зчленувань. Плесно розташоване майже прямовисно. Допускається невелика прямозадість. Недоліки або пороки (залежно від міри вираженності): слабо виражені кути зчленувань, короткі гомілки, зближеність або вывернутість скакальних суглобів.
Лапи. Склеписті, овальної форми з щільно стислими пальцями. Кігті направлені в землю. Недоліки: плоскі, дуже подовжені .
Гін (хвіст). Шаблевидний, в основі товстий, поступово звужується до кінця. Довжина - до скакального суглоба. Собака тримає його не круто. Недоліки: подовжений або дуже короткий. Рівна товщина по всій довжині, слабо покритий шерстю або надмірно одягнений, з невеликим підвісом. Пороки: викривленість, подовжений (нижче за скакальний суглоб більше 3 см).
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.

RE: Естонський гончак 21/02/2009 14:52 #1979

  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.
Останнє редагування: 21/02/2009 15:23 від ostt.
загрузка...

RE: Естонський гончак 21/02/2009 15:12 #1980

Для бажаючих послухати голос






  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.
Останнє редагування: 13/04/2009 00:57 від ostt.
За пост подякували: Slavamaz, bocl

RE: Естонський гончак 21/02/2009 15:15 #1981

І ще один цікавий випадок...
Лиси добре охороняють своїх щенят... Гон наоборот:
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.
Останнє редагування: 13/04/2009 00:59 від ostt.

RE: Естонський гончак 21/02/2009 17:29 #1994

___.jpg


  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.


 

 

RE: Естонський гончак 22/02/2009 14:44 #2052


  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.
Останнє редагування: 13/04/2009 01:01 від ostt.

RE: Естонський гончак 22/02/2009 15:01 #2054

Це відео якраз показує красоту полювання з ест. гончаком



Ні пуху Вам ...
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.
Останнє редагування: 22/02/2009 15:04 від ostt.

RE: Естонський гончак 24/02/2009 22:42 #2085

"Горячий след"

Лакай вино погони, гончий пес.

Ноздрями пей звериную тропу.

Ты не забыл, что твой собачий нос

Вершит мою охотничью судьбу?

Наверно, нам с тобой гореть в аду

За то, что на тебя в лесу молюсь.

Как на кресте, на заячьем следу

Распят четвероногий мой "исус".

И вот уже крестоподобный след

Затягивает мертвую петлю.

И зверь идет на выстрел, как на свет.

И я стреляю в тех, кого люблю.

Зима бросает снег за ворот мне

И хвойной лапой лупит по щекам.

Но я горю в охоте, как в огне.

И верю только гончакам.

И я жалею братьев меньших, но

Мой пращур, бывший первым из стрелков,

Подлил мне в рог охотничий вино,

Настоянное на крови веков.

И я взахлеб вино охоты пью.

Горячий след сжигает душу мне.

И я стреляю в тех, кого люблю

И убиваюсь по лесной родне.

Когда, смертельной раной плавя снег,

Добыча распластается у ног,

Тогда во мне очнется человек,

А зверь во мне отступит на прыжок.

Мы вновь тряхнули стариной, мой пес.

Ты ткнулся мне в ладонь исподтишка.

Твой черный, как печать, собачий нос

Скрепляет нашу дружбу на века
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.

RE: Естонський гончак 26/02/2009 00:53 #2125

video faini як зайців ганяют і енота...і порода гууд

лиш що там на початку пише шо естонець для ... РИСІ .уф треба у нас проводити змагання естонців по рисі хахах як лайкі на ведмедика .

молодці естонці напевно їх неназбираєтся і 2 млн а зуміли створити країну знайкращим рівнем життя з колишнього СРСР і свого гончака і++++...молодці .
  • vasyl eger
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 10253

RE: Естонський гончак 26/02/2009 20:42 #2144

vasyl eger написав(ла):
video faini як зайців ганяют і енота...і порода гууд

лиш що там на початку пише шо естонець для ... РИСІ .уф треба у нас проводити змагання естонців по рисі хахах як лайкі на ведмедика .

молодці естонці напевно їх неназбираєтся і 2 млн а зуміли створити країну знайкращим рівнем життя з колишнього СРСР і свого гончака і++++...молодці .

Не знаю я як вони в Естонії(Фінляндії і ...) полюють на рись, но певно знають що пишуть...
На вовків їх використовують точно (фото нижче)
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.

RE: Естонський гончак 27/02/2009 20:39 #2166

Нагонка гончих
Прежде всего, при выборе щенка надо очень тщательно изучить его родословную. Чтобы быть уверенным в том, что из щенка может получиться хороший гонец, надо знать, как гоняют его отец и мать, как гоняли деды и прадеды, бабки и прабабки и т. д. Но бывает и так: в родословной наряду с действительно хорошими гонцами встречаются гончие может быть и красивые, но плохие в поле. Лучше поступиться какими-нибудь недостатками в сложке предков щенка, чем чутьем и врожденной вязкостью. Но даже происходящий от отличных гонцов щенок не станет сам хорошим гонцом, если он плохо выращен, испорчен рахитом, сидит на цепи и редко бывает в лесу. За 60 лет охоты с гончими и 45 лет судейства их на испытаниях мне пришлось наблюдать не одну тысячу гончих и убедиться, как много гончих из-за неправильной нагонки не смогли проявить всех заложенных в них от природы задатков.
От охотника требуется прежде всего внимательное отношение к своей собаке начиная с щенячьего возраста. Широко распространено мнение, что гончая грубая, плохо поддающаяся воспитанию собака. Но так могут рассуждать люди, либо никогда сами не воспитывавшие гончую, либо не желающие затрачивать даже немного, но систематического труда на ее воспитание.
Особенно важно приучить гончую с щенячьего возраста к стойке перед кормом по приказанию: «Стоять, стоять».
Гончие по условиям работы могут уйти за зверем на многие километры. Поэтому гончую заранее приучают к рогу, в который трубят перед кормежкой. Охотничий рог очень облегчает подзыв гончих, так как гончие по ветру слышат далеко.
Гончая — зверовая собака и ей свойственно стремление преследовать все живое. Чтобы гончая не бросалась на домашнюю скотину, ее надо приучить не обращать внимания на домашних животных. В сельской местности, если щенок растет вместе со скотиной, он привыкает к ней и перестает обращать внимание на кур, овец... Но бывает, что щенок начинает гоняться за курами. Надо сразу же пресекать эти попытки, останавливая окриком «отрыщь», а если щенок не послушается, его надо хорошенько стегнуть ремнем или прутом, приговаривая: «отрыщь, отрыщь».
С подготовленным, хорошо слушающимся щенком можно начать прогулки в лес. Прогулки не должны быть утомительными и производить их лучше в редком лесу, чтобы не потерять щенка в чаще. Бывает, что щенок наткнется на зайца или лисицу и, если он хороших рабочих кровей, даже бросится вслед за зверем и прогонит его несколько десятков, а иногда и сотен метров. Но это еще не нагонка. Настоящая нагонка должна начинаться, когда щенок достаточно подрастет и окрепнет. Некоторые охотники ратуют за раннюю, с 6—7 месяцев, нагонку гончих, уверяя, что только при этом получаются хорошие гонцы. Но так могут говорить только люди, недостаточно знакомые с физиологией собаки. В 6—7 месяцев организм гончей, даже хорошо выращенной, не настолько развит, чтобы выдержать без вреда для себя многочасовую гоньбу. А развитие вязкости, одного из важнейших качеств, требует от гончей большой выносливости. Идеал гончей — «гнать до тороков» (тороки — ремешки у седла, которыми подвязывали добытого зверя). Поэтому к настоящей нагонке надо приступать в возрасте 10—12 месяцев, т. е. на следующую для большинства щенят после рождения весну. К этому возрасту гончая заканчивает в основном свой рост. Ее сердце, легкие и внутренние органы достаточно развиты и она может без вреда для себя выдерживать несколько часов гоньбы. Да и в полазе такая гончая ведет себя смелее.
Лучше всего наганивать гончую весной «по брызгам», когда местами еще лежат остатки снега. В это время почва влажная и запах следа держится стойко, а у зайцев происходит гон и они много бегают по лесу. Гончая легче может наткнуться на зайца и погнать его. Первейшая же задача в нагонке, чтобы гончая скорее узнала зверя. Но нужно учитывать, что во время «брызгов» лиственный лес еще не оделся листвой, гончая же должна гнать не на глазок, а чутьем по следу. Поэтому участок для нагонки должен быть достаточно обширным и плотным или, как говорят охотники, «заразистым», в котором зверь может хорошо скрываться.
Лучшим зверем для нагонки гончих надо считать зайца, особенно беляка. Заяц не уходит далеко по прямой, как это бывает с матерой лисицей или косулей, то и дело старается запутать свой след, вздваивая его и делая огромные скидки в сторону. Только при работе по зайцу у гончей вырабатывается хорошее мастерство. Поэтому в начале нагонки предпочтительнее угодья, в которых много зайцев и мало лисиц, косуль, лосей и т. п. Но как только гончая узнает зайца и станет гнать, хотя бы и недолго, по его следу, надо для нагонки переходить в угодья, в которых зайцев достаточно, но не слишком много. Это нужно, чтобы гончая держала след поднятого ею зайца и не переходила на шумовых зайцев.
В статье «Из опыта нагонки гончих» («Охота и охотничье хозяйство», 1963, № 10) Э. Шмит правильно пишет: «Самое важное в первой стадии нагонки первоосенников — работа с ними только в наиболее благоприятных условиях тропы и погоды. Чем легче молодая гончая справляется со своей задачей, тем скорее и тверже она осваивает приемы мастерства». Чтобы гончая скорее поняла след зверя и начала гнать, можно ее брать со старой опытной, но совершенно верной в гоньбе собакой. Когда же молодая гончая поймет след и примется гонять, ее надо наганивать в одиночку для всестороннего развития полаза, мастерства и вязкости. Если же наганивается смычок молодых гончих, то надо чередовать нагонку в одиночку и нагонку смычком. Для хорошей работы гончих смычком или стайкой совершенно необходимо, чтобы они были, как говорят охотники, одних ног, т. е. равной быстроты на гону, и верили друг, другу, т. е. сразу подваливали бы одна на гонный голос другой гончей. А для этого гончие не должны голосить на жирах, в доборе или при выправлении сколов.
Что требуется от хорошо нагоненной гончей? Прежде всего тщательный обыск угодья. Гончая должна весело идти в полаз и настойчиво обыскивать крепкие, заразистые места, в которых чаще ложится зверь. Для этого охотник должен избегать ходить по дорогам и просекам и не лениться сам лезть в чащу. Чтобы гончая искала шире и глубже, но в то же время не теряла связи с хозяином, необходимо порскать. Порсканье — это подбадривающее гончую покрикивание. Например: «Эх, добудь, добудь! А ну, полазь, полазь! Эх, буди его, буди!» Цель порсканья — управлять гончей в полазе.
Гончая, особенно молодая, слыша голос хозяина, смелее лазит по лесу, не вертится под ногами и в то же время равняется по охотнику, не уходит от него далеко в сторону, что нередко бывает с неправильно нагоненными гончими, привыкшими к излишней самостоятельности. Вместе с тем не следует гончую то и дело подзывать и тем более давать ей прикормку. Это портит полаз, отвлекая гончую от розыска зверя и сокращая глубину и ширину полаза. Еще хуже, когда охотник то и дело трубит в рог: гончая перестает обращать внимание на звук рога и становится непозывистой.
В отличие от порсканья, когда гончая находится в полазе, наманивание на перевиденного зверя или на его горячий след производится путем частого с короткими перерывами крика: «А тата, а та-та, а ля-ля, а ля-ля; вот, вот, вот!» Гончая скоро привыкнет к намани-ванию и быстро бросается на наклик. Но надо твердо помнить, что малейшее злоупотребление наманиванием, т. е. наманивание, когда никакого зверя не было, влечет за собой порчу гончей: два-три раза обманутая гончая перестает обращать внимание на наклик и становится непозывистой. Не следует наменивать гончую на зверя, если она в это время гонит или если нет уверенности, что перевиден именно тот зверь, которого гончая гоняла до скола.
Редко гончая начинает гонять с первого выхода: в ней еще не проснулся инстинкт, т. е. врожденное стремление преследовать зверя по следу. Гончая преображается, когда увидит вскочившего у нее из-под носа зайца. Она бросается за ним, быстро теряет из виду, и, если она хороших рабочих кровей, начинает гнать по следу. Но случается, что даже столкнувшись со зверем, гончая не сразу начинает его гнать. Отчаиваться, однако, не стоит: все придет в свое время, только чаще надо ходить с гончей в лес. Обычно гончая, погнавшая впервые, гонит до первой скидки зайца и теряет след. Неопытная гонкая проскакивает вперед, мечется в поисках утерянного следа, но не имеет еще навыка давать круги. И тут очень важно быстро подоспеть к месту скола и порсканьем подбодрить гончую разыскивать утерянный след.
Делая круги вокруг места скола и порская при этом, охотник приучает гончую не бросать место скола и настойчиво искать гонный след. Если заяц «запал», то при тщательном обыске места скола охотник может столкнуть «упалого» и тем облегчить гончей выправление скола. Русак обычно сбивает гончую со своего следа на торных дорогах, на которых гончей труднее чуять след. Надо пройти вдоль дороги, порская время от времени и стараясь высмотреть гонный след зайца по отпечаткам когтей на мягких участках дороги. Если не удается определить, в какую сторону пошел заяц, то, пройдя с полкилометра в одну сторону, надо вернуться и пройти с порсканьем в другую сторону дороги. Нетерпеливые охотники нередко не задерживаются на месте скола и стремятся поднять другого зайца. Это грубая ошибка, приводящая к порче природной вязкости гончей и мешающая ей выработать хорошее мастерство.
В отличие от чутья, которое остается по всей силе таким, каким оно унаследовано от предков, и только развивается умение им пользоваться, вязкость может быть развита или, наоборот, ослаблена. Поэтому при нагонке гончей так важно прилагать все усилия к тому, чтобы гончая снова и снова находила утерянный след.
Мастерство гончей — это ее способность гнать зверя с наименьшими потерями следа. Нужен опыт в выправлении скола, который достигается правильной нагонкой. Мастероватая гончая делает вокруг места потери следа (скола) сначала небольшие, затем все расширяющиеся круги, пока не нападет на свежий гонный след или не побудит упалого зайца.
Чтобы не затаскать и не обессилить гончую, нужно, погоняв возможно дольше одного зверя, снимать гончую и идти домой. Надо всегда помнить, что гоньба зверя требует от гончей очень большого напряжения. Известно, что хорошая, вязкая от природы гончая может держать зайца 5—6 часов. Конечно, при этом могут быть сколы, во время которых запавший заяц отдыхает, а гончая работает с меньшим напряжением, чем на гону. Но для молодой гончей это очень тяжелая нагрузка. Как же снять после продолжительного гона гончую, продолжающую настойчиво гнать зверя? Для того чтобы снять гончую с горячего следа, надо подставиться под гон. Зверь может уже пройти, но это не имеет значения. Как только гончая поравняется с охотником, надо громко крикнуть: «Стой, стоять», называя при этом гончую по кличке. Хорошо выдержанная воспитанная гончая, привыкшая по приказанию стоять перед кормом и перед напуском, растеряется: охотничья страсть побуждает ее гнать зверя, но знакомый окрик «стоять» напоминает о воле хозяина. Гончая не станет как вкопанная, но, растерявшись, задержится и тут ее надо быстро взять на смычок (ошейник), дать подкормку и обласкать.
У некоторых охотников возникает вопрос: допустима ли нагонка гончих ночью? Ночная нагонка облегчает гончей отыскание жирующего зайца и не содействует выработке у гончей уменья добираться по концевому следу до дневной лежки.
Значительно вреднее наганивать гончую после того, как она поняла след и начала гонять в угодьях с очень большой плотностью зайцев, когда то и дело вскакивают шумовые зайцы на глазах гончей.
Молодая гончая, нередко догоняя хозяина, голосит по его следу, а также по следу другой гончей. Этот недостаток отнюдь не говорит о Слабом чутье гончей, а об излишней ее возбудимости и проходит по мере того, как гончая втягивается в работу. Случается, что молодая гончая, почуяв горячий след и не разобрав от сильного возбуждения направление хода зверя, бросается в пяту, в обратную сторону. Смущаться этим не стоит, а надо сразу отзывать гончую и направлять в сторону хода зверя. Постепенно, раз за разом, гончая станет работать более спокойно, а вместе с тем станет, как говорили в старину, «тверда тропе», будет гнать правильно.
При возвращении с нагонки никогда не следует позволять гончей свободно рыскать. Гончая может поднять нового зверя, и понадобится много времени, прежде чем удастся перехватить ее на следу и снять с гона. Еще хуже, когда рыскающая свободно гончая начинает рыться на помойках. Известны случаи отравления гончих ядовитыми приманками, которыми травят крыс и мышей. Свободно шляющиеся по дорогам и селениям гончие к тому же часто гибнут под колесами автомашин. Поэтому собаку домой всегда надо вести на сворке.
Бичом современной охоты с гончими являются непомерно размножившиеся дикие копытные, отстрел которых возможен только по особым разрешениям. Отучить гончую от гоньбы копытных зверей не так-то просто. Чтобы гончая меньше увлекалась дикими копытными, надо все силы прилагать к отзыву гончей, погнавшей, например, лося. Следует избегать подходить к гончей, облаивающей остановившегося лося, так как можно подшуметь зверя и он тронется дальше, а собака, ободренная присутствием хозяина, еще горячее бросится преследовать зверя. Надо стремиться перехватить гончую на гонном следу зверя и тут следует ее сильно стегнуть 2—3 раза, приговаривая «отрыщь, отрыщь». Но если она облаивает лося на месте, надо звать ее в рог или криком, не подходя к ней, а постепенно удаляясь. Хорошо воспитанная, позывистая гончая в конце концов бросит облаивание и вернется к хозяину. Подвывшую гончую наказывать нельзя, как это иногда делают некоторые, полагая, что собака поймет, за что ее наказывают. Наоборот, ее надо приласкать и дать подкормку за то, что она пришла На зов хозяина.
Вторым бичом охоты с гончими являются те лишенные охотничьей чести люди, которые не брезгуют стрелять зверя из-под чужих гончих и даже присваивать гончую, оправдываясь тем, что она, якобы, пристала. Если стрелков из-под чужих гончих, которые недостойны звания охотника, следует исключать из общества охотников и лишать права охоты, то, чтобы гончая не подходила к чужим людям, ее надо к этому приучить.
Приучать гончую к выстрелу не требуется. Некоторые неопытные охотники пытаются приучать гончую к выстрелу, стреляя у нее чуть ли не над головой. Так можно только напугать собаку до того, что она, услышав вблизи выстрел, станет убегать из леса. Гончая легко привыкает к выстрелу во время охоты, когда ее нервная система возбуждена преследованием зверя и выстрел ее не пугает. Когда зверь убит, гончей следует дать возможность немного помять его, но не рвать. Гончую надо приласкать и дать подкормку, а если убит заяц, то отпазанчить (отрезать лапы вместе с пазанками), разорвать отрезанные пазанки и дать собаке. Это в какой-то мере будет подкреплять связь гона с получением частицы добычи.
Кроме весенней нагонки молодой гончей, ее надо наганивать еще и перед охотой, делая в течение месяца 2—3 выхода в неделю. Осенняя нагонка не только закрепит и разовьет навыки, приобретенные гончей весной, но и подготовит ее организм к настоящей охоте: гончая не станет быстро уставать и разбиваться лапами, подушечки которых огрубеют, а когти пальцев притупятся и не станут заламываться.
С выпадением снега и установлением белой тропы многие гончие начинают гонять хуже: вид отпечатков следа зверя волнует собаку и она нередко начинает носиться с голосом туда и сюда вдоль следа. В таких случаях надо направлять гончую, наставляя ее на правильный след. Утверждение некоторых малоопытных охотников, что гончая может по белой тропе гонять на глаз — ошибочно. Глаз помогает гончей заметить след, скидку зайца, но только чутье позволяет ей отличать горячий след от уже остывшего. Если молодая гончая продолжает голосить попусту на заячьих тропах, охоту с ней по белой тропе следует прекратить и снова наганивать, когда установится черная тропа.


М.А.Сергеев, судья всесоюзной категории
«Охота и охотничье хозяйство», № 9 1974 г.
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.

RE: Естонський гончак 28/02/2009 21:15 #2229

ПРИЕЗДКА МОЛОДЫХ ГОНЧИХ СОБАК
(стайка, стая)

Даже первые правила полевых проб (испытаний) были разработаны для стай гончих, это уже потом их приспособили для одиночек. Охотникам старого времени с одной гончей было просто неинтересно, разве могли они сравнивать работу стаи или небольшой стайки по зверю с работой одной гончей, пусть даже выдающейся. Это просто несравнимые понятия. Конечно, в советское время были любители гончих, которые содержали нескольких собак, но даже с небольшими стайками не охотились. Держали их скорее для разведения, а на охоту ходили с одной или парой (смычком) гончих. Сейчас в стране появляются люди, которые могут позволить себе содержать стайки, а подчас стаи и получать истинное удовольствие от охоты с гончими. С небольшой стаей, всего лишь в три смычка, можно охотиться и на волков. Именно такое количество гончих - зверогонов, по мнению старинных псовых охотников, может справиться с волком. Но многие не знают, как правильно приездить гончих, чтобы их большое количество не было обузой на охоте.
Приездка гончих необходима и на охоте, и на псарном дворе, чем больше гончих, тем важней приездка. Одну или пару (смычок) гончих можно и на своре до леса довести, и напуск сделать; со стайкой, и тем более со стаей, без приездки управиться сложно. Любые упущения в приездке осложнят будущую охоту. Если стая гончих только один раз без команды доезжачего самостоятельно на смычках ввалится в лес, то выжлята потом будут валить в лес сразу, как только он покажется на горизонте, несмотря на любые действия выжлятников. Исправить такую стаю будет сложно. Не надо спешить научить гончих сразу всем элементам приездки, выжлята должны освоить одно упражнение и только затем приступать к другому. Проверкой правильности приездки стаи, стайки, смычка будет служить охота. Только она покажет, как быстро гончие валят на сигнал рога доезжачего, как выполняют команду «отрыщь» возле добытого зверя, и можно ли стаю насадить на гнездо волков, пройдя с гончими, спокойно текущими за доезжачим, по лесу несколько километров. Не надо гончих учить чему-то лишнему, нужно учить только тому, что понадобится на охоте и в быту, на псарном дворе. Нельзя впадать в другую крайность - замучить гончих приездкой так, что они будут бояться шага без выжлятника сделать. Гончие должны быть активны и веселы. В вольере на псарном дворе, в поле, где гончих разомкнули во время проводки, всегда стоит шум и беготня. Это говорит о том, что с приездкой персонал стаи не переусердствовал. Но вот звучит команда «гончие, сюда», «в кучу», - и они стоят возле доезжачего (старшего выжлятника), «в стаю» - и стая потекла за ним.
Приездкой с выжлятами лучше начинать заниматься с трех месяцев, к этому возрасту они уже окрепли физически, освоились на псарном дворе, и у них проявляется интерес к окружающему миру. Занятия строятся по очень простым, давно известным принципам обучения - «от простого к сложному», «многократное повторение пройденного».
Вариантов приездки молодых гончих много, вот один из них.
В три месяца на выжлят надевают ошейники, лучше кожаные, и не снимают три месяца. Так как гончие растут очень быстро, один раз в неделю проверяют, туго или нормально надет ошейник, и если туго, его ослабляют.
Для обучения выжлят валить на рог во время охоты и нагонки перед кормлением подают сигнал «вызов гончих» охотничьим рогом. Этот ритуал подачи сигнала «вызов гончих» перед кормлением выжлят должен выполняться всегда, пока существует стая, стайка, смычок и даже одна гончая. В это же время гончих приучают перед корытом выполнению команд «стоять», «дбруц» (можно, разрешаю) и команде «отрыщь» (нельзя, брось), последнюю команду выжлята должны выполнять одинаково хорошо, находятся ли выжлятник или доезжачий рядом c гончими или на некотором расстоянии.
В три с половиной месяца в вольере смыкают гончих смычками попарно, сразу смыкать трех выжлят не надо. На смычках выжлята должны находиться от двух часов в день, постепенно это время доводят до 6 - 8-ми часов, но строго под наблюдением выжлятника. На ночь сомкнутыми гончих никогда не оставляют.
В это же время начинают сажать на цепь каждого щенка на один - два часа, через один - два дня. Выжлята, находясь на цепи, приучаются не грызть своры, не рваться на смычках. Гончие на цепи должны находиться под наблюдением выжлятников, чтобы не запутались. Если щенка на цепи обижают другие собаки, то необходимо выполнять упражнение вне общей вольеры.
Через две недели, с четырех месяцев до года, продолжают сажать на цепь один раз в месяц на три-четыре часа. С теми гончими, которые замечены в попытках грызть своры, упражнение с цепью повторяют.
В четыре месяца начинают проводки с одним смычком выжлят на своре продолжительностью от получаса до часа в день. Состав смычков меняют. На своре гончих ведут строго, свору не отпускают, одергивают выжлят сворой и командой «в стаю». Если гончие боязливы, их успокаивают и ни в коем случае не бьют; если активны, рвутся вперед, можно хворостинкой несильно наказывать по морде. Смычок гончих на своре должен идти рядом или сзади выжлятника, но не впереди. Во время проводок и по окончании собак обязательно поощряют.
Во время проводок приучают выжлят к командам «стоять», «гончие, сюда» («сюда») и «в кучу». Для этого во время прогулок на своре доезжачий останавливается сам и дает команду «стоять», одергивая сворой гончих, начинает движение по команде «в стаю». Так продолжается много дней, пока гончие без команды начнут останавливаться при остановке старшего выжлятника и начинать движение за ним.
При подаче команды «в кучу» гончие должны оставаться на месте, даже если доезжачий отошел, если текут за ним, надо вернуться назад, повторить команду «в кучу» и постараться опять отойти. Команда «в кучу» используется в повседневной жизни гончих очень часто, она аналогична команде «место». Если гончие даже на смычках пытаются «улизнуть» из стоящей стаи, то, как только их остановили командой «стоять», выжлятник (доезжачий) начинает движение вокруг стаи, подавая команду «в кучу», подгоняя нерадивых в стаю. Нельзя сильно махать арапником около стаи, наказывать гончих, находящихся рядом со стаей, иначе вся стая (стайка) может кинуться убегать или отскочит под копыта коню.
Во время проводок желательно делать маленький перерыв, где-то на открытом месте в поле, на лугу и т.д., так, чтобы гончих было видно. Размыкают выжлят и стараются удержать около себя, подавая команду «стоять» или команду «в кучу», и при этом раздают прикормку (маленькие кусочки мяса, соленые сухари и т.д.). Через три - пять минут прячут прикормку и дают команду «вались». Если гончие не отходят, надо пройти немного с ними или остановиться и подождать, пока их что-нибудь заинтересует, и они начнут бегать. Когда они набегаются и устанут, но не раньше, чем через полчаса, дают команду «гончие, сюда» или просто «сюда». Подбежавшим выжлятам сначала раздают прикормку и хвалят (гладят, чешут за ухом) и только потом смыкают и на своре по команде «в стаю» ведут на псарный двор. Маршруты для проводок (прогулок) лучше выбирать разные, за одну проводку желательно несколько раз гончих разомкнуть и после выполнения команды «стоять» или «в кучу» отпустить, а затем командой «сюда» собрать. Выжлята во время проводок уставать не должны.
Когда выжлята станут немного управляемы, их начинают приучать к рогу следующим способом:
утром, перед кормлением, небольшое корыто отвозят от псарного двора на 100-200 м. Затем трубят в рог и, как только увидят, что гончие слышат рог, выпускают их. Подвалившим к корыту дают команду «стоять» и затем команду «дбруц». Возле корыта смыкают выжлят и ведут на псарный двор. Такое упражнение желательно выполнять хотя бы раз в неделю, отвозя корыто в разных направлениях, постепенно увеличивая расстояние до двух километров, но выпускать гончих с псарного двора надо только тогда, когда явно видно, что они слышат сигнал рога. Накануне вечером можно собак не кормить, голодные быстрее находят доезжачего и корыто с кормом. Все молодые гончие до нагонки должны больше десяти раз участвовать в таких занятиях. После нагонки выжлят, когда им будет больше года, это занятие проводить не надо, интерес к зверю у хороших гончих явно сильней пищевых инстинктов, и недостаточно приезженные гончие, несмотря на сигнал рога, могут удрать в лес гонять зверя.
В четыре с половиной месяца можно выводить на проводки всю стаю (стайку) на специальной своре с поводками по количеству смычков. Специальная свора делается 2 - 2,5 м длиной и заканчивается вшитыми кольцами, к которым привязываются серединой поводки длиной 2 м с карабинами с обоих концов; на каждый карабин присоединяется один смычок гончих. Если выжлят нечетное число, то можно трех гончих сомкнуть двумя смычками, а остальных попарно. В начале занятий выжлята путаются, пересмыкаются, в таком случае доезжачему, выжлятникам надо остановить стаю (стайку), распутать гончих и опять начать движение. Такие остановки в начале проводок достаточно часты, но постепенно гончие привыкают и не путаются.
На открытом месте гончих размыкают, выполняя все команды для проводки один - два раза («стоять», «в кучу», «вались», «гончие, сюда»), один раз можно вызвать гончих в рог.
В пять месяцев выполняют упражнения «движение без своры на смычках» до леса, «стойка под островом» - полчаса на смычках и проводка назад или на открытое место для прогулки, и только затем - проводка на псарный двор. Этим упражнением добиваемся того, что гончие привыкают находиться спокойно возле леса без напуска, двигаться по лесным дорогам, проходить через лес стаей.
Тогда же необходимо выполнить упражнение «боязнь чужих людей», обязательно с мужчиной, женщиной и детьми. Для этого кого-то из знакомых просят подманить гончих, а затем наказать их хворостиной или арапником, иногда достаточно закричать на них. Если выжлята относятся к чужим настороженно и не подходят, то упражнение выполнять не надо.
В шесть месяцев со стаей начинают прогулки по лесу; для этого, выйдя с псарного двора на смычках, выполняют проводку гончих до леса, затем обязательно «стойка под островом» на смычках 0,5 часа. После этого размыкают гончих, выполняют команду «стоять» и «в кучу» без смычков 10 - 15 минут и команду «вались».
Маршруты по лесу выбирают не по дорогам, тропинкам, а через лес и кусты, через различные преграды, овраги, ручьи, чаще необходимо проходить мелким ельником, осинником.
Во время прогулок обязательно порскают, особенно при изменении направления движения, гончих периодически считают, отставших выжлят рекомендую подождать, но не подзывать, и возобновить движение при появлении «гулен». Прогулки по лесу должны быть продолжительностью не более одного часа. Гончих вызывают сначала командой «гончие, сюда», а затем рогом, подваливших выжлят сначала поощряют, хвалят и только затем смыкают. Если смычок выжлят удержать на месте трудно, лучше присоединить специальную свору и привязать их, а оставшихся в лесу, в поле вызывать. Если привязанные выжлята пытаются грызть свору, то надо наказать их, и с этими гончими повторять упражнение на цепи по два часа каждый день, две недели подряд.
Есть выжлята, которые, как только окажутся на свободе, никак не реагируют на любые попытки вызвать их голосом или рогом, с такими необходимо заниматься индивидуально. Для занятий нужна очень длинная свора (15 -20 м) с крепким карабином и строгий ошейник, лучше такие занятия проводить зимой, свора на снегу меньше путается. Гончую выводят на своре на открытое место (поле, луг) и после выполнения команды «стоять» отпускают, не снимая свору. Необходимо погулять с собакой, чтобы она перестала обращать внимание на свору, стараться, чтобы свора не путалась и не цеплялась. В тот момент, когда гончая заинтересовалась чем-то, дают только один раз команду «сюда». Если собака не реагирует, как можно резче дергают за свору и подтягивают к себе, ласково повторяя команду «сюда», обязательно хвалят и дают прикормку. За время прогулки такой рывок, подтягивание и поощрение делают не более двух - трех раз, а занятия проводят месяц, желательно без перерывов.
В шесть - восемь месяцев во время проводок выполняют движение на смычках за доезжачим (пешим, на лыжах, конным, на санках, тележках, снегоходах) в поле, в лесу и по дорогам. При наличии выжлятника стараться проводки, особенно при движении на псарный двор, когда выжлята устали, делать с разомкнутыми гончими. Если есть возможность, можно увеличивать нагрузку выжлят длительными проводками за конем, санями, тележками, снегоходом. В это же время, если гончие управляемы и хорошо понимают значение команды «отрыщь», их начинают приучать к вежливости, то есть безразлично относиться к домашним животным, птице и, что особенно важно, к диким копытным.
Для этого надо стараться чаще проводить гончих возле пасущихся овец, телят, гусей и другой домашней живности, обязательно в начале обучения гончие должны быть сомкнутыми и на специальной своре. Дикие копытные очень мешают охоте с гончими, и этому моменту в приездке необходимо обратить особое внимание. Надо выяснить, где находятся охотничьи хозяйства с вольерными кабанами, где содержатся в вольерах косули, олени и лоси. Нужно чаще выезжать со стаей (стайкой) в эти хозяйства. Выжлят на своре проводят мимо копытных зверей, наказывая тех, кто обращает внимание на них.
После нагонки собаки иногда хуже выполняют команды выжлятников, особенно трудно вызвать вязких гончих из острова. Но надо помнить, что нельзя гончих вызывать с гона и с розыска зверя на сколе. Гончих со скола вызывают не раньше, чем через час. Вот только тогда, через час, можно судить, правильно приезжены гончие или нет. Иногда на охоте, при полевых испытаниях возникает необходимость вызывать гончих и раньше, например, если скол на полевых пробах не выправлен за двадцать минут, но надо всегда стараться, чтобы гончие на сколе проработали как можно больше. Но работа гончих на сколе относится к нагонке, а это тема другого разговора.

"Охотничьи собаки" от 01.11.2002 Сергей Духанин
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.

RE: Естонський гончак 02/03/2009 21:08 #2345

Верта (эстонская гончая)



Большинство охотников имеет лишь некоторое представление об эстонской гончей по немногим данным, которые о ней сообщались в печати. Напомню, что эта порода выведена в Эстонии путем скрещивания местных гончих, фокс-гаундов, финских гончих, биглей и швейцарских гончих.
Эстонская гончая - сравнительно молодая порода. Создавать ее начали в тридцатых годах текущего столетия и официально зарегистрировали в 1954 году. Эти гончие хорошо зарекомендовали себя на охоте. Лучшие из них были показаны на ВСХВ. Они имели высокие оценки за экстерьер и Дипломы 1-й степени за полевые качества.
По всей среднеевропейской части эстонские гончие встречаются редко. Возможность их применения в условиях этих районов не изучена. Широкому кругу охотников рабочие качества и другие особенности эстонских гончих практически не известны, хотя многие интересуются ими. В связи с этим мне хотелось бы поделиться опытом воспитания собаки этой породы и охоты с нею.
Моя эстонская гончая Верта - типичная представительница породы. Она происходит от выдающегося родоначальника линии Сампо 1.Э.90 (клуб "Калев"), получившего на ВСХВ аттестат 1 степени.
Двухмесячным щенком Верта приобретена в питомнике ДСО - Калев (г. Таллин). С этого возраста выращена в условиях Подмосковья.
В щенячьем возрасте собака росла и развивалась быстрее, чем щенки других пород гончих. До 4-месячного возраста казалось, что из нее вырастет крупная собака. Однако к 5 месяцам рост почти остановился, она приобрела типичный для своей породы экстерьер и к 7 месяцам выглядела почти сложившейся собакой.
Верта необыкновенно послушна; кажется, что при первом взгляде она понимает, что ей разрешено и за что следует извиниться.
С русской гончей не принято заниматься комнатной дрессировкой, да это и не обязательно. Верта же, наоборот, ищет случая, чтобы получить задание и выполнить его. После нескольких упражнений она легко усвоила команды: сидеть, лежать, стоять, научилась подавать поноску и т. п.
Уже в 4-месячном возрасте при кратковременных прогулках в лесу она активно шла в полаз и, причуяв след, уходила по нему на легком и быстром аллюре. В связи с тем, что в ближайшем лесу можно было встретить лишь белку, ежа и реже лисицу, поиск завершался обычно добычей ежа.
Уходя по следу на расстояние до полукилометра, Верта систематически и уверенно находила ежа, о чем давала знать голосом, и через короткое время приносила его и клала у ног хозяина.
За июль и август она принесла и вручила одиннадцать ежей, которых я после прогулки живыми и здоровыми оставлял в лесу, забирая Верту на сворку.
К шести месяцам такие прогулки оказались уже невозможными, так как Верта почти неизбежно находила свежий след лисы и уходила по нему с голосом. В. таких случаях мне часто приходилось до глубокой темноты ожидать ее на опушке леса, прислушиваясь к отдаленному гону, с которого отозвать Верту было почти невозможно.
Впервые взятая на охоту в семимесячном возрасте, Верта вместе с двумя опытными русскими гончими была активна в поиске и после подъема зайца участвовала, в дружном, жарком и красивом гоне до отстрела зверя.
Во второй половине дня при неблагоприятных условиях из-за сильно закаменевшей от мороза черной тропы Верта продолжала настойчивые поиски. Услышав энергичное облаивание и придя на ее голос в глухую чащу, мы обнаружили загнанного под бурелом довольно крупного уссурийского енота, которого смело и злобно атаковала Верта.
Таким образом, молодая эстонская гончая в первый день охоты показала способность разыскивать зверя и, побудив его, преследовать до тех пор, пока он не попадет под выстрел охотника или не будет остановлен.
Полагаю, что эти ценные качества проявились как результат врожденных свойств этой породы, развитых благодаря заботливому воспитанию и раннему знакомству с лесом.
Дальнейших охот с Вертой в ее раннем возрасте не было. Они состоялись лишь в следующую осень по черной тропе, когда ей было полтора года.
В межсезонье я не имел возможности наганивать собаку по зверю. Приходилось ограничиваться прогулками в лесопарке, где дичи не было.
Несмотря на это, на первой же охоте Верта показала себя как неутомимая труженица*. Из трех поднятых за день зайцев двух помкнула она. Причем последний был отстрелян из-под ее одиночного гона в то время, когда охотники собрались для отъезда домой и когда две другие гончие уже отдыхали. С каждой последующей охотой Верта гоняла лучше и дольше. Особенно азартно она преследовала лисицу.
Остановлюсь на некоторых других моментах, характеризующих эстонскую гончую. Типичная представительница этой породы (см. фотографию), имеет нарядную буро-пегую в светло-желтых румянах окраску.
Это сравнительно мелкая собака, высота ее в холке 46 см, но с хорошо развитым крепким костяком. Грудь очень широкая, спина ровная и тоже широкая. Конечности костистые, с выпуклыми мускулами, лапы крепкие в комке.
В связи с тем, что эстонская гончая имеет короткую ровную блестящую псовину и слабый подшерсток, у меня возникли сомнения, сможет ли она переносить довольно суровые зимы в условиях Подмосковья. Эти сомнения оказались напрасными.
В зимнее время Верта содержится без привязи, в утепленной будке. В сильные морозы она не просится в жилое помещение и по всему видно, не нуждается в нем. Это подтверждает такой пример.
Однажды поздно вечером Верта с кем-то из своих проскользнула в калитку на волю. Только утром было обнаружено, что ее нет дома.
Оставшись без укрытия на улице на всю ночь при морозе 30°, она явилась утром по первому зову и казалась еще более энергичной и веселой.
Впервые увидев эстонскую гончую, охотники, как правило, задают вопрос, значительно ли она отстает на гону от русской гончей в связи с тем, что имеет меньший рост; способна ли она работать при снежном покрове?
Как известно, быстрота хода, с которым гончая преследует зверя, или, как говорят, паратость собаки, зависит не столько от роста и длины ног, сколько от чутья и мастерства.
Не обладая этими качествами, какой бы быстроногой не была гончая, она не может быть паратой, будет часто сбиваться со следа, бестолково крутиться и при отсутствии вязкости бросать гон.
Всякая гончая будет преследовать зверя с одинаковой скоростью в паре с другой собакой в том случае, если данная пара имеет примерно равное чутье и мастерство.
На опыте с Вертой проверено, что, участвуя в гоне вместе с русской гончей и русской пегой гончей, она идет вместе с ними, занимая время от времени ведущее место.
При умеренном снежном покрове эстонская гончая идет наравне с более рослой гончей. Что касается работы по снегу, то следует сказать, что при глубоком рыхлом снеге не может хорошо гнать зверя ни одна гончая, особенно, если преследуемый зверь идет не проваливаясь. По затверделому снегу (по насту) эстонская гончая способна идти не проваливаясь благодаря своему легкому весу и костистым, сравнительно широким лапам.
Следующей особенностью моей эстонской гончей является ее недоверчивое и даже злобное отношение к посторонним. Насколько ласкова и послушна Верта со своими, настолько же строга к чужим.
Несколько слов о послушании.
С раннего возраста Верта легко привыкла приходить на рожок. Придя на зов, она спокойно ожидает, пока ее возьмут на сворку, отозвать же ее с гона почти невозможно.
Положительно, что Верта совсем не трогает домашних животных - рогатый скот, кошку, кур и цыплят.
Если кратко суммировать сложившееся у меня впечатление об эстонской гончей, то прежде всего можно сказать, что она вполне применима для охоты в условиях Подмосковья. Гончая этой породы начинает работать в раннем возрасте, обладает исключительной энергией и настойчивостью как в полазе, так и преследовании зверя, имеет породный, звучный голос и хорошее чутье. Она очень послушна и может быть хорошим сторожем.
Излюбленной породой многотысячной армии охотников-спортсменов с давнего времени была и всегда останется русская гончая, но это не исключает большого интереса к молодой породе эстонских гончих, охота с которыми доставляет огромное удовольствие.
* Многие охотники до нагонки не уделяют внимания ознакомлению щенка с лесом, полем и другими условиями практической охоты, не тренируют собаку в угодьях. Опыт автора статьи наглядно подтверждает, что эти элементы воспитания гончей очень важны, так как обеспечивают успех нагонки собственно по зверю и значительно сокращают ее период.

И. Бороздин

"Охота и охотничье хозяйство № 11 - 1960 г."
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.

Естонський гончак 05/03/2009 23:46 #2511

"Полювання та риболовля"
Про нагонку гончаків
На питання: «По якому звіру потрібно робити нагонку молодого гончака?» майже кожний гончатник відповість - по зайцю. Ця аксіома ніколи не підлягала сумніву. Про неї писали відомі гончатники ще в XIX столітті. От тільки всі вони мали справу з зайцем-біляком, який не робить великих кіл, часто западає відразу після першої своєї двійки, може плутатися буквально під ногами гончих. У нагонщика, який поспішив зі своїм гончаком на місце приблизного останнього сколу й покружляв там, з'являється великий шанс знову побудити звіра, що встиг запасти, й продовжити гони. Рекомендується за один вихід, нехай і маровато, водити одного зайця 1,5-2 години, ніж мати за цей час кілька яскравих робіт до першого сколу. От, по суті, й вся теорія.
В Україні, де основний звір - не біляк, а заєць-русак, такий підхід до нагонки гончаків у переважній більшості випадків веде в тупик. Хід зайця-русака під гончими різко відрізняється від біляка. З підйому він іде майже по прямій на велику відстань. Після першої двійки чи трійки, зробивши скидку, він практично ніколи не западає, а продовжує рух до наступної двійки чи трійки, і вже там, після чергової скидки, може запасти. Загальновідомо, що гончаку, аби потра¬пити на перший тупик слідів, потрібно близько 6-12 хвилин гонів, залежно від його чуття й паратості. На цьому, як правило, робота молодого гончака й завершується. Знайти продовження сліду він не може. Від великого перезбудження починає впливати ще й фізична утома, й молодий гончак повертається до хазяїна. Доки нагонщик дійде до можливого місця сколу, а це вже кілька кілометрів, слід остаточно холоне, і знайти його продовження практично неможливо. З кожним таким виходом на нагонку навіть хороша вроджена в'язкість у гончака починає втрачатися. Припиняти переслідування зайця при потраплянні на його першу двійку чи трійку настільки починає ставати звичкою молодого гончака, що після такої нагонки він вже залишає не тільки заячий слід, але й лисячий, при найменших труднощах у переслідуванні. Гончак стає не гінцем, а просто відганялою.
Дуже рідко молодим гончим з хорошим вродженим чуттям і в'язкістю все-таки вдається буквально з перших виходів розібратися в плутанині заячих слідів. Це майбутні майстри. У загальній масі гончих їх одиниці. Експерт Всесоюзної категорії по гончаках Р. Шиян ще в 80-х роках минулого століття писав: «Молодий гончак освоює таку науку не відразу, а іноді на неї не вистачає й всього його життя». За 30 років роботи з гончими я можу стверджувати, що більш ніж для 90% собак ця робота не під силу. Вони йдуть із життя, так досконало і не освоївши науку розплутування заячих хитрощів.
Як же все-таки не зіпсувати молодого гончака при нагонці, як надати йому можливість повною мірою виявити всі свої кращі вроджені якості? По якому звіру краще вести нагонку молодого гончака і в який час доби? Якщо при перших десяти роботах вашого гончака по зайцю-русаку він жодного разу самостійно не зміг розплутати його першу двійку чи трійку або, інакше кажучи, гони не перевищували 20 хв., раджу тимчасово припинити його нагонку по цьому звіру. Знайте, що ви є власником не собачого вундеркінда, а звичайного рядового гончака, і вам потрібно добре попрацювати, щоб з нього вийшов пристойний працівник. Необхідно сміливо переходити на нагонку по лисиці. Слід її більш пахучий, а хід простіший. Переслідувати руду крутійку собаці легше. Гончак засвоїть, що слід звіра відразу не обривається й потрібно шукати його продовження. Як наслідок, починає міцно закріплюватися вроджена в'язкість. Коли вже регулярно гони по лисиці триватимуть не менше години, то це й буде сигналом до переходу на нагонку по зайцю-русаку. Якщо гончак не може тримати на гонах лисицю зазначений час і після повного курсу нагонки (а це 50 виходів після першої віддачі голосу на гонах), то він, як писали старі гончатники, придатний тільки на «лайковий» завод. Гарного працівника з нього ніколи не буде, тим більше по зайцю-русаку.
Помилкова також думка, що нагонку молодого гончака потрібно проводити в ранкові години в угіддях, де багато зайця. Для молодого гончого дуже складно розплутати свіже жирування звіра, знайти вихідний слід на дньовку, по ньому стекти, далі розплутати двійку чи трійку перед скидкою на лежання й підняти русака. Така робота для гончака будь-якого віку вважається вищим пілотажем. Для молодого гончака - це непосильна робота.
Натрапивши на місце жирування зайця й добре відчуваючи його запах, молодий гончак буде метатися з боку убік, але, не маючи достатнього досвіду, він неспроможний знайти вихідний слід і побудити звіра. У більшості випадків така нагонка призводить до вироблення в молодого гончака зайвої слабкоголосості, звички до тривалого длубання на жирах і як наслідок - зменшення його добутливості через зайву втрату часу на підйом звіра.
Нагонку спочатку потрібно проводити в обідній час, коли жирові сліди зайця-русака охолонуть. Тільки після впевненої роботи гончака по
свіжому сліду щойно піднятого русака, з розплутуванням усіх заячих хитрощів, час нагонки можна перенести на ранкові години.
Висновок: нагонку молодого гончака рекомендую починати по лисиці, й тільки після хорошої й стабільної роботи його по цьому звіру потрібно переходити до другого, більш складного етапу нагонки по зайцю-русаку. Інакше ви ризикуєте наприкінці нагонки отримати гончака, що працює до першого сколу як по зайцю, так і по лисиці.

М. Береговий
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.
Останнє редагування: 05/03/2009 23:58 від ostt.

RE: Естонський гончак 08/03/2009 22:22 #2603



ПРО РОБОЧІ ЯКОСТІ ГОНЧАКІВ
Стан робочих якостей наших руських і англоруських гончих на сьогоднішній день можна назвати одним словом - жалюгідний, І тут хоч прикладай до них руки, хоч не прикладай, результат один. Нещодавні польові випробування показали, що гончих східної частини України (Білогірська, Марковки, Білокуракино, Горського, Луганська) поєднує одне - відсутність в абсолютної їх більшості (99%) елементарної в'язкості - цієї вродженої пристрасті до переслідування звіра з голосом по залишеному ним сліду, що, власне, й штовхає собаку знову й знову продовжувати розшукувати й знаходити, здавалося б, безнадійно втрачене продовження сліду. Адже зайця можуть певний час і навіть із голосом переслідувати й норові, й спанієлі, й лайки, й інші породи собак. Та якщо спанієлеві простимо це робити до першої заячої «двійки» чи «трійки», то гончій, після продовження повного курсу нагонки, зась. Однак сьогодні спрацювати навіть на диплом III ступеню по зайцю-русаку переважній більшості наших гончих не під силу. Ось тут і напрошується питання до експертів-кінологів по гончих: «Вели, вели й куди ж привели ви породу?».
Раніше ця бездіяльність була прикрита величезною кількістю гончих собак. Із тисяч, звичайно, знаходилися одиниці, які показували хорошу роботу. А от коли чисельність собак різко скоротилася, все й вилізло назовні. По суті справи, породи гончих собак за робочими якостями в нас немає. Усе це дворняжки, що одягли екстер'єрну маску гончих. Адже з 10 молодих пойнтерів, після регулярної з ними роботи протягом року, 9 а то й всі 10 упевнено працюватимуть на диплом III ступеню по перепелу. Оце так порода! А з 10 наших молодих гончих за такий самий час я не впевнений, чи спрацює хоча б один на Д-ІІІ по зайцю-русаку. І такій породі Ю.В. Букатевич («ПіР», № 1, 2009 р.) планує присвоїти міжнародні стандарт і номер? Хіба що як декоративній, може, й вийде. Адже сьогодні не працюють гончі не тільки в нашому Донбасі.
Робота з відновлення втрачених робочих якостей гончих собак має розпочатися зі зміни ставлення всіх зацікавлених осіб до справді робочих собак, які, хоч і зрідка, та ще з'являються в окремих любителів цієї породи. Адже якщо собака мисливський, то він, у першу чергу, повинен відповідати своєму безпосередньому призначенню, і пріоритет має віддаватися не його зовнішньому вигляду, а робочим якостям. Адже стандарт гончака - це, зрештою, надумане людьми бажання бачити породу з тим чи іншим зовнішнім виглядом, який, на їхню думку, є найбільш вірним. Існуючий нині порядок проведення обласних виставок мисливських порід собак застарів і сьогодні більше годиться для декоративних порід. Для пуделя, звичайно, головне - гарний зовнішній вигляд і точна відповідність його стандарту.
На виставці - головному кінологічному заході - підбиваються підсумки роботи з породою за минулий рік і повинна визначатися племінна цінність кожної представленої особини так, щоб це було зрозуміло всім відвідувачам. Ринг екстер'єрної оцінки кожної групи собак повинен уважатися проміжним перед головним рингом комплексної оцінки. Відразу після його проведення експерт зобов'язаний знову розставити собак відповідно до балів комплексної розцінки, повідомити присутнім, які польові дипломи має кожний собака, коли, де й на яких змаганнях або випробуваннях він їх удостоївся. При цьому треба назвати прізвище, ім'я й по батькові голови експертної комісії. Усім має бути зрозуміло, чому вижлець у старшій віковій групі, що посів 1 місце в ринзі екстер'єрної оцінки, поки що не представляє ніякої племінної цінності й не бере участі в ринзі комплексної розцінки. Для гончих собак, у яких проблема з робочими якостями давно переросла в загальнопородну, необхідно терміново змінювати всі «Положення...», які дозволяють гончаку, наприклад, у першому племінному класі, який ще не має потомства, з двома польовими дипломами III ступеня й оцінкою екстер'єру «відмінно» обійти аналогічного гончака з двома дипломами II ступеня й оцінкою екстер'єру «дуже добре» на 12 балів і гончака з двома дипломами І ступеня й оцінкою «дуже добре» на 5 балів. Адже всім зрозуміло, що гончак, що стабільно працює на диплом І ступеня, вартий тисячі третьодипломників. Тут же, на ринзі комплексної розцінки, експерт повинен привітати власників собак, які вперше ввійшли до того чи іншого племінного класу вручити їм відповідні медалі й запропонувати зробити коло пошани зі своїми вихованцями. Тільки після цієї обов'язкової процедури можна продовжити оформлення документів біля суддівського столика в черговості, згідно місця, яке собака посів в екстер'єрному ринзі. Тільки тоді виставка мисливських собак приноситиме користь, і любителі кожної породи самі розберуться, кому й що більше до душі, кому й з ким мати справу.
М.Береговий , журнал "ПіР",№3,2009р.
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.

RE: Естонський гончак 10/03/2009 00:34 #2683

Полювання з гончаками є популярним завдяки своєму емоційному забарвленню, та спортивному стилю його проведення. Головна родзинка та пікантність в цьому виді полювання створюють собаки, яскрава робота яких створює атмосферу святковості, непередбачуваності та азарту, не дозволяє залишитися байдужими навіть випадкових людей, а мисливцям не дозволяє розслаблятися і бути завжди сконцентрованими, а також заздалегідь передбачати появу звіра. Сам голос породистих гончаків відзначається особливою аурою та акустикою, яка є неподібною до голосу звичайних дворових собак. Та й в домашній обстановці голос гончака відрізняється від такого на полюванні, а набуває особливого відтінку лише при гоні звіра. Ця пісня вводить в оману навіть таких тварин як вовки, і вони стрімголов тікають від такого співака, що в свою чергу дозволяє ефективно використовувати гончаків в боротьбі з вовками. До речі, такі зграї гончаків колись були досить поширеними в Україні. Кольцов Г. В. у своїй статті «О голосах гончих» так змальовує роботу гончаків по вовку: «Не далее 50 шагов от меня вывалил громадньїй матерый волк. Вопишка буквально хватала его за гачи, Тропило осой вился около него. Стрелять было нельзя. Волк пошел через лог, даже не спеша, по временам огрьызаясь на собак. Собаки горячо вели его. Вопишка без перерыва лила свой приятньш азартний залив. Тропило поддерживал ее. Но голос у него рядовой, некрасивий. Собаки сделали два круга й пошли полями к первому лесу... Гон все удалялся».Вихід в поле з гончаками ніколи не було і не буде таким добутливим як виїзд «нових» українців на «восьмиколісних» джипах, які за одну таку «культурну програму» вбивають річну норму добування зайців декількох гончатників, не залишаючи до відкриття сезону навіть половини тієї чисельності зайця яка могла б бути. Крім того тут слід додати варварські дії випалювачів трави весною, адже у вогні гинуть чи не всі перші виводки не лише зайців а всього біологічного різноманіття. Недобитки потім щедро «поливають» гербіцидами та нітратами, а вже все після того, що збереглося до кінця винищують сучасні потужні широкозахватні борони, культиватори, сівалки, комбайни, косарки, машиністи яких не дотримуються навіть елементарних правил починати обробляти поля з середини і потім рухатися до країв. Встановлено, що при скошуванні трави на 1000 га в середньому гине до 20 зайців, що є в кілька разів більше ніж добувають мисливці з цієї площі. А скільки разів на рік обробляється поле? Тому, саме ці люди є найбільш злісними браконьєрами бо знищують левову частку популяцій польової дичини. Та саме гончатників, які цілий рік годують, доглядають та піклуються про своїх улюбленців, беруть участь у кінологічних заходах, сплачують держмито, членські внески, допуски до полювання, відстрілочні картки та ще ряд незрозумілих поборів, при закладених чотирьох набоях, чи випадково добувши двох зайців в один день, чи зайшовши десять метрів на чужу територію роблять злісними браконьєрами. А це все тому що полюють гончатники в рік тільки кілька днів, а ось «вельмишановні мотоциклісти та автомобілісти», які борознують наші поля починаючи з липня нікому не потрібні і ніби непомітні, а гроші які виділені на боротьбу з браконьєрством вигідніше і безпечніше покласти собі в кишеню і зробити вигляд, що нічого страшного в нас не відбувається, мовляв зайців і так ніхто не переб‘є. А в окремих регіонах України чисельність зайця настільки низька, що вона вимагає повного закриття полювання на невизначений період.Та мова в цій статті піде про інше. У зв'язку з розвитком мисливського господарства України (а хочеться сподіватися, що він безумовно буде відбуватися) в нас щорічно буде зростати кількість та площа приватних мисливських угідь. Відбуватиметься це через те, що це є необхідна реальність сьогодення, адже господарсько-організаторська діяльність УТМР щодо сучасних вимог до ведення мисливського господарства є морально і фізично застарілою і не виправдовує сьогоднішніх вимог та перспектив. І не виправдовує хоча б через те, що в їх угіддях ніколи не було і не буде оптимальної науково обґрунтованої чисельності дичини.У мисливських угіддях приватної власності, як правило, в першу чергу увага приділяється видам тварин, від яких можна в найкоротший термін отримати найбільший прибуток. Це, як показує досвід, копитні: кабан, козуля, різні види оленів, лось, муфлон трофейні особини яких коштують декілька тисяч доларів. Тому в добре організованих та впорядкованих господарствах чисельність копитних буде дуже високою. Це теоретичне узагальнення, виходячи з досвіду розвинутих країн Західної Європи, до яких ми так прагнемо долучитися. А полювання з гончаками в угіддях з високою чисельністю копитних тварин в такому вигляді як воно відбувається зараз стане не можливим. Та й самі власники приватних мисливських угідь не допускають в свої угіддя гончаків. Справді, в господарствах з високо розвинутим рівнем ведення мисливського господарства і як наслідок високою чисельністю копитних, полювання з гончаками нашого типу ніхто не проводить. Гончаки, як правило, виконують роль загоничів, та добору підранків. Проте шкода від використання гончаків в угіддях буде мінімальною в тому випадку коли собаки не будуть гонити копитних, а працювати виключно по профільних для них видах – лисиці та зайцю й будуть ігнорувати копитних. Причому, таких гончаків мають різні країни. Наприклад, у Швеції мисливці розводять шведського гончака (шведський гамільтон), який дуже в'язко гонить зайців і зовсім не гонить козуль.Тому в майбутньому особливу увагу слід звернути на племінну роботу з гончаками в бік їх роботи виключно по зайцю та лисиці й на будь-яке ігнорування копитних. Потрібно всіма способами заохочувати тих собак які під час гону не переключаються на копитних в основному козулю, а то й взагалі її ігнорують. Хоча це є начебто й природно – гнати тварину, яка залишає більше запаху і робота по якій набагато простіша і не вимагає від собаки стільки майстерності, сили чуття та якоїсь собачої інтуїції. Саме через це справжні гончатники в побуті називають козу «смердюх», яка є справжнім ворогом гончатників. Тут потрібно віддати належне підготовці собаки та її нагонці. Ні в якому разі не можна брати молодого гончака на полювання на копитних, а тим більше стріляти з під нього козулю, чи кабана. Притравлений в такий спосіб гончак в майбутньому буде ігнорувати зайця й лисицю, а вперто шукати і годинами гонити кіз, що нерідко робить молодого собаку не придатним для подальшого полювання, особливо в місцевості де багато козуль. Саме тому першою дичиною, яку слід добувати з під молодого гончака є виключно заєць та лисиця. Якщо ж ви бачите що ваш молодий собака гонить кіз, необхідно всіма способами відкликати або зняти його зі сліду, дати їй заспокоїтись і вже після цього пошукати свіжий слід зайця чи лиса. Уже в перші дні нагонки гончака йому необхідно дати зрозуміти, що вас цікавить виключно заєць та лисиця і згодом такий собака перестане зовсім проявляти інтерес до копитних.Перерахуємо корисні функції від полювання з гончаками:- Із використанням гончаків залишається найменша кількість підранків серед всіх видів полювань;- Тільки з гончаками можна успішно полювати на вовко-собачі гібриди, які останніми роками почали з'являтися в багатьох регіонах України, особливо лісостеповій;- Відома всім гончатникам закономірність, що гончаки краще і частіше гонять саме самців зайця, рідше самок і ще рідше молодь. А мисливці польовики, які полюють без гончаків способом «підкова» добувають дві третини зайчих. Справа в тому що зайчихи на лігві сидять значно міцніше і зриваються вже в останній момент коли от-от наступиш на неї. Самці ж не витримують довго і почувши шум, шурхіт зриваються з лігва, залишають слід і запах, що тут же робить їх об'єктами переслідування собаками.- Зайці після полювання на них з гончаками робляться більш обережними, фізично витривалими та більш ретельно маскують сліди під час направлення на днівку, що сприяє їх кращому адаптивному пристосуванню до природних ворогів;- В місцях полювання з гончаками вовки майже ніколи не зустрічаються, а бродячі собаки надовго не затримуються;- В деяких регіонах (обширні очеретяні зарості, плавні рік, лозняки та по чорнотропу) приктично неможливо успішно полювати та вести боротьбу з лисицею без застосування гончаків;- В останні роки у зв'язку з теплими та малосніжними зимами лисиця мало кориться, тому ефективний спосіб її добування лише з гончаками.Нам мисливцям слід пам'ятати що всі корисні функції гончаків можуть бути втілені в реальне життя, якщо ми будемо мати в'язких собак, що працюють виключно по зайцю та лисиці, ігнорують копитних, є позивистими, швидко виходять на ріжок тощо.Також хотілося б нагадати нашим мисливцям, про одне з давніх правила нашого полювання з гончаками. Стріляти звіра з під чужих гончих категорично забороняється.
І. Гвоздецький
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.

RE: Естонський гончак 10/03/2009 00:42 #2684

файні сатті відкопавс ОСТТ .

у нас нині вже забрали тету твого песика .
дали чайові 50 еуро
  • vasyl eger
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 10253

RE: Естонський гончак 10/03/2009 00:44 #2685

Похудала тета
  • ostt
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Клуб "Ловецтво України"
  • Постів: 5806
Waidmannsheil.
Останнє редагування: 13/04/2009 01:03 від ostt.

RE: Естонський гончак 10/03/2009 15:27 #2703

От ,бізнес: Їсти псові не давав і ще гроші платять. То так як я чув одну історію про то як один лісник лікував французським лікарством псів від "хронічного недоїдання".
Приїхав до одного лісника міський мисливець тай жаліється що його пси погано їдять,ні кашу не хочуть їсти ,ні зупу.Одним словом погоно їдять.А той каже що якраз має дефіцитне французське лікарство від тої хвороби,але псів треба залишити в нього на тиждень бо на руки лікарсво не дає.Ну той лишив псів і поїхав,а лісничок псів в вольєр, і цілий тиждень крім води ті пси нічого не виділи.Через тиждень приїхав мисливець тай до лісника чи пси почали добре їсти,А той каже що лікарство дуже добре помогло,бере кусок гнилої капусти і кидає псам,а ті на льоту з"їдають. Так і Василь "лікує" псів.
  • West
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 1821
Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів.
О.Бісмарк

RE: Естонський гончак 10/03/2009 19:56 #2716

хаха трохі нетак тут усе .було .

мені привезли , не мені а суці , теті ОСТТОВІЙ ---цілий мішок 20 кг корму псєчого щей ДІЄТИЧНОГО .
ЛІЛІ казала що нам вже на все привезли ту ТРУФУ ...хаха
казали аби лиш корм давати . а я по кулачку корму .трохіпідучував команди . маю записані після виставлю в
ю тубе . а бігала кожний день по 15 км . так і похудала і крілика ганяла і зайці і козулю оленя і на кабана гавкала.
  • vasyl eger
  • Поза форумом
  • Ловчий професіонал
  • Постів: 10253
Модератори: Myron
Час створення сторінки: 1.81 секунд

Останні оголошення

Коментуємі оголошення

Популярні оголошення

Powered by HuntingUkraine.com